Близькосхідний туристичний регіон

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський державний педагогічний університет

Імені Володимира Винниченка 
 

Кафедра географії та геоекології 
 
 

 
 

На тему: Туристичні ресурси Близького Сходу. 
 
 

Виконала  студентка 61 групи ПГФ

Чулак Тетяна

Перевірив кандидат географічних наук, доцент

Колотуха  Олександр Васильович 
 
 
 
 
 

Кіровоград 2011 

ЗМІСТ 

   Вступ 

1. Туристичні  ресурси регіону.
2. Поняття культурна спадщина ЮНЕСКО.
4. Основні визначні місця та курорти регіону.

Висновок

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП. 

    Близькосхідний туристичний регіон  знаходиться в Західній Азії та Північній Африці.

    Розташований  на стику європейського, азіатського і африканського материків.

    Назву дали європейці як найближчому для них східному регіону. Це один із найважливіших економічних і військово-стратегічних вузлів на політичній карті світу.

    Боротьба  за панівні позиції на Близькому  Сході пов'язана з величезними  природними багатствами (особливо нафтою, а також покладами руд кольорових металів, хромітів, калійних солей тощо), наявністю важливої сільськогосподарської сировини, ринків збуту і стратегічним розташуванням країн.

    До  Близького Сходу відносять такі країни:

• Ірак,  
• Йорданія,  
• Ліван,  
• Об'єднані Арабські Емірати, 
• Сирія,
• Лівія, 
• Єгипет,
• Саудівська Аравія,  
• Ємен,
• Катар,  
• Оман,  
• Бахрейн,  
• Кувейт,  

 

    Територія країн — понад 7,4 млн. км ².

    У англо-американській літературі країни Близького Сходу разом з Іраном та Афганістаном включають у поняття «Середній Схід», а до Близького Сходу іноді відносять Балканські держави.

    Переважне населення регіону складають: араби, тюрки, курди, вірмени, перси, євреї,

    Більшість населення є мусульманами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Туристичні  ресурси регіону.

 

    Близький  Схід - особливий культурний світ, який об'єднує країни, переважну більшість  населення яких становлять араби.

    Країни  Близького Сходу у 2008 р. відвідало майже 55 млн. візитерів, тоді як у 1990 - менше 10 млн. Таке різке зростання міжнародних туристичних прибуттів відбулося за рахунок двох країн - Єгипту і Саудівської Аравії, у яких розвиток туристичної індустрії опирається на різні види ресурсів. Єгипет експлуатує природні ресурси узбережжя теплого моря й орієнтується на масові популярні види туризму, Саудівська Аравія, використовуючи подієві і культурно-історичні ресурси, спеціалізується на релігійному туризмі.  

    ЄГИПЕТ

    Арабська Республіка Єгипет – північно-африканська близькосхідна країна, береги якої омиваються водами Середземного і Червоного морів. Загальна площа - 1 млн. км²; столиця - Каїр.

      Близько 96 % всієї території Єгипту займають піщані і щебенисті пустелі, 3 % - припадає на дельту Нілу.

    Геотуристичне положення Єгипту досить вигідне: країна розташована у безпосередній  близькості від одного з головних споживчих ринків світу - Європи. Має  вихід до узбережжя Середземного і Червоного морів. Країна є центром  давньої цивілізації і містить на своїй території туристичні атракції світового рівня (піраміди Гізи, долина царів у Луксорі, гора Мойсея), музеї, де зібрані безцінні колекції. Негативною рисою геотуристичного положення Єгипту є його межування із осередком міжнародної напруги, у центрі якого знаходяться сектор Газа, Ізраїль та Палестина. Навіть у непростій ситуації навколо арабо-ізраїльського конфлікту, туристичні фірми Єгипту знаходять можливість використовувати потенціал сусіднього Ізраїлю й організовують екскурсійні поїздки зі своєї території до Мертвого моря, Єрусалиму й інших цікавих об'єктів.

    При слові "Єгипет" першою, у крайньому  разі, другою асоціацією буде "піраміда". Це і не дивно, адже в країні їх близько  сотні і пишуть та говорять про  них дуже багато. Незважаючи на сотні експедицій, досліджень і наукових звітів, піраміди і досі зберігають свої таємниці. Навіть із приводу технології їх будівництва побутує кільканадцять гіпотез. Більшість пірамід розташована в околицях єгипетської столиці. У Гізі збереглися три великі піраміди: Хеопса - єдина вціліла споруда із переліку семи чудес давнього світу, Хефрена і Мікерина.

    Традиційним центром для візиту є Луксор. Туристи  побувають у "місті мертвих", де відвідають долину Царів - поховання  давніх єгипетських царів, єдиний жіночий храм цариці Хатшепсут і Колосів Мемнона та у "місті живих", де ознайомляться з Карнакським і Луксорським храмами, з'єднаних алеями сфінксів.

    Околиці Луксора багаті на видатні пам'ятки: культовий центр богині кохання  Хатхор, храм бога-гончаря Хнума, святилище бога-сокола Хора, храм фараона Сеті І. Єгипетський музей Каїру - окрема туристична атракція. 150 тис. експонатів, розміщених у 100 залах, серед яких всесвітньо відомі статуетка Нефертіті, саркофаг із литого золота з поховальною маскою Тутанхамона, безцінні папіруси, фрески, прикраси, мумії.

    Гора  Синай або гора Мойсея та монастир Святої Катерини - місця паломництва  тисяч туристів. Сходження на гору відбувається вночі. Шлях до вершини, висота якої 2 285 м, неблизький, але не дуже важкий - монахи обладнали для прочан 3 750 сходинок. На шляху облаштовані місця для відпочинку, продаються напої, гарячий чай. За окрему плату бедуїни можуть підвезти на верблюді. На вершині слід дочекатися сходу Сонця. Вважається, що після цього людині відпускаються її гріхи.

    Ідучи дорогою із гори Мойсея, мандрівники  опиняються перед монастирем Святої Катерини, заснованого у ІV ст. біля підніжжя гори Синай - одним із найбільш давніх безперервно діючих християнських  монастирів. До VІ ст. монастир називався  Преображенським або Неопалимої Купини, яка росте на території монастиря, а після придбання монахами мощів святої Катерини отримав нинішню назву.

    Від часу заснування і до сьогодні у  монастирі живуть православні монахи-греки. Дякуючи охоронній грамоті, завіреній  пророком Магометом і мудрій політиці співіснування, монахам вдалося вберегти цей християнський "острівець" серед мусульманського "моря".

    До  головних особливостей розвитку єгипетської  індустрії туризму належить широке застосування системи менеджменту  яка носить назву "анклавний туризм". Завдяки впровадженню у практику функціонування туристичних комплексів принципу "все включено", практично не передбачається вплив місцевого культурного і, частково, економічного середовища. Найбільшими курортними центрами, які функціонують за такою системою є Хурхада, Шарм-ель-Шейх, Сафага. 

    ЙОРДАНІЯ 

    Йорданське  Хашимітське Королівство - арабська держава в Південно-Західній Азії. Її сусідами на суходолі є Сирія, Ірак, Ізраїль, Саудівська Аравія та Палестинська автономія. На півдні невелика ділянка узбережжя омивається водами Акабської затоки Червоного моря. Загальна площа королівства - 89,3 тис. км²; населення - 6,3 млн осіб; столиця - місто Амман.

    Близько 90 % території країни займають пустелі  і напівпустелі. Клімат субтропічний середземноморський різко континентальний і дуже сухий.

    Йорданія  має унікальне геотуристичне положення. За оцінками фахівців на її території налічується до 20 тис. пам'яток історії та культури попередніх епох. Тут Мойсей побачив Землю Обітовану, був хрещений Ісус Христос, жили пророки і відбувалися події, знакові для багатьох конфесій, прокочувалися хвилі багатьох народів, які залишили слід у культурі сучасної Йорданії. Країна має вихід до узбережжя теплого Червоного моря і берегів Мертвого моря. І, що є дуже важливим, королівство - одна із найбільш безпечних і спокійних країн арабського світу.

    Наприкінці XIX ст. у горах Південної Йорданії археологи відкрили місто Петра - фортецю, столицю чи некрополь (єдиної думки так і немає) давнього царства  набатеїв II ст. до н. е. - I ст. н. е. Нинішня Петра - туристична "перлина" Йорданії. Туристи приїжджають сюди, щоб побачити близько 800 неповторних об'єктів: монументальні храми, палаци, театри, некрополі, торгові ряди, бані, громадські будівлі, які висічені в скелях незвичного рожевого кольору. Петра розташована у долині Ваді Муса і з'єднана із зовнішнім світом вузькою кілометровою ущелиною Ес-Сик, над якою нависають і майже змикаються скелі, утворюючи своєрідний природний тунель.

    Ще  одна "перлина" Йорданії - Мадаба, яку називають містом мозаїк. Мадаба належить до давніх центрів християнства на Близькому Сході. Починаючи з VІ ст. у місті зводяться християнські культові споруди, які прикрашаються мозаїками. До найбільш відомих належить мозаїчна карта Святої Землі, на якій зображена територія від фінікійського міста Тір (сучасний Ліван) до дельти Нілу в Єгипті, а у центрі розташований Єрусалим. Сьогодні ця карта, яка вважається найдавнішою з усіх відомих, знаходиться у діючій православній церкві Св. Георгія.

    Надзвичайно цікавими об'єктами є халіфські палаци пустелі. Їх нараховується близько 30 (найбільш відомий - Каср Амра, який включений до Світової спадщини ЮНЕСКО). Раніше всі вони тонули в зелені садів, які зрошувалися за допомогою іригаційних систем. Зараз ці "оази" вважаються символами ранньоісламської епохи. Їх виняткове художнє оздоблення - гарантія постійної уваги з боку численних туристів і паломників.

    Джераш  називають "східними Помпеями". У  наслідок землетрусу місто було поховане під шаром мулу і каміння. За рахунок  природної консервації рідкісні зразки споруд дійшли до наших днів у чудовому вигляді. Серед них тріумфальна арка, зведена на честь приїзду римського імператора Адріана, храми Зевса й Артеміди, Скляне подвір'я з мозаїками, громадські будівлі, вулиці і багато іншого, що викликає непідробний інтерес у туристів.

    Багато  дослідників Священних текстів  безпосередньо пов'язують події, що описуються в Біблії з долиною  річки Йордан

    У біблійної історії часто згадується Солоне, нині - Мертве море, яке саме по собі є світовою пам'яткою природної досконалості. Сьогодні східне узбережжя Мертвого моря на всьому протязі є одним із найбільш популярних місць відпочинку. До його знаменитих лікувальних джерел і грязей можна легко дістатися з будь-якої частини Йорданії.