Податкова амністія, як метод податкового регулювання

     Податкова амністія виведених із-під оподаткування  коштів є одноразовим допоміжним заходом у контексті проведення радикальної податкової реформи, покращання адміністрування податків, встановлення партнерських взаємовідносин між платниками податків та Державною податковою адміністрацією, наведення порядку у сфері забезпечення прав власності, забезпечення дієвого та спрощеного валютного контролю, поліпшення макроекономічної ситуації, зниження податкового навантаження на економіку, тобто створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

     Доцільно  також приділити увагу соціальному  та морально-етичному аспекту щодо наслідків проведення податкової реформи. Держава фактично заохочує порушників і карає законослухняних громадян. Однозначно порушується принцип соціальної справедливості податкової системи, а також стаття 24 Конституції України, де зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом. За таких умов в державі буде створений прецедент, коли окремим категоріям громадян буде дозволено порушувати закон і не нести за це покарання. Таким чином, підприємець, який має надію на майбутні амністії, може вирішити, що вигідніше поки що приховувати свої теперішні доходи, а потім легалізувати їх за нульовою ставкою. Приклади формування негативної психології у платників податків у нашій державі вже є.

     Так, однією з форм податкової амністії повною мірою можна вважати Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами”. Згідно з нормами цього закону списання боргів, що проводиться щорічно, стало вже сумною традицією і породило у платників ефект очікування. Так, лише за 2005 рік за рахунок списання податкового боргу втрати бюджету становили 6 млрд 771,5 млн грн, що на 2 млрд 694,4 млн грн або в 1,7 раза більше, ніж у 2004 році. Більшість платників саме за цією схемою свідомо не сплачують податки, маючи надію на наступну податкову амністію. І вона вже відбувається регулярно в країні. Така практика списання податкового боргу перед бюджетом свідчить про низький соціально корисний ефект від запровадження державно-правових заходів і негативно впливає на імідж державної виконавчої влади.

     Однак, незважаючи на можливі негативні  наслідки, в сучасних соціально-економічних  і політичних умовах проводити податкову  амністію необхідно. Уряд приймає широкомасштабні  заходи щодо залучення інвестицій в  економіку країни, при цьому існує  значний резерв фінансових ресурсів у вигляді вивезеного капіталу з  території України за кордон. При  цьому в законі про податкову  амністію необхідно чітко визначити  механізм її проведення, щоб не виникало неузгодженостей між окремими нормами  закону та вони не суперечили чинному  законодавству. Крім того, щоб відійти  від хибної практики очікування податкової амністії з боку платників податків, необхідно обов’язково обкладати  податком доходи, які підлягають легалізації. Нехай це будуть незначні ставки на рівні 5–10 %, але кожен зобов’язаний сплатити податки. Закон єдиний для всіх. Крім того, потрібно передбачити суворі штрафні санкції проти порушників податкового законодавства, які не скористуються податковою амністією. Держава не може вважатися сильною, якщо вона буде використовувати тільки метод „пряника”.

     Цивілізований розвиток бізнесу в нашій країні потребує такої собі „відправної  крапки”, яка завершує перехідний процес попереднього накопичення капіталу. Цією „крапкою”, на нашу думку, могла  стати масштабна податкова амністія з одночасним посиленням боротьби з  відмиванням „брудних” коштів. Вважаємо, що сама ідея проведення податкової амністії виведених з-під оподаткування  коштів як альтернативного джерела  збільшення фінансових ресурсів держави  є слушною і може сприяти вирішенню  ряду економічних проблем. Однак  вона є допоміжним заходом у контексті проведення радикальної податкової реформи, покращання адміністрування податків, встановлення партнерських взаємовідносин між платниками податків та Державною податковою адміністрацією, наведення порядку у сфері забезпечення прав власності, забезпечення дієвого та спрощеного валютного контролю, поліпшення макроекономічної ситуації, зниження податкового навантаження на економіку, тобто створення сприятливого інвестиційного клімату в країні. Тільки за таких умов податкова амністія буде успішною. Водночас, не потрібно відмовлятися від такого інструменту залучення коштів, у тій чи іншій формі суспільство обов’язково буде його потребувати, про що свідчить досвід розвинених країн світу.

Список  використаної літератури

     1. Ганчева В.В., Емченко Н.Н. Содействие  и стимулирование добровольной  уплате налогов – главное направление  работы налоговых органов // Финансы,  учет, банки: Сборник научных трудов. – Выпуск 8. – Часть 2 / Под общ.  ред. П.В. Егорова. – Донецк: ДонНУ, 2002. – С. 218.

     2. Барановський О. Легалізація капіталів  та економічна амністія: pro et contra // Прези-дентський вісник. – 31 березня.  – 2004 р.

     3. Національний інвестиційний потенціал  як фундамент економічного зростання  в Україні: Матеріали тринадцятого  засідання круглого столу „Безпека  економічних трансфор-мацій”. –  К., 2001. – С. 45.

     4. Офіційний сайт Рахункової палати  України // http: // www.ac-rada.gov.ua

     5. Коляда Т., Прозоров Ю. Налоговая амнистия: украинские перспективы // Финансовый директор. – 2003. – № 3. – С. 29–34.