Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

Міра відповідальності платників 

На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання  одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів, не зазначених в деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року після  накладення адміністративного стягнення, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян. Протоколи  про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами  державних податкових інспекцій  і органів внутрішніх справ.

Виконавчі комітети міських, районних у місті Рад народних депутатів, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації інформують населення  про порядок продажу товарів  за одноразовими патентами, визначають місця та створюють належні умови  для його здійснення.

 

    2.3. Єдиний податок

Справляння єдиного податку  здійснюється в Україні на основі Указу Президента України "Про  спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 26 червня 1999 р. № 746/99.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів  малого підприємництва може застосовуватися  поряд з чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є  платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- податку на додану  вартість, крім випадку, коли юридична  особа обрала спосіб оподаткування  доходів за єдиним податком  за ставкою 6 %;

- податку на прибуток  підприємств;

- податку на доходи  фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за  землю;

- збору на спеціальне  використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для  здійснення заходів щодо ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи  та соціального захисту населення;

- збору до Державного  інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове  соціальне страхування;

- відрахувань та зборів  на будівництво, реконструкцію,  ремонт і утримання автомобільних  доріг загального користування  України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове  державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу  на розміщення об'єктів торгівлі  та сфери послуг;

- внесків до Фонду України  соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного  фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно  із Законом України "Про  патентування деяких видів підприємницької  діяльності".

Платниками  єдиного податку можуть бути:

- фізичні особи, які  здійснюють підприємницьку діяльність  без створення юридичної особи  і у трудових відносинах з  якими, включаючи членів їх  сімей, протягом року перебуває  не більше 10 осіб та обсяг виручки  яких від реалізації продукції  (товарів, робіт, послуг) за рік  не перевищує 500 тис. грн.;

- юридичні особи - суб'єкти  підприємницької діяльності будь-якої  організаційно-правової форми та  форми власності, в яких за  рік середньооблікова чисельність  працюючих не перевищує 50 осіб  і обсяг виручки яких від  реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг) за рік не перевищує  1 млн. грн.

Не мають  права переходити на спрощену систему  оподаткування:

- суб'єкти підприємницької  діяльності, на яких поширюється  дія Закону України "Про  патентування деяких видів підприємницької  діяльності" в частині придбання  спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові  компанії, банки, інші фінансово-кредитні  та небанківські фінансові установи;

- суб'єкти підприємницької  діяльності, у статутному фонді  яких частки, що належать юридичним  особам - учасникам та засновникам  даних суб'єктів, які не є  суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

- фізичні особи - суб'єкти  підприємницької діяльності, які  займаються підприємницькою діяльністю  без створення юридичної особи  і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними  та тютюновими виробами, пально-мастильними  матеріалами;

- особи, що здійснюють  спільну діяльність без створення  юридичної особи, оподаткування  якої регулюється Законом України  "Про оподаткування прибутку  підприємств".

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право  самостійно обрати спосіб оподаткування  доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Об'єктом  оподаткування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), під якою розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставку єдиного  податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюють місцеві ради за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності, і вона не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за місяць. При здійсненні кількох видів діяльності придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Юридична особа самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від  реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг) без урахування  акцизного збору - у разі сплати  податку на додану вартість  згідно із Законом України  "Про податок на додану вартість";

- 10 % суми виручки від  реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг), за винятком акцизного  збору, - у разі включення податку  на додану вартість до складу  єдиного податку.

Чинним законодавством також  затверджений Порядок ведення Книги  обліку доходів і видатків суб'єкта малого підприємництва- юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

При цьому підприємство зазначає, яку ставку єдиного податку ним  обрано. Заява подається не пізніше  ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний  рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих  днів видати безоплатно свідоцтво про  право сплати єдиного податку  або надати письмову мотивовану відмову.

За результатами господарської  діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа  місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 % - розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів. Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі споживачами.

Обов’язок щодо подання  податкової звітності є невід’ємним  елементом змісту податкового обов’язку  платника податків. Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи —  податкова декларація. Податкова  декларація подається платником  податку, який зобов’язаний подавати таку декларацію відповідно до законодавства, або має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту. Обов’язок платника податку з  подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов’язаних подавати звітність з цього податку  у встановленому порядку.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов’язаний протягом 30 календарних днів від  дня отримання такої декларації визначити податкове зобов’язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов’язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, яка здається органам митного  контролю під час перетину митного  кордону та є підставою для  проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов’язку подання декларації у таких випадках:

а) незалежно від видів  та сум отриманих доходів платниками податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними  особами і при цьому перебувають  на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом  або є затриманими чи засудженими  до позбавлення волі, перебувають  у полоні або ув’язненні на території  інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають  у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Законом «Про додаток з доходів  фізичних осіб».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Законодавчо – нормативна база:

1. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір”.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" від 17 березня 1993р

3. Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 26 червня 1999 р. № 746/99.
4. Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями.

5. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навч. посібник. К: Центр учбової літер. 2007. -360с.

6. Мединська Т.В., Власюк Н.І. Податкова система: Навч. посібн. 2-ге видання перероблене і доповнене, Львів – 2010, - 276с.
7. Система оподаткування та податкова політика: Навч. посібник під загал. редак. В.Б.Захожая та Я.В.Литвиненко, Центр навч. літератури 2006 – 468с.