Методи оцінки і показники податкового навантаження

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Доповідь на тему:

«Методи оцінки й показники податкового навантаження»

КИЇВ 2012

Вступ

Діяльність будь-якого суб'єкта господарювання, починаючи з моменту його створення,  будучи пов'язана з отриманням тих чи інших матеріальних благ,  обумовлена незмінним прагненням до вилучення максимально можливого прибутку.  При цьому максимізація економічного результату може бути досягнута як шляхом збільшення доходів,  так і шляхом скорочення витрат, до числа яких, безумовно, належать і обов'язкові платежі до бюджету. Податкове навантаження, одним з перших, в числі інших економіко-правових чинників, впливає на організацію та ведення справ суб’єктів господарювання.  Із зростанням податкового навантаження на платника податку (зростання кількості податків, збільшення податкових ставок) розмір податкових надходжень спочатку зростає, але із часом знижується. Бюджетні втрати стають безповоротними, оскільки частина платників податків банкрутує,  інша –  тінізує свою діяльність,  мінімізує податкові платежі. Необґрунтоване збільшення податкового навантаження,  згідно із А. Лаффером,  є передумовою розвитку тіньового сектора економіки. Саме А. Лаффер обґрунтував твердження, що тільки зниження податкового навантаження стимулює підприємницьку діяльність,  розвиває ініціативу і таким чином сприяє приросту доходу бюджету за рахунок розширення виробництва та бази оподаткування.

Однак,  незважаючи на підвищений інтерес до податкового навантаження на господарюючих суб'єктів,  як економічної категорії,  вона практично залишається майже невивченою,  чим саме і обґрунтовується вибір моєї теми доповіді.

Сутність податкового навантаження

В економічній науковій літературі немає єдиного тлумачення поняття  “податкове навантаження ”. Досить часто воно ототожнюється з терміном “податковий тягар ”, який відповідно до Нового економічного і юридичного словника означає: “ступінь, рівень економічних обмежень, що накладаються на платників податків, які обумовлені відрахуванням коштів на сплату податків, відволіканням їх від інших можливих напрямів використання ”.

Податкове навантаження (тиск) реалізується на таких чотирьох рівнях:

1.                  перший – податковий тиск безпосередньо податкових  важелів;

2.                  другий – податковий тиск всієї сукупності податків, зборів і платежів;

3.                  третій – використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується з одних платників податків на інших.

4.                  четвертий –  використання податкової техніки,  при якій посилюється податковий тиск на платника податку.  Наприклад,  авансові платежі,  які передбачають сплату податку платником до моменту отримання результатів його господарської діяльності.

Індикатори ( показники)  податкового навантаження потрібно обчислювати відповідно до рівнів економічної безпеки:

1. Індикатори податкового навантаження макрорівня –  відображають рівень податкового навантаження на економіку загалом, на окремі галузі економіки чи на населення. Вони належать до системи оцінювання рівня економічної безпеки держави.

2. Індикатори податкового навантаження регіонального рівня – це індикатори, що відображають рівень податкового навантаження на економіку регіону чи його населення, розподіл цього навантаження між окремими галузями певної території. Вони належать до системи оцінювання рівня економічної безпеки регіону.

3. Індикатори податкового навантаження мікрорівня – це індикатори, що відображають рівень податкового навантаження на окремого суб'єкта господарювання (підприємство чи домогосподарство). Вони належать до системи оцінювання рівня економічної безпеки суб'єктів господарювання.

Показник податкового навантаження на макрорівні відображає ефективність податкової політики,  тобто кількісно вимірює сукупний вплив податкових платежів на джерела їхньої сплати. Економічній науці відомо кілька підходів до оцінювання рівня податкового навантаження, а саме:

● як відношення суми податкових надходжень у бюджет до величини сукупних доходів приватного сектору;

● як різниця між загальною сумою податкових надходжень і видатками й трансфертами з бюджету на утримання приватного сектору економіки;

● як частка податкових бюджетних надходжень у валовому внутрішньому продукті.

На мій погляд, зазначені методи визначення рівня податкового навантаження не відображають ступеня впливу різних груп податків на поведінку суб'єктів господарювання.  Розглянемо докладніше індикатори податкового навантаження макрорівня:

1.    Податкове навантаження на економіку загалом 

  відображає частку створюваного в державі продукту, що перерозподіляється через податки та обчислюється зазвичай як співвідношення між податковими надходженнями до бюджетів (ПП) і валовим внутрішнім продуктом (ВВП):

Проте, такий показник враховує лише податки і збори, але не враховує інші обов'язкові платежі, яких зараховують до цільових фондів та не відображаються у податкових надходженнях бюджету. Тому, на наш розсуд, обчислення податкового навантаження на економіку загалом доцільно здійснювати за формулою (2)

де ЗЦФ – збори та платежі до цільових фондів (пенсійного, соціального страхування на випадок безробіття, з тимчасової втрати працездатності тощо).

2.    Податкове навантаження на підприємства

Відображає ту частину створеного підприємствами продукту, що перерозподіляється через бюджет шляхом оподаткування.

Аналіз оподатковування підприємств (податковий аналіз), на мою  думку, є основним елементом у системі управління податковим навантаженням.  По змісту процесу управління проводиться перспективний, оперативний і поточний, ретроспективний аналіз оподатковування підприємства за той або інший звітний період.

Надамо декілька методик оцінки податкового навантаження на суб’єктів господарювання.

Методичними рекомендаціями щодо складання плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання,  затвердженими Наказом ДПАУ від 11.10.2005  р.  за №441 передбачено визначення податкового навантаження як відношення податку з прибутку,  сплаченого підприємством, до валового доходу:

Кпн = (ПнП/ВД)×100,   (1)

де ПнП – податок на прибуток;  ВД – валовий дохід.

Дана методика частково підтримується науковцями.  Зокрема,  Лайко П.  та Жарко Р., наголошують на тому,  що метою будь-якої підприємницької діяльності в першу чергу є отримання прибутку,  який по суті є основним показником його функціонування,  що характеризує успішність,  а також формує потенційну можливість до подальшого ведення підприємницької діяльності та розширення її масштабів.  В кінцевому підсумку саме величина прибутку підприємства відображає сукупну дію всіх факторів, які впливають на його діяльність. В тому числі і вплив наявності системи оподаткування. 

В даному випадку погодитись з твердженням Лайко П. та Жарко Р. можна лише частково, з тієї причини,  що по-перше,  при розрахунку податкового навантаження до уваги береться лише один з податків і тому визначений таким чином рівень податкового навантаження не відображає податкове навантаження на підприємство в цілому як інтегральний показник,  а отже і не дозволяє повноцінно встановити реальний податковий тиск зі сторони держави на суб’єктів підприємницької діяльності (СПД).  По-друге,  за такого високого рівня тінізації економіки України,  адекватно оцінити рівень податкового навантаження на основі даної методики достатньо складно.  І,  по-третє,  якщо підприємство спрацювало збитково,  можливість визначення рівня податкового навантаження за даною методикою практично відсутня.

А. Поддєрьогін,  на відміну від попередньої методики,  податкове навантаження пропонує визначати як відношення всіх податків,  сплачуваних підприємством,  до виручки від реалізації, включаючи виручку від іншої реалізації. В даному випадку до уваги дійсно беруться всі податки, що сплачуються СПД,  проте   взяти дану методику за основу було б також не вірно,  оскільки співвідношення всіх податків до виручки від продажу продукції підприємства характеризує лише динаміку податкоємності продукції за різні періоди виробництва. Тобто, даний показник абсолютно не враховує структуру податків (вагомість тих чи інших податків)  у виручці,  тому за його значенням не можна судити про вплив податків на фінансовий стан підприємства.

За методикою А. Медведєва показник податкового тягаря розраховується як відношення суми всіх податків до прибутку підприємства.  Дана методика на відміну від методики, запропонованої Поддєрьогіним А.,  навпаки дозволяє проаналізувати вплив прямих податків на фінансовий стан підприємства, проте має серйозний недолік – не враховується вплив на фінансовий стан непрямих податків.

М. Литвин до складу податків, що сплачуються підприємством, включив всі податки без винятку: ПДВ, акцизи, прибутковий податок з фізичних осіб, відрахування до позабюджетних соціальних фондів. Автор пояснив свою позицію тим, що для підприємства не існує нейтральних податків, джерелом сплати податків є дохід підприємства, «сплата всіх податків здійснюється за рахунок поточних грошових надходжень, а ступінь їх перекладання непостійна». Абсолютно нейтральних для підприємства податків просто не існує:  вони реально сплачуються за рахунок поточних грошових надходжень, а ступінь їх «перекладання» непостійна і здійснюється не в повному обсязі 

Показник податкового навантаження М. Литвин розрахував як відношення суми податків до суми коштів для сплати.  Спільним знаменником для всіх податків автор використав додану вартість,  що обчислюється як валовий дохід за мінусом матеріальних витрат на виробництво і реалізацію.  Цей показник зіставимо з показником,  на основі якого обчислюється макроекономічне податкове навантаження. Застосування даного методу дає цінні відомості: видно, яка частина доданої вартості йде на податки і скільки прибутку витрачається на податки, а також враховується частка матеріальних витрат,  амортизації,  трудовитрат у доданій вартості конкретного підприємства.  Проте в розрахунок податкового навантаження включається прибутковий податок, що, на нашу думку, є некоректним.

В. Квасов,  В. Корнус,  та О. Пономарьов пропонують інші варіанти розрахунку податкового навантаження:

а) коефіцієнт податкомісткості продукції, який показує частку податків у складі витрат:

Кпн = (ППВ/СВ)×100,     (2)

де ППВ -  сума нарахованих податків та внесків до фондів соціального страхування,  що відносяться на витрати;  СВ – сума операційних витрат;

б)  показник податкового навантаження,  який показує суму податкових платежів у чистому доході:       

Кпн = (ПП/ЧД)×100,     (3)

де ПП – сума нарахованих податків та внесків до фондів соціального страхування;  ЧД – чистий дохід, розрахований за бухгалтерським обліком.

На думку Е. Кірова та Л. Кізілової доцільно враховувати частку податків у доданій вартості:

                                  Кпн = (ПП/ДВ)×100,     (4)

де ПП – сума нарахованих податків та внесків до фондів соціального страхування;  ДВ – додана вартість.

В свою чергу Т. Юткіна,  розрізняє відносне і абсолютне податкове навантаження:  абсолютне податкове навантаження – – це податки і страхові внески, що підлягають перерахуванню до бюджету і до позабюджетних фондів. У цьому випадку податкове навантаження не спотворюють такі чинники,  як матеріаломісткість виробництва,  чисельність працівників,  сума податків у ціні продукції.

Автор вважає,  що непрямі податки повинні включатися до складу податкових платежів.  Проте показник абсолютного податкового навантаження не дозволяє порівняти величину податкових платежів з джерелом їх сплати,  не відображає напруженість податкових зобов'язань.  Тому автор використала поняття відносного податкового навантаження: відношення його абсолютної величини до знову створеної вартості,  тобто показник відносного податкового навантаження є часткою податків і страхових внесків, включаючи недоїмку, у знову створеній вартості. Позитивними якостями відносного і абсолютного податкового навантаження є зіставлення податкових платежів лише зі знову створеною вартістю і визначення податкового тягаря за джерелами сплати податків.

О. Шайда  пропонує визначати рівень податкового навантаження за допомогою обчислення сукупної податкової ставки, яка розраховується за формулою:

                                               n

                                      Т = (∑Ві х (Аі + Nі)) / Ні      (5)

де п – кількість видів податків;

Ні – база для нарахування і-го виду податку;

Bі – частка і-го виду податку в сумарному обсязі податкових надходжень;

Аі – обсяг і-го податку;