ПДВ: Платники податку

Щодо плати за землю  підприємствами, установами та організаціями, які є орендодавцями, що користуються пільгами по платі за землю, але надають  земельні ділянки в оренду іншим  юридичним особам, бюджетним установам, що в свою чергу, в установленому  порядку звільняються від сплати земельного податку, то пільги встановлено  лише платникам земельного податку.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю  встановлюються за угодою сторін у  договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підставою для нарахування  земельного податку є дані державного земельного кадастру, який включає  дані реєстрації права власності, права  користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування  територій населених пунктів, економічної  та грошової оцінки земель. Тому всі  юридичні та фізичні особи, які фактично використовують земельні ділянки без  належного оформлення документів на землю, повинні сплачувати земельний  податок і стати на облік у відповідній податковій службі за місцем знаходження земельної ділянки як його платники.

Розмір земельного податку  не залежить від результатів господарської  діяльності власників землі та землекористувачів  і обчислюється, виходячи з площі  земельної ділянки, переданої у  власність або наданої у користування, ставки земельного податку та розміру  грошової оцінки земель.

Ставки земельного податку  встановлюються Законом України "Про  плату за землю" окремо для кожної категорії земель, визначених Земельним  кодексом України. Грошова оцінка земельних  ділянок провадиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах за методикою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України. Грошова  оцінка землі застосовується з метою  економічного регулювання земельних  відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Законодавством передбачено  єдиний порядок проведення щорічної індексації грошової оцінки земель та доведення її до відома власників  земельних ділянок і землекористувачів.

Грошова оцінка сільськогосподарських  угідь, земель населених пунктів  та шш земель сільськогосподарського призначення індексується станом на 1 поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = (І-10):100,

де - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого  проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує  одиниці, індексація не проводиться.

Для забезпечення справляння земельного податку та орендної плати  за землю 2002р. грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена  за вихідними даним станом на 01.01.96р., та грошова оцінка сільськогосподарських  угод, що проведені станом на 01.01.96р., підлягає індексації станом на 01.01.2002р. за 1996 - 2001рр. І коефіцієнт 2,465, який визначається з добутку коефіцієнтів індексації за 1996р. - 1,7 за 1997р. - 1,059, за 1998р. - 1,006, за 1999р. - 1,127, за 2000р. - 1,182 та за 2001р 1,02. Середньорічний індекс інфляції за 2001 рік - 112 відсотків.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку  та встановленою Державною податковою Адміністрацією формою щороку за станом на січня і до 1 лютого подають  дані відповідній державній податковій інспекції.

По ново відведених земельних  ділянках розрахунки розмірів податку  подають юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права  власності користування земельною  ділянкою.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває  у користувачів (або спільної власності) кількох юридичних осіб або громадян, земельний податі нараховується  кожному з них пропорційно  тій частині будівлі, що знаходиться  в; користуванні ( або пропорційно  їх частці у власності на будівлю).

Разом з тим слід зазначити, що згідно із частиною 4 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" по земельних  ділянках населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь), де не встановлено грошову оцінку земель, ставки земельного податку диференціюють  та затверджують відповідні сільські, селив міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок] податку з  урахуванням установлених законом  коефіцієнтів.

Юридичні особи, які є  платниками земельного податку, при  подачі розрахунку! повинні врахувати  індексацію грошової оцінки земель сільськогосподарського! призначення та земель населених  пунктів, де її встановлено, відповідне збільшення! ставок земельного податку  по землях населених пунктів, де не встановлено грошову! оцінку.

Необхідно звернути увагу  й на те, що землекористувачі, які  користуються! пільгами по сплаті цього  податку, але здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі (їх частини), є  платниками земельного податку за здані  в оренду земельні ділянки, окремі будівлі (їх частини) і в обов'язковому порядку  повинні подати розрахунок земельного податку до відповідних державних податкових інспекцій.

Для правильності нарахування  та обчислення земельного податку важливим є розподіл земель за їх категоріями.

Згідно Земельного кодексу  землі України за основним цільовим призначенням поділяються на ряд  категорій. Віднесення земель до певних категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади  та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Слід зазначити, що при  оподаткуванні земельної ділянки, ставки земельного податку будуть залежати віл таких чинників:

напрямку використання земельної  ділянки (цільове й нецільове використання); сгорії земель;

пального використання та місцезнаходження земельної ділянки  та ін. Категоріями землі поділяються на:

сільськогосподарського призначення; ,

землі житлової та громадської забудови;

землі природно - заповідного  та іншого природоохоронного призначення;

землі оздоровчого призначення;

землі рекреаційного призначення;

землі історико - культурного призначення;

землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

Земельні ділянки кожної категорії земель, які надані у  власність або користування Громадян чи юридичних осіб , можуть перебувати у запасі.

Оподаткування земель сільськогосподарського призначення

Сільськогосподарські угіддя : рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Несільськогосподарські  угіддя: господарські шляхи й прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені  до земель лісового фонду, і землі  під будівлями, землі тимчасової консервації тощо.

Ставки земельного податку  з одного гектара сільськогосподарських  угідь установлюються у відсотках  від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1 ;

для багаторічних насаджень — 0,03.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому  порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони належать, земельний податок справляється відповідно до вищенаведених ставок. Тобто за сільськогосподарські угіддя, незалежно від того, де вони розташовані, в межах населеного пункту чи за межами, на землях лісового чи водного  фонду, землях промисловості, транспорту, зв'язку чи іншого призначення, податок справляється за ставками, передбаченими для оподаткування земель сільськогосподарського призначення.

 

Для земельних ділянок, наданих  для потреб сільськогосподарського виробництва, в межах населених  пунктів, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, законодавством установлено сплату податку в  розмірі 3% до суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки  на ставку земельного податку за землі населених пунктів).

Плата за землю не справляється:

- за сільськогосподарські  угіддя зон радіоактивне забруднених  територій і хімічно забруднені  сільськогосподарські угіддя, на  які запроваджено обмеження щодо  ведення сільського господарства;

- за землі, що перебувають  у тимчасовій консервації або  у стадії сільськогосподарського освоєння;

- за земельні ділянки  державних, колективних і фермерських  господарств, які молодими садами, ягідниками та виноградниками  до вступу їх у пору плодоношень  також гібридними насадженнями, гено фондовими колекціями та  розсадний багаторічних плодових насаджень та інше.

Оподаткування земель населених пунктів

У населених пунктах, грошову  оцінку земель яких проведено, при обчислюванні земельного податку застосовується ставка у розмірі 1 % від їх грошової оцінки, якої також залежить від  місця розташування земельної ділянки, функціонали використання землі  та виду діяльності платника і розміру  індексації у поточному Розмір орендної плати за землю визначається місцевими  органами влади у договорі оренди земельної ділянки, але згідно із ст. 5 Закону України "Про оренду землі" він може бути меншим за розмір земельного податку.

Якщо грошову оцінку земельних  ділянок не встановлено, то середні  ст.; земельного податку визначаються у таких розмірах (таблиця 1):

Таблиця 1

Ставки податку на землю

 

 

Групи населених пунктів  з чисельністю населення (тис.чол.)	Середня ставка податку (коп. за 1 кв. метр)	Коефіцієнт,що застосовується у містах Києві,Сімферополі в  Севастополі та містах обласного  підпорядкування
Від  0,2	1,5
Від  0,2 до 1	2,1
Від  1 до 3	2,7
Від  3до 10	3,0
Від  10 до 20	4,8
Від  20 до 50	7,5	1,2
Від  50 до 100	9,0	1,4
Від  100 до 250	10,5	1,6
Від  250 до 500	12,0	2,0
Від  500 до 1000	15,0	2
Від  1000 і більше	21,0	3,0

 

Дані ставки земельного податку  застосовуються з урахуванням коефіцієнта  індексації, визначених ЗУ "Про Державний  бюджет України" на відповідний рік.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України  до курортних, ді ставок земельного податку  застосовуються такі коефіцієнти:

- на Південному узбережжі  Автономної Республіки Крим - 3,0;

- на Південно-східному  узбережжі Автономної Республіки  Крим - 2,5;

- на Західному узбережжі  Автономної Республіки Крим - 2,2;

- на Чорноморському узбережжі  Миколаївської, Одеської та Херсонської  областей -2,0;

у гірських та передгірних  районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які  Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесено до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях -1,5. ( Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком господарських  угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж  у два рази від ставок податку  з урахуванням коефіцієнтів, наведених  вище.

Для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, кооперативними її для  зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно – будівельних  і дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і громадян, установлено справляння земельного податку в розмірі 3 відсотків  до оми цього податку (сума земельного податку визначається як добуток  площі ї ділянки на ставку податку  за землі населених пунктів). ; і  визначенні розміру плати за землю  для земельних ділянок, зайнятих ,фондом, потрібно врахувати, що згідно із ст. 4. Житлового кодексу України  до житлового фонду не входять  нежилі приміщення в жилих будинках, призначених для торговельних, побутових  та інших потреб непромислового характеру. І ому в розмірі 3 відсотків  суми земельного податку обчислюються лише земельні ділянки, зайняті житловим фондом, а за частину землі під  нежилими приміщеннями в жилих будинках податок справляється на загальних  підставах.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують  норми підведення, справляється у  п'ятикратному розмірі.

Податок за земельні ділянки, надані для збройних сил України  та інших військових формувань, створених  відповідно до законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для  виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого за землі населених  пунктів.