Податки фермерського господарства

Податки фермерського господарства

Після створення фермерського господарства постає питання вибору механізму оподаткування: на загальних умовах чи шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку (цим податком замінюється сплата окремих податків і зборів). Оподаткування на загальних підставах передбачає сплату загальнодержавних та місцевих податків та зборів.

Загальнодержавні  податки та збори

 До загальнодержавних належать  такі податки та збори: 

     1. податок на прибуток підприємств; 

     2. податок на доходи фізичних  осіб;

     3. податок на додану вартість;

     4. акцизний податок; 

     5. збір за першу реєстрацію  транспортного засобу;

     6. екологічний податок; 

     7. рентна плата за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами   природного   газу   та   аміаку територією України;

     8. рентна  плата  за  нафту,  природний  газ  і   газовий  конденсат, що видобуваються в  Україні; 

     9. плата за користування надрами; 

     10. плата за землю; 

     11. збір за користування радіочастотним  ресурсом України; 

     12. збір за спеціальне використання  води;

     13. збір за спеціальне використання  лісових ресурсів;

     14. фіксований сільськогосподарський податок;

     15. збір   на   розвиток  виноградарства,  садівництва і хмелярства;

     16. мито;

     17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну  та  теплову енергію,  крім електроенергії,  виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

     18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належать:  

     1. податок на нерухоме  майно,  відмінне  від  земельної ділянки; 

     2. єдиний податок. 

     До місцевих зборів належать:

     1. збір  за  провадження  деяких  видів  підприємницької діяльності;

     2. збір за місця для паркування  транспортних засобів; 

     3. туристичний збір.

Фіксований  сільськогосподарський податок

Платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських  угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і  багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває  у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для  сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських  угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і  багаторічних насаджень), для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських  угідь та/або земель водного фонду  для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках  бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також  ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають  у власності сільськогосподарських  товаровиробників, які спеціалізуються  на виробництві (вирощуванні) та переробці  продукції рослинництва на закритому  ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях - 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських  територіях, - 0,03;

ґ) для земель водного фонду - 0,45;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських  товаровиробників, які спеціалізуються  на виробництві (вирощуванні) та переробці  продукції рослинництва на закритому  ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди - 1,0.

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний  рік.

Сільськогосподарські товаровиробники  самостійно обчислюють суму податку  щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають  відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної  ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку.

Сплата податку проводиться  щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним  днем податкового (звітного) місяця, у  розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 відсотків;

б) у II кварталі - 10 відсотків;

в) у III кварталі - 50 відсотків;

г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку  за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів  підприємницької діяльності (у частині  провадження торговельної діяльності).

Сільськогосподарські товаровиробники  для набуття і підтвердження  статусу платника податку подають  до 1 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність  земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або  користування земельними ділянками, у  тому числі про кожний договір  оренди земельної частки (паю).

Оподаткування фермерського господарства земельним податком

Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

При використанні земельної ділянки  для ведення фермерського господарства таке господарство може перебувати на загальній системі оподаткування  зі сплатою всіх установлених податків і зборів, або спрощеної системи  оподаткування, при якій сплата окремих  податків і зборів замінюється внесенням  фіксованого сільськогосподарського податку.

ПКУ регулює відносини, які виникають  у сфері сплати податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік  податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення  податкового законодавства.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

 Об′єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Для земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва у межах населених пунктів, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими й іншими будівлями та спорудами встановлено сплату податку у розмірі 3% до суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей ПКУ.

При оподаткуванні земель сільськогосподарського призначення слід обов’язково враховувати розмежування земель цієї категорії за даними державного земельного кадастру, який є підставою для нарахування земельного податку.

Щодо пільгового оподаткування  земель фермерських господарств, то відповідно до ПКУ його отримують земельні ділянки сільгосппідприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень.

Водночас звільняються від сплати земельного податку новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених  пунктах — протягом п’яти років  з часу передачі їм земельної ділянки у власність відповідно.

ПДФО

Оподаткування доходів фізосіб регулюється розділом IV Податкового кодексу.

Платниками  податку на доходи є:

1) фізична особа — резидент, яка  отримує доходи як з джерела  їх походження в Україні, так  і іноземні доходи;

2) фізична особа — нерезидент, яка  отримує доходи з джерела їх  походження в Україні; 

3) податковий агент. 

Загальний оподатковуваний дохід платника ПДФО складатиметься з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами.

До складу оподатковуваного доходу включаються, зокрема:

1) доходи у вигляді заробітної  плати, нараховані (виплачені) платникові  податку відповідно до умов  трудового договору (контракту);

2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платникові  податку відповідно до умов  цивільно-правового договору;

3) доходи від продажу об’єктів  майнових і немайнових прав, зокрема  інтелектуальної (промислової) власності,  та прирівняних до них прав, доходи у вигляді сум авторської  винагороди, іншої плати за надання  права на користування або  розпорядження іншим особам нематеріальним  активом (творами науки, мистецтва,  літератури або іншими нематеріальними  активами), об’єктами права інтелектуальної  промислової власності та прирівняними  до них правами (далі — роялті), у т. ч. отриманими спадкоємцями  власника такого нематеріального  активу;

 

4) дохід від надання майна у  лізинг, оренду або суборенду; 

5) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку  загальних оподатковуваних доходів  минулих податкових періодів  та самостійно виявлений у  звітному періоді платником податку  або нарахований органом ДПС;

6) дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів;

7) інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

8) дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;

9) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до Податкового кодексу;

10) та багато інших доходів.

Під час нарахування доходів  у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного  внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових  внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків  до недержавного пенсійного фонду, які  відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. На жаль, цю норму  важко прокоментувати, тому що ні Накопичувального фонду, ні обов’язкових страхових внесків  до недержавного пенсійного фонду наразі немає.