Міністерство  освіти та науки України

Херсонський національний технічний  університет 

Кафедра менеджменту та маркетингу 
 
 

Курсова робота

з дисципліни: "Курорти України"  

БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ КУРОРТИ УКРАЇНИ  
 

Пояснювальна  записка

Виконала:

студентка гр.   1МОс                     К.В. Смілянська  

Керівник:

ст.викладач                                                          М.А. Овчіннікова

асистент                                                                К. В. Трухачова

 

Нормоконтроль:

асистент                                                                К. В. Трухачова 
 
 

Херсон   2011 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ   
 

Пояснювальна  записка курсової роботи на тему "Бальнеологічні курорти України", складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з 16 найменувань. Зміст роботи викладено на 40 сторінках друкованого тексту, включаючи  2 таблиці, 1 рисунок, 3 додатків на 3 сторінках.

Метою даної роботи є дослідження особливостей функціонування бальнеологічних курортів в Україні.

       В першому розділі досліджуються проблеми та перспективи розвитку курортно-рекреаційного комплексу України.

    У другому розділі досліджується  розвиток та особливості функціонування бальнеологічних курортів України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 

Розпад  Радянського Союзу суттєво вплинув  на розвиток санаторно-курортного комплексу України. Як результат, різке погіршення становища в цій галузі. Головне завдання на сьогодні – поліпшити це становище і вийти на новий рівень розвитку санаторно-курортного комплексу за рахунок реформування цієї галузі, раціонального використання наявних ресурсів і т.д. Україна володіє великим потенціалом і при правильній державній політиці зможе в майбутньому гідно конкурувати з розвиненими країнами на світовому ринку.

Водолікування - найпоширеніший вид використання природного фактора в лікувальних  цілях.

З давніх часів ваннами лікували різні  недуги. Лікувальна дія води поєднували з масажем, гімнастикою. Мабуть, вже  тоді було відомо стимулюючий вплив на психіку і тіло водних процедур у поєднанні з масажем. До появи сульфамідів та антибіотиків ванни широко застосовувалися для лікування пневмоній.

Перші бальнеологічні курорти в Україні  виникли на мінеральних водах  у Шкло (1576 р.), в Трускавці (1827 р.) і в Моршині (1877 р.) Львівської області; Березівці під Харковом (1862 р.) і в Миргороді Полтавської області (1917 р.); грязьові - на Сакському озері в Криму (1799 р.), на Одеських лиманах (1829 р.), на Славянских озерах у Донбасі (1832 р.), у Євпаторії (1890 р.) і в Бердянську Запорізької області (1902 р.). [12, с.252]

Сьогодні  водолікування - велика область курортології - бальнеологія - поповнюється новими знаннями, методами , технікою.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування в Україні бальнеологічних курортів.

Курсова робота складається з двох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема. 

 

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

1.1.Сучасний  стан курортно-рекреаційного комплексу  України

 

    Показано, що Україна має великі передумови для розвитку рекреаційних територій, які обумовлені наявністю природних  бальнеологічних ресурсів, мережею  санаторно-курортних закладів і  необхідної для їх функціонування інфраструктури. При цьому комплексне дослідження різноманітних природних лікувальних ресурсів, оцінка їх сучасного стану обумовлюють розвиток курортів різного профілю. Розглянуті першочергові проблеми в курортній сфері, рішення котрих повинно бути спрямоване на розвиток, раціональне використання і подальше засвоєння природного потенціалу курортів.

    Курортний комплекс України представлений величезними запасами різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею санаторно-оздоровчих закладів і резервом досвідченого кадрового потенціалу. Природні курортно-рекреаційні комплекси українського узбережжя Чорного і Азовського морів, Карпатського регіону, Полісся та інших районів України мають велике регіональне національне і міжнародне значення як для системи масового оздоровлення населення України, так і зарубіжних країн, для стабілізації економіки і соціально-економічному прогресу, інтеграції України у світову економічну систему. 

    У 2000 р. прийнято Закон України „Про курорти”, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні та спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення населення природних лікувальних ресурсів. Для організації діяльності курортів повинні використовуватись спеціально визначені природні території, які мають природні оздоровчі та лікувальні ресурси.

    Визначено 11 курортів міжнародного значення (Євпаторія, Саки, Трускавець, Моршин, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів, курорти  Південного берега Криму, Феодосія, Планерське, Курортне). До курортів республіканського значення віднесено Березовські мінеральні води Харьковської області, Верховина та Синяк Закарпатської області, Ворзем та Конча-Заспа Київської області, Кирилівка Запорізької області, Любине Великий та Немирів Львівської області, Миргород Полтавської області, Слов’янськ та Святогірськ Донецької області, Сатанів Хмельницької області, Мельник Вінницької області.

    За  часів незалежності України до курортів було віднесено 260 населених пунктів.

Україна посідає одне з провідних місць  в Європі щодо наявності сприятливих  умов, унікальних природних лікувальних  ресурсів для відпочинку і лікування  населення. Серед них особливо цінними  є мінеральні води і лікувальні грязі  практично усіх відомих бальнеологічних типів. Особливу цінність з ландшафтних ресурсів становлять лісові масиви з мальовничими ландшафтами, багатим рослинним і тваринним світом.

    Найбільшу привабливість серед курортних  територій мають АР Крим, Закарпатська та Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька, Львівська та Київська області [3]. Існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з унікальними природними ресурсами для відпочинку і лікування. Одним із критеріїв перспективного  санаторно-курортного будівництва є наявність або відсутність у певній місцевості гідромінеральних ресурсів.

    За  загальноприйнятою класифікацією  в Україні є всі види курортів: бальнеологічні, кліматичні, бальнео-кліматичні, клімато-бальнео-грязьові, які можна  використовувати для оздоровлення населення [1, с. 9-11]. 

    Сприятливий клімат на всій території України  дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один із методів лікування і  профілактики багатьох хвороб. Клімат широко і з успіхом використовують на будь-якому курорті як основний лікувальний чи оздоровчий чинник [6, с. 17-19; 4, с. 7-11]. Україні притаманний помірно континентальний клімат, і тільки на півдні Кримського півострова - середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреаційної діяльності:

• найкращий - сприятливі кліматичні умови протягом 9,5-10,5 місяців, тепле літо та нехолодна зима зі стійким сніговим покривом або жарке тривале літо та коротка зима без стійкого снігового покриву;
• гарний - сприятливі кліматичні умови протягом 7-9 місяців;
• задовільний - сприятливі кліматичні умови протягом З-6,5 місяців, прохолодне дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або жарке посушливе літо і сувора зима;
• поганий - сприятливі умови протягом 1 -1,5 місяця.

    Кліматичні  ресурси районів України різноманітні, але загалом клімат сприятливий для розвитку рекреаційної діяльності.

    Україна характеризується різноманітним поєднанням умов і ландшафтів, які мають великі потенційні можливості для широкого розвитку лікувального й оздоровчого  відпочинку. Сприятливий клімат всієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб, специфічних для індустріальної цивілізації.

    Кліматичні  умови України характеризуються зональністю, чіткими сезонними  контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з північного заходу на південний схід, формуванням кліматичних відмінностей у гірських областях та на узбережжях морів.

    Вплив відкритого свіжого повітря на організм людини (аеротерапія) і сонячне опромінювання (геліотерапія) можна застосовувати в усі сезони року і в усіх кліматичних зонах України. У зв'язку з тим, що південь території нашої країни омивають Чорне й Азовське моря, це дає змогу широко використовувати таласотерапію як один з основних методів кліматичного лікування, пов'язаного з перебуванням біля моря (морська терапія).

За особливостями  кліматичних умов території і  відповідно до організації курортної  справи в Україні виділяють кілька рекреаційних районів.

    На  Півночі та Північному Сході (Волинська, Чернігівська, Сумська області, північні частини Рівненської, Житомирської, Київської і Харківської областей) клімат характеризується значними контрастами мінімальних зимових і максимальних літніх температур.

    Клімат  Центральної України (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська, Луганська, південні частини Рівненської, Житомирської, Київської, Харківської, північна частина Донецької областей) м'який з менш виявленими сезонними температурними контрастами.

    Південна  частина України (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та південна частина Донецької області, Крим) відрізняється дуже теплим кліматом, короткою зимою, невеликою кількістю  опадів - 300-500 мм на рік, великою кількістю сонячних днів.

Особливо  сприятливі кліматичні умови Південного берега Криму, середня температура  січня +4 °С, липня - 2-4 °С, а кількість  сонячних днів досягає 230 на рік.

    На  заході України в межах Українських  Карпат зима порівняно м'яка, літо - тепле. Опадів - 700-800 мм на рік, у горах - до 1600 мм. Характерна висока відносна вологість повітря (близько 80 %). У межах цієї кліматичної зони виділяють Передкарпатський і Закарпатський курортні райони.

    Сприятливий у терапевтичному відношенні клімат південної (Чорноморське узбережжя і, насамперед, Південний берег Криму з субтропічним кліматом середземноморського типу) і західної (Українські Карпати) частини території України - важлива передумова організації приморських і гірських курортів, на яких широко використовується кліматотерапія як основна (або одна з основних) лікувальних методик. [7] 

    В Україні наявні також значні запаси гідромінеральних ресурсів. На 70 курортах відкрито 442 санаторно-курортні установи, які в лікувально-оздоровчому  процесі використовують природні лікувальні ресурси, зокрема мінеральні води та лікувальні грязі. Але цими лікувальними закладами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних вод [2, с.174].

    В Україні є велике розмаїття мінеральних  вод, яке можна використовувати, насамперед, для лікування складних захворювань за призначенням лікарів, а також і таких, які можна вживати без обмеження.

    Мінеральні  лікувальні води - це природні води, що мають лікувальні властивості внаслідок  підвищеного вмісту біологічно активних компонентів.

    До  нинішнього дня поняття "мінеральні води" дослідниками (бальнеологами, гідрогеологами, гідрохіміками) трактується неоднозначно.

    У чому ж полягає життєдайна сила мінеральних вод? За даними наукових досліджень, у складі підземних вод міститься понад 80 хімічних елементів таблиці Менделєєва. Головних компонентів, які складають основну масу мінеральних речовин, розчинених у підземних водах, небагато - всього сім: натрій, кальцій, магній, калій, хлор, сульфати і гідрокарбонати.