Діяльність ЮНЕСКО по збереженню унікальних туристичних ресурсів світу

 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з географії  туризму

на тему:

«Діяльність ЮНЕСКО по збереженню унікальних

туристичних ресурсів світу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................3

1. Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини........................................................................................................................5

2. Конвенції про охорону підводної та нематеріальної культурної спадщини........................................................................................................................9

ВИСНОВКИ..................................................................................................................11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................................12 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

  У 1946 році було створено ЮНЕСКО як міждержавну організацію, що займалась питаннями освіти, науки і культури. Саме силами ЮНЕСКО в 1950-і роки була розроблена програма розвитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш швидко.

  Значна увага держав та міжнародних організацій до проблем збереження культурної спадщини та охорони навколишнього середовища за останні десятиріччя стала суттєвим чинником укладення численних міжнародних документів, проведення міжнародних кампаній, спрямованих на відновлення пам’яток культури, на популяризацію та поширення знань про охорону і збереження культури та природи. Так, за закликом Генерального директора ЮНЕСКО були проведені міжнародні кампанії зі збереження та відновлення всесвітньо відомих історичних пам’яток – історичного центру Венеції (Італія, 1966 р.), Акрополя (Греція, 1977 р.), Олександрійської бібліотеки (Єгипет, 1987 р.) та багатьох інших. Протягом останніх десятиріч постійно проводяться численні міжурядові конференції (Міжурядова конференція з питань культурної політики та розвитку в Швеції 1998 року, міжнародні форуми (Всесвітній форум по охороні фольклору за підтримки ЮНЕСКО та ВОІВ (Таїланд, 1997 р.)), Паризький та Венеціанський конгреси архітекторів і технічних спеціалістів по історичним пам’яткам відповідно у 1957 та 1964 роках тощо, предметом обговорення яких є проблеми захисту, відродження та популяризації пам’яток культури та збереження і відтворення екологічно чистого середовища.  
 Поширена практика міжнародного співробітництва в сфері охорони пам’яток культури та природи свідчить про існування міжнародних культурних відносин, що базуються на принципах міжнародного права. На сьогодні нараховується близько 500 міжнародних багатосторонніх договорів прийнятих під егідою ЮНЕСКО та більше 800 двосторонніх договорів, зареєстрованих в Секретаріаті ООН, які охоплюють охоронні аспекти різноманітних видів об’єктів культури та природи.

  Так, Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 21 листопада 2001 року прийнятою на її 56-й сесії 2002 рік був оголошений Роком охорони культурної спадщини Об'єднаних Націй. Універсальна декларація про культурне різноманіття 2001 року, прийнята під егідою ЮНЕСКО, підкреслила важливість існування культурного різноманіття поряд з біологічним різноманіттям в природі. Конвенція ЮНЕСКО про охорону культурних цінностей у випадку збройних конфліктів 1954 року та два Протоколи 1954 року та 1999 року встановили режим охорони культурних цінностей під час збройного конфлікту.  
 Прийняття в 1970 року Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввезення, вивезення та передачі права власності на культурну спадщину, мало на меті забезпечити належну національну охорону рухомих культурних цінностей.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Конвенція про  охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.

     Сьогодні в доктрині міжнародного права науковцями звертається увага на факт появи та становлення нової галузі – міжнародно-правова охорона культурної спадщини. Формування нової галузі на сьогоднішній день ставить ряд нових завдань, в тому числі і розробку проблематики правового режиму пам’яток культури та природи, що володіють визначною універсальною цінністю. 
 Так, під егідою ЮНЕСКО в 1972 р. була прийнята Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.  До початку 1992 року конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році). До квітня 2010 року ратифікували конвенцію 187 країн-учасниць.

     Основними ідеями конвенції є те, що об’єкти, які становлять всесвітню культурну і природну спадщину мають величезне значення не тільки для держави, на території якої знаходиться цей об’єкт, а й для всього людства в цілому. З прийняттям цієї Конвенції справа щодо захисту об’єктів, занесених до Списку всесвітньої спадщини, стала міжнародною.

     Світова спадщина ( англ. World Heritage) - природні або створені людиною об'єкти, пріоритетними завданнями по відношенню до яких є збереження та популяризація в силу їх особливої культурної, історичної або екологічної значимості.

     У цій конвенції як „культурна спадщина" розглядаються: 
 - монументальні витвори: твори архітектури, монументальної скульптури та монументального малярства, елементи чи структури археологічного походження, написи, печери, сукупності елементів, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки,

  - ансамблі: сукупності окремих чи поєднаних між собою споруд, які за своєю архітектурою, єдністю або через органічний зв'язок з ландшафтом мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки, 
 - місця: твори людини або спільні творіння людини та природи, а також зони, включно і археологічні місця, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

  Відповідно як „природна спадщина" розглядаються:

  - монументальні витвори природи, які являють собою фізичні та біологічні утворення чи сукупності таких утворень, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору естетики чи науки,

  - геологічні та фізіографічні утворення і чітко визначені зони, що складають ареали розповсюдження, видів тварин та рослин, які опинилися під загрозою зникнення, і що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору науки чи збереження, 
 - природні місця або чітко визначені природні зони, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору науки, збереження чи природної краси.

     При Організації Об'єднаних Націй  з питань освіти, науки та культури заснований Міжурядовий Комітет з питань захисту культурної та природної спадщини виняткової загальнолюдської цінності, який називається „Комітет всесвітньої спадщини".

  Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

• Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
• Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.
• Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).
• Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
• Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

       Станом на 30 червня 2011 року в списку Всесвітньої спадщини знаходилося 936 об'єктів (після змін, внесених на 35-й сесії, що проходила у Франції з 19 по 29 червня). З об'єктів, що входять до списку, 725 є культурними, 183 - природними і 28 - змішаними. Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (Росія) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші.

     Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження. Майже щорічно Комітет всесвітньої спадщини проводить сесії, на яких присуджується "статус об'єкта Всесвітньої спадщини".

     У рамках списку існує підсписок об'єктів Всесвітньої спадщини, що знаходяться під загрозою знищення. У нього на тимчасовій основі включаються об'єкти, що піддаються різним небезпекам, які викликані природними причинами або втручанням людини: збройними конфліктами і війнами, землетрусами та іншими природними катастрофами, забрудненням, браконьєрством і безладним будівництвом. Внесення об'єктів в особливий список говорить про необхідність особливої ​​уваги до них і прийняття невідкладних заходів по їх збереженню.

     У 2007 році зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО був виключений резерват аравійського орікс в Омані (у зв'язку з тривалим полюванням на білого антилопа і скороченням заповідних територій), в 2009 році - долина Ельби у Дрездені в Німеччині (у зв'язку з триваючим будівництвом автомобільного моста в охоронній зоні культурного ландшафту).

     Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними континентами з'явилися природні об'єкти і для них список з чотирьох пунктів. І, нарешті, в 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них. Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.

     Культурні критерії:

(i) Об'єкт є шедевром людського творчого генія.

(ii) Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей в даний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.

(iii) Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує до цих пір або вже зникла.

(iv) Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий період людської історії.

(v) Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.

(vi) Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість. (На думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

     Природні критерії:

(vii) Об'єкт є природним феноменом або простором виняткової природної краси і естетичної важливості.

(viii) Об'єкт є видатним зразком головних етапів історії Землі, зокрема пам'ятником минулого, символом геологічних процесів, що відбуваються, розвитку рельєфу або символом геоморфічних або фізіографічних особливостей.

(ix) Об'єкт є видатним зразком екологічних або біологічних процесів, що відбуваються, в еволюції і розвитку земних, прісноводих, берегових і морських екосистем і рослинних і тваринних співтовариств.