Державна політика в галузі туризму

У зв’язку з викладеним вище державне регулювання туристичної галузі пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади  на розвиток туристичної галузі і  створення умов для ефективної співпраці  органів державної влади, місцевого  самоврядування та приватного сектора  щодо розвитку тури¬зму через різні механізми: адміні¬стративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо[15,с.33].

Аналіз наукових джерел показує, що регіональний та місцевий рівні державного регулювання є найважливішими, оскільки саме там розміщені туристичні та рекреаційні ресурси, виробляється і споживається туристичний продукт, працює персонал туристичних підприємств, створюється певний імідж не тільки окремої місцевості, а й країни взагалі. Умовою регіонального розвитку туризму, як свідчить зарубіжний досвід, є конкретний розподіл повноважень  та матеріальних ресурсів між центральними та регіональними органами влади  в галузі туризму, що базується на принципах децентралізації, деконцентрації та делегування значних повноважень  органам місцевого самоврядування .

В умовах майже повної комерціалізації  туристичної галузі держава має  розвивати соціальний туризм і створювати умови для залучення до споживання туристичного продукту широких верств населення, насамперед дітей, студентів, молоді, людей похилого віку, інвалідів  тощо. Визначено, що розвиток соціального  туризму сприяє ефективному впрова¬дженню  державної політики соціалізації молоді як сукупності форм, методів та напрямів державного впливу на неї та вдосконалення  процесу соціалізації молодого покоління  в інтересах збереження та розвитку людства на основі загальних цінностей. Все це зумовило необхідність введення в науковій обіг поняття “соціалізації  туризму” як державної політики, спрямованої  на ство¬рен¬ня умов для залучення  широких верств населення до активного  та стабільного спо¬живання туристичних  послуг.

Ефективне державне регулювання потребує наукового та методичного забезпечення. Проте вітчизняна наука про туризм, так само як і предмет дослі¬дження, ще відносно молода та перебуває у  процесі становлення. Незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль, спрямованих на аналіз питань туризму, певні аспекти державного регулювання  цієї галузі залишаються недостатньо  розробленими. Бракує робіт, присвячених як теоретичному осмисленню зазна¬чених питань, так і розробці науково обґрунтованих практичних реко¬мен¬дацій щодо державного регулювання туристичної галузі на національному, регіональному та місцевому рівнях. Вироблення стратегії розвитку туристичної галузі і створення умов для її ефективного впровадження є складним завдан¬ням. Для успішного його вирішення, запобігання політичним помилкам та прорахункам доцільно скористатися досвідом інших країн.

Нормативно-правова база туристичної  діяльності регулюється як спеціальним, так і загальним законодавством.

2.3. Характеристика нормативно-правової бази.

Відмінна риса туризму в правовій сфері полягає в тому, що його регулювання здійснюється нормами, як загального, так і спеціального законодавства. До першої групи можна  віднести - акти, пов'язані з невизначеному  колу юридичних і фізичних осіб, але багато в чому визначають роботу суб'єктів туристичної індустрії, до другої - акти, які безпосередньо  регулюють туристську діяльність.  
Джерела законодавства у галузі регулювання туристської діяльності можна групувати за різними критеріями: за юридичною силою (ієрархії), по колу актів, по предмету відання, по території та ін.

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ.Органи управління туризмом в Україні

3.1. Загальні положення.

Управління   туризму(далі  управління) є  структурним  підрозділом головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації і підзвітне та підконтрольне голові облдержадміністрації, Міністерству культури і туризму України.

Управління  у  своїй  діяльності  керується   Конституцією України, законами України,   актами  Президента України та Кабінету Міністрів  України,  наказами центрального органу виконавчої влади з питань туризму, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, наказами начальника головного управління, Положенням про головне управління з питань туризму,  євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій облдержадміністрації та цим Положенням.

3.2. Завдання управління.

Основні завдання управління: 

- забезпечення реалізації на території Івано-Франківської області державної політики у галузі туризму і курортів 

- розроблення  та  виконання регіональних комплексних і цільових програм розвитку туризму і  курортів,  ринку  туристичних  послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів; 

- сприяння розвитку міжнародного  співробітництва у сфері туризму.  Створення сприятливих  організаційних умов для розвитку  внутрішнього та  міжнародного  туризму, туристичної та   курортно-рекреаційної індустрії,  провадження екскурсійної  діяльності  на відповідній   території,   розбудови матеріально-технічної бази туристичної галузі; 

- організація  відпочинку  та оздоровлення населення,  створення рекреаційних зон з відповідним оснащенням  і  сервісом  насамперед для короткотривалого відпочинку населення великих міст 

-забезпечення раціонального    використання    та   збереження туристичних  ресурсів,   природного    та    історико-культурного середовища на відповідній території;  

-пропагування серед    населення    ефективного   використання вільного часу, проведення змістовного  дозвілля,  ознайомлення  з історико-культурною спадщиною, природним середовищем;  

-координація діяльності  місцевих  органів  виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі туризму  і  курортів на території області.

 

3.3. Права управління.

Управління має право:   

-одержувати в установленому порядку від  інших  структурних підрозділів  відповідної   місцевої   держадміністрації,  органів місцевого самоврядування, підприємств,  установ  і   організацій інформацію,  документи та інші матеріали,  необхідні для виконання покладених на нього завдань;

-залучати спеціалістів інших структурних підрозділів облдержадміністрації, підприємств,  установ,  організацій,об'єднань громадян  (за  погодженням з їх керівництвом) для розгляду питань, що належать до його компетенції;  

- скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; 

- у процесі виконання покладених на управління взаємодіє з іншими структурними підрозділами обласної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, територіальними органами міністерств та інших центральних  органів виконавчої влади, а також з підприємствами,  установами, організаціями та об'єднаннями громадян.

 

 

 

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Висновок

Структура управління в галузі туризму включає державні організації законодавчої  (комітет  молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Верховної Ради) та виконавчої  (Міністерство освіти і науки, Міністерство сім’ї, молоді та спорту, Міністерство культури і  туризму, відповідні підрозділи обласних, районних державних адміністрацій) гілок влади,а також органи місцевого  самоврядування (комісії рад народних депутатів) і громадські організації  (федерації спортивного туризму).

Основними функціями  державних органів управління в  галузі туризму є визначення правових засад, фінансового забезпечення,  планування, міжгалузева координація, реалізація оздоровчих програм засобами туризму.

 

                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.  Калитюк В.А.  Рекреаційно-туристичний  комплекс в умовах

ринку. – Львів, 1999. – 162 с.

2.  Кифяк В.Ф.  Організація  туристичної діяльності в Україні.  – 

Чернівці: Книги – ХХІ, 2003. – 300с.

3.  Мельник А.Ф.,  Оболенський  О.Ю.,  Васіна А.Ю.,  Гордієнко

Л.Ю. Державне управління / навчальний посібник. – К.: «Знан-

ня», 2004. – 342с.

4.  Нормативно – правові акти  України з питань туризму: Збірник

законодавчих та нормативних актів  (станом на 1 червня 2004

року) / Упоряд. М.І.Камлик. – К.: Атака, 2004. – 464с.

5.  Павлов В.І.,  Черчик Л.М.  Рекреаційний комплекс Волині:

теорія, практика, перспективи. – Луцьк, 1998. – 124 с.

6.  Панкова Є.В. Туристичне  краєзнавство: Навч. Посібник. – К.:

Альтер прес, 2003. – 352 с.

7.  Рутинский М.Й. Організація  спортивно-оздоровчого туризму: 

Навчально-методичні матеріали  –  Львів:  КВКПП  „Фенит”,

2002. – 159 с.

8. Туризм в Україні.  Статистичний бюлетень. –  К.:  Державний

комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, 2000.

9. Коментар до Конституцій України.  — К., 1996.

10. БахрахД. Н. Административное  право: Учебник для вузов. - М.,1997.

11. Брэбан Г. Французское административное  право. — М., 1988.

12. Драго Р. Административная  наука. — М., 1982.

13. Коваль Л. В. Адміністративне  право України: Курс лекцій. - К., 1998.

14. Муниципальное право. — М., 1997.

15. Овсянко Д. М. Административное  право. — М., 1997.

16. Тихомиров Ю. А. Публичное  право. —М., 1995.

17. Тихомиров Ю. А. Курс административного  права и процесса. - М., 1998.

18. Юсупов В. А. Теория административного  права. — М., 1985.

 

 

 

                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 Додаток  А

Регулювання діяльності з забезпечення захисту і безпеки при здійснення туристичної діяльності в Україні  здійснюється на підставі Законів і  Кодексів України:

“Про туризм” в редакції Закону - № 1282-ІV від 18.11.2003 р.;

“Про захист прав споживачів” - № 1023-ХІІ від 12.05.1993 р. зі змінами;

“Про столицю України – місто-герой  Київ” - № 401-ХІV від 15.02.1999 р.;

“Про цивільну оборону” - № 2974-ХІІ  від 03.02.1999 р. зі змінами;

“Про пожежну безпеку” - № 3745-ХІІ  від 17.12.1993 р. зі змінами;

“Про забезпечення санітарного  та епідеміологічного благополуччя населення” - № 4004-ХІІ від 24.02.1994 р. зі змінами;

“Про охорону навколишнього  природного середовища” - № 1264-ХІІ  від 25.06.1991 р. зі змінами;

“Про охорону праці” – № 2694-ХІІ  від 14.10.1992 р. зі змінами;

“Про аварійно-рятувальні служби” - № 1281-ХІV від 14.12.1999 р. зі змінами;

„Про курорти” - № 2026 від 05.10.2000 р.;

“Про службу безпеки України” -№ 2171-ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами;

“Про боротьбу з тероризмом” - № 25 від 20.03.2003 р.;

“Про захист населення від інфекційних  хвороб”- № 1645-ІІІ від 06.04.2000 р.;

Кримінального кодексу України - № 2341від 05.04.2001 р. зі змінами;

Цивільного кодексу України - № 435-ІV від 16.01.2003 р. зі змінами;

Господарського кодексу України- № 436-ІV від 16.01.2003 р.;

Постанов Кабінету Міністрів України:

“Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Києва  на період до 2010 року” - № 1409 від 15.12.1997 р.;

“Про затвердження Програми розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки” - № 583 від 29.04.2002 р.;

“Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного та внутрішнього туризму” - № 390-р. від 27.06.2003 р.;

Інших нормативно-правових документів (загальнодержавних):

Ліцензійних умов провадження господарської  діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності – наказ  Держкомпідприємництва і Держкомспорту  і туризму № 7/62 від 17.01.2001 р.;

Порядку контролю за додержанням ліцензійних  умов провадження господарської  діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності – наказ  Держкомпідприємництва і Держтурадміністрації № 21/83 від 14.11.2002 р.;

Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу  фахівцями туристичного супроводу  – наказ Держтурадміністрації № 83 від 29.04.2004 р.;

Правила надання послуг пасажирського  автомобільного транспорту

Постанова КМУ № 176 від 18.02.1997 р.;

Правила проведення туристських подорожей  з учнівською і студентською молоддю  України – наказ Міносвіти  № 96 від 06.04.1999 р.;

Правила користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних  послуг – наказ Держтурадміністрації № 19 від 16.03.2004 р.;

• ГОСТ 28681.3-95 “Требование по обеспечению  безопасности туристов и экскурсантов”  – введеного в Україні з 01.01.1997 р. Держстандартом України;

ГОСТ 28681.1-95 “Проектирование туристских услуг” - введеного в Україні  з 01.01.1997 р. Держстандартом України.