Гірськолижний туризм

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 
   Хмельницький інститут

ім. Митрополита Київського і всієї  України,

Предстоятеля Української Православної Церкви

Блаженнійшого Володимира

 

Кафедра теорії та практики туризму.

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Активного туризму»

на тему:

Гірськолижний туризм

 

Виконала:

студентка групи

ІН8-9-2010-БТ (4,0 д)

Назаревська Т.М.

Науковий керівник:

ст. викладач Тимофієва-Барабаш О. П.

 

Хмельницький

2011 р.

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………........3

РОЗДІЛ I НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ………...5

1.1. Поняття гірськолижного  туризму……………………………………...5

1.2. Історія розвитку гірськолижного  туризму ……………………………7

1.3. Розвиток рекреаційних зон туристичного призначення, їх характер та цілі……………………………………………………………..........12

РОЗДІЛ II ГІРСЬКОЛИЖНІ КУРОРТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ………………………...21 

2.1. Аналіз підходів  до розвитку гірськолижного туризму…………….21

2.2. Розвиток гірськолижних курортів Карпатського регіону…………24

2.3. Туристичний маршрут Буковелі…………………………………….29

РОЗДІЛ III ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГІРСЬКОЛИЖНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ…………………………………………………39

ВИСНОВКИ...…………………………………………………………...44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………46

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Перехід до ринкових відносин викликав глибокі перетворення в сфері туризму В результаті скасована централізована система управління туризмом, державна фінансова підтримка розвитку регіональних туристських центрів, порушені основи взаємодії різних регіонів у створенні і просуванні на споживчий ринок туристського продукту. Разом з тим кожен регіон володіє значними туристськими ресурсами, унікальність та істотна привабливість яких створює передумови для формування внутрішньорегіонального і міжрегіонального туристського продукту.

Різноманіття природних, кліматичних, ресурсних, історичних умов, що сприяють формуванню туристського продукту, стали основою для створення  нових рекреаційних зон туристичного призначення. Однак вирішення всіх питань, пов’язаних з відкриттям нових туристичних комплексів, є досить складним процесом, незабезпеченим ні концептуально, ні стратегічно, ні програмно.

Усе це визначає необхідність створення соціально-економічного моніторингу сфери туризму, єдиного  інформаційного простору, скоординованої державної та регіональної політики з розвитку сфери туризму, організаційно-правового забезпечення реалізації туристських процесів, економіко-фінансової стратегії розвитку регіонального туризму.

В даний час туризм - одна з наймогутніших галузей що, динамічно розвивається. Високоприбуткова галузь світової економіки, виступає в числі найважливіших факторів соціально-культурного розвитку територій. Це сприяє підвищенню рівня та якості життя населення. Розвиток туризму, що виявляється в його багатогалузевому характері та тісній факторній взаємозалежності практично з усіма сферами життєдіяльності, дозволяє використовувати туризм як діючий інструмент стимулювання соціально-економічного росту на національному і місцевому рівнях. Державною програмою розвитку туризму на 2002-2010 роки визначено стратегію розвитку галузі, обґрунтовано основні напрями розвитку туризму, серед яких: підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини. Виходячи із стратегічних завдань розвитку галузі, актуальною і практично значущою проблемою є теоретичне осмислення стратегії розвитку рекреаційних зон туристського призначення. Вивчення можливих стратегій створення нових місць туристичного призначення на сьогодення є однією з найактуальніших проблем в галузі туризму.

В останні роки вітчизняними та зарубіжними вченими  в цьому напрямку проведений цілий  ряд досліджень. Серед науковців, що займаються дослідженнями з даної  проблеми можна відзначити: Блохін Ю.І., Богданов Ю.В., Волков B.C., Біржаков М.Б., Дрогов І.А., Марінін М.М., Галенська О.М., Корнєєв С.Є., Тайнович Н.В., Карлова Г. А., Казанкіна Т.В., Потьомкін В.К., Яковлева Н.В., Балабанів А.І., Гуденко Н.Б., Шагінов Ю. А., Файбусович Є.Л.

Мета дослідження - обґрунтування принципів і методів розробки стратегії розвитку гірськолижного туризму в Україні. Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі вирішуються наступні задачі:

– дослідження методів розробки стратегії створення нових рекреаційних зон туристичного призначення;

– обґрунтування моделей розвитку місць туристичного призначення;

– визначення факторів і умов створення нових рекреаційних зон туристичного призначення.

Об’єктом дослідження є гірськолижні курорти України.

Предметом дослідження є особливості організації гірськолижного туризму.

Структура робота: курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ  ОСНОВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

 

1.1. Поняття гірськолижного туризму

 

Туризм – тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [1];

Під туризмом розуміють теорію і практику різного роду походів, сходження на гори і подорожі з метою спортивного суперництва, активного відпочинку, освіти і виховання. Для подорожей у відпустку з використанням громадського або особистого транспорту, в яких головне місце займають розмови і відпочинок, все більше підходить слово туризм.

Туризм поділяється:

Залежно  від  категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму[16]:

• дитячий;
• молодіжний;
• сімейний;
• для осіб похилого віку;
• для інвалідів;

Залежно від  мети подорожі туризм поділяють на такі види: спортивний;

• пізнавальний (екскурсійний);
• діловий;
• любительський (мисливський, рибальський);
• релігійний;
• рекреаційний;
• реабілітаційний;
• професійно-прикладний;
• учбовий;
• краєзнавчий;
• пригодницький;
• експедиційний;
• комерційний;комбінований;
• культурно-освітній;
• лікувально-оздоровчий;
• екологічний (зелений), тощо.

 В залежності  від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним,  релігійним та спортивним.

Велика різноманітність  видів туризму та форм його проведення зумовлює необхідність виділення груп, за якими зручно його класифікувати:

• за характером туристичного маршруту існують такі види туризму: рівнинний, гірський, водний, спелео, повітряний, космічний, змішаний;
• залежно від засобів пересування: пішохідний, лижний, кінний, автомобільний, велосипедний, водний, автобусний, залізничний, авіаційний, комбінований;
• за місцем проведення подорожі розрізняють туризм внутрішній (національний) та зовнішній (міжнародний);
• за діяльністю - туризм з активними (веслові судна, плоти, катамарани, велосипеди та інші) і пасивними (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах, яхтах, тощо) засобами пересування;
• за способом організації подорожі (організований і неорганізований, плановий та самодіяльний);
• за туристичною програмою (традиційний, екзотичний та екологічний);
• за сезонністю (літній, зимовий та міжсезонний туризм);
• за рівнем доступності й соціальної значимості в житті суспільства туризм ділиться на соціальний, що має масовий характер у зв’язку з його доступністю широким колам населення, й елітарний, доступний з тих або інших причин (за ціною, за фізичним навантаженням тощо) обмеженому контингенту.

 Існують  різні види спортивного туризму:  пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний, спелео, вітрильний, автомобільний  та мотоциклетний. Всі вони в основному відрізняються засобами пересування (лижний – на лижах; водний – на туристичних байдарках, плотах, катамаранах; велосипедний – на велосипеді тощо). Гірські походи здійснюються тільки у відносно молодих, високих (більше 3500-4000 метрів над рівнем моря) горах. При подоланні таких перешкод потрібні навички скелелазіння та альпінізму. Що стосується спелеотуризму, то він полягає у здійсненні походів по природних печерах.

Також, активно розвивається гірськолижний туризм він є спорідненим з лижним і гірським. Гірськолижний туризм став настільки популярний у нашій країні, що тепер є окремим туристичним напрямком.

З розвитком  суспільства з’являються й розвиваються нові види туризму. При цьому частина з них відокремлюється від туризму в якості окремих видів спорту, таких, як альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування, водний слалом та ін. У той же час і туризм вбирає в себе елементи інших видів спорту, удосконалюючи техніку туристичних походів і подорожей.

 

 

1.2. Історія розвитку гірськолижного туризму

 

З початку 1930 х  рр. відкрилася нова ера в розвитку гірських лиж – вони стають популярним видом масового відпочинку і туризму. «Гірськолижний бум» був викликаний появою канатних доріг – підйомників.

Стрімкий розвиток туризму, організація масового відпочинку гірськолижників, забезпечення необхідного при цьому комфорту призвели до створення в ряді розвинених країн цілої індустрії зимового відпочинку, що зайняла провідні позиції в національній економіці. Сучасний гірськолижний центр включає готельні комплекси, систему маятникових, канатно-крісельних і буксирувальних доріг – підйомників, траси спусків різної протяжності і складності, навчальні схили, службу трас і контрольно рятувальну службу, спортивні організації та споруди, магазини, пункти прокату спортивного спорядження, гірськолижні школи. Понад 4 млн. місць у великих і малих готелях, пансіонатах і притулках призначені для зимового відпочинку в горах Західної Європи.

Різноманітні  форми гірськолижного катання і  туризму. Любителі гірських лиж спрямовуються в гірськолижні центри малих і великих гір. За допомогою підйомників туристи «накочують» за день багато десятків кілометрів спусків.

У червні 1972 р. в  суворих полярних умовах команда  альпіністів досягла найвищої точки  найпівнічнішого шеститисячник - вершини Мак Кінлі (6193 м), розташованої на Алясці. Експедиції знадобилося для цього 20 днів з установкою проміжних таборів. Мета сходження - спуск з вершини на лижах. І потрібно було це зробити одному швейцарському гірському гідові і інструктора з гірських лиж Сільвен Содану. Він почав спуск по південно західній стіні Мак Кінлі о 8 годині вечора. Незважаючи на сонці (яке за Полярним колом в червні не заходить за горизонт протягом доби), термометр показує 35 ° C. Опівночі Содано влаштував бівак у сніговій ямі. Спати довго не довелося. Другу половину шляху він подолав за 4 години. У базовому таборі, розташованому на висоті 1800 м, його чекали товариші по команді.

Гірськолижний туризм належить до спеціальних видів  туризму, так як є комбінованим видом  туризму і включає елементи наступних видів: лікувально-оздоровчий, рекреаційний, спортивний аматорський, екологічний туризм. Гірськолижний туризм – яскраво виражений сезонний вид туризму. На створення турпродукту гірськолижний туризм належить до капіталомістким і трудомістким видів туризму. Даний вид туризму має цілий ряд особливостей, що відрізняють його від інших, більш простих, видів. Перш за все необхідно відзначити особливості засобів розміщення в гірськолижному туризмі. Розміщення передбачено в спеціалізованих готелях типу гірських шале, архітектурно вписаних в навколишній пейзаж. Поблизу готелів обов’язкова наявність підйомників. Підйомники діляться на кілька типів: бугельні, крісельні, кабіни, гондольні. Готелі розташовані поблизу гірськолижних трас. За ступенем складності траси діляться на зелені, сині, червоні, чорні. У гірськолижному туризмі велику роль у вартісному відношенні грає асортимент додаткових послуг: послуги інструктора, прокат спорядження, ski pass. Особливе значення для гірськолижного туризму має медичне страхування. Як правило, страхова премія в 2,5 рази більше, ніж при звичайних видах туризму. Незважаючи на те, що гірськолижний туризм належить до досить дорогим видам туризму, з кожним роком зростає число туристів, що захоплюються даним видом.

Певною проблемою  вбачається дефіцит спеціального туристського спорядження для гірськолижних походів. Адже лижі «Бескід» вже багато років не випускають, намети «Зима», титанові пічки стали дефіцитними. Сучасне спорядження туриста-лижника (лижі «Скі-тур», термобілизна, каркасні намети, газові примуси, пухове та альпіністське спорядження тощо) коштує не одну сотню доларів.

Тому для  розвитку маршрутного лижного туризму  пропонується: відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Карпатському регіоні. Конкретно пропонується у найближчі роки здійснювати це на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області. Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних категорій складності, є досвідчені керівники походів – знавці Карпат. Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити до всіх осередків ФСТУ завчасно; провести у найближчий час (орієнтовно – у вересні 2006 року) із залученням найкваліфікованих туристів-гірськолижників України похід-експедицію V к.с. по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів – Чорногори, Свидовця, Мармароського, Горган тощо; запровадити практику проведення складних гірськолижних туристських експедицій ; запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів-гірськолижників через WEB-сторінку ФСТУ, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників туристського спорядження у якості спонсорів.