Правовий статус рухомого складу транспорту

     У транспортній системі Української держави, у виконанні нею транзитної ролі важливе значення мають усі складові її транспортного комплексу: автомобільний, залізничний, трубопровідний, водний, повітряний і космічний види транспорту.

Основними завданнями розвитку транспортної системи України є:

• створення правових основ подальшого розвитку транспортних перевезень;

• поетапний перехід на принципи міжнародної транспортної і митної політики в галузі міжнародних перевезень вантажів;

• приведення основних транспортних фондів у належний технічний стан;

• введення нових технологій організації перевезень вантажів та пасажирів;

• проведення виваженої тарифно-цінової політики, яка б сприяла підвищенню конкурентоспроможності транспортних послуг в Україні;

• розвиток міжнародної співпраці в галузі перевезень.

Викладене свідчить, що Україна має значний потенціал розвитку транспортного комплексу. З цією метою слід проводити поетапну, чітку, узгоджену політику його модернізації, що, у свою чергу, може заінтересувати інвесторів та прискорити цей процес.

Висновок

    Європейська інтеграція є одним з основних пріоритетів української державної

політики. Проте транспортна система країни все ще не відповідає стандартам і

вимогам ЄС і відзначається суттєвим відставанням щодо інфраструктури, обладнання і норм. Україна задекларувала готовність здійснити все можливе для модернізації своєї транспортної системи шляхом підписання та ратифікації низки відповідних міжнародних конвенцій, а також участі в міжнародних організаціях, гармонізації внутрішніх норм і стандартів щодо роботи транспорту з вимогами європейських.

   Зближення українського права з acquis communautaire ЄС є не

тільки інструментом поглиблення економічної кооперації з ЄС, але також важливим засобом підвищення подальшого розвитку України в цілому.

Вже сьогодні є ряд існуючих зобов’язань України, а також політичних та економічних ініціатив, що зумовлюють необхідність приведення параметрів функціонування транспортної системи до європейських норм та стандартів

Для їх реалізації органами державної влади України затверджені відповідні плани підготовки актів законодавства. Проте актуальними для України залишаються:

- ухвалення нової редакції Повітряного кодексу України, який би не суперечив

нормам міжнародного повітряного права;

- унесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт

- унесення змін до Закону України Про дорожній

Має сенс розробити законодавчу базу про особливості функціонування програми ЄС «Єдине Європейське Небо» (SES) в Україні (основні положення можуть бути включені в Повітряний кодекс України), а також ряд постанов Кабінету Міністрів України з метою урегулювання питань організації використання повітряного простору, регулювання шумових викидів повітряних суден та приведення у відповідність з положеннями європейських нормативно-правових актів. Також слід забезпечити правове регулювання підвищення кваліфікації пілотів згідно з вимогами та стандартами Європейського Союзу.

    Сучасна криза не є причиною для того, щоб відкладати проведення реформ, у тому числі й у сфері транспорту. Загальновідомо, що під час будь-якої кризи структурні зміни в економіці йдуть швидше. Економічні структури, які проявляють свої обмежені можливості до кризи та під час кризи, будуть тим більш неефективними у період посткризового зростання. Відсутність реформ фактично стримуватиме зміни і можливе зростання. Беручи до уваги це припущення, автори ставлять наступну умову: зміни, які наблизили б Україну до держав ЄС і дозволили б краще скористатися її особливим географічним положенням, потенціалом і можливостями, слід підготувати та реалізувати якомога швидше.

    Загальні рекомендації на мою думку:

1. Реальним напрямом підвищення ефективності транспортної системи України

є забезпечення більшої відкритості для входження нових транспортних

компаній, залучення приватного капіталу, розвитку конкуренції в усіх галузях

транспорту (включаючи рухомий склад залізниць), залишаючи державне

регулювання ринку лише для елементів, які неможливо елімінувати

(монопольні структури) і, які необхідні для забезпечення належного рівня

безпеки на транспорті. Для цього варто використати досвід інших країн щодо

відкриття ринків транспортних систем для приватного капіталу.

2. Держава повинна здійснювати моніторинг ефективності роботи усіх видів

транспорту та запобігати асиметрії у конкуренції між ними. На відміну від

країн ЄС, які наразі занепокоєні повсюдною автомобілізацією, в Україні 80%

вантажів перевозиться залізницею, що є певною перевагою, яку варто

підтримувати.

3. Доцільно домагатися включення у ціну для споживачів оплати інших

зовнішніх транспортних витрат, таких як витрати на утримання доріг,

усунення забруднення довкілля та ліквідацію наслідків дорожньо-

транспортних пригод.

4. Проаналізувати правову систему, яка регламентує транспорт і пов’язане з

транспортом будівництво, екологічні та інші питання на предмет їх

відповідності законодавству ЄС, щоб при внесенні наступних поправок можна

було здійснити необхідні зміни для більшої відкритості української

транспортної системи та залучення приватного капіталу.

5. Транспортна політика також повинна утворювати основу для дій місцевих

органів влади стосовно формування інтегрованих систем громадського

транспорту в конурбаціях (на міських територіях, що розвиваються дуже

швидко). Підтримання ключової ролі залізниці у пасажирському транспорті є

особливо важливим у конурбаціях та навколо них.

6. Доцільно спонукати місцеві органи влади розробляти програми розвитку

транспорту з урахуванням розвитку інфраструктури, але з наданням

пріоритету громадському транспорту та належному використанню залізниць.

7. Доречно підготувати загальний план розвитку (Генеральний план) транспорту

України, ґрунтуючись на прогнозах обсягу руху, досвіді інших країн та

науково-дослідній роботі, проведеній власними науковими установами

країни.

Список використаної літератури

1.Конституція України.

2.Закон Украіни «Про транспорт».

3. Закон України «Про автомобільний транспорт».

4.Закон України «Про дорожній рух в Україні».

5.Закон України «Про підприємства України»

6.Цивільний кодекс України.

7.Транспорт України [залізничний, річковий, морський, повітряний] // Енциклопедія українознавства. Загальна частина.-К. 2009р – с.1096-1103.

8. Ващенко Н. Структурні особливості розвитку транспортної системи України //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - C. 148-150

9. Гаврилюк О. Проблеми та перспективи розвитку транспорту України //Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2004. - № 5. - C. 18-21

10. Гончаренко В. Проблеми і шляхи реформування транспортного сектору економіки //Голос України. - 2006. - 6 грудня. - C. 13

11. Сарбаєв В.І. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів. - Ростов н / Д: «Фенікс»,2004.
12. Вахламов В.К. Техніка автомобільного транспорту. - М.: «Академія», 2004.
13.Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Р 64 Є. П. Качан, М. О. Петрига, М. О. Ковтонюк та ін.; За ред. Є. П