Лижний туризм

Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Февраля 2012 в 15:01, реферат

Описание работы

Лижний похід значно відрізняється від пішого способу пересування та побуту і вимагає більшої організованості і підготовленості як юних, так і дорослих мандрівників. Він також потребує більш ретельної підготовки.
Значну роль відіграє погодні умови, а також, сезонність.

Содержание

1.Характер і техніка руху туриста-лижника…………………………………………………2
2.Рух по рівнині…………………………………………………………………………………………...3
3.Рух у лісі…………………………………………………………………………………………………....4
4.Турист-лижник у поході……………………………………………………………….………..…6
5.Кріплення………………………………………………………………………………………………….7
6. Профілактика захворювання та техніка безпеки…………………………………….8
7.Список літератури……………………

Работа содержит 1 файл

лижний туризм.docx

— 32.17 Кб (Скачать)

 Для захисту  черевиків від снігу використовуйте чохли-бахіли, їх легко виготовити самому. Пошийте мішкоподібні бахіли з водонепроникної міцної тканини, щоб вони легко надягалися на черевики.             

 Під час переходів на невелику відстань хорошим взуттям для дітей можуть бути валянки з кріпленнями. Для тренувань і тривалих походів найкраще взуття — туристські лижні черевики відповідного розміру з бахілами.              

 У похід  краще йти на туристських лижах,  які ширші (7—8 см) і міцніші за бігові. Адже похід відрізняється від лижної гонки тим, що на шляху мандрівників зустрічаються лісові завали, болота, яри, сніжна цілина.             

 Довжину лиж  і палиць визначайте так: поставте лижу на підлогу, підніміть руку, тримаючи долоню паралельно підлозі, при цьому носок лижі має торкатися долоні, а палиці сягати пахіви.             

 Щоправда, лижі  для туристських походів мають  бути трохи коротшими. Це полегшить управління ними при пересуванні по пересіченій місцевості, в густому лісі, серед каменів, по чагарнику, при підйомах, спусканнях і гальмуванні.             

 Для походів  найкраще підходять дюралеві  палиці з капроновими, шкіряними темляками або темляками із ґноту.

 

 

              Кріплення. Неабияку роль у поході відіграють лижні кріплення. Для пересування в лісовій зоні та по пересіченій місцевості перевагу віддавайте напівжорстким кріпленням, які добре утримують черевики з бахілами. Вони бувають різних типів: з металевими тросиками (універсальні) і з ременями із шкіри, ґноту або гуми. Їх можна підігнати під будь-який черевик.              

 Дерев'яні  лижі треба смолити перед початком  і наприкінці сезону. Для цього на ковзну поверхню наносять м'якою ганчіркою спеціальну смолу, потім розігрівають її над газовою плитою або паяльною лампою до виникнення бульок і розтирають. Після того як смола просочить дерево, видаляють скребачкою її залишки, Операцію повторюють 2—3 рази. Просмолена ковзна поверхня лиж повинна набути темно-коричневого кольору.              

 У поході  турист – лижник має бути  проїнформований заздалегідь про всі потробиці, наприклад, стан погоди на запланований день подорожі, місце проведення подорожі, склад групи, смаки людей які беруть.             

 При відпочинку  туристи лижники в поході мають  знати де можна зупинятись, як  саме приготуватись до готування  їжі на засніженій    місцевості і т.д.

Профілактика  захворювання та техніка безпеки. Практика свідчить, що основою профілактики захворювань, нещасних випадків і травм у пішохідних і лижних походах чи подорожах є ретельна й планомірна підготовка туристів, виховання в процесі тренування високих морально-вольових і фізичних якостей, додержання режиму руху, розпорядку дня і правил самоконтролю. Треба пам'ятати, що забороняється йти в багатоденний похід або подорож людині, яка недавно перенесла травму, гостре інфекційне захворювання. Лише при незначних відхиленнях у стані здоров'я можна вирушати в нескладні походи вихідного дня, порадившись перед цим з лікарем.             

Нещасний випадок, що стався з кимсь у поході чи подорожі, або травма; як, правило, виводять з ладу всю групу, порушують встановлений розпорядок на маршруті й режим руху. Подання допомоги в польових умовах, транспортування потерпілого вимагають від туристів витримки, забирають багато часу, а в деяких випадках роблять неможливим продовження мандрівки.             

 Тому, готуючись  до походу або подорожі, насамперед  вивчають маршрут й аналізують причини можливих небезпек  нещасних випадків. Їх ділять на дві категорії:              

1) ті, що можуть  статися внаслідок недостатньої фізичної, технічної, психічної, морально-вольової підготовки та поведінки учасників мандрівки ;     

       2) ті, що можуть виникнути через кліматичні, метеорологічні умови району походу або подорожі та рельєф місцевості.             

 Однак практика свідчить, що основними причинами нещасних випадків і травм є відсутність організованості   й дисципліни   в групі.             

 Тому при  здійсненні подорожі діє така  поговірка: «Береженого Бог береже»  і це не просто так, адже  у більшості випадків нещасні  випадки стаються із-за необережності,  халатного відношення чи з  розсіяності самої людини.

 

 

 Список літератури 

1. Б.І. Бергман. Туризм-запорука здоров’я. - Москва, 1965 р. 

2. Пішохідний і лижний  туризм. - К.: «Здоров’я», 1995р.

3. Сергеев В.Н. “Туризм и здоровье”

4.  С.В. Минделевич. Пора в поход ! – М., 1985 р.   

5.  Жорж Жубер. Горные лижи: техника и мастерство. - Москва, 1983 р.

6.  И. Ф. Мокропуло. Лижная подготовка. - Москва, 1970 р.

7.  Туристичний похід вихідного дня. - К.: «Здоров’я». 1990 р.

8. Спутник туриста. – М.,1965 (ст. 327 – 363)

 


Информация о работе Лижний туризм