Контрольна робота з дисципліни «Претензійно-позовна справа»

Скорочення  чисельності або штату працівників  повинно проводитись з метою  якісного поліпшення складу кадрів. Тому власник або уповноважений ним  орган при вирішенні питання про вивільнення працівників у першу чергу повинен враховувати їх ділову кваліфікацію.

Також, слід зазначити, що при скороченні чисельності  чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва  і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам  з більш високою кваліфікацією  і продуктивністю праці.

2. Цивільна юрисдикція і підвідомчість цивільних справ

Цивільна юрисдикція або підвідомчість - це розмежування компетенції щодо розгляду та вирішення спорів та інших правових питань між судовими та іншими державними органами.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на усі правовідносини, які виникають у державі, але постає питання щодо розмежування компетенції з вирішення цивільних справ. При цьому, зважаючи на конституційний принцип спеціалізації, слід вирізняти поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміємо нормативне визначення компетенції суду з вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

До справ цивільної юрисдикції ст. 15 ЦПК відносить: справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути також передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Держава виконує свої завдання і  реалізує функції через систему  створених нею для цього органів, сукупність яких для певного виду діяльності називається відомством. Кожне відомство і орган, який входить до його системи, виконують  тільки ті функції і мають конкретну  компетенцію, які встановлені Конституцією й іншими законами України. Розмежування компетенції між органами держави  називається підвідомчістю. Компетенція  суду в здійсненні правосуддя —  по розгляду і вирішенню визначеної певної категорії питань називається  судовою юрисдикцією або підвідомчістю  судових органів. Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Вона опосередковується  розглядом питань про конституційність законів та інших правових актів, розглядом цивільних і кримінальних справ, тому є конституційна юрисдикція, кримінальна і цивільна юрисдикція. Судова влада здійснюється автономними  системами: Конституційним Судом, судами загальної юрисдикції — територіальними  і спеціальними.

Конституційна юрисдикція здійснюється єдиним органом — Конституційним Судом України, котрий вирішує питання  про відповідність законів та інших правових актів Конституції  і дає її офіційне тлумачення та законів України (ст. 147 Конституції, статті 13,14 Закону «Про Конституційний Суд України»).

Право вирішення цивільних справ  у нашій країні надано не тільки судовим, а й іншим органам  держави, громадським організаціям, змішаним органам, третейським судам. В зв'язку з цим цивільна юрисдикція, або підвідомчість, визначає коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до державних судів, змішаних органів (комісій по трудових спорах), третейських судів.

У цивільному судочинстві підвідомчість  визначає коло цивільних справ, які  віднесені законом на розгляд  суду. Залежно від того, чи відносить  закон вирішення спорів до відання  виключно одних конкретних юрисдикційних  органів або до компетенції декількох  органів, підвідомчість поділяється  на виключну і численну.

Виключною називається така підвідомчість, за якою розгляд певної категорії  цивільних справ становить компетенцію  виключно суду. Так, лише в судовому порядку вирішуються справи про  відібрання дітей, про позбавлення  батьківських прав (статті 68,71 КпШС). В той же час розгляд цивільних справ здійснюється судом, третейським судом, профспілковими та іншими громадськими організаціями та в адміністративному порядку (ст. 6 ЦК) — численна підвідомчість. Остання залежно від способу вибору юрис-дикційного органу з декількох, яким справа підвідомча, чи недопущенні такого вибору, поділяється на альтернативну, договірну, імперативну і змішану.

Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів  за вибором особи, яка потребує захисту  своїх прав. Наприклад, постанову  адміністративної комісії про адміністративне  правопорушення можна оскаржити  до виконавчого комітету відповідної  ради або до районного (міського) суду (ст. 288 КпАП).

Договірною буде підвідомчість, яка  визначається взаємною угодою сторін. Так, відповідно до ст. 1 Положення про  третейський суд громадяни за взаємною угодою можуть передати будь-який спір, який виник між ними, на вирішення  третейського суду, за винятком спорів, які виникають з трудових і  сімейних правовідносин.

Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності. Наприклад, трудові спори розглядаються: комісіями  по трудових спорах, районними (міськими) судами (ст. 221 КЗпП). Комісія є первинним органом по розгляду трудових спорів, що вникають на підприємствах, в установах, організаціях за незначним винятком (224 КЗпП). У разі незгоди з рішенням цієї комісії працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду (ст. 228 КЗпП) (див. § 8 цієї глави).

Змішана підвідомчість поєднує  в собі ознаки, властиві Іншим видам, зокрема альтернативній підвідомчості. Так, відповідно до ст. 248 ЦПК скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність  державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської  діяльності, можуть бути подані безпосередньо  суду або суду після оскарження до органу, службової особи, що постановили  рішення чи здійснили дії або  допустили бездіяльність

Встановлення різних видів підвідомчості  дає державі можливість активно  і гнучко впливати на різні форми  юрисдикційної діяльності, використовуючи її особливості і переваги з урахуванням  інтересів сторін у розгляді і  цивільних справ.

3. Розгляд судом справ про відновлення права на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі

 Чинне законодавство передбачає право  громадян передавати на зберігання банкам та іншим фінансовим установам цінні  папери та робити вклади без зазначення відомостей про вкладника (на пред'явника). Характерною ознакою цих паперів  є те, що в них не вказано ім'я  власника. Власником такого папера визнається особа, яка його пред'явить  до виконання. Тому в разі втрати такого папера пред'явити його до виконання  може будь-яка особа, котрій цінний папір на законних підставах не належить. Аналогічним чином може відбуватися  і щодо векселя.

Захист прав власника при втраті ним такого цінного папера може здійснюватися  в судовому порядку. Якщо власник  втраченого папера на пред'явника знає, хто є його держателем, то витребування цього документа можливе шляхом пред'явлення позову. Коли ж особа, яка втратила цінний папір на пред'явника, не знає, хто є його держателем, захистити  свої права та інтереси вона може в  порядку окремого провадження, звернувшись  до суду із заявою про визнання папера недійсним та про відновлення  прав на втрачений цінний папір.

Відновлення прав на втрачені цінні  папери на пред'явника та векселі у  порядку окремого провадження можливе  не тільки у разі втрати цих документів, але й тоді, коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх зберігання або з інших причин (у ощадній книжці не зберігся запис номера рахунку, не повністю зберігся запис лишку вкладу тощо), а фінансова установа у зв'язку з цим відмовилася здійснити відповідну операцію.

Право на звернення до суду. Із заявою до суду про відновлення прав на втрачений цінний папір на пред'явника має право звернутися особа, яка  вважає себе його власником. Як заінтересована особа у справах даної категорії  виступає ощадний банк, який видав  цінній папір, оскільки рішення суду про визнання папера недійсним передбачає для нього певні обов'язки: видати заявникові вклад або цінний папір  замість визнаного недійсним.

Підсудність. Справи про відновлення  прав на втрачені цінні папери на пред'явника розглядаються судом за місцем знаходження  установи, що видала цінний папір (емітента). Це зумовлюється насамперед необхідністю при підготовці справи до розгляду найоперативніше забезпечити заяву  шляхом заборони цій установі провадити  будь-які операції по втраченому цінному  паперу. У випадку, коли предметом  розгляду є відновлення прав на втрачений  вексель, то справа розглядається судом  за місцем платежу за таким векселем.

Заява. Відповідно до ст. 261 ЦПК у заяві, яка подається до суду, крім загальних вимог, встановлених ст. 119 ЦПК, повинно бути зазначено: ім'я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи-заявника; обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель; повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя – вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

Підготовка до судового розгляду справ  про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника векселі  за загальним правилом полягає у  визначенні кола осіб, які мають  брати участь у процесі; у визначенні предмета доказування і кола доказів, необхідних для встановлення фактів, що покладені в основу заявленої  заявником вимоги; у вжитті заходів  для забезпечення своєчасної явки в  судове засідання учасників процесу. Підготовка справ даної категорії  має певні особливості. Суддя  після одержання заяви, постановляє  ухвалу про виклик держателя цінного  папера до суду на підставі публікації. Крім того, суддя своєю мотивованою  ухвалою забороняє установі, яка  видала цінний папір, провадити по ньому  будь-які операції.

Щодо векселя, то ст. 262 ЦПК встановлені пені особливості. Так, якщо строк платежу за векселем не настав, ухвала, постановлена у ході підготовки справи до судового розгляду, надсилається на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем. Тому при пред'явленні векселя нотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.

Закон покладає на держателя цінного  папера обов’язок у зазначений в  публікації тримісячний строк подати до суду, який постановив про це ухвалу, заяву про те, що він є її держателем, незалежно від того, є він власником  цього цінного одного папера чи володіє  ним на будь-яких інших підставах. До заяви він повинен додати оригінал цінного папера. Особиста явка держателя  цінного до суду не є обов'язковою, тому надання вказаних документів може бути здійснено як шляхом явки в  суд, так і поштою.

Подання держателем цінного папера до суду заяви про наявність у  нього певних прав на цей папір  свідчить про виникнення між ним  і заявником спору про право, що виключає можливість розгляду справи за правилами окремого провадження. У зв'язку з цим суддя повинен  постановити ухвалу про залишення  заяви щодо відновлення прав на втрачений  цінний папір без розгляду. У цьому  випадку суд повинен роз'яснити заявнику його право пред'явити до держателя папера позов у загальному порядку. Суд для цього встановлює строк, протягом якого заявник може реалізувати надане йому право на подання позову з метою захисту  своїх суб'єктивних прав у порядку  позовного провадження, який не може перевищувати двох місяців, однак може бути продовжений.

У випадку, коли держатель цінного  папера протягом тримісячного строку не заявить на нього своїх праві  не подасть до суду відповідної заяви, суддя постановляє ухвалу про  призначення справи до розгляду. 
Рішення суду. Особливістю рішення по цих справах є те, що визнавши вимоги заявника законними і обґрунтованими, суд робить висновок про визнання втраченого цінного паперу на пред’явника недійсним. Відповідно до ст. 267 ЦПК рішення про визнання втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного паперу на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій.

Практична частина

Задача № 25

15 червня 2011 року  приватна фірма «Мальва»  уклала договір міни (бартерну  угоду) з молокозаводом, згідно  якого  фірма «Мальва» обмінює  1 тонну цукру вартістю 9000 грн.  на 1 тонну масла вершкового вартістю 9000 грн. Згідно п.3.2 договору міни  за не поставку чи несвоєчасну  поставку винна сторона сплачує  штраф в розмірі 10% від вартості  непоставленого товару.

Фірма «Мальва» 20 червня 2011 року відправила 1 тонну  цукру вартістю 9000 грн. на молокозавод, а молокозавод  станом на 23 червня 2011 року масло вершкове поставляти відмовився.

Завдання:

1.Заявіть  претензію за неналежне виконання  зобов’язань в даній господарській  ситуації.

2. Оформити  позовну заяву до господарського  суду по даній справі.

3. Вказати  терміни позовної давності щодо  судового розгляду даної справи.

Розв’язок

По даній господарській ситуації доцільно пред’явити від ПП «Мальва» до молокозаводу.

Сума претензії складається  із: