Шляхи вдосконалення организації нарахування , обліку і сплати

Тому будь-який закон чи інший нормативний документ, що регулює податкову сферу, повинен  обов`язково, ще на стадії проекту, бути всесторонньо вивіреним з точки  зору макро- і мікроекономіки, математично  змодельований, і аж тоді запускатись  в дію. 

2.3 Аналіз статистичної  звітності по сплаті акцизного  збору промисловим підприємством. 

Законодавство України, що регламентує податкову  сферу, надає право підприємствам, що виробляють підакцизну продукцію, місячні  обороти яких перевищують встановлені  норми, сплачувати суми акцизного збору  в бюджет, розбивши їх на три частини (подекадно). Датами розрахунків з  бюджетом по акцизному збору визначені 25-те, 5-те та 15-те числа місяця, причому 15-го числа робиться повний розрахунок по акцизному збору і подається  спеціальний “Розрахунок сум  акцизного збору” встановленої форми  в податкову інспекцію (додаток  №4).

Проаналізуємо статистичну звітність по сплаті акцизного збору на тютюнові вироби вище вже згаданим підприємством - Р. Дж. Рейнолдс Табакко-Львів (таблиця  №2). В таблиці наводиться динаміка сум акцизного збору, внесених до бюджету помісячно у 1996 році та на початку 1997 року. Суми подаються з  розбивкою по ставках оподаткування - окремо цигарок з фільтром та овальних цигарок (відповідно 40% і 10%).

Варто відмітити, що виробництво тютюнових виробів  має чисто сезонний характер. Причин тому кілька. По-перше, виробництво  сировини для цигарок - виращування  тютюну - як будь-яке сільськогосподарське виробництво, також характеризується сезонністю. По-друге, сам збут тютюнових  виробів відбувається ніби за календарем - коли великі дистриб`юторські фірми, що реалізують цигарки безпосереднім споживачам, намагаються поповнити свої оборотні засоби, орієнтуючись на певні, урожайні в плані збуту, періоди року. Це така собі сезонність збуту.

Цифри (дані таблиці  №2) засвідчують вищесказане. Ось, наприклад, з початку 1996 року відбувався свого  роду “застій” у збуті тютюнових  виробів. Про це говорять цифри, суми акцизного збору за місяць, сплачені в бюджет. Це продовжувалось протягом весни-літа, за виключенням липня-місяця, коли об`єми збуту майже подвоїлися. Значний стрибок реалізація продукції  зробила восени, сягнувши свого піку у листопаді-місяці. Зима 1997 року не принесла особливих змін. Навпаки, утримавшись  на одному рівні протягом зими, об`єми  реалізації зросли у перший місяць весни на 24%, порівняно з зимою. Важливо зауважити, що суми акцизного  збору, сплачені за результатами перших трьох місяців 1997-го, порівняно з  аналогічним періодом минулого року зросли більш як в три рази. Тут  можна зробити поправку на темпи  інфляції, що мали місце протягом року і на інші причини, що впливають на споживчий попит.

Така цікава деталь - якщо за результатами попереднього року річна сума акцизного збору  на 27% формувалась за рахунок оподаткування  цигарок з фільтром і на 73% - за рахунок оподаткування овальних цигарок, то у 1997 році картина зовсім інша. Перші три місяці засвідчили, що 55% загальної суми податку (акцизного  збору) припадало на цигарки з  фільтром і 45% - на овальні цигарки.

Простежується цікава тенденція - вирівнювання попиту на обидва типи цигарок, з поступовим відтисненням овальних на задній план. Це, можливо, пояснюється підвищенням  платоспроможного попиту споживачів, можливо чимось іншим,- важко судити.

Проте відомо одне,- зміни відбуваються, зміни, спричинені тими чи іншими факторами, зміни не завжди з позитивним ефектом, але  неодмінно націлені на краще, на досягнення певного оптимуму в податковому  регулюванні, здатному вирішити ряд  проблем. 

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ НАРАХУВАННЯ, ОБЛІКУ  І СПЛАТИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ. 

3.1 Основні підходи  до реформування податку. 

Податкова реформа  ніколи не буває легкою справою. Її проведення в демократичній країні потребує поєднання таких факторів, як підтримка суспільної думки - не рідко мінливої, однобокої, навіть ірраціональної, а також ініціативи та прозорливості  уряду, згоди парламенту. Майже неможливо  задовільнити претензії різних категорій  платників, реалізувати наміри державного апарату, пристосувати фіскальний режим  інвестування та стимулювання ділового ризику до комерційних інтересів  бізнесу, забезпечити соціальні  ідеали справедливості і суспільного  добробуту. Правда, що податок може бути силою творення. Але може стати  й силою руйнування, якщо не об`єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні, етичні фактори  оподаткування.

Існують два  принципові нормативні підходи до реформування :

1) Створення  цілком нової оптимальної податкової  системи ;

2) перебудова  існуючої системи, надання їй  нової якості.

Звичайно, прийнятнишим, а тому й більш поширений другий, еволюційний спосіб.

Всяка податкова  реформа вирішує окремо або в  комбінації класичні питання : структури  податків; податкових ставок і меж  оподаткування; співвідношення податкових та облігаційних методів фінансування. Як умова економічного зростання  та соціального миру податкова реформа  прямує до єдності цілей: максимізації та стабільності доходів бюджету; коригування  дії ринкових механізмів; врахування інтересів бізнесу; реалізації соціальної та демографічної політики.

Узагальнюючи  досвід податкових реформ, проведених на Заході, можна помітити, що там  давно відійшли від вузького фіскалізму. Головна увага приділяється соціально-економічним  результатам реформи, її впливу на мотивацію  економічної поведінки. Характер дій  економічних агентів, розподільні  ефекти - спільна основа всіх реформ оподаткування в останні три  десятиліття. Податкам надається роль гармона в економічній політиці розподілу доходів та розміщення ресурсів.

В проектах перебудови систем оподаткування найбільш значущими  є такі пропозиції: створення податку  з нейтральними економічними ефектами щодо підприємництва; конструювання  податкової системи зі спонтанною, добровільною сплатою податків з  доходів; повний перехід від податків із доходно-прибутковою базою до непрямих податків.

Податкові реформи  виявили, що в чистому вигляді  ці проекти ніде не реалізовані. Реальні  податкові реформи виявилися  частковими стосовно альтернативних теоретичних  обгрунтувань їх проведення.

Реальні податкові  системи існують як комбінації податків, базою яких є обсяг витрат платника, величина доходів, вартість майна. Теорія оптимальності ставить питання  про альтернативність цих форм або  вибір між окремими податками  одного типу. Так, на рівні Європейського  співтовариства (ЄС) оптимізація оподаткування  полягає, зокрема, в пошуках доцільного балансу між специфічними та універсальними (податок на добавлену вартість) акцизами з точки зору їх фіскального  та ринково-коригуючого значення.

В моделях, де перевага надається непрямим податкам, на перший план виходять проблеми адаптації оподаткування  товарів та послуг до закономірностей  попиту й споживання на ринку.

Щоб не допустити  ризику втрати доходів державою, ведеться емпірічне вивчення еластичності пропозиції та попиту, тобто співвідношення обсягу закупок і цін.

Оптимальне оподаткування  не може змінити соціально-економічний  лад і природу людини, бо це не під силу податку. Але пошуки фіскальних способів заохочення кращих ділових  та етичних нахилів, замість гірших, здатні сприяти суспільному благоденству.  

3.2 Динаміка оподаткування  та головні етапи еволюції  непрямого оподаткування в розвинутих  країнах. 

Найбільшими податками  на споживання, що стягуються в західних країнах, є акцизи - специфічні, тобто  податки на окремі види (групи) споживчих  товарів, послуг; та універсальні,- що оподатковують  валовий оборот комерційного чи промислового підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок  на добавлену вартість. У загальній  сумі непрямих податків специфічні акцизи і ПДВ становлять близько 90% надходжень.

Протягом тривалого  періоду питома вага специфічних  і універсальних акцизів у  податкових доходах держави невпинно зменшувалася (таблиця №3). Середній показник по країнах ОЄСР знизився з 33,7% у 1970 році до 27,6% у 1995 році, у країнах  ЄС - з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше  зменшення частки акцизів спостерігається  у ФРН - з 31,1% до 23,4%, Канаді з 35,3% до 26,0%, Італії - з 36,6 до 23,1%, Бельгії - з 35,5% до 22,0%, й навіть у Франції, країні, де історично  традиційно перевага віддавалася непрямим податкам, з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома  головними причинами. По-перше, в  податкових надходженнях швидкими темпами  зростає частка податків на соціальне  страхування; по-друге, розширюється податкова  база для особистого прибуткового податку.

Найшвидшими темпами  скорочувалася частка акцизів у  загальній сумі податків у Японії - з 33,1% у 1960 році до 12,0% у 1995 році, що спричинене значним підвищенням податків на соціальне страхування.

Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося  й переважало пряме оподаткування  порівняно з непрямим.

Наприкінці ХІХ  й на початку ХХ століття акцизи гальмували розвиток внутрішнього ринку  в названих країнах, а тому податкова  система формувалася здебільшого  за рахунок прибуткового та майнового  оподаткування. Найвищою питома вага акцизів  є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять основу оподаткування. В цьому плані їх випереджають інші країни цієї групи - Ірландія (42,1%), Португалія (40,0%), Греція (38,9%).

В структурі  акцизів також відбувалися суттєві  зміни. У більшості країн, що аналізуються, надходження по акцизах за окремі товари масового споживання зменшувалися. Частка специфічних акцизів у  ВВП країн-членів ОЄСР скоротилася  з 5,8% у 1970 році до 4,8% у 1995 році. Найшвидшими  темпами знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах ЄС. У країнах-членах цього інтеграційного угрупування  швидко поширювався універсальний  акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок специфічних  акцизів. Державний фіск завжди прагнув  до універсальності податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва  споживчих товарів, постійні зміни  структури їхнього асортименту  висунули на перше місце серед  усіх непрямих податків акциз в універсальній  формі. Його перевага в тому, що одним  податком обкладаються практично всі  товари, які надходять у продаж; окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.

Середній показник частки універсального акцизу у ВВП  зріс з 2,7% у 1960 році до 5,7% у 1995 році, а  його питома вага у загальній сумі податків - з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС : Данії, Ірландії, Португалії, Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у країнах ЄС : Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство - Норвегії та Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. долларів у 1980 році до 40,0 млрд. долларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1% відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з 66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.

Реформи, які  проводилися і проводяться в  країнах з ринковою економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному плані розробляються  різні концепції непрямих податків як нейтральних стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному  плані в ряді країн співвідношення між прямими і непрямими податками  змінюється на користь останніх. Поступова  модифікація структури податків здійснюється і в Японії. В другій половині 80-х років економічний  розвиток цієї країни орієнтувався здебільшого  на розширення внутрішнього споживання, тоді як у 60 - 70-х роках він визначався розширенням експорту. В таких  умовах проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30-процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже різноманітною і включала як товари довгострокового користування (автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже тривалих дискусій у науковому  світі, пресі та офіційних колах  з того ж самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30-процентний універсальний  акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у фіскальному  плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в економічному - переносить податковий тягар з фонду нагромадження  на фонд споживання.

Податкова реформа  в Японії зазнає критики із соціальної точки зору. Японські спеціалісти  підкреслюють, що реформа веде до покриття державних витрат не за рахунок платників  з високими доходами, а шляхом посилення  оподаткування осіб із середніми  та низькими доходами.

Податкова реформа  в Японії інтегрована в програму фінансового оздоровлення. Одна з  головних цілей цієї програми - ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок зниження приросту державних видатків і збільшення приросту податків. Водночас у японській  фінансовій літературі зазначається, що важливим завданням програми є  збереження низької частки податків у ВВП.

Ось так виглядає короткий огляд і аналіз основних тенденцій в непрямому оподаткуванні  в країнах з розвинутою економікою. 

3.3 Податковий  менеджмент. 

В умовах ринкової економіки дуже важливим питанням, значною мірою пов`язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним  розвитком, є правильна побудова і організація податкових відносин підприємств із державою. Ми вже  зазначали вище, що ці відносини  не можна розглядати лише у фіскальному  аспекті, тобто як надходження державних  доходів, забезпечення інтересів лише скарбниці. Податки перетворились  у важливий важель державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.