Обслуживание в гостинницах

- викликає відчуття  важкості або легкості деталей архітектури.

Критеріями оцінки колірного  вирішення інтер'єру готелів з  цих позицій є різні властивості  кольору і характер його впливу на людину. Відомо, що червоні, жовтогарячі, жовті кольори створюють відчуття тепла; блакитний і фіолетовий - холоду. Світлі кольори більш веселі, темні більш сумні. Теплі кольори збуджують, холодні заспокоюють. За ступенем збудливого впливу на людей кольори розташовуються в тому ж порядку, у якому вони розташовані в спектрі, - інтенсивність зорової чутливості змінюється залежно від частоти хвилі. Спостерігається перехід стану людини від спокою при фіолетовому кольорі до збудження при червоному. Зелений, що знаходиться в середині спектра, - колір фізичної рівноваги. У загальному вигляді дані про психологічний вплив кольору зводяться до такого: червоний колір має стимулюючий вплив і викликає підвищені емоційні реакції, блакитний - холодний колір, діє заспокійливо; зелений - освіжаючий колір, заспокоює, зменшує занадто яскраве сонячне освітлення, бурий колір заспокоює, але викликає депресію, коли він вживається один. Його треба вживати з жовтим або жовтогарячим; жовтогарячий колір викликає радість; фіолетовий - сум; чорний, якщо він вживається один, гнітить; білий - холодний колір.

Кольоровість освітлення залежить від спектрального складу випромінювання джерел світла. Якщо він відрізняється від спектрального складу денного світла, то навіть за високої осві-тленості відбувається «перекручування кольору». Тому при проектуванні інтер'єру необхідно знати кольорові характеристики використовуваних джерел світла. Необхідно знати «видимий колір» кожного типу лампи, щоб правильно встановити дію світла на колір інтер'єру.

Освітлення в інтер'єрі

Важливим елементом  інтер'єру є світло і освітлення.

Штучне освітлення в  приміщеннях готелів виконує утилітарну й естетичну функції.

Утилітарна функція  визначається гігієнічними нормами, що забезпечують нормальну зорову працездатність людини.

Естетична функція визначається архітектурно-художніми вимогами. Штучне освітлення виявляє і підкреслює внутрішній простір і тектонічну систему, масштабність інтер'єру, забезпечує єдність стилістичного вирішення за допомогою форм світильників і їхнього світлорозподілу.

Рівень освітленості приміщення визначає його комфортність, що залежить від обраного прийому освітлення.

Сучасні принципи пристроїв  штучного освітлення залежать від об'ємно-просторового вирішення приміщення і його функцій. Функції приміщення впливають на вибір прийому освітлення, що визначає види джерел світла і світильників, їхній світлорозподіл і місце розташування, декоративність і систему освітлення. У приміщеннях готелів можуть використовуватися як загальні, так і місцеві системи освітлення.

Виконуючи утилітарне призначення, штучне освітлення бере участь одночасно  в загальній композиції інтер'єру. Освітлення впливає на зорову оцінку інтер'єру - сприйняття його просторового і планового вирішення. Роль світла як художнього засобу особливо велика в архітектурі інтер'єру настільки складного комплексу, якими є приміщення громадського призначення готелів.

Вирішальне значення для художньої і психологічної  оцінки штучного освітлення мають такі фактори: насиченість приміщення світлом, яскравість поверхні та її розподіл.

Різні варіанти насиченості  світлом і розподілу яскравостей  надають приміщенню індивідуальний характер, завдяки чому той самий інтер'єр може сприйматися при різних системах освітлення по-різному.

При виборі системи штучного освітлення необхідно брати до уваги  особливості приміщення. Особливості  приміщень громадського призначення готелів полягають у такому:

- єдність простору  вестибюльної групи приміщень;

- поділ єдиного простору  на окремі приміщення і зони;

- різний характер приміщень:  парадний - вестибюля, інтимний - холів,  офіційний - бюро оформлення тощо;

- чіткість орієнтування приїжджаючих.

Крім власне освітлення, світло може виконувати також композиційні завдання. За допомогою освітлення можна зону-вати приміщення. Це може бути досягнуто різним шляхом. Наприклад, для цієї мети може бути використана  комбінована система освітлення. Тут загальне освітлення здійснюється вбудованими крапковими світильниками, місцеве - підвісними світильниками. Прийнятий ритм вбудованих крапкових світильників («зоряне небо») сприяє композиційному об'єднанню вестибюля, холу, фойє. Світильники місцевого освітлення використовуються як засіб локалізації окремих зон.

Найбільш виправданим  з художньої точки зору є одночасне  використання для створення зорової  ілюзії світла і кольору.

Освітлення необхідне  для виділення декоративних елементів  інтер'єру. Разом з тим світло саме може бути декоративним елементом. В останньому випадку використовуються такі його властивості, як яскравість, світловий ритм, кольоровість, за допомогою яких можна створити ілюзію декоративної обробки поверхні. Якщо рівна поверхня асоціюється з незмінною її яскравістю, то рельєфна здається різною за яскравістю (грані рельєфу утворюють різкий перехід яскравостей, криволінійні форми - поступовий перехід від однієї яскравості до іншої).

Для підсвічування елементів  декоративного оздоблення інтер'єру доцільно використовувати загальне освітлення приміщення або зони. Спеціальне (локальне) освітлення декоративних елементів доцільне лише в тому разі, якщо воно є органічною частиною композиції декоративного оздоблення інтер'єру.

Основним завданням при проектуванні штучного освітлення є вибір освітлювальних приладів та їхнє розташування.

У вестибюлях, холах необхідне  рівномірно розсіяне освітлення; сходи  доцільно виділяти більш інтенсивним  і контрастним світлом як елемент, що пов'язує дві різні частини готелю: громадську і житлову; освітлення коридорів повинне сприяти швидкій орієнтації відвідувачів. При цьому основний потік світла повинний бути спрямований на двері номерів.

Місцеве освітлення призначається  для освітлення робочих місць: бюро оформлення, місця відпочинку, столу чергового по поверху, прилавків кіосків та вітрин.

Місце адміністратора і  бюро оформлення вважається добре освітленим, якщо його не затінюють ані працюючий, ані відвідувачі, якщо немає відбиття від паперу, ключів та інших блискучих і яскравих предметів. При цьому необхідно, щоб джерело світла залишалося схованим від очей.

Світло в холі повинно  бути м'яким, розсіяним. Крім загального освітлення, тут повинне бути також  передбачене освітлення місцеве: настільні  світильники, підвіси або торшери з ковпаками з матеріалів, що розсіюють світло, а також вбудовані пристрої розсіяного і відбитого світла.

Місце чергового по поверху  вважається добре освітленим, якщо працюючий також не затінює робочу поверхню; має бути передбачене освітлення місця для ключів, пошти й ін. Дотримання цих умов досягається розташуванням освітлювального приладу з лівого боку, згори або спереду. При цьому світильник повинний бути широкого світлорозподілу із застосуванням розсіювача (щоб уникнути осліплення).

Освітлення кіосків і рекламних вітрин зводиться головним чином до «ефектної» подачі рекламованої продукції. Прийоми освітлення, що є одним з головних художніх засобів сучасної реклами, досить різноманітні.

Таким чином, у різних приміщеннях вестибюльної групи  повинні бути передбачені різна освітленість і насиченість світлом простору. Тому найбільш доцільною вважається локалізована система освітлення, ефективна не лише з погляду архітектурно-художнього, але і з експлуатаційних розумінь.

 

 

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Азоев Г.Л., Баранчеев  В. И і др. Управление организацией: Учебник для студ. вузов /А.Г. Поршнев (ред.). – 3 изд., перераб. и доп. – М: ИНФРА– М, 2003. – 715 с.

2. Анисимов В.М. Кадровая  служба и управление персоналом  организации: Практическое пособие кадровика/ Центр кадрологии и эффективного персонал-менеджмента. – М.: Экономика, 2003. –703 с.

3. Анискин Ю.П., Павлова  А.М. Планирование и контроллинг:  Учебник по спец. "Менеджмент  организации". – М.: Омега-Л, 2003. – 278 с.

4. Аристов О.В. Управление  качеством: Учебник для студ. вузов. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 238 с.

5. Байлик СИ. Гостиничное  хозяйство. Проблемы, перспективы,  сертификация. – К.: ВИРА-Р, "Альтерпрес", 2001. – 208 с.

6. Бланк И.А. Управление  финансовой стабилизацией предприятия. – К.: Эльга, 2003. – 483 с.

7. Браимер Р. Основы  управления в индустрии гостеприимства. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 382 с.

8. Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. – М.: Феникс, 2003. – 348 с.

9. Волков Ю. Ф. Интерьер и оборудование гостиниц и ресторанов. – М.: Феникс, 2003. – 352 с.

10. Волков Ю.Ф. Технология гостиничного обслуживания. М.: Феникс, 2003. – 386с.

11. Лесник А.Л., Смирнова М.Н. Стратегии конкуренции в гостиничном бизнесе. – М.: Талер, 2001. – 544 с.

12. Лук 'янова Л.Г., Дорошенко Т Т., Мініч І.М. Уніфіковані технолога готельних послуг: Навч. посіб./За ред. проф. В.К. Федорченка. – К.: Вища шк., 2001 – 237 с.

13. Готельна справа. Конспект лекцій: У 2 ч. / Укл. Г.Я. Круль– Чернівці: Рута, 2008. – Частина 2. – 68 с.

14. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. – 300 с.