Управління податковим ризиком як передумова економічної стабільності в державі

 Ризики оподаткування  систематизовано з урахуванням  таких якісних ознак:

1. За часом виникнення: перспективні, поточні й оперативні.

 Оперативні ризики  можуть бути спричинені будь-якими  непередбачуваними ситуаціями протягом року (політичною та економічною кризою, інфляцією, форс-мажорними обставинами). Поточні – можуть бути зумовлені змінами в механізмі оподаткування. Проте найменш прогнозованими і найбільш непередбачуваними є перспективні ризики, пов’язані із запланованим податковим реформуванням.

2. За впливом наслідків  ризиків: виправдані, невиправдані.

 Виправданими ризиками вважаємо такі, що обгрнтовані вжитими заходами із забезпечення податкових надходжень. Невиправдані – це ризики, пов’язані із значними витратами на здійснення заходів щодо забезпечення податкових надходжень.

3. За функціональними  характеристиками:

- об’єктивні (вплив незалежних факторів суспільно-економічного життя). Має незалежний щодо податкової сфери характер. Залежить від загальносуспільних ризиків, зумовлених напрямами соціальної та економічної політики держави, політичною нестабільністю в країні, інфляційними процесами тощо;

- об’єктивно-суб’єктивні:  об’єднує податкові ризики, які  повністю залежать від діяльності  чи бездіяльності суб’єктів податкових  правовідносин:

 а) ризики, які виникають  унаслідок проведення державою  в особі законодавчих і виконавчих  органів податкової політики, діяльності податкових органів та платників податків;

 б) ризики, які пов’язані  з функціонуванням податкового  механізму та його елементів  (неефективність побудови податкової  системи і структури оподаткування,  рівня підготовки працівників  податкових органів, недостатньо ефективним застосування методів боротьби з порушниками податкового законодавства тощо);

 в) ризики, пов’язані  з учиненням податкових правопорушень  у сфері оподаткування всіма  суб’єктами податкових правовідносин  (моральні ризики, соціальні, ризики відповідальності, професійні тощо).

 Відтак, запропонована  систематизація ознак дозволяє  застосувати її як основу для  розробки системи групування  всіх можливих видів ризиків  з позиціїї їх носія, причин  і середовища виникнення. Цей  підхід до узагальнення критеріїв класифікації ризиків у сфері оподаткування є важливим, оскільки, по-перше, дає змогу відображати необхідні сторони суті кожного з них, по-друге, розкрити сферу і причину виникнення ризику, по-третє, практично застосувати отриману інформацію для оцінювання і мінімізації наявних ризиків.

 Адміністування податків  є комплексом заходів з управління  перерозподілом і рухом вартості  від платників податків до  бюджетів усіх рівнів. Метою такої  управлінської діяльності є ефективне  забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами. Саме тому податковій адміністрації, враховуючи складну фінансово-економічну ситуацію, необхідно переглянути свої першочергові плани щодо модернізації.

 Фінансово-економічна  криза приводить до зменшення  податкових надходжень, тому що платники податків змушені перебудовувати стратегію господарювання. Це можуть бути такі варіанти:

- здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню  без реєстрації в контролюючих  органах;

- навмисне зниження  належних до сплати сум податків  при поданні податкової звітності;

- несплата або недоплата  належних сум податків (заборгованість);

- незаконне декларування  сум, які мають бути повернені.

Поряд із виконанням головного  завдання – фінансового забезпечення дохідної частини бюджетів усіх рівнів – податкова адміністрація має забезпечити і такі:

- розширення допомоги  платникам податків – фізичним  і юридичним особам;

- покращення комунікацій із зовнішнім середовищем;

- оперативна розробка законодавчих пропозицій з удосконалення податкового механізму;

- мінімізація ризиків  ухилення від оподаткування.

 Авансова сплата  податків негативно впливає на  їх платників, зменшуючи обігові  кошти, дефіцит яких особливо  відчувається в період кризи.  Тому в період фінансово-економічної  кризи доречно було б авансові  платежі максимально наблизити до фактичних розрахунків, а фіскальним органам – обмежитись у примусовому залученні авансових платежів для виконання бюджетних призначень[2].

 Податкові повернення (відшкодування) можуть підтримати  платників податків у кризовий  період шляхом поповнення їхніх обігових коштів. У європейських країнах працюють різні методики відшкодування таких коштів. Нам потрібно оптимізувати сам процес відшкодування з метою його пришвидшення. Шляхом надання пріоритету в обробці податкової звітності сумлінним платникам податків.

 У період макро-  й мікроекономічної нестабільності  значна кількість платників стикаються  з тимчасовими проблемами розрахунків  усіх рівнів. І саме виникнення  податкової заборгованості є  значним фіскальним ризиком у  такий період. Одним із варіантів допомоги платникам податків є використання механізму розстрочення податкових зобов’язань за умови відсутності можливості їх сплати[3].

Таким чином, відповіддю на глобальну фінансово-економічну кризу має стати значне підвищення ефективності роботи податкової адміністрації. Постають вимоги покращення адміністрування податків, їх контролю, удосконалення управлінських функцій, кадрової політики, інформаційної складової, уточнення стратегії та першочергових завдань тощо. Реалізація таких заходів повинна максимально узгоджуватися із загальнонаціональною фінансовою політикою, а підходи до адміністрування податків слід будувати виходячи з головного завдання – створення умов для відновлення економічного зростання в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Для дотримання зазначених вище принципів необхідний професійний  підхід до розробки системи внутрішньофірмового  податкового планування і контролю. Світова практика свідчить про те, що така система створюється при  тісній взаємодії юридичної та фінансової служб організації з використанням послуг зовнішнього консультанта, що спеціалізується у відповідній сфері оподаткування. Якщо в розвинених країнах з ринковою економікою проблеми внутрішньофірмового планування і контролю вирішені, про російські підприємства цього не скажеш. Створюється враження, що керівники багатьох російських підприємств погано уявляють собі, з якими податковими ризиками вони можуть зіткнутися найближчим часом, переступаючи сьогодні податкове законодавство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Вітлінський В.В.  Джерела і види податкових  ризиків їх взаємозв'язок / В.В.  Вітлінський, О.М. Тимченко // Фінанси  України. – 2007. – № 3 – С. 132-139.

2. Гранатуров В.М. Податковий  ризик держави: визначення та  класифікація / В.М. Гранатуров, І.Б. Ясенова // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 86-95.

3. Десятник О.М. Концептуальні  основи теорії ризиків у сфері  оподаткування / О.М. Десятник // Фінанси  України. – 2009. – № 10. – С. 107-115.

4. Івченко І.Ю. Моделювання  економічних ризиків і ризикових ситуацій: навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

5. Шевелева Е.Н. Налоговый  риск в бухгалтерском учете  предприятия: Дис. канд.экон.наук: Казань. – 2000. – 152

6. Клапків М.С. Страхування  фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка. –2002. – 570 с.

7. Вовчак О.Д., Кеменяш  І.Г. Податкові ризики в системі  управління економічною безпекою підприємницьких структур України. // Фінанси України – 2008. – № 11. – С. 41-46.

8. Карпов Л.Н. Проблемные  аспекты определения и классификации факторов налоговых рисков //Бизнес – ИНФОРМ. − 2007. −№ 12 (2) С. 43 – 46.