Державна політика в галузі туризму

 

Вступ

Розвиток демократичної  державності та становлення громадського суспільства обумовлює управління в будь-якій галузі на рівні державної  влади в поєднанні з запровадженням основних засад громадського суспільства, що проявляється у діяльності громадських  самодіяльних організацій, місцевого  самоврядування.

Це обумовлює значущість вивчення структури управління туризмом,як однієї з найважливіших галузей оздоровлення.

Система управління туризмом в Україні включає державні та громадські організації.  Державна влада розподіляється на законодавчу, виконавчу і судову. Отже, державна політика в галузі туризму визначається через гілки законодавчої влади (Парламент) та виконавчої  (Уряд).Громадські організації в управлінні туризмом представлені спортивними федераціями (національною та обласними) та туристичними клубами.

Мета,завдання роботи. Метою роботи є розробка та обґрунтування структури управління в галузі туризму та висвітлення завдань і функцій органів управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  І. Державна політика в галузі туризму

1.1. Основні напрямки державної політики в галузі  туризму.

Основними напрямами державної  політики в галузі туризму є: залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення; забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; захист прав та інтересів держави в галузі туризму; створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю; створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні; запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії; встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності; визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму; створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства; забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;

підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних  центрів, створення умов для пріоритетного  розвитку туристичної індустрії; організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.

Реалізація державної  політики  в галузі туризму здійснюється  шляхом:

визначення і реалізації основних напрямів державної  політики  в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму; визначення порядку   класифікації   та  оцінки туристичних  ресурсів України, їх використання та охорони спрямування бюджетних  коштів на розробку і реалізацію програм  розвитку туризму;визначення основ  безпеки туризму;нормативного регулюванн відносин у галузі туризму (туристичного,готельного,екскурсійного та інших видів обслуговування громадян);

 ліцензування в галузі туризму,  стандартизації і сертифікації  
туристичних послуг,  визначення  кваліфікаційних  вимог  до  посад фахівців   туристичного   супроводу,   видачі  дозволів  на  право здійснення туристичного супроводу;  

встановлення системи  статистичного  обліку  і  звітності   в  
галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу;  

організації і  здійснення  державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;  

 визначення пріоритетних  напрямів  і   координації   наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму;

участі в   розробці   та  реалізації  міжнародних  програм  з розвитку туризму.

Державне регулювання  в  галузі  туризму  здійснюється  іншими способами, визначеними законом.  

1.2. Основні цілі державного регулювання в галузі  туризму.

 

Основними цілями державного регулювання в галузі

 туризму є:  
забезпечення закріплених Конституцією  України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок,  свободу пересування,  відновлення і зміцнення здоров'я,  на  безпечне  для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;  

 безпека туризму,  захист  прав та законних інтересів  туристів,  
інших  суб'єктів  туристичної діяльності та їх об'єднань,  прав та законних інтересів власників або користувачів  земельних  ділянок, будівель та споруд;  

 збереження цілісності   туристичних   ресурсів   України,  їх  
раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування  державних  і  громадських  інтересів при плануванні та забудові територій;  

створення сприятливих умов для  розвитку  індустрії  туризму,  
підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.  

Основними пріоритетними  напрямами державної політики в  галузі туризму є:

удосконалення правових засад  регулювання  відносин  у  галузі туризму;

 
 забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць;  

 розвиток в'їзного   та   внутрішнього   туризму,  сільського,  
екологічного (зеленого) туризму;  

 розширення міжнародного  співробітництва,  утвердження України на світовому туристичному ринку;  

 створення сприятливих   для   розвитку  туризму  умов  шляхом спрощення  та  гармонізації   податкового,   валютного,   митного, прикордонного та інших видів регулювання;  

 забезпечення доступності  туризму та екскурсійних відвідувань для   дітей,   молоді,   людей   похилого   віку,   інвалідів   та малозабезпечених  громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб.

 

Регулювання в галузі  туризму  здійснюється  Верховною  Радою України,   Кабінетом   Міністрів   України,   центральним  органом виконавчої влади в  галузі  туризму,  Верховною  Радою  Автономної Республіки  Крим  та  Радою  міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими  державними   адміністраціями,    органами    місцевого  
самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

1.3. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму.

1. Центральним органом державної  виконавчої влади в галузі  туризму є Державний комітет  України по туризму, повноваження  якого визначаються цим Законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний комітет України по туризму на підставі цього Закону:

реалізує  державну політику в галузі туризму  і несе відповідальність за подальший  його розвиток;

бере  участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з  питань туризму.

В межах своїх повноважень розробляє  і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства  та вносить пропозиції щодо його вдосконалення;

визначає  перспективи та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання;

координує діяльність міністерств і відомств, туристичних підприємств та організацій  незалежно від форм власності  у питаннях, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням туристів в Україні  та організацією туристичних поїздок  за кордон;

організує інформаційну, рекламну та видавничу  діяльність з питань туристичної  діяльності;

сприяє  розвитку конкуренції на ринку туристичних  послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

здійснює  ліцензування (позбавляє ліцензій) діяльності суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, що надають туристичні послуги. Разом з Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації встановлює державні стандарти у сфері послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговування туристів;

організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, проведення науково-дослідних робіт у галузі туризму;

бере  участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань туризму в  інших країнах та міжнародних  організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном.

Рішення Державного комітету України по туризму, що регулюють питання туризму  та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств  і відомств, місцевих органів державної  виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів.    

Об'єднання суб'єктів туристичної  діяльності

Суб'єкти туристичної діяльності з  метою поліпшення обслуговування туристів, впровадження позитивного досвіду  роботи можуть створювати свої об'єднання  або асоціації, що діють відповідно до чинного законодавства України, їх статутів, які затверджуються зборами  представників суб'єктів туристичної  діяльності, що входять до складу об'єднань або асоціацій.

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Нормативно-правова база,що регламентує туристичну діяльність,її характеристика

2.1. Теоретичні основи туризму як об'єкту регулювання державними органами в Україні.

Туризм в Україні є  важливою економічною гілкою. Щорік  Україну відвідують понад 17 мільйонів  туристів (18,9 млн. іноземних громадян у 2006), насамперед з Росії та Східної  Європи, а також Західної Європи та США. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким  чином: країни СНД - 11,9 млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС - 6,3 млн. осіб (33%), решта країн - 0,6 млн. осіб (4%).

Закон України "Про туризм" у статті першій дає таке визначення: "Туристична індустрія - сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів.

Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами  господарювання та юридичної відповідальності в ринковій економіці сформувалися і широко використовуються у підприємницькій  діяльності загальновизнані принципи поведінки суб'єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип  соціального партнерства, який випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою  частиною свого зовнішнього оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов'язане постійно опікуватись питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення. Соціально відповідальна поведінка всіх суб'єктів господарювання сприяє можливості узгодження своїх дій в суспільстві, надійному партнерству з іншими суверенними соціальними верствами і групами, державними і громадськими організаціями.

Економічна діяльність у галузі туризму полягає в забезпеченні ефективного використання наявної  та створення нової матеріально-технічної  бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволення  його різноманітних потреб. Основними  завдання економічної діяльності такі: створення туристичного продукту та надання туристичних послуг, формування ринку туристичних послуг, удосконалення  інфраструктури туризму, розвиток внутрішнього та іноземного туризму.

2.2. Сучасний стан нормативно-правового регулювання в Україні.

Механізм реалізації туристичної  політики держави включає: складання  цільових програм з розвитку туризму  на рівні держави і ре¬гіонів; розробку конкретних заходів щодо досягнення постав¬леної стратегічної мети і державне регулювання розвитку туристичної  галузі. Отже, державне регулювання розвитку туристичної галузі є одним з механі¬змів реалізації політики держави в галузі туризму. Розвиток туристичної галузі характеризується позитивною динамікою змін кількісних та якісних показників туристичної галузі: збільшенням туристичних потоків, відрахувань у державний та місцевий бюджети, підвищенням рівня зайнятості в туристичній галузі тощо.