Болгарія

Ви звернули увагу  на те спільне, що приховують в собі болгарські свята і звичаї? Ідеал  довершеної особистості, для якої характерні висока моральність, працьовитість, розум, здоров'я, відчуття прекрасного. І прагнення робити добро. Персонажі всіх народних свят - колядники, сурвакари, ряджені, лазарки володіють незвичайною силою творити добро, їхні добрі побажання завжди перемагають зло. У цьому значенні болгарські свята і звичаї є етичним, естетичним і філософським заповітом, що передається від покоління до покоління. Розвиваючись і збагачуючись, вони збереглися до цього дня як доброзичливе спілкування людей, в процесі якого згадуються основні заняття, які дають засоби для існування.

Завдяки високому естетичному почуттю болгарський народ творить мистецтво з будь-якого матеріалу. З любові до прекрасного знаряддя праці прикрашають фігурками і рисочками, дерево покривають різьбленням різної форми, одяг оживає за допомогою вишивки, прикрас і галунів. Зумовлені відчуттям краси в буднях, зароджуються нові домашні прикладні ремесла. Поступово їх обсяг і різновиди збільшуються, майстри вдосконалюють своє уміння в дусі національних традицій. Наприкінці XIV століття в Болгарії вже налічувалося 50 видів ремесел. Якісний же крок вперед виражається у відточеності художнього виробітку, особливо благородних металів, у збагаченні композиції та орнаменту.

Естетичний принцип  болгарських майстрів породжений пошаною  до природи і виражається в  уподібненні їй. Цей пієтет зумовлює і колоритні закони, які знайшли найповніше вираження у вишивці і текстильних ремеслах.

 

 

Музеї

Національний історичний музей Болгарії - музей в Софії, Болгарія.

Музей був відкритий  в 1973 році рішенням уряду. Перша експозиція була представлена ​​в 1984 році на честь 1300-річчя Болгарської держави. У 2000 році музей перемістився до будівлі урядової резиденції «Бояна», Софія.

На сьогоднішній день в музеї близько 650 тисяч одиниць  зберігання.

Найбільш цінними є  колекції археологічних знахідок від  палеоліту до середньовіччя. Крім того тут експонуються старовинні монети, зброя, предмети побуту, меблі, карти, геральдичні символи, рідкісні історичні фотографії, церковне начиння, марки.

Історичний музей складається  з кількох відділів: археології, історії та етнографії.

Варненський археологічний  музей 

Музей був створений 3 червня 1886 з ініціативи Варненського археологічного товариства і спочатку займав частину міської бібліотеки. Нинішня будівля в стилі неоренесансу, в якому розташовується музей, було побудовано в 1892-1898 роках архітектором Петко Момчіловим для Варненської жіночої гімназії. Перша експозиція тут була відкрита для відвідувань 11 червня 1906. Першим директором його був залишався на цій посаді до своєї смерті (у 1944 році) видатний археолог Карел Шкорпіл. З 1945 року управління та фінансування музею переходить до держави.

Загальна площа музею  складає 2.150 м ². Крім власне виставкових  залів, тут є наукові бібліотека і архів, сховище, навчальні приміщення, внутрішній двір з розміщеними в  ньому кам'яними та мармуровими експонатами.

В першу чергу слід згадати знайдене при розкопках  в районі Варни в 1972 році і зберігається нині в Варненському археологічному музеї найцінніше збори золотих виробів, найдавніший у світі «золотий скарб» з виявлених досі. Знахідка була зроблена в Варненському некрополі, відноситься до періоду з 4.600 за 4.200 рр.. до н. е.. і є унікальною. У неї входять різні предмети, виготовлені з золота - нашийні гривні, шпильки, пряжки і бляшки, браслети, намиста, знаряддя праці та ін. Загальна вага виробів із золота - не менше 6 кілограмів.

До експозиції музею  входить близько 50.000 експонатів, що ілюструють історію Балкан і Причорномор'я  від палеоліту і до пізнього середньовіччя. Тут можна побачити кам'яні статуї фракійців, античні статуї Геракла, протоболгарську кераміку, болгарські ікони XVI-XIX століть. Звертає на себе увагу кам'яний барельєф з римських терм, що зображає характерні для римлян види ігор і спорту. Варте уваги також зібрання монет - від часів ранньої Греції екземплярів і до викарбуваних в Османській імперії вже за часів її занепаду.

Національна художня  галерея Болгарії - Національний музей  образотворчого мистецтва в Софії, Болгарія.

Галерея заснована в 1948 році і розташовується в колишньому царському палаці на площі «Князь Олександр Баттенберг». Відвідувачі можуть побачити твори болгарських художників від епоху Возрождденія до кінця XX століття. Серед них, Захар Зограф, Злата Бояджієв, Іван Мільов, Володимир Димитров-Майстора. Крім того, тут представлені роботи скульпторів і іконописців. У залах художньої галереї часто проводяться семінари, концерти та наукові конференції.

На сьогоднішній день в музеї близько 50 тисяч одиниць  зберігання - живопис, графіка та скульптури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Соціально-економічні  умови і ресурси

Економіка Болгарії завжди носила відкритий характер, значна частина ВНП країни формується через  зовнішню торгівлю.

Болгарія експортує  продукцію машинобудування, кальційовану соду, хімічні добрива, медикаменти, тютюн, овочі, фрукти у свіжому та переробленому виді.

В імпорті переважають  енергоносії, сировина для металургійної  та хімічної промисловості, автомобілі і товари народного споживання.

Важлива галузь - туризм (до 1 млн. туристів щорічно відвідують країну).

Ознаки пожвавлення, що намітилися в економіці країни протягом 1994-1995 рр. (ВВП збільшився відповідно на 1,8 і 2,6%), не змогли перебороти глибокої кризової тенденції в економіці, що розпочалася в 1990 році. Нестійкість виразилася, зокрема, у значному дефіциті держбюджету, пов'язаному з низьким збиранням податків в умовах збитковості держпідприємств, а також із величезним державним боргом, що перевищував обсяг ВВП на 20%.

Остання обставина і  слугувала однією з причин кризи, що виникла у 1996 році. Інша причина - повільні темпи реформування економіки. Уряд на чолі із соціалістом Ж. Віденовим (1995-1996 рр.), як і всі попередні кабінети з 1990 року, не наважився на прискорення реформ, побоюючись високих соціальних витрат. Практично була зупинена приватизація. Уряд намагався зберегти контроль над виробничою сферою, не допустивши при цьому економічного спаду; гальмувалася діяльність іноземних інвесторів.

В умовах слабкості фінансової дисципліни, корумпованості вищого керівництва  банків, кошти платників податків і дрібних вкладників перекачувалися у приватні банки і нерідко вивозилися за межі. У результаті діяльності фінансових пірамід багато людей втратили свої кошти. Значні кредити, видані банками у вигляді позичок збитковим підприємствам, здебільшого повернути не вдалося.

Ситуація погіршувалася в 1996 році, особливо в другому півріччі. Болгарія понесла значні збитки внаслідок введення ембарго на торгівлю з колишньою Югославією. Додаткові труднощі викликала "хлібна криза". Незважаючи на гарний врожай попереднього року, у 1996 році стало не вистачати хліба через масований експорт зерна в 1995-му і широкої контрабанди. На початку 1997 року перед Болгарією постала необхідність імпортувати 450-500 тис. тонн продовольчого зерна.

У другій половині 1996 року були закриті 64 хронічно збиткові промислові компанії, у листопаді оголошені банкрутами 9 комерційних банків і ще декілька банків узяті під особливий контроль. Розвиток фінансової кризи призвів до скорочення валютних резервів країни, швидкого падіння курсу лева, росту інфляції. За наявності величезного державного боргу валютні резерви зменшилися протягом 1996-го із 1236 млн. дол. до 506 млн. Курс долара з 70,7 лева за 1 долл. на початку року підскочив до 500 левів під кінець року і 2000 наприкінці лютого 1997 року. Споживчі ціни в грудні 1996 року виросли на 310,8 відсотків у порівнянні з груднем 1995, тобто більш як у 4 рази.

Різко знизився рівень життя  більшості населення. Якщо в 1990 році середня заробітна плата складала 200 дол., то до кінця 1996 року вона впала  до 25-30 дол. За межею бідності знаходилося 80 відсотків населення, рівень безробіття на кінець року наблизився до 17 відсотків економічно активного населення.

Найбільш вагомими результатами економічної політики уряду вважається досягнення певної макроекономічної і  фінансової стабілізації; подолання падіння обсягів виробництва в окремих галузях промисловоті; зростання довіри до банківської системи; позитивні результати у боротьбі зі злочинністю; залучення до країни іноземного капіталу (найбільші інвестиції з ФРН).

Проблематичним залишається обслуговування зовнішнього боргу держави, складна ситуація у промисловості (сьогодні виробничі потужності підприємств використовуються на 60 відсотків, лише 10 відсотків підприємств Республіки Болгарії працюють на повну потужність).

В програмі "Болгарія - 2001" уряд Об'єднаних демократичних сил взяв на обов'язок знайти альтернативні варіанти поставкам енергоносіїв з Російської Федерації. Це питання тісно пов'язане з економічною безпекою країни. Республіка Болгарія не має власних паливно-енергетичних ресурсів і завжди буде змушена їх купувати.

У вересні 2001 року державний  зовнішній борг Болгарії знизився на 286,2 млн. дол. завдяки проведенню платежів за основним боргом та списанню викуплених урядом облігацій Brady. На кінець вересня  минулого року державний зовнішній борг Болгарії склав 8,441 млрд дол проти 8,727 млрд. дол. місяцем раніше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІV Туристичне районування території країни, основні  туристичні райони і центри Болгарії

Софія– столиця Болгарії, розташована на плато заввишки 550 м, у гори Вітоша, на схід від річки Іскир. Місцезнаходження в центрі Балканського півострова зробило Софію місцем перетину найважливіших транспортних шляхів. Це жива історія, налічуючі 5 тис. років і що залишила свій слід в численних пам’ятниках, створених стародавніми греками, римлянами, візантійцями, слов’янами, протоболгарами, турками.

Софія – центр політичного, суспільного, економічного життя країни. Крім цього, місто живе активним культурним життям: тут велике число історичних, археологічних і інших визначних пам’яток культури, десятки театрів, музеї, галереї, проводяться культурні заходи національного і міжнародного масштабу. Софія – одне з найзеленіших міст Європи. Вона приваблива не тільки своїми парками і скверами, туристів вражає її дивовижний зелений фон – гора Вітоша (висота 2290 м над рівнем моря), в підніжжя якої впираються софійські квартали.

Крім Софії, великий  інтерес у туристів викликають і  інші міста країни. Кожний з них  має свою зовнішність і свою неповторну атмосферу.

Пловдів– друге за величиною місто Болгарії. Він має тисячолітню історію, його засновником був Філіп Македонській. Пам’ятники цієї епохи виняткові – мармуровий Римський театр на 3 тис. місць і стадіон вражають розмірами і гармонією.  Місто розташоване на шести горбах в центрі обширної Фракійської низовини. Старе місто зберегло дивовижний за красою цілісний архітектурний ансамбль епохи Болгарського національного відродження. Місто відоме своїм щорічними весняними і осінніми міжнародними ярмарками.

Веліко-Тирново – середньовічна столиця Другого Болгарського царства. Розташований на декількох горбах – берегах звивистої річки Янтри. Цікавою особливістю міста є будинки, розташовані амфітеатром на крутих схилах по обидві сторони річки. Історичний горб Царевен, на якому розташовані царський і патріарший палаци, оточений могутніми кріпосними стінами. Залишки десятків церков знаходяться на сусідньому горбі Трапезіца.

Копрівштіца – невелике гірське містечко, де в 1876 р. спалахнув повстання проти турецьких поневолювачів. Побудовані 100 років тому, будівлі неповторної архітектури повністю збереглися.

Періодично в Копрівштіце  проводиться Національний фольклорний  фестиваль за участю ансамблів зі всіх куточків країни, що налічують  сотні виконавців.

Мелник – найменше містечко в Болгарії (близько 600 жителів). Розташований в живописній місцевості біля підніжжя Пірінськіх гір серед величезних піщаних пірамід.

Безліч туристів відвідує Болгарію заради прекрасних чорноморських  курортів. 378 км – така протяжність  болгарської берегової смуги, від румунської межі на півночі до турецької межі на півдні. Довга низка просторих піщаних пляжів, глибоких заток і скелястих берегів, що збігають до моря лісистих горбів виноградників. Сучасні морські курорти чергуються з рибальськими селищами і кемпінгами, що втрачаються в зелені.

Варна і Бургас - два  крупні міста, які по-праву можна  назвати столицями північної  і південної курортних зон, є  перш за все туристськими центрами і не порушують гармонії побережжя. У літні місяці температура повітря не перевищує +28 °С, вода зігрівається до +25 °С. У травні і вересні загальна тривалість сонячного дня складає 240 годину, а в липні і серпні – понад 300 годину місяць. Море чисте і прозоре. Немає приливів і відливів.

Рибні запаси скумбрії, ставриди, камбали, пеламіди, лефера приносять задоволення любителям рибного лову.

Курортні комплекси  з красивими, романтичними назвами  – ”Золоті Піски”, ”Сонячний  Берег”, ”Албена”, ”Сонячний День”, ”Рів'єра” ”Камбію” і курортні селища Русалка, Елініте, Дюни відповідають всім вимогам сучасного туризму.