Можна назвати також відтворювальну підфункцію, що призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду і т.д. 

     У той же час, фіскальна і регулююча  функції суперечливі не тільки самі по собі - вони також суперечать один одному. Зокрема, фіскальний компонент здобуває велике стабілізуюче значення, коли тягне за собою зниження загального податкового тягаря. Це можливо тільки шляхом перерозподілу податкової ваги між платниками, що безпосередньо вимагає врахування регулюючих механізмів оподатковування. Однак у будь-якому випадку, податок не має на меті підриву власної основи: податок існує для одержання засобів і не повинний обмежувати, гнітити джерело цих засобів. Він не призначений для обмеження, заборони, конфіскації, покарання. Так, збільшенню митних імпортних тарифів викликається в основному протекціоністсько-політичними розуміннями, а підвищене оподатковування ігорного й алкогольного бізнесу обумовлено платоспроможністю, а не заборонними мірами.¹⁵

     Однак представляється, що значення податкових механізмів у регулюванні і керуванні економікою держави все-таки досить перебільшена. На думку деяких суспільних діячів податки є ледве чи не єдиним регулятором усіх фінансово-економічних процесів у суспільстві. Однак розвиток тих чи інших економічних процесів у суспільстві підкоряється своїм закономірностям, у яких податкам відведене все-таки аж ніяк не вирішальне значення. 

     У цьому зв'язку можна погодитися із С.Пепеляєвим, на думку якого податок  у сучасних умовах установлюється з метою одержання бюджетного доходу, тому вплив на поводження платника податків з метою домогтися якого-небудь результату не може бути основною метою податку. Однак якщо які-небудь податкові платежі починають виконувати регулюючі функції, не переслідуючи фінансової мети, то вони перестають виступати податками в строгому розумінні слова.¹⁶

     Так, що стимулююча функція податків впливає  на економічне поводження суб'єктів  більш ніж опосередковано, побічно, через деякі аспекти мотивації. Податок аж ніяк не стимулює заробляння грошей і сам по собі не спонукує заробляти, він лише претендує на частину заробленого. Якщо який-небудь вид бізнесу споконвічно неприбутковий і неефективний, його розвитку не допоможуть ніякі податкові пільги і звільнення.

     Наприклад, українське сільське господарство завжди користалося колосальними пільгами практично по всіх податках, однак цей "суперпільговий" режим не став основою для прогресу і процвітання вітчизняного аграрного сектора. Податкове стимулювання інвестицій у відриві від інших економічних факторів також не приносить результату, оскільки інвестиційні процеси обумовлені не податковими пільгами, а потребами розвитку виробництва і розширення бізнесу. У цьому зв'язку представляється справедливим твердження В.Потапова про те, що податкові стимулятори вторинні.¹⁷

     Однак у ряді випадків наявність податкових пільг може послужити додатковим (але все-таки не основним) аргументом на користь тієї чи іншої  діяльності чи ділової активності.   

     Так само не можна переоцінювати "новомодну" у даний час тезу "чим менше податки - тим вище економіка". Дане твердження взяло свій початок в середовищі околополітичних економістів з легкої руки президента США Рональда Рейгана, що здійснив на початку 80-х років глобальну податкову реформу. Його неоднозначний податковий експеримент у даний момент у тих же США свідчить, що до податкових реформ "рейгономіки" відношення двояке, а в теорії оподатковування постулат "низькі податки - висока економіка" дотепер   не доведений і не обґрунтований. 

     Навпаки багато закордонних економістів переконані, що різке і непродумане зниження податків може завдати серйозної шкоди економіці. Так, незважаючи на широке зниження податкових ставок у 80-і роки, в Америці стрімко зростав дефіцит державного бюджету, а норма заощаджень у 1986 році, у розпал податкової "рейгономіки", складала всього 3,9 % - це найнижчий рівень цього показника серед усіх промислових країн того періоду.¹⁸

     Необхідно відзначити, що відповідно до теорії, зниження ставок податків може сприяти економічному росту різними шляхами. Так, зниження граничних податкових ставок може спонукати людей працювати більш напружено. Це виразно приведе до росту пропозиції робочої сили і збільшенню продуктивності праці.  

     Крім  того, при низьких податках ростуть  заощадження, і з'являється стимул до інвестування. Але це лише теорія, підтвердження якої більш ніж відносні. Так, прихильники зниження податків люблять посилатися на "стрибки росту", що у багатьох випадках мали місце за кожним скільки-небудь значним зниженням податків. Після їхнього зниження при Р.Рейгані на початку 80-х, говорять вони, пішли сім років прискореного економічного росту (з 1983 по 1989 р.). Але це - омана: протягом  коротких періодів на темпи росту впливає безліч факторів, і тут у першу чергу слід зазначити хронологію циклу ділової активності. На цій підставі важко робити однозначні висновки про те, якою мірою  зниження податків може сприяти економічному росту. 

     Як  вважають фахівці економічне зростання  доходів у США було також обумовлене тим, що в умовах низького оподатковування в багатих американців ослабшав стимул приховувати декларовані свої доходи і вони попадали у національну статистичну звітність. Таким чином, зовсім не просто розрахувати,  чи дійсно зниження ставок прибуткового податку сприяло прискоренню економічного росту. 

     Необхідно враховувати, що загальновизнаною в  теорії оподатковування виступає крива Лаффера (Laffer currve), що показує зв'язок між податковими ставками й обсягом податкових надходжень у бюджет. Відповідно до  цієї кривої зниження ставок до граничної крапки оподатковування викликає пряме зниження надходжень у бюджет. У той же час підвищення ставок після граничної крапки спричиняє   скорочення податкових доходів. Представляється, що саме цей аспект необхідно враховувати в першу чергу, розглядаючи питання про вплив розміру податків на темпи економічного розвитку, а не ставити в главу податкового реформування неперевірені і спірні положення. 

     Однак найбільше наочно регулююча функція  податків виявляється при дестимулюючому податковому підході, коли ті чи інші заходи держави по жорсткості податкового гніта діють відразу і безпосередньо.  

     Істинність  крилатого вираження "усе, що обкладається податком - убуває" не підлягає сумніву. Створення непомірного податкового  тягаря практично завжди тягне спад виробництва в зв'язку з утратою його ефективності. Так, непомірний податковий гніт українського селянства в 30-х роках привів до його ліквідації за кілька років. Крім того, дестимулювання імпорту шляхом установлення підвищених митних тарифів (політика протекціонізму) також тягне різке скорочення ввозу тих чи інших товарів.

   За  допомогою податків держава дійсна здатна створити більш-менш   сприятливі і конкурентноздатні умови для  визначених ділових сфер. У той  же час, не можна забувати, що при  цьому відбувається податкове придушення інших сфер. У зв'язку з цим недооцінка, як і переоцінка державою соціального значення деяких виробництв неприпустимі, тому що в противному випадку неминуче порушується воля конкуренції і принцип справедливості.  

2. Сутність і структура системи оподаткування.

2.1 Основні елементи

     Податок - обов'язковий внесок юридичних і фізичних осіб у бюджет чи у позабюджетний фонд, здійснюваний у порядку і на умовах обумовлених законодавством.  Податок - одне з основних понять фінансової науки.¹⁹

     Окремий податок характеризується набором  типових ознак, що визначають роль податку  в економічному механізмі держави, правила розрахунку і збору податку. Усю сукупність типових ознак  податку можна розділити на три  групи:

• Цільові ознаки;
• Організаційні;
• Системні;

   Цільовими ознаками є:

1. Підтримувані органи керування;
2. Цільове призначення податку (склад витрат, що покриваються податковим збором);
3. Цільове призначення наданих пільг (область вкладення засобів, залишених у платника податків);

     Організаційними  ознаками податку є:

1. Об'єкт оподаткування - те, що обкладається податком (доход, майно і т.п. );
2. Джерело виплати податку -  фонд чи засоби, з яких сплачується податок (поточний доход, кредит і т.п. );
3. База оподаткування - сума, з якої стягується податок;
4. Ставка (шкала вставок) податку - розмір податку на одиницю обкладання;
5. Суб'єкт оподатковування - особа, яка зобов'язане за законом платити податок;

   Системні  ознаки податку дозволяють дати характеристику його місця в загальному процесі  фінансових потоків:

• Частка податку в бюджетних надходженнях;
• Частка податку в загальному податковому тиску на платника податків;
• Ступінь задоволення податком фінансових потреб сфери свого призначення;
• Ступінь збирання податку;
• Економічні наслідки наданих пільг по податку (збитки, майбутні доходи);
• Витрати на збір податку;

     Кожен податок містить наступні елементи:

• Суб'єкт  оподаткування чи платник податків - фізична чи юридична особа, на яку законом покладений обов'язок платити податок.
• Носій податку - фізична чи юридична особа, що у кінцевому рахунку несе витрати і збиток по сплаті податку.

   Суб'єкт  оподаткування чи платник не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, обкладаючи митом  який-небудь товар, зрозуміло що він  буде перекладений на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб'єкт оподаткування може перекласти свій податок на іншого то він уже не носій податку.

• Сфера дії податку - сукупність носіїв податку, на яких у  кінцевому рахунку лягає його тягар.
• Об'єкт оподаткування - предмет, що підлягає обкладанню (доход, товари, майно). Часто і  сама назва податку випливає з об'єкта, наприклад, поземельний, прибутковий, і др...
• Джерело податку - доход суб'єкта (заробітна плата, відсоток, рента) з якого виплачується податок. По деяких податках об'єкт і джерело збігаються.
• Масштаб оподатковування - одиниця,  що кладеться в основу виміру податку; у промисловому податку масштабом може бути оборот  підприємства чи його прибуток, його капітал, кількість робітників і верстатів, величина приміщення, плата за нього і т.д..
• Одиниця обкладання - одиниця виміру об'єкта (по прибутковому податку - грошова одиниця країни, по земельному податку - гектар, акр і т.д. ).

   Різниця між масштабом і одиницею обкладання полягає в тім, що в масштабі одиниця береться як принцип, а в одиниці обкладання - як міра.

• Податкова ставка являє собою величину податку на одиницю обкладання; виражена у відсотках (вони звуться  „квоти”).

У залежності від побудови податків  розрізняють  тверді і часткові ставки.

   Тверді  ставки встановлюються в сумі на одиницю об'єкта. Часткові ставки виражаються у визначених частках об'єкта обкладання.

• Податковий оклад - сума податку, що сплачується суб'єктом з одного об'єкта.
• Податковий поріг - розрахункова величина податкового окладу до доходів.
• Податкові пільги - повне чи часткове звільнення від податків суб'єкта відповідно до чинного законодавства (знижки відрахування й ін.).

   Найважливішою   податковою пільгою є неоподатковуваний  мінімум (безподаткова зона) - частина  об'єкта, цілком звільнена від податку.

   Наявність суб'єкта оподатковування (особиста податкова  повинність), предмета оподатковування (матеріальна податкова повинність) і  ставки оподатковування задають  схему оподаткування . 

   Способи стягування податків.

   У податковій практиці існує три способи стягування податків. Перший спосіб - кадастровий - пропонує використання кадастру. Кадастр це реєстр, що містить перелік типових об'єктів (землі, доходів), які класифікуються по зовнішніх ознаках і встановлює середню прибутковість об'єкта обкладання.²⁰