Діяльність ЮНЕСКО по збереженню унікальних туристичних ресурсів світу

(x) Об'єкт включає найважливіше або найзначніше природне місце існування для збереження в ній біологічного різноманіття, зокрема зникаючих видів виняткової світової цінності з погляду науки і охорони.

   Країни-лідери за кількістю об'єктів Всесвітньої спадщини: 47 – Італія, 43 – Іспанія, 40 – Китай, 37 – Франція, 36 – Німеччина, 31 – Мексика, 28 - Індія , 28 - Британія , 24 – Росія, 21 – США.

2. Конвенції про  охорону підводної  та нематеріальної культурної спадщини.

  Генеральна конференція Організації Об‘єднаних Націй з питань науки і культури, яка зібралася в Парижі з 15 жовтня до 3 листопада 2001 р. на свою  31-у сесію, прийняла 2 листопада 2001 року Конвенцію про охорону підводної спадщини.

     Підводна  культурна спадщина означає всі сліди людського існування, які мають культурний, історичний або археологічний характер і частково або цілком, періодично або постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років, такі, як:

  - об'єкти, споруди, будинки, артефакти і людські останки разом з їхнім археологічним і природним оточенням;

  - судна, літальні апарати, інші транспортні засоби або будь-які їхні частини, їхній вантаж або інший вміст, разом із їхнім археологічним і природним оточенням, та предмети доісторичного характеру.

     Метою цієї Конвенції є забезпечення і  зміцнення охорони підводної  культурної спадщини. Держави-учасниці співробітничають у справі охорони підводної культурної спадщини та зберігають підводну культурну спадщину на благо людства відповідно до положень цієї Конвенції.

     Ці  заходи було прийнято визнаючи важливе значення підводної культурної спадщини як складової частини культурної спадщини людства й особливо важливого елемента історії народів і націй, усвідомлюючи важливість охорони і збереження підводної культурної спадщини та відмічаючи зростаючий суспільний інтерес до підводної культурної спадщини і цінність, що надає їй громадськість. Це мало велике значення для розвитку водного туризму, зокрема дайвінгу, яким захоплюються все більше і більше людей.

     Також активні заходи ЮНЕСКО сприяють розвитку ще одного перспективного виду спеціалізованого туризму – етнографічного, тобто  ознайомлення з традиціями та особливостями  життя інших народів.

     В останній час міжнародними інституціями, особливо ЮНЕСКО, підкреслюється необхідність міжнародно-правового захисту культури, що має нематеріальну форму і проявляється у народних піснях, легендах, міфах, обрядах, традиціях, народній медицині, віруваннях тощо. На відміну від матеріальних пам’яток культури, цей вид культурної спадщини є більш уразливий, оскільки залежить від її носіїв та середовища, в якому вони існують. Тому в 2003 році на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО була схвалена Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини, в преамбулі якої відзначається загальний інтерес людства у справі охорони нематеріальної культурної спадщини, визнається загроза зникнення та знищення нематеріальної культурної спадщини через недостатність заходів по охороні такої спадщини, підтверджується необхідність усвідомлення важливості нематеріальної культурної спадщини, особливо серед молодого покоління. Її захист є справою не менш важливою для усього людства і повинна здійснюватись об’єднаними зусиллями всіх або майже всіх держав. Тенденції, що існують в сфері міжнародно-правової регламентації відносин держав з приводу збереження культурної спадщини засвідчують, що нематеріальна культурна спадщина може отримати статус всесвітньої спадщини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     XXI  століття  вимагає  налагодити  партнерство культури  і  туризму, 

установити їхнє надійне  співробітництво.  У міжнародному  плані тут гарний 

приклад - давні, досить  плідні спільні  зусилля  ЮНЕСКО  і  Всесвітньої  

туристської  організації (ВТО).

       ЮНЕСКО — це міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам’яток культури тощо.

     Під егідою ЮНЕСКО в 1972 році була прийнята Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, є унікальними у своєму роді. яка призначена зробити відомими і захистити природні та культурні об’єкти, які є унікальними в своєму роді.

     В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні налічується п'ять найменувань (станом на 2011 рік): чотири культурних об'єкти та один природний.

  Також важливими в плані збереження унікальних туристичних ресурсів стали Конвенція про охорону підводної спадщини 2001 року та Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 року. 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Бейдик  О.О. Рекреаційні ресурси України/ - К., 2009. – 400 с.
2. Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія та практика: навч. посібник/ – 2-ге вид., перероблене та доповнене – К.: Центр навчальної літератури, 2011 . – 368 с.
3. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб./ - К.: Знання, 2008. - 343 с.
4. Стафійчук В.І., Малиновська О.Ю. Туристичне країнознавство: туристичні     ресурси світу/ - К.:Альтерпрес, 2009. – 427 с.
5. Україна-ЮНЕСКО: Всеукраїнський благодійний фонд [Електронний   ресурс]. – Режим доступу: http://unesco.com.ua/
6. Устименко Л.М., Основи туризмознавства/ - К.: «Альтерпрес», 2011. – 344с.

7. ЮНЕСКО: Организация Объединённых Наций по вопросам образования,        науки и культуры http://www.unesco.org/new/ru/unesco