Стандартизація: цілі, задачі та основні напрямки розвитку на сучасному етапі в Україні

Міністерство освіти і науки України

Луганський державний  коледж економіки і торгівлі  

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни “Технологія  галузі знань”

на тему: “ Стандартизація: цілі, задачі та основні напрямки розвитку на сучасному етапі в Україні ”

 

 

 

 

 

Виконавець роботи                   

студент групи 1 ТКД 12-9

Герасимов Р.В.

Роботу перевірив                  викладач Тодавчич В.М.

 

 

                                             Луганськ  

2013 

План

1. Вступ………………………………………………………………3
2. Загальні відомості про стандартизацію…………………………
3. Основні терміни та їх визначення з стандартизації…………….
4. Організація роботи зі стандартизації в Україні…………

• Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації……

• Рада стандартизації…………………………………………………

• Технічні комітети стандартизації…………………………………

• Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією………………….

• Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації………………………………………………………

• Об’єкти стандартизації…………………………………………….

• Цілі, принципи та функції стандартизації…………………………

• Види стандартів, які використовуються в Україні………………..

 

5. Напрями стандартизації………………………………………
6. Висновок……………………………………………………….
7. Список використаної літератури……………………………

 

 

 

 

 

Вступ

Стандартизація на сучасному  етапі визначає суть технічної політики в народному господарстві всіх країн  світу і по суті є технічним  законодавством.

У СРСР Державна система  стандартизації була введена в дію  з 1 січня 1970 року. Принципово новим  є те, що в єдину систему об'єднані роботи по стандартизації.

Діяльність по стандартизації дуже динамічна, вона завжди відповідає змінам, що відбуваються в різних сферах життя суспільства, насамперед в  економічній, повинна прагнути встигати і навіть передбачати їх, щоб стандарти  сприяли розвитку, а не відставання  вітчизняного виробництва.

Система стандартизації представляє  можливість для широкої участі в  процесі створення стандарту  всіх зацікавлених сторін. Це реалізується законним правом виробників продукції, споживачів, розробників проектів, представників громадських організацій, окремих фахівців брати участь у  роботі технічних комітетів.

Представниками держав колишнього СРСР було підписано 13 березня 1992. Угода  про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, в якому  закладено основні системи міждержавної стандартизації. Згідно з цим документом були визнані: діючі ГОСТи в якості міждержавних стандартів; еталонна база колишнього СРСР як спільне надбання; необхідність двосторонніх угод для взаємного визнання систем стандартизації, сертифікації та метрології.

На міжурядовому рівні  був створений Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації (МДР).

Його основними функціями  є: вироблення пріоритетних напрямків  діяльності в галузі стандартизації; представлення проектів міждержавних стандартів на затвердження; розгляд  і прийняття основних напрямів робіт  в галузі стандартизації та схем витрат на їх проведення. Прийняті радою рішення  обов'язкові для держав, представники яких ввійшли до Ради. 

Загальні відомості про  стандартизацію

Весь історичний розвиток людства  супроводжується принципами стандартизації. Необхідність спільного співіснування  в суспільстві привело до узгодження норм поведінки, обрядів, традицій, появи  мови, одиниць вимірювання та ін.

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства  та нормативних документів, які регламентують  правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і   людей  та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка  виконує ці функції.

Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну.

Фактична стандартизація виникла у далекій давнині. Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, літочислення, землеволодіння, архітектурні стилі, різні  гіпотези і теорії, громадські й  карні кодекси, кодекси законів  про працю, міжнародні звичаї й конвенції, взагалі всі закони і моральні норми, правила співжиття і багато іншого- все це прояви фактичної  стандартизації. Вона розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному і економічному прогресу на всіх рівнях цивілізації, причому для стандартизації вища мета ніколи не була дуже високою.

Характерна особливість  стандартизації полягає в тому, що сфера дії, галузі застосування і  рівень її розвитку практично необмежені. Немає сфери діяльності людини, де б не була потрібна стандартизація. Вона зачіпає інтереси людей всіх професій і віку.

 

Офіційна стандартизація, завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативно-технічних  документів, що мають цілком визначну форму, систему індексації, порядок  затвердження і характеристики, ступінь  зобов’язання, терміни дії та ін.

Стандартизація в техніці  є своєрідним відображенням об’єктивних  законів еволюції технічних засобів  і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав’язується технічному прогреcу ззовні, а випливає як неминучий  наслідок відбору засобів, методів  і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні  розвитку науки і техніки. З роками з’являються нові методи виробництва  і матеріали, що веде до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному  процесі головна мета її полягає  в тому, щоб на будь-якому етапі  економічного розвитку суспільства  створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості  неминуче ведуть до стандартизації, яка  є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному  етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і  політичні аспекти. В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня  виробництва, покращення якості продукції  і ріст життєвого рівня населення  тісно пов’язані з широким  використанням стандартизації. 

Основні терміни та їх визначення з стандартизації

Стандартизація  –діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар”єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародна стандартизація – стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн повного географічного та економічного простору.

Національна стандартизація –стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Орган стандартизації –орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів.

Об”єкт стандартизації – предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації і для якого розробляються ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила та ін. Стандартизація може стосуватись об”акта взагалі, або його окремих складових. Причому названий термін однаково стосується будь-якого обладнання, матеріалу, компонента або системи, а також правила, процедури, функції, методу чи діяльності.

Нормативний документ (НД)-документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як “стандарт”, “кодекс усталеної практики” та “технічні умови”.

Консенсус – загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору.

Стандарт –документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у повній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Міжнародний та регіональний стандарти –стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

Національні стандарти –державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.

Кодекс усталеної  практики (звід правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічний регламент –нормативно–правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Технічна документація на продукцію -сукупність документів, яка необхідна і достатня для безпосереднього використання на кожній стадії життєвого циклу продукції. До неї належить конструкторська, технічна та проектна документація. Технічну документацію поділяють на вихідну, робочу та інформаційну.

Конструкторська документація- сукупність конструкторських документів, які залежно від їх призначення містять дані, що потрібні для розробки, виготовлення, контролю, приймання, постачання, експлуатації та ремонту виробу. Порядок розробки, оформлення та передачі конструкторської документації в різні інстанції встановлено комплексом стандартів Єдиної системи конструкторської документації.

Технологічна  документація- сукупність технологічних документів, які визначають технологічний процес. Порядок розробки, оформлення та обертання технологічної документації на вироби базується на конструкторській документації, обумовленій комплексом стандартів. Єдиної системи технологічної документації (ЄСТД).

Технологічність продукції -властивість продукції, що характеризує її якість, та пристосування до виробництва у потрібному обсязі.

 Показниками технологічності  продукції можуть бути, наприклад,  енергоємність, матеріалоємність, тривалість  виробничого циклу, собівартість, трудомісткість.

Науково-технічна документація- сукупність конкретних технічних вимог (правил), законодавчих положень про захист життя і здоров’я людини, охорону навколишнього середовища, забезпечення прав споживача, а також встановлення порядку нагляду за виконанням цих вимог. Останні повинні враховувати соціально-економічні умови та досягнутий рівень науково-технічного розвитку виробництва.

Безпека –відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Сумісність –придатність продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій, за заданих умов для виконання встановлених вимог.

Взаємозамінність –придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання  тих же вимог.

Уніфікація –вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів.

Охорона навколишнього  природнього середовища –комплекс міжнародних, державних, регіональних заходів (адміністративних, господарських, політичних та громадських) щодо підримування параметрів функціонування природних систем (фізичних, хімічних і біологічних) в межах, що забезпечують здоров’я та добробут людини.

 

 

Організація роботи зі стандартизації в Україні

Правові та організаційні  засади стандартизації в Україні  встановлює Закон України “Про стандартизацію”, прийнятий Верховною Радою і  підписаний Президентом України 17 травня 2001 року.

Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

• Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує та провадить  діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган  стандартизації представляє Україну  в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.