Правовий статус рухомого складу транспорту

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Кафедра транспортного права

Курсова робота

З дисципліни транспортне право

На тему:»Правовий статус рухомого складу транспорту»

Виконала:

Студентка групи ТП-V-1

Поліщук О.І.

Київ 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1.Законодавчі засади управління транспортом.

Розділ 2.Види рухомого складу транспорту.

2.1.Автомобільний транспорт.

2.2.Авіаційний транспорт.

2.3.Залізничний транспорт.

2.4.Морський та річковий транспорт.

2.5.Трубопровідний транспорт.

Розділ 3. Перспективи розвитку транспорту в Україні .

Висновок

Список використаної літератури
ВСТУП

    В економічному житті нашої країни відносини, пов'язані з транспортом, мають важливе значення.  Транспорт є сполучною ланкою економіки країни, що становлять єдиний комплекс, який охоплює всі види суспільного виробництва, розподілу та обміну. В даний час розвиток і вдосконалення транспортного законодавства здійснюється дещо своєрідно. Цивільний кодекс України в гл.30 визначає і регулює лише найбільш важливі, принципові положення, що стосуються перевезень вантажів, пасажирів, а також інших транспортних зобов'язань. Ці положення повинні обов'язково враховуватися чинним транспортним законодавством, незалежно від того, включені вони в транспортні статути і кодекси чи ні.

    Разом з тим хотілося б звернути увагу на одну обставину, яка має суттєве значення при вивченні транспортного права та транспортного законодавства.

Транспортне законодавство є найбільш стабільним законодавством, і основні його положення, що регулюють відносини, пов'язані з укладенням договору перевезення, з подачею транспортних засобів, відповідальністю за їх невикористання, втрату, ушкодження вантажів, пред'явленням претензій і т.д., продовжують залишатися незмінними вже багато років . Це дозволило використовувати в цій роботі матеріал минулих років з різних аспектів транспортного законодавства, які продовжують бути актуальними і донині і допомагають краще зрозуміти і оцінити чинне транспортне законодавство, зробити правильні висновки щодо деяких проблем, існуючих у транспортних зобов'язаннях в даний час. Таким чином, можна ознайомитись не тільки з положеннями транспортного законодавства, а й з теоретичним обгрунтуванням тих чи інших положень,

    Коло відносин, які регулюються в цій роботі, дуже широкий. Це відносини, пов'язані з поняттям транспортного права, системою та структурою транспортного законодавства всіх видів транспорту, з відповідальністю транспортних організацій ,за неналежне виконання транспортних зобов'язань, транспортними договорами та інші правовідносини у сфері транспорту.

Розділ 1. Законодавчі засади управління транспортом.

Управління транспортом має своїм завданням вчасно і якісно забезпечити подальший розвиток і вдосконалення транспорту країни, життєдіяльність усіх галузей економіки і на цій основі сприяти більш повному задоволенню матеріальних і культурних потреб суспільства.

   Відповідно до Закону України "Про транспорт" від 10.11.94г. єдину транспортну систему України становлять:

-Транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

-Промисловий залізничний транспорт;

-Відомчий транспорт;

-Трубопровідний транспорт;

-Шляхи сполучення загального користування.

Цим же Законом визначається склад і землі кожного з видів транспорту.

    Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічною забезпечення мореплавання є Міністерство транспорту України (Мінтранс України).Мінтранс України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус Мінтрансу України та його основні завдання визначаються Положенням про Міністерство транспорту України, затвердженого Указом Президента України від 11 травня 2000 року N 678/2000 із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 26 листопада 2001 р. № 1144/2001, від 27 березня 2002 р. № 304/2002.У межах своїх повноважень Мінтранс України організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією. Мінтранс України в межах своїх повноважень, на підставі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.Очолює Мінтранс міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому законодавством порядку Президент України.Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Мінтрансу України здійснюється Державним секретарем, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України. Державний секретар є подотчним і підконтрольним Міністру.Через Міністра транспорту України Кабміном спрямовується і координується діяльність Державної служби автомобільних доріг України.Для узгодженого вирішення питань, які відносяться до компетенції Мінтрансу України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), Державного секретаря, його першого заступника та заступника (за посадою), керівників органів державного управління, які створені в складі Мінтрансу України, інших керівних працівників Міністерства, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінтрансу України.

    Мінтранс України є юридичною особою. У складі Мінтрансу України Кабінетом Міністрів України можуть бути створені органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

    Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс) є органом державного управління в галузі автомобільного транспорту і діє у складі Мінтрансу та йому підпорядковується.

    Правовий статус цього органу визначається Положенням про Державний департамент автомобільного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 30.03. 2000р. № 586, з наступними змінами та доповненнями.

Укравтотранс видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Очолює його директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів за поданням Міністра транспорту. Для розробки основних напрямків розвитку автомобільного транспорту, вирішення найважливіших питань діяльності створюється колегія Укравтотрансу.  Персональний склад колегії затверджується Міністром транспорту.

    Державний департамент авіаційного транспорту (Укравіатранс) є органом державного управління, який діє у складі Мінтрансу та йому підпорядковується. Укравіатранс діє на підставі Положення про Державний департамент авіаційного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 29.03. 2000 р. N 573, з наступними змінами та доповненнями.Укравіатранс очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра транспорту.

    Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот) є органом державного управління в галузі морського і річкового транспорту, який діє у складі Мінтрансу та підпорядковується йому. Створений на базі Державної адміністрації морського і річкового транспорту у складі Міністерства транспорту як орган державного управління.Діє на онсованіі Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту, затвердженого постановою КМУот 30.03. 2000 р.. N 584, з наступними змінами та доповненнями.

    Укрморрічфлот очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра транспорту.Положення про структурні підрозділи Укрморрічфлоту затверджує Директор Укрморрічфлоту. Укрморрічфлот є юридичною особою.

    Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) - є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансу.Діє на підставі Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою КМУот 29.02. 1996 р. № 262, з наступними змінами та доповненнями.До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна і Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи та організації залізничного транспорту за переліком, встановленим Мінтрансом.Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, що входять до сфери управління Укрзалізниці, організує і контролює їх виконання.

    Укрзалізниця є юридичною особою. Укрзалізницю очолює генеральний директор, який має заступників, які призначаються Кабміном за поданням Міністра транспорту.

Розділ 2.Види рухомого складу транспорту.

2.1.Автомобільний транспорт

    Рухомим складом автомобільного транспорту називають автомобілі, автомобільні поїзда, причепи та напівпричепи.
Рухомий склад служить для виконання транспортних і нетранспортних робіт: перевезення вантажів, пасажирів та спеціального обладнання для виробництва різних операцій. Рухомий склад автомобільного транспорту дуже різноманітний. Його можна класифікувати за призначенням і прохідності
    Рухомий склад загального призначення служить для виконання різних транспортних перевезень, спеціалізований - тільки для певних транспортних перевезень, а спеціальний - для виробництва різноманітних нетранспортних робіт.

Пасажирський рухомий склад призначений для перевезення людей. До нього відносяться легкові автомобілі та автобуси.
Легкові автомобілі служать для індивідуальної перевезення пасажирів (від 2 до 8 осіб).
    Легкові автомобілі загального призначення мають закриті і відкриті кузова.                             Спеціалізовані легкові автомобілі призначені для перевезення пасажирів певних категорій. До спеціалізованих відносяться автомобілі швидкої допомоги, таксі та ін Спеціальні легкові автомобілі служать для виконання нетранспортних робіт. Вони випускаються на базі шасі легкових автомобілів та обладнуються спеціальними пристроями, апаратурою і т.п. До спеціальних належать лабораторні, дослідницькі, міліцейські автомобілі та ін
    Автобуси служать для масової перевезення пасажирів. Автобусами загального призначення є міські, приміські та міжміські автобуси. До спеціалізованих відносяться санітарні, туристичні та шкільні автобуси.
Автобуси мають кузова вагонного і капотного типів і зазвичай виконуються на базі агрегатів вантажних автомобілів. Широке поширення отримали мікроавтобуси, які випускаються на базі легкових автомобілів.
Спеціальні автобуси виконуються на базі шасі автобусів загального призначення, можуть мати спеціальні кузова та обладнуються спеціальними пристроями, приладами, апаратурою тощо До цим автобусам ставляться рухливі технічні станції, кінолабораторії, санітарно-ветеринарні автобуси та ін
Вантажний рухомий склад служить для перевезення вантажів різних видів. До нього відносяться вантажні автомобілі, автомобілі-тягачі, автопоїзда, причепи та напівпричепи.
    Вантажні автомобілі можуть бути загального призначення, спеціалізованими і спеціальними. Вантажні автомобілі загального призначення призначені для перевезення всіх видів вантажів, крім рідких (без тари). Вони мають вантажні кузова у вигляді бортових платформ.
    Спеціалізовані вантажні автомобілі служать для перевезення вантажів тільки певних видів. Вони мають пристосовані для таких перевезень кузова та обладнуються спеціальними пристроями і пристосуваннями для навантаження і розвантаження. До спеціалізованих відносяться автомобілі-самоскиди, цистерни, фургони, рефрижератори, самопогрузчікі.
Спеціальні вантажні автомобілі призначені для виконання різноманітних нетранспортних робіт і операцій. Вони обладнані спеціальними пристосуваннями, механізмами, пристроями, виготовляються на базі шасі вантажних автомобілів і можуть мати спеціальні кузова. До спеціальних вантажних автомобілів відносяться комунальні (сміттєзбиральні, снігоприбиральні, поливальні та ін), пожежні, ремонтні майстерні, автокрани, автовишки, автокомпрессори, автобетонозмішувачі.
    Автопоїзди дозволяють збільшити продуктивність рухомого складу та знизити собівартість перевезень. Так, в однакових умовах експлуатації собівартість перевезень автопоїздом на 25 ... 30% нижче, а продуктивність в середньому в 1,5 рази вище, ніж у одиночного автомобіля.
Автопоїзди складаються з автомобілів-тягачів, причепів і напівпричепів. Автопоїзди поділяються на причіпні, сідельні і розпуски.
Причіпний автопоїзд складається з вантажного автомобіля і одного або декількох причепів. Сідельний автопоїзд складається з сідельного автомобіля-тягача і напівпричепа, передня частина якого закріплена на тягачі.
Автопоїзди-розпуски складаються з вантажного автомобіля і причепа-розпуску, обладнаного опорними балками (кониками) для кріплення довгомірних вантажів (ліси, труб, сортового металу та ін.)
    Причіпний рухомий склад включає в себе причепи та напівпричепи, які, як і автомобілі, можуть бути загального призначення, спеціалізованими і спеціальними. Крім того, причепи можуть бути легковими та вантажними.
Різниця між вантажними причепами та напівпричепами полягає в тому, що причепи з'єднуються з автомобілем-тягачем тягово-зчіпним пристроєм типу гак - петля або шворінь - петля, а напівпричепи - опорним сідельно-зчіпним пристроєм.
    Конструкції причепів і напівпричепів дуже різноманітні. Вони можуть бути одноосними, двовісними і багатовісних в залежності від того, для перевезення яких вантажів призначені. Крім того, причепи та напівпричепи також можуть бути як з активним приводом, так і без нього. При активному приводі причепи та напівпричепи мають провідні колеса, до яких підводяться потужність і момент від двигуна автомобіля-тягача, а без активного приводу - не мають ведучих коліс.
    Прохідність рухомого складу (здатність рухатися по поганих дорогах і поза дорогами) різна в залежності від його типу і призначення.
В основу підрозділу рухомого складу по прохідності покладена колісна формула, яка виражає цифровим індексом загальна кількість коліс автомобіля і кількість ведучих коліс.
    Автомобілі обмеженою прохідності призначені для руху по дорогах з твердим покриттям і сухим грунтових дорогах. Ці автомобілі мають два мости, один з яких ведучий (передній або задній). Колісна формула автомобілів обмеженою прохідності позначається індексом 4x2, де перша цифра (4) означає загальне число коліс, а друга цифра (2) показує число провідних коліс. Якщо провідні колеса автомобіля подвійні (парні), то колісна формула позначається також індексом 4x2. Автомобілі підвищеної прохідності призначені головним чином для сільської місцевості. Їх можна експлуатувати як на грунтових дорогах, так і на дорогах з твердим покриттям. Ці автомобілі здатні рухатися навіть поза доріг і долати при цьому заболочені, глинисті і засніжені ділянки, а також водні перешкоди і круті підйоми. Автомобілі підвищеної прохідності мають кілька провідних мостів. Їх колісні формули - 4x4, якщо у автомобіля два мости і обидва провідні, і 6 х 4, якщо автомобіль має три мости, з яких середній і задній є головними. Автомобілі високої прохідності здатні долати рови, ями та інші подібні перешкоди. Це автомобілі з усіма провідними мостами, число яких три і більше. Колісні формули автомобілів високої прохідності - 6x6 і 8x8.
    Маркування та технічна характеристика
    Всі автомобілі в залежності від типу і призначення поділяються на класи, відповідно до яких і маркуються.
Кожна модель автомобіля має своє позначення залежно від того, є вона базової або модифікацією. Базовою називається модель автомобіля, на основі якої випускаються її модифікації. Це основна модель автомобіля, що випускається у великій кількості. Базової моделі автомобіля присвоюється чотиризначний цифровий індекс, в якому перші дві цифри означають клас, а дві наступні - модель автомобіля. При цьому перед цифровим індексом ставиться буквене позначення заводу-виготовлювача.
    Модифікацією називається модель автомобіля, що відрізняється від базової деякими показниками (конструктивними та експлуатаційними), що задовольняють певним вимогам і умовам експлуатації. Наприклад, модифікації можуть відрізнятися від базової моделі застосовуваним двигуном, кузовом, обробкою салону і ін .

2.2.Авіаційний транспорт.

Організаційно авіаційний транспорт України об’єднаний в «Авіалінії України», до яких належать 27 авіазагонів, 105 аеропортів, а також підприємства для ремонту авіаційної техніки. Для повітряних перевезень України характерна велика, порівняно з іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їхній обсяг зростає, починаючи з квітня й до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

     Авіаційний транспорт відіграє важливу роль у здійсненні міжнародного сполучення України, особливо на заході, сході та півдні, а також у межах національної транспортної мережі, зокрема у напрямку захід - схід (Львів - Харків, Львів - Дніпропетровськ). Специфіка цього виду транспорту (швидкість, комфортність тощо) зумовлює його пріоритетний подальший розвиток.

    Основні аеропорти - Бориспіль і Жуляни у м. Києві, Одеса, Сімферополь, Харків, Львів, Дніпропетровськ. В Україні також налічується близько 100 аеродромів, з яких 32 - цивільної авіації. На Київ припадає майже 1/6 всіх авіаційних пасажирських перевезень країни.

Аналіз сучасного стану авіаційних пасажирських перевезень дозволяє прогнозувати, що у 2012 році кількість авіапасажирів в Україні становитиме 5.1 - 5.3 млн. чол. У межах внутрішнього сполучення експлуатуватимуться переважно авіалінії Київ - Сімферополь, Київ - Одеса, Київ - Львів, Київ - Ужгород. Спостерігатиметься тенденція до загального скорочення регулярних внутрішніх рейсів водночас із значним збільшенням обсягів чартерних, рейсів між обласними центрами для ділових поїздок з використанням малої авіації (літаки на 8 - 12 пасажирів), а також до регулярної експлуатації невеликих аеропортів.

    Розвитку міжнародних авіаційних зв`язків України сприятиме Угода про повітряне сполучення, підписана українським Урядом з 20 країнами світу.

    Головний український авіаційний перевізник - компанія “Міжнародні авіалінії України”. Понад 10 інших авіакомпаній України також здійснюють регулярні та чартерні пасажирські рейси по країні та за кордон. З метою визначення найзручніших авіашляхів для іноземних туристів в Україні авіакомпаніями постійно проводяться маркетингові дослідження.

    Транспортна мережа України та, зокрема, дванадцяти її областей, що досліджуються, досить розвинута і є сприятливою для організації туристичного обслуговування в межах системи туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”.

ЗАКОН УКРАЇНИ про транспорт > Розділ II. ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Стаття 32. Авіаційний транспорт і його склад