Минеральная вода

     Введення

     Серед цілого ряду засобів оздоровлення, подарованих людині природою, заслужено  важливе місце займають мінеральні води. Мінера́льні во́ди— підземні (іноді поверхневі) води з підвищенним  вмістом деяких хімічних елементів  і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою може призвести до важких наслідків для здоровя, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості. Слід сказати, що всі мінеральні води в залежності від сфери застосування із врахуванням їх мінералізації поділяють на столові, лікувально-столові та лікувальні. Столові мінеральні води (мінералізація до 1 г/л) не мають суттєвого біоактивного впливу на організм і не потребують певних обмежень у застосуванні у зв'язку з їх хімічним складом. Більшість відомих нам доступних у торгівельній мережі мінеральних вод є лікувально-столовими (мінералізація — від 2 до 15 г/л, а при наявності певних специфічних компонентів — < 2 г/л).

       Нарешті лікувальні мінеральні  води мають мінералізацію понад  15 г/л, містять ряд активних компонентів дії, продаються лише в аптеках і потребують спеціальне індивідуалізоване застосування за рекомендацією лікаря.

       Більш науковим є поділ всіх  мінеральних вод за хімічним  складом і специфікою дії на  т. зв. бальнеологічні групи, класи  і підкласи (бальнеологія — наука, що вивчає дію та способи застосування мінеральних вод; бальнеологічні курорти — це місцевості, що мають мінеральні джерела та інфраструктуру для оздоровчого використання цього дару природи).

     За  мінералізацією розрізняють:

     слабкомінералізован. (1—2 ‰),

     малої (2—5 ‰),

     

     середньої (5—15 ‰),

     високої (15—30 ‰) мінералізації,

     розсольні М.в. (35—150 ‰)

     міцнорозсольні  М.в. (150 ‰ і більше).

     За  йонним складом  розподіляються на хлоридні (Cl-), гідрокарбонатні (HC3-), сульфатні (SO42-), натрієві (Na+), кальцієві (Са2+), магнієві (Mg2+) тощо.

     За  газовим складом та специфічними елементами розрізняють: вуглекислі, сульфідні (сірководневі), азотні, бромисті, йодисті, залізисті, арсенисті, кремнієві, радонові та інші.

     За  температурою мінеральні води розподіляють на холодні (до 20 °C), теплі, або субтермальні й термальні води; залежно від наявності газів і специфічних елементів та за бальнеологічним значенням — на вуглекислі, сульфідні, залізисті, стибіїсті, радонові, бромисті, йодисті, мінеральні без специфічних компонентів та ін., а також за рН та радіоактивністю.

     На  території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод, г.ч. у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільних, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород). Основні родовища М.в. в Україні: Степанське, Данишівське, Полонське, Березівське, Миргородське, Новопсковське, Білоцерківське, Миронівське, Хмельницьке, Лиманське, Старобільське, Моршинське, Збручанське, Трускавецьке, Солуки, Конопківське, Новозбручанське, Слов'яногірське, Плосківське, Новополянське, Звенигородське, Полянське, Сойминське, Знам'янське, Луганське, Синяцьке, Голубинське, Брусницьке, Гірськотисенське, Лазурне, Куяльник, Кирилівське, Одеське, Сергіївське, Колодязне, Феодосійське, Євпаторійське, Шаян.

     

     Зона  санітарної охорони (ЗСО) - територія  і акваторія, на яких встановлюється особливий санітарно-епідеміологічний режим для запобігання забруднення  води джерел, що використовуються для  централізованого господарсько-питного водопостачання, лечеьних або оздоровчих цілей.

     ЗСО організується в складі трьох  поясів. На території першого поясу  призначається строгий контроль, другого і третього поясів-спеціальний  режим обмеження з розробкою  комплексу заходів, що виключають можливість погіршення якості води підземного горизонту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     

     

     1. «Іверське джерело»

     1.1 Мінеральна природна вода «Іверська монастирська»

     Розливається  з джерела, що розташований на території  православного Свято-Іверського чоловічого монастиря.

     Джерело було вивчено Державним центром  стандартизації і контроля якості природних та преформованих засобів,що діє при Українському НДІ медичної реабілітації та курортології.

     Вода  з джерела була віднесена до мінеральних  столових вод, тобто до вод, які можуть споживатися щоденно без обмежень.

     Якісний склад води дозволяє здійснювати  її розлив з мінімальним втручанням в природну структуру.

     Для видалення глинистих суспензій, що характерні для підземних вод Одеського регіону, використовується оригінальні природні фільтруючі елементи.

     Згідно  з діючою в Україні класифікацією, «Іверська монастирська» мінеральна питна природна столова вода за вмістом  основного сольового складу - сульфатно-гідрокарбонатно-хлоридно натрієва.

     Межа  вмісту основного компонентного складу природної столової води «Іверська монастирська» за ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні»: 

       ,   ,  ,  ,  ,  

     Мінералізація : 0,7-1,1 г/л 
 

     1.2 Родовище

     Мінеральна  природна столова вода «Іверська  монастирська» розливається з джерела, що розташований на території православного  Свято-Іверського чоловічого монастиря.

     

     Каптаж  джерела являє собою свердловину глибиною 107 метрів.

     Місто Одеса в гідрогеологічному відношенні розташований на північному боці Причорноморського  артезіанського басейну. Близькість морського  водоймища обумовила постійні чередування  морської і континентальної фаз  формування осадових відкладень,що виразилося в накопиченні потужних пластів глини, прошарку вапняку, піску, черепашок, накопичення в них сольового комплексу морського походження.

     З водоносних комплексів гідрогеологічного  розрізу в Одесі найбільш інтенсивно використовується водоносний горизонт в неогенових відкладеннях, що відносяться до верхнього Сармату. Це різною мірою промиті утворення зі складним водоносним комплексом, що складається з невитриманих за площею численних прошарків водонесучих порід.

     Потужні пласти глин надійно захищають підземні води від поверхневого забруднення і, при грамотній конструкції свердловини, експлуатаційний водоносний горизонт надійно укритий від зовнішнього впливу.

     Область живлення підземних вод, що використовуються для виробництва мінеральної  води "Іверська Монастирська" розташована приблизно в 100 км на північ, і  проходить десятиліття перш, ніж волога, що надійшла в грунт, досягне місця її видобутку.

     Свердловина Свято-Іверського одеського чоловічого монастиря споруджувалася з урахуванням всіх гідрогеологічних особливостей району.

     Свердловина працює на спеціально підібраному режимі, який гарантує стабільність сольового  складу видобутих підземних вод. 
 
 

     1.3 Продукція, що випускається

     Підприємство  виробляє наступний асортимент продукції, що представлений у табл. 1

     

     Таблиця 1- Асортимент продукції, що випускається  

       
 
 

     1.4 Показники безпеки

     Вся продукція підприємства "Іверське джерело" проходить постійний  контроль на якість та безпеку в  лабораторіях, сертифікованих та акредитованих  на дані види досліджень(додаток 1)

     Показники безпеки наведені у табл. 2.

     

     Таблиця 2 -Показники безпеки природної столової води «Іверська монастирська» (за даними Українського НДІ медичної реабілітації та курортології):

 

     Мікробний ценоз, що населяє натуральну воду свердловини  Свято-Іверського монастиря, безпечний  для людського організму.