Гірськолижний туризм

В змагальних видах  спорту дуже важливе значення має  календар змагань. В гірськолижному туризмі у календарі змагань  ФСТУ лише одні змагання – Чемпіонат  України з техніки гірськолижного туризму. І хоча навіть цей чемпіонат відродився лише 3 роки назад (до цього він більше 10 років не проводився), що є безумовно позитивним моментом – мати у будь-якому виді спорту лише одні офіційні змагання неприпустимо мало. Тому розширення кола змагань є наступним кроком у цьому напрямі. Так, туристи-пішохідники мають вже 5-6 офіційних стартів на рік. Тому нагальним є проведення Кубку України з гірськолижного туризму, який у подальшому може складатися з кількох етапів.

Ще однією проблемою, яка відрізняє організацію змагань  з техніки гірськолижного туризму від змагань з інших видів туризму, це та, що туристам-гірськолижникам необхідне розміщення в стаціонарних умовах. При тій ситуації, коли всім видам туризму виділяють однакову суму на проведення чемпіонатів України (а зараз вона становить аж 2 тис. грн.), то якісне проведення гірськолижного чемпіонату є великою проблемою. В Карпатах розміщення навіть в приватному секторі вже досягає 50 грн. з особи за добу, тому розміщення команди у 8-10 спортсменів протягом 4-5 днів чемпіонату є серйозною сумою, а якщо додати сюди необхідність проведення тренувальних зборів, то це вже значні витрати на команду .

Проблемою підтримання  туристами-гірськолижниками спортивної форми є той факт, що сніговий сезон в більшості регіонів України і навіть в Карпатах триває 2-3 місяці. Так туристи-пішохідники вже започаткували проведення особисто-командної першості України взимку в закритих приміщеннях. Тому лижникам необхідно удосконалювати свою технічну майстерність протягом нелижного сезону в інших видах туризму – гірському, пішохідному тощо.

На жаль, наш  вид спорту не є олімпійським, як, наприклад, близькі нам лижний та гірськолижний спорт, що в умовах нашої країни обмежує державну підтримку  і відповідне фінансування. Це пояснюється багатьма факторами, які, в першу чергу, не відповідають вимогам, що висуваються до олімпійських видів спорту[35]:

– видовищність – наприклад, змагання на дистанції «Лижний маршрут» відбуваються переважно у закритій місцевості;

– короткотривалість – наприклад, лижний маршрут на двох останніх чемпіонатах України тривав два дні;

– складність телетрансляцій;

– неможливість отримання економічної вигоди від  змагань;

– технічна складність, надмірна для сприймання глядачами складність правил змагань, наприклад, Правила туристських змагань невиправдано ускладнені не тільки для глядачів, а й для самих учасників, мають неоднозначність трактувань, багато умовностей тощо.

Треба експерементувати, проводити нові види змагань –  особисті, естафети, зв’язки, дистанції за вибором, рятувальні роботи, екстремальні гонки тощо. ФСТУ повинна бути відкритою до таких речей і оперативно реагувати на нові віяння (зміни до Правил, проведення експериментальних змагань під своєю егідою тощо). Щодо олімпійських ігор, то якщо у літніх видів туризму практично не має такої перспективи, то програма зимових Олімпійських ігор є відкритою до нових видовищних видів спорту.

Тому для  розвитку змагального гірськолижного туризму пропонується:

 – розпочати роботу над новою редакцією Правил туристських змагань з техніки гірськолижного туризму, створивши творчу групу.

– приділити особливу увагу календарю змагань з техніки гірськолижного туризму  при обов’язковій умові їх проведення без зривів;

– для проведення змагань будь-якого рівні напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при гірськолижній комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги;

– створити або за підсумками минулого Чемпіонату України, або наступного чемпіонату збірну команду України з усіма необхідними для збірної атрибутами – головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо.

 

 

1.3. Розвиток рекреаційних зон туристичного призначення, їх характер та цілі

 

Перш за все, для того щоб визначити першопричини появи нових місць туристичного призначення, розглянемо який вплив завдає розвиток туризму на населення і економіку окремо взятої країни, зважимо всі переваги і недоліки туризму і на основі цієї інформації зробимо висновок щодо причин появи нових туристичних місць.

Туризм як вид  діяльності являє собою тимчасове  переміщення людей (туристів) з місць  постійного проживання в місця відпочинку (або місця туристичного призначення). Під час свого перебування в іншій країні туристи спілкуються з місцевими жителями й у результаті цього спілкування відбуваються якісні зміни в стилі життя місцевого співтовариства, підпадає під вплив також система цінностей, поділ праці, відносини всередині родини, відносини між індивідами, традиції і т.д. Поряд з цим, міняється спосіб життя і самих туристів [14, c.51].

Чим більше розходження  між туристами і місцевим співтовариством, тим більше очевидні ці зміни. Найбільш істотний вплив на стиль життя  місцевих співтовариств і туристів роблять два фактори – це взаємини місцевого співтовариства з туристами і навпаки, а також розвиток туристичної інфраструктури.

Можна виділити сім сфер життя, що здійснюють вплив на туризм і на який впливає туризм [13, c.10]:

1. Якість життя  – це ключова сфера і тим самим ціль усіх наших зусиль. Вона означає здоров’я, безпеку, добробут як громадян країни, так і гостей; роботу, якість житла, можливості для проведення дозвілля, відпочинок недалеко від будинку, соціальні контакти, мистецтво і культура, спорт, ігри, приватне життя.

2. Суспільство.  Мається на увазі розвиток населення, що піддається обчисленню, його склад і запити; щільність населення, віковий склад, кількість працездатного населення, соціальна структура; можливість для прийому й обслуговування гостей, соціально обумовлений туризм.

3. Освіта й  інформація. Доступ до інформації через ЗМІ; шкільне виховання, навчання і підвищення кваліфікації (у тому числі) у туризмі; просвітня робота в напрямку здорового способу життя, планування родини, усвідомлення себе як частини навколишнього середовища, здійснення особистих планів; розширення обріїв; «активна» толерантність.

4. Економіка виробництво і ріст промисловості, сільського господарства, прикладних ремесел, сфери послуг.

5. Захист навколишнього середовища. Впровадження екологічних методів і продуктів у промисловість та сільське господарство, вторинна переробка і екологічні види енергії, гуманізація ринку праці, створення екологічних замкнутих циклів, екологічно відповідальний туризм.

6. Навантаження  на навколишнє середовище. Узагальнення  всіх необдуманих наслідків нашої діяльності: вихлопні гази, стічні води, надлишкове тепло, шум, хижацьке відношення до природи, руйнування ландшафтів, знищення лісів, розрив природних замкнутих циклів, транспортний хаос, розпад міст, масовий туризм.

7. Політика. Здатність і можливості уряду його авторитет і популярність, авторитетність прийнятих рішень і далекоглядність, велика мета і направляюча лінія, розсудливість, проникливість урядових програм, ступінь кооперації між урядом і приватним підприємництвом та туризмом .

Вплив на соціокультурне середовище виникає в результаті соціальних і економічних розходжень між місцевими жителями і туристами, поза залежністю від того, чи належать вони до однієї чи різних культур.

У зв’язку з загальними процесами модернізації унікальний культурний характер регіону може бути втрачений частково чи цілком, якщо туризм не забезпечить визначену підтримку для його збереження. Як позитивний соціальний вплив, у цьому випадку розглядається збереження культурної спадщини тієї чи іншої країни. Туризм допомагає утримувати музеї, театри, пам’ятники природи і культурні установи. Культурна самосвідомість місцевих жителів, що щодня спостерігають непідроблений інтерес до своєї культури, зростає, і бажання прилучитися до її досягнень збільшується. Відбувається культурне взаємне збагачення туристів і місцевих жителів.

Розвиток туризму, особливо в регіонах з поганою  інфраструктурою, приводить до розвитку цієї інфраструктури, поліпшуються дороги, будуються нові житлові будинки, з’являються культурні і медичні установи. У результаті місцеве населення користається вигодами від поліпшення інфраструктури поряд з туристами[13, c.23].

Міжнародний туризм робить позитивний вплив на міжнародну політику. Він може розглядатися як одна із найголовніших головних миротворчих сил. Число поїздок туристів з розвинутих країн у країни, що розвиваються, і навпаки, зростає з кожним роком і допомагає встановленню прямих контактів між людьми з різним рівнем життя. Це сприяє кращому розумінню між народами, з іншого боку, внутрішній туризм також стимулює почуття національної гідності.

При правильному  плануванні туризм може також впливати на навколишнє середовище. На сьогоднішній день багато національних парків розвивають туризм для того, щоб одержувати доходи на своє утримання. Це, з одного боку, допомагає туристам побачити унікальні природні визначні пам’ятки, з іншого боку, допомагає акумулювати фінансові засоби на їхнє утримання.

Однак, як зазначають дослідники, негативні процеси впливу на культуру можуть виникнути в результаті надмірної комерціалізації і втрати справжньої самобутності в сфері традиційного мистецтва, ремесел і способу життя . Проблеми, особливо в молодіжному середовищі, може породити так називаний «демонстраційний ефект» . Непорозуміння і конфлікти можуть виникнути між місцевими жителями і туристами через розходження в мові, звичаях, релігійних цінностях . Місцеві жителі цілком обґрунтовано можуть критикувати усе, що зв’язано з туризмом, якщо в результаті його розвитку вони втрачають доступ до своїх власних місць відпочинку й об’єктів інфраструктури. Туризм може сприяти загостренню таких соціальних проблем, як наркоманія, алкоголізм, злочинність і проституція, однак він не є першопричиною цих лих.

Туризм може викликати серйозні диспропорції в  економіці і зайнятості, якщо концентрація туристських об’єктів спостерігається лише в окремих місцях, і відбувається відтік працівників із інших галузей економіки (наприклад, сільського господарства) у сферу туризму.

Надмірна залежність від туризму в окремо взятому регіоні може призвести до спаду в інших галузях і загальному розбалансуванні економіки. Безконтрольний розвиток туризму може викликати перенаселення і позбавити місцевих жителів елементарних зручностей.

Негативний вплив, туризм, може робити на навколишнє середовище. Дуже часто саме туристи винні в забрудненні навколишнього середовища і руйнуванні дикої природи.

Однак усі вище перераховані негативні впливи можна  уникнути за допомогою розумного  планування і відповідальним веденням справи [13, c.28].

Таким чином, можна зробити висновок, що туризм має як позитивний, так і негативний вплив на розвиток окремого регіону, держави. Аналіз літератури дозволяє визначити ключові поняття дослідження:

– рекреаційна зона – це місце яке використовується для відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку поза житлом на лоні природи;

– рекреаційна зона туристичного призначення – це місце для відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку під час туристичної подорожі, яка пов’язана з відвідуванням цікавих для оглядання місць, у тому числі національних парків, архітектурних і історичних пам’яток тощо.

Визначимо шляхи  появи нових рекреаційних зон  туристичного призначення. Їх є декілька, і вони напряму залежать від виду туризму на якому спеціалізується країна чи окремий регіон. Розглянемо більш докладніше, які існують види туризму на сьогодні.

Основною зміною, що відбувається в туризмі можна назвати перехід  туризму від масового (твердого) до так називаного екотуризму (м’якого) (рис.1.1) [27, c.115]:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1 Форми  туризму

За статистичними  показниками турпакети, характерні для масового туризму останніх років, починають виходити з моди . Вони були розраховані на масового споживача, як правило, містили в собі відпочинок на пляжах як основне заняття.

Однак, на сьогоднішній день усе більше туристів прагнуть до самовираження, до отримання нових знань, а також до активних і динамічних форм проводження часу. Водночас з цим, підсилюється рух у напрямі захисту навколишнього середовища, й все більше уваги приділяється стійкому розвитку туризму і суспільства в цілому. На думку дослідників, сучасний світовий туризм характеризується наступними основними мегатенденціями [27, c.118]:

• глобалізація > < Локалізація;
• панування електронних технологій;
• диктувати умови будуть споживачі;
• поляризація туристських переваг;
• туристичний напрямок як «Модний аксесуар»;
• компанії з забезпечення стійкого розвитку туризму і «справедливої торгівлі»;
• протиріччя між зростаючою соціально-екологічною свідомістю споживачів і прагненням активно споживати туристичні продукти.