Основи технологій виготовлення піджаків

За матеріалом розрізняють  ґудзики пластмасові, металеві, керамічні, дерев'яні, кістяні, перламутрові, комбіновані  та інші.

За зовнішнім видом  ґудзики розрізняються на види:

- за,формою: круглі, овальні,  напівкулевидні, квадратні та прямокутні, циліндричні та інші;

- за забарвленням: чорні,  білі, кольорові, пістряві, з різними  декоративними ефектами, а також  імітації під черепаху, янтар,  перламутр, перлину, та інші.

За способом прикріплювання до одягу ґудзики бувають з  двома або чотирма отворами, з  вушком та з напівтаємним вушком.

За способом оздоблення ґудзики  бувають рядові та оздоблювальні: з  перламутровим ефектом, з поверхневим  фарбуванням кольоровими лаками, з ювелірною тонкою металізацією у вигляді окантовок і інкрустацій  та інше.

Розмір ґудзиків прийнято визначати діаметром; товщина ґудзиків повинна бути не менш 1,6 мм.

3.Вибір та обґрунтування   обладнання, методів  і режимів   обробки виробу

3.1. Вибір та  обґрунтування обладнання,і засобів  малої механізації

Головним завдання швейної  промисловості є задоволення  потреб людей в одязі високої  якості та різноманітного асортименту. Виконання цього завдання складає  підвищена ефективность виробництва, прискорення науково – технічного прогресу, зростання продуктивність праці, всебічного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці та виробництва.

Технологія сучасного  швейного виробництва дедалі більше стає механічної, її ефективність у  першу чергу залежить від застосовуваного  устаткування, а як відому устаткування з кожним роком поліпшується та більшість  операцій автоматизується.

Велике значення для підвищення ефективності виробництва швейних  виробів має розробка і впровадження раціональних, так званих технологічних  конструкцій одягу, що забезпечують підвищення продуктивності праці на 10-35% у результаті зниження трудомісткості обробки при високій її якості, зниження питомої ваги ручних робіт,застосування високоефективних клейових матеріалів, уніфікації деталей, вузлів.

Для проектованих моделей  вибір обладнання слід проводити  з урахуванням сучасних досягнень  в галузі технології виготовлення виробів  і обладнання для його пошиття.

Технологічна характеристика швейного обладнання, яке пропонується для виготовлення піджака чоловічого. (таблиця 3.1.1.)

Таблиця 3.1.1.

Технологічне обладнання для заготівельних та монтажних  операцій при пошитті виробу

№ зп	Клас машини, призначення	Тип стібка	Швидкість голкового вала, об/хв.	Довжина стібка, мм	Механізм переміщення  матеріалу	Вид матеріалу за товщиною, мм	Додаткові дані
1	2	3	4	5	6	7	8
1	272-140042/Е6 Зшивання деталей одягу «Дюркопп-Адлер»	301	4000	6	Комбінова- ний	Серед-ній і важкий	Автоматичне обрізання ниток, піднімання лапки і виконання  закріпки
2	541-15105/Е  101 Вшивання рукавів в пройму з плечовими накладками і без них «Дюркопп-Адлер»	301	1800	До 4	Верхній транспор- тер періодичної дії та нижня рейка	Серед- ній та товстий	Програмування посадки оката  рукавів на різних ділянках, автоматичне  піднімання лапки, відрізання ниток, позиціонування голки. Пристрій Е 101 для настройки  машини на вшивання рукавів з середніх і товстих матеріалів
3	МB-372-12/Z007 Пришиван-ня кнопок	304	1500	8, 16, або 32		Серед- ній та товстий	Z007 відповідно пристрій для пришивання кнопок
4	275-28 D Виготовлен ня верхньоъ прорізної кишені з листочкою в жакетах	301 *2	3000	1400 - 1600 ки- шень за 8 год.		Серед- ній	Пряма лінія входу в кишеню або підкутом

 

 

 

3.2 Вибір та  обґрунтування методів обробки  деталей та вузлів виробу

Основне завдання вибору методів обробки виробу, є забезпечення високої якості обробки основних вузлів і деталей одягу за максимальної економічності і максимального рівня використання устаткування, що є показником ефективності технологічних процесів.

Високі вимоги, які пред'являються  якості виробів виготовлених за індивідуальними  замовленнями, можливо, задовольнити, постійно удосконалюючи технологію пошиття одягу. У цьому підвищення якості і ефективність процесів виготовлення виробів можна досягнути як з  допомогою використання прогресивних методів обробки, а й завдяки  научно–обоснованному вибору матеріалів. Прогресивна технологія передбачає широке застосування клейових матеріалів і механізованої праці замість ручної при обробці деталей та вузлів.

Деталі одягу обробляють різними методами залежно від  застосовуваних операцій, машин, інструментів і пристосувань. Методи обробки деталей одягу — це різні поєднання операцій, виконуваних у певній послідовності і що застосовуються сполуки, формування, обробки країв, і обробки деталей.

Характеристику вибраних швів подано в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1.

Види швів

Графічне зображення шва	Умовне зображення шва		Кодове позначення шва				Найменування шва чи операції, що виконується
1	2		3				4
З’єднувальні шви
			1.01.01				Зшивний з розпрасуванням
			1.01.01				Зшивний з запрасуванням
				2.02.03.			Настрочний з відкритими зрізами
				5.25.01.			Настрочування обшивки для обробки прорізної кишені з одночасним прокладанням листочки
Крайові шви
					1.09.01	У кант
					1.06.02	В розкол

 

3.3. Характеристика  основних режимів з’єднання деталей  виробу.

Для з`єднання деталей  одягу та обробки її країв (низ, комір, борти тощо) використовують ниткові, клейові, зварювальні та клейові  шви. До ниткових швів відносяться місця  обробки, або з`єднання одного або  декількох шарів тканини строчками.

В клейових швах тканини  скріплюють клеєм в вигляді плівки, порошку, ниток.

При зварювані використовуються термопластичні властивості синтетичних  волокон тканин або плівкових  матеріалів. Наприклад, зварювальним методом  з`єднання виготовляють парасольки із плівок, дощовики тощо. Клейовий та зварювальний методи відносяться до безниткових.

Дублерин – клейовию прокладковий матеріал на трикотажній, нетканосновов’язаной чи тканинній основі. Основні переваги – м'якість, драпірувальність, у деяких видах – еластичність. Володіє легкістю, пружністю, гарно тримає форму, дає невелику усадку, не осипається. Дублерин використовується для стійкості й надання форми деталей виробу. Виробляється з суміші бавовняних і капронового волокна, яка не дає усадки, яка має високі показники гідроскопічності. На одну із сторін дублерина точковим розпиленням наноситься клей.Дублерин накладають на приховану бік деталі наліплюють гарячою праскою .

Таблиця 3.3.1.

 

Режими дублювання складальних одиниць виробу

 

Прокладний матеріал	Параметри процесів з’єднання
	Температура нагрівання підошви праски, ºС	Питомий тиск прасування, кг/см²	Час прасування,с	Зволоження, %
1	2	3	4	5
Дублерин (тканий клейовий матеріал з крапковим нанесенням клею)	110÷150	1,5÷4,0	10÷20	100

 

Процеси волого-теплової обробки різні. Різне і призначення їх. 
Пропрасування – видалити згини й замини на тканині або виробі, надати їм потрібного вигляду (пропрасування готового рукава, кишені, виробу).

Розпрасування – операція, яку застосовують під час підготовки тканини до розкроювання, перед обробкою зім'ятих деталей, для невеликого декатирування тканини і для закріплення припусків швів.

Припрасування – зменшення товщини шва, краю (припрасування бортів, коміра, кишень, клапана, хлястика тощо).

Спрасування – зменшення лінійних розмірів деталі на окремих ділянках, щоб надати виробу випуклої форми і при різних припосадженнях (спрасування посадки рукавів, підбортів, слабини в кінцях виточок і т.д.).

Запрасування – спрямування обох зрізів на один бік та закріплення шва (при напускних і бокових швах, шви сукні, спідниці, рельєфів, кокеток і т.д.). 
Відпарювання – обробка виробу парою для видалення лас (відпарювання готових виробів).

Режими ВТО для даної моделі шкільної форми, показано у вигляді таблиці 3.3.2.

Таблиця 3.3.2.

Режими волого-теплової обробки виробу

Тканина	Температура нагрівання прасувальної поверхні, 0С	Тиск прасування, кг/см2	Час дії праски, с	Зволоження, %
1	2	3	4	5
Костюмна напіввовняна тканина	130÷150	1,5÷4,0	20÷25	40÷50
Атлас	100÷130	1,5÷4,0	15÷20	10÷20

 

 

4. Розробка технологічної  послідовності виготовлення жилету

 

Таблиця 4.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Розробка графічної  структури технологічного процесу.

 

Традиційно технологічна послідовність виготовлення швейних  виробів представляється в табличній  формі, де вказується номер і назва  неподільної операції, спеціальність, розряд, затрата часу та обладнання.Але послідовність у вигляді традиційної форми не дозволяє уявити наявність взаємозв’язків між неподільними операціями та операцій, які виконуються паралельно.Тому доцільно використовувати графічне зображення технологічного процесу виготовлення швейних виробів у вигляді графа (графічної моделі).

При розробці графічної моделі кожна неподільна операція зображається у вигляді кола — вершини графа з визначенням наступної інформації: Ni – номер неподільної операції; ri – розряд неподільної операції; Сі – спеціальність; ti– затрата часу на виконання неподільної операції.При побудові графа процесу необхідно враховувати особливості технології виготовлення виробу: послідовне та паралельне виконання операцій.

Послідовна обробка деталей  і вузлів виробу завжди зображується на графі технологічного процесу  послідовним ланцюжком робіт. Стрілка  або лінія свідчить про взаємозв’язок  між операціями. Операції, які виконуються  паралельно, стрілками не з’єднуються.