Управління податковим ризиком як передумова економічної стабільності в державі

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

 

 

 

 

 

Кафедра фінансів, грошового

обігу і кредиту

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

  

„Управління податковим ризиком

як  передумова економічної стабільності

в державі ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Виконав:

           студент групи ЕкфС-52с

           Габель Богдан Романович

            Перевірила:

 ас. Ткачик Леся Петрівна

 

 

 

 

Львів 2012

План

 

 

Вступ

1. Поняття податкового ризику та групи податкових ризиків
2. Управління податковим ризиком країни в сучасних умовах розвитку

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасний бізнес немислимий без ризику, тому що успіх у бізнесі  залежить не тільки від правильності та обгрунтованості обраної стратегії підприємницької діяльності, але і від обліку ймовірності критичних ситуацій.

Щоб вижити в умовах ринкових відносин, потрібно вирішуватися на впровадження технічних нововведень і на сміливі, вирішальні дії, а це підсилює ризик. Отже, головними завданнями підприємця є вміння оцінювати ступінь ризику і вміння керувати ним, а не уникати ризику.

Існує велика різноманітність  думок з приводу поняття визначення, сутності та природи ризику. Це пов'язано  з багатоаспектністю цього явища, недостатнім використанням в реальній діяльності, ігноруванням в існуючому законодавстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття податкового  ризику

та групи  податкових риків

 

Податкові ризики розглядають  з двох позицій - підприємця і держави.

Податковий ризик підприємця пов'язаний з можливими змінами податкової політики (поява нових податків, ліквідація або скорочення податкових пільг тощо), а також зміною величини податкових ставок.

Податковий ризик держави  полягає в можливому скороченні надходжень до бюджету в результаті зміни податкової політики та / або величини податкових ставок[1].

Податкові ризики, як і  всі інші, виникають там, де є невизначеність. Однак інші підприємницькі ризики російські  бізнесмени вже вміють передбачати, прорахувати і або від них  захиститися, або пом'якшити їх наслідки. До податкових ж ризикам ставлення в Росії ще дуже часто буває поганим. А тому нерідко керівник підприємства дізнається, що та чи інша угода виявилася занадто обтяжливою з точки зору податкових платежів вже після її здійснення. (У кращому разі дізнається від своїх фахівців, у гіршому - від співробітників податкового відомства, в самому гіршому - від представників каральних органів). І тоді перед підприємцем встають дві одвічні питання. Питання перше: «Хто винен?» Список винних напрошується сам собою: бухгалтер, фінансовий директор, який рекомендував операцію податковий консультант, який не помітив помилку аудитор, який проводив перевірку податковий інспектор, неясний закон ... Питання друге: «Що робити?» Для російських підприємців типовий такий набір відповідей: розлютитися або засмутитися; звільнити головного бухгалтера; звільнити головного бухгалтера після того, як він вирішить всі питання з податковою інспекцією; продовжувати діяти, як задумано спочатку, сподіваючись, що пронесе ^1. Але єдино правильною відповіддю є намір податковими ризиками управляти. А починається управління з розуміння природи і масштабності податкових ризиків, а також імовірності та причин їх виникнення[2].

Говорячи про ризики, підприємці в 95% випадків думають про недоплачених податках. Однак податкові ризики полягають ще й у тому, що можуть бути втрачені можливості грамотної побудови угоди з використанням легітимних методів податкового планування. Неможливо проводити агресивну ринкову політику і одночасно домогтися зниження податкових ризиків до мінімуму.

На будь-якому підприємстві є люди, які створюють ризики, а є ті, хто їх гасить. Підприємці, які активно розвивають бізнес, як правило, створюють податкові ризики, і зазвичай їх найменше хвилює, якою буде податкове наслідок тієї або іншої дії. Тому ті, хто розвиває бізнес, повинні постійно контактувати з тими, хто займається контролем податкових ризиків. На практиці ці люди знаходяться на різних «полюсах» і вважають за краще не контактувати. А тому в Росії часто головний бухгалтер дізнається про операцію тільки тоді, коли рішення про неї вже прийнято і податкові наслідки прораховувати пізно. Для вирішення цієї проблеми багато середніх і особливо великі компанії ввели в себе окремі, відмінні від звичайної бухгалтерії, структурні підрозділи, які займаються управлінням податковими ризиками.

Податкові ризики можна  розділити на наступні групи.

1. Ризики, пов'язані з  проведенням конкретної угоди.  Кожна угода має податкові  наслідки, якщо вона спеціально  не звільнена від податків. Але ризики виникають, коли підприємство укладає крупну або незвичну для себе угоду (персонал, системи, бази даних, процедури контролю не налаштовані на те, щоб повною мірою впоратися з ризиком).

2. Ризик неоднозначного  тлумачення закону платником податків і податковим органом. Це ще один типовий ризик для Росії. Досвід показує, що податкові ризики супроводжують саме тим угодам, які проведені для того, щоб домогтися сприятливих податкових наслідків. Потрібно розуміти: коли підприємство прагне заощадити на податках, воно знаходиться в зоні потенційного ризику, і тому діяти необхідно вкрай обачно.

3. Ризики виникають  через простих управлінських  помилок і недогляду, коли податковий  чи бухгалтерський відділи не  залучені до процесу прийняття  управлінських рішень. А це означає, що в компанії немає чіткої організаційної структури, контроль за податками зосереджений тільки в руках головного бухгалтера, або обов'язки податкового менеджера визначені нечітко.

4. Угода погано документована.  Нещодавно проведене дослідження настання податкових ризиків у Росії показало, що однією з частих причин виникнення негативних податкових наслідків є недостатнє документальне підтвердження того, яку операцію здійснило підприємство. Невипадково податкові органи все частіше вимагають надання повної документації, щоб упевнитися, що продекларована угода дійсно здійснена. На жаль, дуже часто цієї документації або недостатньо, або вона взагалі відсутня.

5. Операційні ризики  виникають у повсякденній діяльності  компанії: одні угоди несуть великі ризики, ніж інші. За небезпеки настання податкових ризиків не можна порівняти звичайну постачання товарів з торгівлею усередині групи, та ще й при перетині кордону. І очевидно, що чим більше бухгалтерія та податковий відділ залучені до планування цих операцій, а не просто відображають їх результати, тим з більшою підставою можна говорити про управління ризиками.

6. Портфельні ризики. Кожен окремий ризик може бути  невеликий, але в сукупності  вони можуть створити загрозливу  ситуацію, особливо якщо підприємство має розгалужену велику мережу філій. Керівництво компанії має запитати себе, що станеться, якщо ризики складуться; чи достатньо ресурсів, щоб нейтралізувати наслідки; виявиться результат розвитку за таким сценарієм прийнятним. Потрібно бути готовим до гіршої ситуації.

7. Зовнішні ризики  включають зміни в законодавстві,  несподівані судові рішення, «зміну  влади», починаючи від федерального  міністра і закінчуючи податковим  інспектором. Керівник зіткнеться  з дуже складною матрицею, якщо філії підприємства географічно розкидані по Росії. Адже в нашій країні не тільки на Далекому Сході, але і в Санкт-Петербурзі законодавство тлумачиться інакше, ніж у Москві. Якщо ж бізнес переходить межі країни, ситуація ще більш ускладнюється.

8. І нарешті, ризик нанесення збитку репутації компанії. Чи готова компанія до того, щоб стаття або інформація про практику управління податковими ризиками в ній з'явилася на перших сторінках солідного видання. Багато міжнародних організацій мають внутрішній документ про управління податковими ризиками, де є така заява: компанія заявляє про відмову від методів податкового планування, якщо побоюється, що його деталі стануть публічними[3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Управління  податковим ризиком країни

в сучасних умовах розвитку

 

На сьогоднішній день податкова система України все  більше відчуває на собі вплив ризиків  і непередбачуваності зовнішнього  середовища. Процеси оподаткування  є важко прогнозованими та контрольованими. Відповідно не відбувається розширення бази оподаткування і зростання податкових надходжень в обсягах, необхідних для активізації фінансової діяльності держави[5].

Проблемі управління ризиками та дослідженню їх впливу на сферу оподаткування в усьому світі приділяється велика увага. Та, незважаючи на те, проблема не вирішена. Відсутній єдиний загальноприйнятий підхід до визначення основ ризикології. У зв’язку з цим, актуальним і першочерговим завданням є виокремлення вихідних теоретичних положень, що слугують базою розвитку ризикології у податковій системі.

 Щоб розв’язати  цю проблему, проводяться всебічні  теоретичні дослідження. На базі  останніх упродовж кількох десятиліть  формується окрема наука про  ризик, що дістала назву "ризикологія"  і трактується як наука про  закони і закономірності діяльності  систем цілездійснення стосовно виявлення можливих загроз, які можуть проявлятися у майбутній діяльності, або наука про те, що необхідно робити нині і в майбутньому, щоб досягти успіху за мінімальних зусиль[6].

 Розробка тверджень, що приймаються  як вихідні для подальших досліджень, базується на вивченні аксіом ризикованості сфери оподаткування. Провідний український учений В.В. Вітлінський обгрунтовує три основні аксіоми: загальності, прийнятності та не повторюваності.

Вихідною домінантою досліджень є  перша аксіома – аксіома загальності, яка вказує на те, що в основі всіх видів діяльності та сфер поширення відносин лежать певні ризики, які з певних умов виникають, проявляються і призводять до небажаних наслідків у податковій системі в цілому.

 Друга аксіома – аксіома прийнятності – кожна система, яка здійснює певну діяльність, так чи інакше оцінює ступінь ризику, залежно від стану зовнішнього середовища, а також від власного ставлення до ризику. Згідно цієї аксіоми фактори, які впливають на ступінь ризику, поділяються на об’єктивні (зовнішні) та суб’єктивні (внутрішні).

 Третя аксіома – аксіома  неповторюваності – структура  і міра ризику постійно змінюється  в часі й не повторюється  навіть у схожих ситуаціях[7].

 Треба зазначити, що загальні теоретичні основи, сформовані в галузі управління ризиками, однозначно не відповідають податковій сфері через специфічність її функціонування. В першу чергу треба виділити базове поняття "ризики оподаткування" і визначити його зміст для подальших досліджень домінант ризикованості даного середовища. Сфері оподаткування властива наявність умов, що свідчать про існування в ній ризиків. До таких умов професор В. Гранатуров, зокрема, відносить:

- наявність невизначеності;

- необхідність вибору  альтернативи;

- можливість оцінити  ймовірність здійснення вибраних  альтернатив.

 Отже, ризики оподаткування  існують тільки в тих ситуаціях  невизначеності, які супроводжуються  негативними наслідками. Тобто невизначеність  є першопричиною "ризику". ЇЇ  виникнення у сфері оподаткування зумовлено тим, що:

- більшість процесів  є принципово індетермінованими;

- податкова система  потерпає від невизначеності  наслідків постійного реформування  і трансформації;

- існує високий ступінь  конфліктності у формуванні податкових правовідносин;

- зростають масштаби  і кількість загроз і небезпек  у даній сфері;

- існують організована невизначеність і асиметрія інформації,

приховування частки останньої в умовах тонізації  економіки, ухилення від оподаткування.

Негативними наслідками такої невизначеності є не лише прямі фінансові втрати, тобто недонадходження податкових платежів, а й непрямі – зокрема, недосягнення очікуваних результатів від податкових реформ. Єдиний підхід до вивчення цієї проблеми у науковців, які її вивчають, відсутній.

 На основі аналізу  поширених ознак ризиків у  сфері оподаткування їх можна  згрупувати за кількісними та  якісними критеріями[8].

Така систематизація ознак класифікації передбачає виявлення  і конкретизацію на основі грунтовного  аналізу всіх факторів ризику та множини їх виявів з позиції як держави, так і суб’єктів господарювання. Кількісний критерій класифікації ризиків дає змогу поділити їх на допустимі, критичні й катастрофічні. Допустимими є ті, які зумовлюють зменшення податкових надходжень, що суттєво не впливають на дохідну систему бюджету. Ризики, що можуть суттєво зменшити податкові надходження і вплинути на видатки бюджету, є критичними і призводять до зміни мети і стратегії податкової діяльності. Катастрофічні – це ризики, виникнення яких не дає змоги виконати податкову частину бюджету і може спричинити незаплановані додаткові витрати. Вони зумовлюють бюджетний дефіцит і зменшення темпів зростання економіки.