Сутність і види податків

8.4. Порядок обчислення акцизного податку та термін сплати

Згідно ст. 222 ПКУ суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

Власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику або за його дорученням іншій особі.

Умовою відвантаження виробником готової продукції, виробленої з давальницької сировини, його замовнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми податку на поточний рахунок виробника.

Сплата податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України.

Податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Змістовний модуль 7 Мито

Лекція 9 Мито

9.1. Загальна характеристика та види мита

9.2. Митна вартість

9.3. Порядок нарахування та сплати мита

9.1. Загальна характеристика та види мита

Мито — податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Цей непрямий податок включається до ціни товарів, його ставки диференційовані за групами товарів.

Митні зборі і митні платежі — це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов’язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

Загальна характеристика мита:

Платники мита — фізичні та юридичні особи, що переміщують товари та предмети через митний кордон України.

Об’єкт оподаткування — операції із переміщення товарів та предметів через митний кордон України.

Податкова база — митна вартість або фізична одиниця товарів, послуг, що переміщуються через митний кордон.

Види податкових ставок — специфічні, адвалерні, комбіновані.

Порядок сплати — сплачуються безпосередньо в момент перетину товарами, предметами митного кордону України або оформлення товарів митними органами якщо не використовуються весільні розрахунки.

Джерело сплати — валові витрати, власні кошти.

Мита в Україні можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

1.   За способом нарахування:

а) адвалерне — нараховується у %х до митної вартості товарів;

б) специфічне — нараховується у встановленому грошевому розмірі на одиницю товарів;

в) комбіноване — поєднує обидва ці види митного обкладення.

2.   За напрямом руху товарів:

а) вивізне (експортне) мито;

б) ввізне (імпортне) мито;

в) транзитне мито;

3.   За обмеження імпорту або експорту:

а) антидемпінгове мито, що використовується у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, що заподіє шкоду національному товаровиробнику та у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експертів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду національному товаровиробнику;

б) компенсаційне мито, що використовується у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику та у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду;

в) спеціальне мито, що використовується як: захисні засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в такої кількості чи на таких умовах, які можуть завдати збитку вітчизняних виробниками подібних товарів; запобіжний  засіб щодо учасників ЗЕД, котрі порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі; захід для припинення несумлінної конкуренції у випадках, що визначаються законодавством України; як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів ЗЕД та (або) ущемляють інтереси України.

4.   За ступеням сприянню імпорту:

а) преференційне — застосовується до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення спеціального преференційного митного режиму, та до товарів, які походять з країн, що розвиваються (крім продукції тваринництва, харчової промисловості, продуктів рослинного походження);

б) пільгове — вводиться відносно імпорту товарів та предметів з країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння та з країн, що розвиваються (за винятком товарних груп, щодо яких застосовується преференційні ставки);

в) повне — застосовується до інших товарів та предметів;

5.   За періодом дії:

а) постійне — встановлюється без обмеження термінів застосування;

б) сезонне — вводиться щодо окремих товарів та на строк не більш ніж чотири місяці з моменту його встановлення;

6.   За порядком встановлення:

а) автономне — встановлюється країною самостійно незалежно від міжнародних договорів;

б) конвенційне — встановлюється на основі двосторонніх та багатосторонніх переговорів та зафіксоване в угодах.

9.2. Митна вартість

Митна вартість — це ціна товарів, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України.

До митної вартості включається: ціна товарів, зазначена в рахунку фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

1)  на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування до пункту перетину митного кордону;

2)  комісійні та брокерська винагорода;

3)  плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів і яка повинна бути оплачена як умова їх ввезення або вивезення.

Митна вартість визначається на основі поданих декларантом відомостей. З метою визначення правильності заявленої декларантом митної вартості товарів, що імпортуються може бути застосовано один із шести методів:

1.   Основні метод, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

2.   За ціною договору щодо ідентичних товарів.

3.   За ціною договору щодо подібних (антологічних) товарів.

4.   На основі відьминої вартості.

5.   На основі додавання (обчислення) вартості.

6.   Резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за 1 методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, — це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена по 1 методу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник. 

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник. 

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості. У разі якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцю, що не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних;

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат; 

3) сум ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;