Системи оподаткування доходів приватних підприємців в Україні та їх порівняльна характеристика (Загальна система оподаткування, фіксов

     «Системи  оподаткування доходів  приватних підприємців  в Україні та їх порівняльна характеристика (Загальна система оподаткування, фіксований податок, єдиний податок)» 

     Для суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб на сьогодні існує  декілька способів оподаткування доходів, одержуваних ними від здійснення господарської діяльності, кожний з яких регулюється відповідними законодавчими актами і має свої вимоги, обмеження та переваги, тому кожен суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа самостійно за своїм бажанням може обрати той чи інший спосіб, який найбільш відповідає його умовам та особливостям здійснення підприємницької діяльності. Отже, застосування того чи іншого способу оподаткування доходів можливе лише при дотриманні певних умов, визначених відповідними законодавчими актами.

     Сутність  підприємництва і принципи його здійснення, гарантовані рівні права та можливості, незалежно від обраних організаційних форм підприємницької діяльності, визначено  у главі 4 Господарського кодексу  України. Так, згідно зі статтею 42 зазначеного Кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

     Пунктом 22.10 статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів  фізичних осіб" (далі – Закон № 889) зазначено, що розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий  податок з громадян" від 26.12.1992 р. N 13-92 із змінами та доповненнями (далі — Декрет) залишається чинним у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону № 889 і діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

     Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону № 889 встановлено, що оподаткування доходів, отриманих  фізичною особою від продажу нею  товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким чином, розділ IV Декрету не поширюватиметься на оподаткування так званих інших доходів громадян у розумінні Декрету (тобто доходів, отриманих суб’єктом підприємницької діяльності поза межами здійснення власної підприємницької діяльності), а також доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

     Оскільки  такого спеціального закону на даний  час не прийнято, то оподаткування  доходів фізичних осіб — підприємців, які здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування  і за фіксованим розміром оподаткування, провадиться згідно з нормами IV розділу Декрету та згідно з розробленою на його виконання Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 16.07.2003 р. № 352, і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за № 64 (далі — Інструкція).

     Так, відповідно до розділу IV Декрету, яким регулюється порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою — суб'єктом господарської діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

     Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим  доходом (виручкою у грошовій та натуральній  формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням у відповідному звітному періоді доходом. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку 6 до Інструкції.

     Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду.

     Зокрема, передбачено, що відповідно до статті 13 Декрету до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються  до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) (далі — Закон № 334).

     Положення статті 5 Закону № 334 застосовуються в  частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

     Тобто, фактично факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка відповідає цьому доходу.

     Крім  того, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, зі змінами та доповненнями), за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, зокрема, податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

     Оподаткування доходів громадян — суб'єктів  підприємницької діяльності податковими  органами здійснюється на підставі декларацій громадян-підприємців про очікувані (оціночні) у поточному році або  про фактично одержані ними протягом року доходи. На підставі поданих декларацій про очікуваний дохід податкові органи нараховують авансові платежі податку.

     Податок, обчислений податковими органами, сплачується  в такому порядку: протягом року платники податку щокварталу сплачують до бюджету по 25 % річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку – 25 % суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік.

     Для сплати авансових платежів податку  протягом року встановлюються такі строки: до 15 березня; до 15 травня; до 15 серпня i до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податку податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

     Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті до відповідного бюджету не пізніше 30 календарних днів від дня отримання  податкового повідомлення про таке нарахування. Повернення зайво сплачених  сум податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку шляхом зарахування на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилаються поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

     Фізичні особи — суб'єкти підприємницької  діяльності подають декларації до податкового  органу щокварталу наростаючим підсумком  з початку року в терміни, визначені  законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня – за I квартал, 9 серпня – за перше півріччя, 9 листопада – за дев'ять місяців, 9 лютого наступного року – за звітний рік), в яких наростаючим підсумком зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Якщо витрати звітного періоду (календарного року) перевищують доходи, одержані в тому самому періоді (від'ємне значення чистого доходу у річній декларації), Декретом не передбачено перенесення різниці на наступний період – календарний рік.

     Фізичні особи — суб'єкти підприємницької  діяльності, які обрали спосіб оподаткування  доходів за загальноприйнятою системою оподаткування, для забезпечення правильного визначення оподатковуваного доходу зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат за формою N 10 (додаток 10 до Інструкції) з відображенням протягом робочого дня всіх одержуваних доходів (ст. 19 Декрету). Підсумкові дані Книги обліку є підставою для заповнення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності декларації про доходи, що подається ними до податкового органу для визначення податкових зобов'язань зі сплати податку. 

     Пільг щодо оподаткування доходів, одержаних від підприємницької діяльності, Законом № 889 не передбачено (п. 6.1 та пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону).

     Діяльність  громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної  особи та самостійно обрали спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту, до набрання чинності спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності регулюється IV розділом Декрету з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону N 889.

     Платником фіксованого податку відповідно до статті 14 Декрету є фізична  особа - суб'єкт підприємницької  діяльності, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів  і надання супутніх такому продажу послуг на ринках, сплачуючи згідно з чинним законодавством ринковий збір, і самостійно обрала відповідний спосіб оподаткування доходів від здійснення діяльності при додержанні певних умов, а саме: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого податку, не перевищує п'яти; валовий дохід такої фізичної особи від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.).

     Для того щоб отримати патент, платник  податку подає до податкового  органу заяву, складену в довільній  формі, яка обов'язково має містити: інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності, оскільки розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі (ринку); перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, та їхні ідентифікаційні номери; інформацію про доходи суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Подається також документ, що засвідчує сплату фіксованого податку в розмірі, встановленому відповідною місцевою радою для самостійного здійснення діяльності, або в розмірі, збільшеному на 50 % за кожну особу, зазначену у заяві, у разі залучення до підприємницької діяльності найманих працівників чи членів сім'ї.

     Відповідальність  за достовірність даних, зазначених у заяві, несе платник податку  відповідно до законодавства України. Для зазначення в заяві розміру  одержаного валового доходу такий платник податку повинен вести особистий облік доходів у зручній для нього формі.

     Патент  про сплату фіксованого податку  податковий орган зобов'язаний видати протягом трьох робочих днів.

     На  підставі цієї заяви у порядку  та за формою, затвердженими наказом ДПА України «Про затвердження форми патенту та Порядку його заповнення» від 25.03.98 р. № 137 (зареєстровано в Мін'юсті України 25.03.98 р. за № 196/2636, зі змінами та доповненнями), заповнюється патент, в якому зазначаються сума фіксованої плати та місце здійснення підприємницької діяльності фізичною особою. Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі продовження терміну дії патенту на зворотному боці оригіналу патенту за підписом керівника, а в разі його відсутності – заступника керівника державної податкової інспекції, що видала патент, робиться відповідна відмітка на підставі документа про сплату фіксованого податку.

     Розмір  фіксованого податку, який встановлює відповідна місцева рада залежно від територіального розташування місця торгівлі, не може бути меншим ніж 20 грн. та більшим ніж 100 грн. за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

     У разі коли платник фіксованого податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням праці найманих осіб або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку, встановлений місцевою радою для самостійного здійснення ним підприємницької діяльності, збільшується для такого платника податку на 50 % за кожну особу, оскільки наймані працівники розширюють базу оподаткування такого платника податку.

     Громадянин  за бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. Для одержання такого патенту фіксований податок встановлено в розмірі 100 грн. на місяць.

     Не  дозволяється застосування фіксованого  податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

     Платникам фіксованого податку, особливо тим, які придбавають патенти щомісяця, слід пам'ятати, що заяву (із зазначенням, зокрема, доходу платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання (продовження) патенту) для своєчасного отримання патенту або продовження терміну його дії, а також документ про сплату фіксованого податку необхідно подати податковому органу завчасно, оскільки здійснення підприємницької діяльності без патенту тягне за собою адміністративну відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.