Суть, види та функції податків

     Одночасно з розвитком державного оподатковування  починає формуватися наукова  теорія оподатковування, основоположником якої є шотландський економіст і філософ Адам Сміт (1723-1790 р.р.). У своїй роботі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 рік) він уперше сформулював принципи оподатковування, дав визначення податковим платежам, позначив їхнє місце у фінансовій системі держави, а також визначив, що податки для платника є показник волі, а не рабства.

     3.Третій  період розвитку  оподатковування починає свою історію в XІ ст. і відрізняється зменшенням кількості податків і великим значенням права при їхньому встановленні і стягуванні. Поступово в суспільстві поряд з розвитком фінансової науки відбувається становлення науково-теоретичних поглядів на природу, проблеми і методики оподатковування. Жодна  економічна школа, жодна  фінансова теорія не обійшли своєю увагою питання фіскалітета. В другій половині XІ в. багато держав почали спроби втілити наукові погляди на практиці.

Однак, як відзначає В. Пушкарьова, вінцем фінансової науки виявилися податкові  реформи, проведені після Першої світової війни, цілком обґрунтовані науковими принципами оподатковування. Саме тоді була закладена конструкція сучасної податкової системи, у якій прямі податки і, насамперед, індивідуальний прибутково-прогресивний податок, зайняли ведуче місце6. 

     У той же час варто визнати, що людство дотепер   не придумало ідеальної податкової системи. Фінансова наука і понині не може однозначно відповісти на багато податкових питань, а постійні податкові реформи практично у всіх розвитих країнах свідчать про перманентний процес створення справедливої, розмірної й обґрунтованої системи оподатковування.

1.2 Суть з  точки зору сучасних  підходів.

     Найважливіше  місце в діловому житті підприємця займають відносини, що  виникають  із приводу сплати податків. Вони торкаються як сфери бізнесу,  коли зайде мова про сплату податків із прибутків, так і приватну сферу, коли справа стосується податків з особистих доходів. Як правило; - підкреслює А. Маршал, "існує загальне правило: коли деякий податок натискає  на будь-який фактор, що використовується однією групою осіб у виробництві товарів чи послуг, призначених для продажу іншим особам, він веде до стримування виробництва. Це у свою чергу приводить до перекладання значної частини податкового тягаря на споживачів...⁴".

     На  сьогодення існують декілька податкових теорій, розглянемо сучасні теорії. Кейнсианська теорія, була заснована на розробках англійських економістів Джона Кейнса (1883-1946 р.р.) і його послідовників. Центральна думка цієї теорії полягала в тому, що податки є головним важелем регулювання економікою і виступають однією з доданків її успішного розвитку. На думку Дж. Кейнса, викладену їм у його книзі "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 рік), економічний ріст залежить від грошових заощаджень тільки в умовах повної зайнятості. Однак повної зайнятості практично неможливо досягти. У цих умовах великі заощадження заважають економічному росту, оскільки вони не вкладаються у виробництво і являють собою пасивне джерело доходу. Для того щоб усунути негативні наслідки, зайві заощадження повинні вилучатися за допомогою податків.⁵  

     Податкова теорія монетаризма була висунута в 50-х роках професором економіки Чикагського університету Мілтоном Фрідменом і заснована на кількісній теорії грошей. На думку її автора, регулювання економікою може здійснюватися через грошовий обіг, що залежить від кількості грошей і банківських процентних ставок. При цьому податкам не приділяється така важлива роль, як у кейнсианських економічних концепціях. У даному випадку податки поряд з іншими механізмами впливають на грошовий обіг. Зокрема, через податки вилучаються зайва кількість грошей. У теорії монетаризма і кейнсіанській теорії податки зменшують несприятливі фактори розвитку економіки. Однак якщо в першому випадку цим фактором є зайві гроші, то в другому - зайві збереження. ⁶

     Теорія  економіки пропозиції сформульована на початку 80-х роках американськими вченими М. Бернсом, Г. Стайном і А. Леффером⁷ у більшому ступені чим кейнсіанська теорія розглядає податки в якості одного з факторів економічного розвитку і регулювання. Дана теорія виходить з того, що високе оподатковування негативне впливає на підприємницьку й інвестиційну активність, що в остаточному підсумку приводить і до зменшення податкових платежів. Тому в рамках теорії пропонується знизити ставки оподатковування і надати корпораціям усілякі пільги. Таким чином, зниження податкового тягаря, на думку авторів теорії, приводить до бурхливого економічного росту. 

     Одна  з основних проблем оподатковування  знайшла своє відображення в теорії перекладання податків. Причому питання про перекладання податків дотепер   є одним з найменш розроблених питань в оподатковуванні і це з врахуванням того, що її практичне значення дуже величезне. Суть теорії перекладання заснована на тім, що розподіл податкового тягаря можливо тільки в процесі обміну, результатом якого є формування ціни. Саме через обмінні і розподільні процеси юридичний платник податку здатний перекласти податковий тягар на іншу особу - носія податку, що і буде нести весь тягар оподатковування.

     Наприкінці  19ст. професор Колумбійського університету Едвін Селігмен (1861-1939 р.р.) у своїй  книзі "Перекладання і падіння податків" (1892 рік) виклав основні положення перекладання податків і вказав два їхніх різновиди:

• перекладання з продавця на покупця (як правило, це відбувається при непрямому оподатковуванні)
• перекладання з покупця на продавця (непрямі податки у випадках, коли ціна на який-небудь товар неймовірно велика через високі ставки (наприклад, акцизів), що істотно обмежує попит на цей товар).  

   Проблема  перекладання податків остаточно не вирішена дотепер. За словами сучасних американських економістів К. Макконелла і С. Брю: "Податки не завжди виходять з тих джерел, що підлягають оподатковуванню. Деякі податки можуть бути перекладені. З цієї причини необхідно точно визначити сферу можливого перекладання основних видів податків і виявити кінцеві пункти, куди податки переміщаються"⁸. На думку інших західних економістів Р. Масгрейва і Д. Мінза від 30 до 50 % податків, що сплачуються капіталістами, перекладається ними на споживачів⁹. Проблема перекладання особливо актуальна в даний момент і в Україні.

   Таким чином, для точного визначення тенденцій  перекладання кожного податкового  платежу необхідно враховувати  природу податку, а також всі економічні і політичні умови його стягування. 
 

1.3 Функції  податків.

     Якщо  розглядати функції податків у суспільстві, то в першу чергу необхідно  відзначити, що в податках безпосередньо  реалізується їхнє соціальне призначення  як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу доходів держави.¹⁰ У той же час, необхідно відзначити, що на практичному рівні оподатковування виконує кілька функцій, у кожній з яких реалізується те чи інше призначення податків. Взаємодіючи, дані функції утворять систему.    

     Розглядаючи сучасну систему оподатковування, можна зробити висновок про те, що на даному етапі податки виконують  наступні основні функції: фіскальну, розподільну (соціальну), контрольну, заохочувальну, регулюючу.

     1. Фіскальна функція є основною функцією оподатковування, за допомогою якої реалізується головне призначення податків: формування і мобілізація фінансових ресурсів держави, а також акумулювання в бюджеті засобів для виконання загальнодержавних чи цільових державних програм. Всі інші функції оподатковування можна назвати похідними по відношенні до цієї. У всякому разі, поряд з чисто фіскальними цілями податки можуть переслідувати й інші мети, наприклад економічні чи соціальні. Тобто  фінансові цілі, будучи самими істотними, не є винятковими.

     2. Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення. Як відзначає професор Л.Ходов, через оподатковування досягається "підтримка соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними".

     Іншими  словами відбувається передача засобів  на користь більш слабких і  незахищених категорій громадян за рахунок покладання податкового  тягаря на більш сильні категорії  платників. 

     За словами шведського економіста К.Еклунда: "Велика частина державного виробництва і послуг фінансується від зібраних податків і потім розподіляється більш-менш   безкоштовно серед громадян. Це стосується освіти, медичного обслуговування, виховання дітей і ряду інших напрямків. Ціль - зробити розподіл життєво важливих засобів більш рівномірним"¹¹. 

     У підсумку відбувається вилучення частини  доходу одних і передача його іншим. Яскравим прикладом реалізації фіскально-розподільної функції є акцизи, установлювані, як правило, на окремі види товарів і в першу чергу предмети розкоші, а також механізми прогресивного оподатковування. У деяких соціально-орієнтованих країнах (Швеція, Норвегія, Швейцарія) майже на офіційному рівні визнається, що податки являють собою плату високоприбуткової частини населення менш дохідній за соціальну стабільність.  

     3. Контрольна функція  податків. Через податки держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, а також за джерелами доходів і витратами. Завдяки грошовій оцінці сум податків можливо кількісне зіставлення показників доходів з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності і фінансових потоків. Крім того, через контрольну функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.¹² 

     4. Заохочувальна функція  податків. Порядок оподатковування може відбивати визнання державою особливих заслуг визначених категорій громадян перед суспільством (надання податкових пільг учасникам Великої Вітчизняної війни, Героїв СРСР і т.д.).¹³ Однак дана функція являє собою просте пристосування податкових механізмів з метою реалізації соціальної політики держави і є скоріше супутньої, чим ведучої.

     5. Регулююча функція  податків. Вже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальне призначення - у деяких випадках їм придавалось і функції керування соціальними процесами. Однак питання про місце і значення податків як регулятора тих чи інших суспільних відносин до цих пір не має одностайної оцінки. 

     Відповідно  до класичної теорії податків (теорія податкового нейтралітету), розробленої  Адамом Смітом (1723-1790 р.р.), Давидом Рікардо (1772-1823 р.р.) і їхніми послідовниками податки - є один з видів державних доходів, що повинні покривати витрати по утриманню уряду. При цьому яка-небудь інша роль (регулювання економіки, страховий платіж, плата за послуги й ін.) податкам не приділялася. А.Сміт вважав, що оскільки в умовах ринку частка прямих доходів держави (від державної власності) істотно зменшується, то основним джерелом покриття зазначених вище витрат повинні стати надходження від податків. Що стосується фінансуванню інших витрат (будівництво і утримання доріг, утримання судових установ і т.д.), то вони повинні покриватися за рахунок мита і зборів, що сплачуються зацікавленими в цьому особами. При цьому вважалося, що, оскільки податки носять безоплатний характер, то мита і збори не повинні розглядатися як  податки.

     Саме  в даний момент варто визнати, що регулююча функція податків спрямована в першу чергу на досягнення за допомогою податкових механізмів тих  чи інших задач фінансово-економічної  політики держави.

     Аналізуючи  цей аспект податкових відносин, представляється необхідним виділити стимулюючу, дестимулюючу і відтворювальну підфункції оподатковування. 

     Стимулююча  підфункція спрямована на підтримку розвитку тих чи інших економічних явищ. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Нинішня українська податкова система надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво і благодійну діяльність і т.д. 

     Історія також знає приклади введення спеціальних податків для досягнення конкретних тих чи інших економічних результатів. Так, у 1948 році у Франції був установлений "винятковий податок для боротьби з інфляцією". Його економічна мета - зменшити надлишкову купівельну спроможність і була відбита в самій назві.¹⁴

     Дестимулююча  підфункція навпроти спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів, наприклад через реалізацію державою своєї протекціоністської економічної політики. Це виявляється через введення підвищених ставок податків (наприклад, для казино), установлення податку на вивіз капіталу, підвищених митних тарифів, податку на майно, акцизів і ін.