Поняття та загальна характеристика податкових правовідносин

Зміст

Вступ........................................................

1. Поняття та загальна характеристика податкових правовідносин
2. Суб’єктний та об’єктний склад податкових правовідносин….
3. Види податкових правовідносин

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Продовж усього розвитку загальнотеоретичної  юридичної науки проблеми дослідження  правовідносин у суспільстві, а  також фінансових та податкових відносин, як їх різновиду, були і залишаються актуальними. Вони завжди знаходились в центрі уваги фахівців, вчених, дослідників, юристів. Питання щодо визначення поняття правовідносин, а також податкових правовідносин,досі залишається одним із найбільш дискусійних. Існує велика кількість різних наукових підходів щодо трактування цих категорій.

Стосовно визначення поняття  податкових правовідносин в науковій літературі зустрічається багато різних точок зору. Проблема визначення суті та змісту податкових правовідносин  була і залишається однією із самих  дискусійних. Вказані питання розкриваються  в наукових працях Берлача А.І, Бекерської Д.О, Кушнарьової Т.Є, Кучерявенка М.П, Куцого О.А, Оніщика Ю.В та багатьох інших.

Метою роботи є на основі аналізу існуючих досліджень , щодо трактування поняття правовідносин, фінансових та податкових правовідносин, розкрити зміст та сутність категорії податкові правовідносини, особливості, види, специфіку суб’єктів та об’єктів податкових правовідносин.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Встановити та дати визначення поняттю податкових правовідносин;
2. Визначити особливості податкових правовідносин;
3. Визначити специфіку суб’єктів та об’єктів податкових правовідносин;
4. Дізнатися на які види поділяються податкові правовідносини.

Об’єктом роботи є суспільні відносини у сфері визначення поняття податкових правовідносин та його особливостей.

Предметом роботи є фінансове та податкове законодавство у сфері визначення поняття податкових правовідносин, його особливостей та видів.

1. Поняття та загальна характеристика податкових правовідносин

Система норм податкового  права дає можливість виділити податкові  правовідносини поміж відносин інших  інститутів фінансового права. Однак  спочатку необхідно розкрити таку базову категорію, як правовідносини, та визначитись  з відносинами у сфері фінансового  права, оскільки вони безпосередньо  пов’язані з поняттям податкових правовідносин.

В юридичній науці відсутня єдність вчених щодо розуміння поняття  «правовідносини». Погляди науковців  розходяться від трактування  правовідносин як суспільних відносин, об’єктивно виникаючих та існуючих до закону у формі соціальної взаємодії  їх учасників, до діаметрально протилежної позиції, прихильники якої вважають, що правовідносини є категорією не тотожною поняттю суспільних відносин.

Інші науковці висловлюються  щодо вторинності суспільних відносин та розглядають правовідносини не як суспільні відносини,що врегульовані нормами права, а в якості самостійного окремого виду суспільних відносин.

Так, Протасов В.М визначає правовідносини як засіб правового регулювання, де правові норми регулюються поведінку людей, а не суспільні відносини, та звертає особливу увагу на відмінність цих понять[5, с.189]. З чим неможливо повністю погодитись, оскільки предметом правового регулювання завжди виступають певні суспільні відносини. Будь які суспільні відносини набувають статусу правових лише при їх врегулюванні нормами права. Таким чином, не може існувати правових відносин як окремого самостійного виду суспільних відносин.

З цього приводу Зайчук О.В справедливо вказує, що суспільними  відносинами є будь-які правові  відносини, але не всі суспільні  відносини є правовими[6, с.434].

Сучасна українська теорія права визначає правовідносини як врегульовані нормами права вольові суспільні  відносини, що забезпечуються державою та виражаються в конкретному зв’язку між правомочними та зобов’язаними суб’єктами з метою реалізації їх потреб та інтересів[7, с.195].

Одним із видів правовідносин  є фінансові правовідносини, які  мають всі характерні ознаки правовідносин. В силу плинності економічних, соціальних і політичних факторів, які постійно розвиваються,змінюються, а також  зміни фінансово-правових норм та нестабільності самої сфери фінансової діяльності єдиної позиції щодо визначення поняття  «фінансових правовідносин» немає.

Проте Перепилиця М.О., в свою чергу, зазначає, що фінансові правовідносини виникають на підставі фінансової діяльності відповідних суб’єктів, яка регламентується нормами фінансового права та направлена на створення, розподіл та використання відповідних фондів коштів. За матеріальним змістом фінансові правовідносини поділяються на : 1) податкові;2) бюджетні;3) відносини стосовно надання державного чи банківського кредиту; 4) правовідносини в області страхування;5) відносини щодо регулювання валютного законодавства[8, с.10].

Однією з головних характеристик  фінансових, у тому числі і податкових, правовідносин є те, що вони виникають  у процесі фінансової діяльності держави. Крім того їх виникнення і  розвиток також пов’язані із збиранням  у державну скарбницю податків і  зборів (обов’язкових платежів), що передбачені  податковим законодавством. Вказані особливості властиві і податковим правовідносинам також.

Стосовно визначення поняття  податкових правовідносин в науковій літературі існує багато різних підходів. Ця проблема була і залишається однією із самих дискусійних.

Виходячи з позицій, що податкове право є складовою  частиною фінансового права, ряд  науковців розглядає податкові  правовідносини саме як різновид або  невід’ємну частину фінансових правовідносин, змістом яких є фінансова діяльність держави, ці відносини виникають  у процесі перерозподілу прибутку та мають майновій характер.

Бекерська Д.О вважає, що податкові правовідносини є суспільними відносинами, які врегульовані нормами права щодо встановлення і стягнення податків з юридичних і фізичних осіб[9, с.20].

Берлач А.І визначає податкові правовідносини, як «врегульовані податково-правовими нормами і гарантовані державно-силовим примусом суспільні відносини, що виникають між податковими органами й платниками податків із приводу встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів до державного і місцевих бюджетів й державних цільових фондів, а також відносини, що виникають у процесі податкового контролю, оскарження актів податкових органів, дій чи бездіяльності їх посадових осіб та притягнення до відповідальності за податкове правопорушення[10, с.31].

Перепилиця М.О розглядає. ці важливі для держави відносини в сфері справляння податків і зборів перш за все як такі, що сприяють накопиченню дохідної частини бюджету для виконання державою своїх функцій[8, с.9-10].

Оніщик Ю.В. вказує, що податкові правовідносини є владно-майновими відносинами, які виникають, змінюються та припиняються на підставі закону, а учасники цих відносин мають юридичні права і обов’язки, які пов’язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів та фондів[11,с.6].

Усі зазначені визначення потребують деякого уточнення, оскільки:по-перше, податкові правовідносини регулюють  не лише відносини щодо сплати податків і зборів, а й відносини щодо встановлення, зміни та скасування податків та зборів (обов’язкових платежів); по-друге, недоцільно зводити коло суб’єктів  податкових правовідносин лише до контролюючих органів і платників податків і зборів, оскільки поняття податкових правовідносин є значно ширшим по об’єму ніж поняття податки, тому перелік суб’єктів податкових правовідносин  не обмежується лише сукупністю платників  податків ( як це стосується суб’єктів  податку) і громадян (оскільки іноземці, особи без громадянства, також  відносяться до платників податків), адже в податкових правовідносинах  можуть брати учать держава, Міністерство доходів і зборів, органи Державного казначейства, інші державні органи зі спеціальними податковими повноваженнями, банки тощо. По – третє податкові правовідносини завжди направлені на реалізацію майнових цілей, а саме: надходження грошових коштів, що належать платникам податків, які повинні їх сплатити на загальнодержавні потреби, в доходи бюджетів чи державних цільових фондів, але податки та збори стягуються не до бюджетної системи взагалі, яка представлена сукупністю бюджетів усіх видів, а лише до прибуткової частини цієї системи.

Крім того податкові  правовідносини виникають також  при здійсненні заходів податкового  контролю, оскарженні актів та рішень податкових органів, дій чи бездіяльності  їх посадових осіб та притягнення  до відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, враховуючи усі  існуючі трактування вказаних відносин, можна запропонувати наступне визначення: податкові правовідносини – це суспільні  відносини які врегульовані нормами  податкового права та гарантовані  силою державного примусу, що виникають  відповідно до норм податкового законодавства  та юридичних фактів між суб’єктами податкових правовідносин з приводу  встановлення, зміни та стягнення  з  платників податків ( зборів, обов’язкових платежів) частини їхніх доходів  до бюджетів та державних цільових фондів у вигляді податків та зборів( обов’язкових  платежів).

Крім того, саме через  податкові правовідносини реалізується право держави вимагати в грошовій формі частину прибутку всього суспільства  і кожного громадянина зокрема  у встановлених законом межах. Адже кожен зобов’язаний сплачувати податки  і збори у встановленому законом  порядку і розмірах.

Податкові правовідносини регулюються (спеціальним) законодавством, що визначає зміст і сутність цих відносин. Але поняття податкових правовідносин на законодавчому рівні досі не визначено.

 

2. Суб’єктний та об’єктний склад податкових правовідносин

Більшість науковців розглядає  податкові правовідносини саме як різновид фінансових правовідносин – одного з видів суспільних відносин, що врегульовані фінансово-правовими  нормами і забезпечуються силою  державного примусу. В той же час  податкові правовідносини відрізняються  від інших фінансових правовідносин  характерними властивостями структурних  елементів, а саме: своєрідність суб’єктів, об’єкту та змісту, який складають  права, обов’язки та поведінка суб’єктів  цих відносин, що виражається в  їх діях (бездіяльності), котрі вони мають право або зобов’язані  здійснювати.

Стаття 22 Податкового кодексу  України визначає об’єкт податкових правовідносин, де зазначається, що об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку[2].

Об’єктами податкових правовідносин  завжди виступають окремі блага фізичних і юридичних осіб, з приводу  яких між сторонами виникають, змінюються та припиняються певні правові зв’язки (податкові правовідносини). Об’єктом може бути прибуток (доходи), вартість товарів, операції з цінними паперами, окремі види діяльності платників, майно (або його передача) юридичних чи фізичних осіб, додана вартість продукції, робіт, послуг, користування природними ресурсами та все інше, із чим відповідно до законодавства пов’язана сплата податків і зборів. В той же час у науковій літературі приділяється увага розмежуванню понять об’єкта податкових правовідносин та об’єкта оподаткування, адже вони не завжди співпадають[12,с.22].

У цілому об’єктом регулювання  в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять до відповідних бюджетів.

Основним об’єктом податкових правовідносин є податок.

Види податків:

1. За формою справляння:прямі не прямі;
2. За об’єктом: на доходи, на майно;
3. за рівнем державних структур, що встановлюють податок: загальнодержавні, місцеві;
4. Залежно від напрямку використання:загальні, цільові.

Податкове право регулює  дуже важливі для держави та суспільства  відносини – відносини в сфері  справляння податків та зборів, які  виникають лише в певного кола суб’єктів.

Суб’єкт податкових правовідносин  – це суб’єкт податкового права, який реалізує свою правосуб’єктність, тобто реальний учасник податкових правовідносин, який має суб’єктивні  права та юридичні обов’язки.

Суб'єктом податкових правовідносин  може бути будь - яка особа, поведінка  якої регулюється нормами податкового  права і яка може виступати  учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав та обов'язків. Суб'єкти повинні мати податкову  правосуб'єктність, що передбачена  нормами права.

У той же час треба  розмежовувати такі поняття, як «суб’єкт податкового права» та «суб’єкт податкових правовідносин», або «суб’єкт податку» і «платник податку», оскільки співпадають  дані поняття не завжди, і це необхідно  враховувати.

Так, особи, що потенційно здатні бути учасниками податкових правовідносин ( суб’єкти податкового права, які  володіють податковою правосуб’єктністю), і реальні учасники конкретних податкових правовідносин, які реалізують в цих правовідносинах свої правові можливості, - це різні категорії осіб.

Наголосимо, що у податкових правовідносинах можуть брати участь держава, фізичні особи (громадяни  України, іноземці, особи без громадянства) і юридичні особи, їх філії, підрозділи, на яких відповідно до податкового  законодавства також покладено обов’язки щодо сплати податків та зборів, контролюючі органи , інші державні органи з певними податковими функціями, особи, які сприяють сплаті податків, кредитні установи – банки, що приймають та зараховують податкові платежі на рахунки відповідних бюджетів. Всі ці суб’єктів є носіями юридичних прав та обов’язків в податкових правовідносинах, тобто володіють правосуб’єктністю, виступаючи суб’єктам податкового права. Але суб’єктами податкових правовідносин стають лише їх реальні учасники.