Близькосхідний туристичний регіон

    Акаба - один із організаційних центрів курортного відпочинку на узбережжі Червоного моря. Кліматичні і мікрокліматичні особливості дозволяють не відчувати виснажливої спеки і відпочивати тут протягом усього року - температура води не опускається нижче +22 ^оС.  

    ЛІВАН 

    Ліванська Республіка - невелика гірська країна (площа 10,4 тис. км²) на Близькому Сході, розташована на східному узбережжі Середземного моря. Ліван межує з Ізраїлем і Сирією. Загальна кількість населення складає 4 млн осіб. Столиця - місто Бейрут.

    Ліван володіє багатими природними і культурно-історичними туристичними ресурсами.

    Невеликому  Лівану притаманне особливе поєднання  ісламських і християнських традицій. Ліван - світська країна, у якій немає  жорстких поведінкових обмежень, характерних  для більшості країн ісламського світу. Це сприяє розвитку міжнародного туризму.

    Культурно-історичні  ресурси зосереджені у давніх містах країни. До них, насамперед, належить Баальбек, що лежить у долині Бекаа. Місто слід віднести до найбільш визначних  місць на території Лівану. У Баальбеку розташований величезний храмовий комплекс часів Римської імперії. Туристи мають можливість оглянути головне подвір'я з олтарем і басейнами для ритуальних дійств, Акрополь, храм Бахуса, Пантеон, кілька колон висотою близько 22 м, що вважаються найвищими античними колонами світу, фундамент храму Юпітера, залишки храму Венери, грандіозні сходи, башти й багато іншого.

    За  твердженнями істориків, Біблос належить до найдавніших із постійно заселених  міст світу. На цьому невеликому клаптику ліванської землі збереглися численні свідчення багатьох цивілізацій: руїни культових споруд Ле-Дам-де-Біблос (2800 р. до н. е.) і Темпль-ен-Ель (2700 г. до н. е.), залишки фортечних стін починаючи з бронзового віку, театр (218 р. до н. е.), гробниці фінікійських царів (XIX ст. до н. е.), замок (XII ст.), церква Іоанна Хрестителя, Музей Вакс, сторожові вежі періоду хрестових походів.

    Легендарне  місто Тір, засноване фінікійцями, неодноразово згадується у Біблії. У ньому збереглися руїни античного  міста з іподромом, акведук, тріумфальна арка, висічений у скелях некрополь, Колізей, палац Ешмуна, залишки храму Св. Хреста.

    Не  можна оминуть увагою місто Анджар. У ньому до наших днів збереглися залишки споруд епохи Омеядів, в  архітектурі яких переплелися візантійські і східні мотиви. Це практично ціле місто із римськими термами, торговими рядами, палацами, мечетями, залишками фортечних мурів і воріт.

    Численними  унікальними пам'ятками і музеями  багаті й інші міста Лівану: Бейрут, Тріполі, Джунія, Сайда. До сьогодні вони не відкрили всіх своїх таємниць і є зонами археологічних пошукових робіт.  

    САУДІВСЬКА  АРАВІЯ 

    Королівство Саудівської Аравії займає більшу частину  Аравійського півострова. На сході  береги королівства омиваються Червоним морем, на заході - водами Перської затоки. Площа держави становить 2,1 млн км²; населення - 28,7 млн осіб; столиця - Дамаск.

    Саудівська  Аравія - країна з ортодоксальними  ісламськими традиціями, що впливають  на туристичні формальності: ввезення алкоголю заборонено; транспортування  наркотиків карається стратою; заборонено ввезення друкованої, кіно - і фото продукції порнографічного змісту, а також товарів з маркуванням Ізраїлю та книжок на івриті; жінкам, які виходять на вулицю, бажано вдягати паранджу; наявність "харам" - територій, заборонених для відвідування не мусульманами. Такі правила роблять Саудівську Аравію країною відносно закритою для масового туриста.

    Туристичний потенціал королівства формує унікальна  природа пустель, поєднання архаїчних  традицій та сучасної економіки, численні сакральні святині ісламського світу. Головною причиною приїзду іноземців до Саудівської Аравії є саме святині і поклоніння їм.

    Основним  видом міжнародного туризму в  країні є релігійний. Паломництво  до Саудівської Аравії засноване  на традиціях ісламу. Кожен мусульманин хоча б раз за життя повинен здійснити подорож до священних міст - Мекки і Медини. Не мусульманам в'їзд до Мекки заборонений .

    Мекка розташована в гарячій, пустелі  в оточенні гір. Своїм виникненням  та існуванням місто зобов'язане  джерелу Земзем (Замзам), яке стало для мусульман священним. Та головною святинею Мекки був і лишається нині чорний камінь Кааби .

    Головна святиня Медини - величезний комплекс мечеті Мас-джид ан-Набі (Мечеть пророка). Саме тут знаходяться могили пророка  Мохаммеда, його доньки Фатіми, Абу  Бакра, першого халіфа і батька однієї з дружин пророка та інших державних  і релігійних діячів. Не мусульманам дозволяється лише здалеку споглядати святі місця Медини.  

    СИРІЯ 

    Сирійська Арабська Республіка (САР) - близькосхідна  середземноморська держава площею 185,2 тис. км² і населенням 21,8 млн осіб. Столиця - Дамаск - найдавніша із діючих столиць світу (вперше згадується у хроніках ХV ст. до н. е.).

    Давня земля Сирії оберігає величезну  кількість пам'яток історії та культури, матеріальних свідчень величі Фінікії, Месопотамії, Вавилону, Давнього Єгипту, Давнього Риму, Візантії й Арабських  халіфатів, спадок хрестоносців та багатьох народів, які хвилями прокочувалися одним із осередків світової цивілізації. Сліди минулих епох, серед яких значна кількість "мертвих міст", палаців, сакральних споруд і найрізноманітніших технічних пристроїв, можна знайти фактично у кожному регіоні, поселенні, великому і малому місті Сирії. 

Культурно-історичні  туристичні ресурси Сирії 

 

    На  території сучасної Сирії збереглися сліди перебування хрестоносців. В епоху Середньовіччя вони йшли звільняти Святу Землю від  мусульман. Про хрестові походи нагадують  численні замки, цитаделі і храми-фортеці - зразки фортифікаційного

    У Сирії є декілька сучасних гірських курортів, збудованих у зоні хвойних лісів. До найбільш популярних належать Сленфе і Машта аль-Хелу.

    Попри потужний ресурсний потенціал розвитку міжнародного туризму в Сирії  перешкоджає ряд обставин, що склалися історично. Сирійське суспільство не вітає культурні традиції Західного світу, що стосуються багатьох сфер життя, у тому числі і відпочинку. На сирійських приморських курортах відсутні нічні клуби, казино, не звучить сучасна популярна західна музика. Досить часто там існують окремі пляжі для чоловіків і жінок. При цьому жінкам не можна купатися із оголеними ногами і плечима, бути без супроводу старшої жінки або чоловіка.  
 
 
 
 

2. Поняття «культурна спадщина ЮНЕСКО»

 

    Світова́  спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) —  видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

    В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону  Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році).

    Статус  об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

    -Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

    -Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.

    -Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).

    -Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.

    -Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

    Станом  на листопад 2008 року у списку Світової спадщини знаходилося 878 об'єктів (зокрема 679 культурних, 174 природних і 25 змішаних) з 145 країн. Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (Росія) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження. 

    Близькосхідний  регіон має такі об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО: 

Єгипет:

1. Ранньохристиянські пам'ятники в Абу-Мені (Александрія)
2. Стародавні Фіви та їх некрополь (Кена)

    Залишки Фів у сучасному місті Луксор — Карнакський і Луксорський храми — в числі перших оголошені пам'ятками Світової спадщини ЮНЕСКО.

3. Історичний район Каїра
4. Мемфіс і його некрополі — комплекси пірамід від Ґізи до Дахшура
5. Пам'ятники Нубії від Абу-Сімбела до Філе
6. Монастир святої Катерини та його околи

 

Бахрейн:

1. Калат-аль-Бахрейн — стародавній порт і столиця Дільмуна

 
 

Йорданія:

1. Стародавнє місто Петра
2. Давня резиденція халіфів Кусейр-Амра
3. Археологічні знахідки в Ум-ер-Расасі (Кастрон-Меф'а)

 

Ліван:

1. Стародавнє місто Анджар
2. Стародавнє місто Баальбек
3. Стародавнє місто Біблос (Джубейль)
4. Стародавнє місто Тір (Сур)
5. Священна долина (Уаді-Кадіша) і Божественний кедровий гай (Хорш-Арз-ель-Раб)

 

Лівія:

1. Археологічна ділянка Лептіс-Магна
2. Археологічна ділянка Сабрата
3. Археологічна ділянка Кірена
4. Ділянки наскельного живопису в горах Тадрарт-Акакус
5. Стародавнє місто Гадамес

 

Оман:

1. Фортеця Бахла
2. Археологічні ділянки Бат, Ель-Хутм і Ель-Айн
3. Стародавній торговий шлях «Земля ладану»
4. Іригаційні системи афладж

 

Саудівська  Аравія:

1. Археологічна ділянка Аль-Хіджр (Мадаїн-Саліх)
2. Район Ат-Тураїф міста Ед-Дірійя

 

Сирія: