Характеристика місцевих податків та зборів

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють  і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування  до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

 

2.2 Дефіцит місцевих бюджетів України

Аналіз стану місцевих бюджетів України за останні роки свідчать про дедалі напруженіший хід усього бюджетного процесу, ускладнення його формування і використання, про наявність дефіциту бюджету.

Бюджетний дефіцит - це сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи.

Для покриття бюджетного дефіциту держава вдається до позик, що спричиняють державний борг.

Державний борг - це сума нагромаджених  у країні за певний час бюджетних дефіцитів. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Зовнішній державний борг - це борг іноземним державам, організаціям і окремим особам. Він лягає  на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватись за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній державний  борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до законодавства державним  внутрішнім боргом є боргове зобов'язання уряду, виражене у валюті перед юридичними і фізичними особами. Тобто зобов'язання можуть мати форму певних позик, здійснених шляхом випуску цінних паперів від імені Уряду.

Бюджетний дефіцит вимагає  вжиття енергійних заходів держави  щодо його ліквідації. Насамперед це скорочення витрат бюджету, про те цей шлях дуже складний. Реальнішим і досконалішим є зміни у податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім зростання виробництва і його ефективності.

Місцевий бюджет може затверджуватися  з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку  бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Місцеві бюджети можуть складатися із загального та спеціального фонду, кожен з яких в свою чергу містить  дохідну і витратну (видаткову) частини. Доходи і видатки місцевих бюджетів є взаємопов'язаними категоріями. При їхній невідповідності настають такі негативні наслідки, як бюджетний  дефіцит - перевищення видатків бюджету  над його доходами, що виникає внаслідок  розбалансованості економіки в  країні, зниження доходів і зростання  бюджетних видатків.

Місцевий бюджет може затверджуватися  з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету  розвитку коштів із загального фонду  такого місцевого бюджету, виконання  зобов'язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого  розміру оборотного залишку бюджетних  коштів (шляхом внесення змін до рішення  про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання  місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Місцевий бюджет може затверджуватися  з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого  бюджету, надходження внаслідок  продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого  бюджету, крім власних надходжень бюджетних  установ (шляхом внесення змін до рішення  про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання  місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Місцевий бюджет може затверджуватися  з профіцитом за спеціальним фондом у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.

 

                                                РОЗДІЛ  3

3.1 Проблеми формування  місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення за кордоном

У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки, які є основною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості західних держав.

У середині 90-х рр. за рахунок  місцевих податків формувався 61 % комунальних  доходів у Швеції, 51% - у Данії, 46% - у Швейцарії, 43% - у Норвегії, 36% - у Франції, 34% - у Фінляндії, 31% - в  Іспанії. Дуже високий цей показник у СІЛА. Водночас у Греції він становить лише 2%, у Словенії, Румунії, Нідерландах - 5%, в Угорщині - 4%, в Болгарії - 1%, в Латвії - 6%.

Внаслідок багатовікової  еволюції на Заході склалася розгалужена  система місцевих податків і зборів, характерною особливістю яких є:

- численність: у Бельгії  запроваджено 100 місцевих по датків  і зборів, в Італії - 70, у Франції - більш як 50. Разом з тим в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, а у Великобританії, наприклад, - лише один (до 1990 р. це був податок з нерухомого майна. Урядом Маргарет Тетчер його замінено на подушний податок, який також вважається майновим);

- масовість: податки сплачуються  фактично всім дорослим населенням, незалежно від соціального статусу та рівня доходів. Наприклад, у США в бюджеті сім'ї з чотирьох осіб з річним доходом 50 тис. дол. платежі за всіма місцевими податками становлять у середньому 4.4 тис. дол. щорічно - 8,9 % її доходів. У цілому цей показник в окремих штатах мінімальний і дорівнює 3.5 %, а в інших сягає 14 % доходів сімей зазначеної категорії;

- регресивність: частка  місцевих податків і зборів  зменшується стосовно сукупного  розміру доходів, якщо доходи  зростають. У той же час частина  країн щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування (Фінляндія, Норвегія, Іспанія, Швеція, Швейцарія) при оподаткуванні особистого майна громадян;

- застосування права податкової  ініціативи. В унітарних країнах місцеві органи влади, як правило, такого права не мають. Усі види місцевих податків запроваджуються законами, які ухвалює парламент країни. Місцеві органи влади мають повноваження щодо встановлення ставок податків у межах законодавчо визначених їхніх граничних рівнів. До компетенції місцевих органів влади включено також право приймати рішення про запровадження місцевих податків, визначених законодавством. У деяких країнах застосовується інша модель контролю центрального уряду за місцевими податками. Місцеві органи влади самостійно встановлюють місцеві податки і збори, а центральна . влада обмежує їхні максимальні ставки. З 1983 р. така практика діє в Норвегії та Бельгії. У федеративних державах основне коло питань місцевого оподаткування перебуває в компетенції суб'єктів федерації. Види місцевих податків встановлюються органами влади штатів у США, кантонів - у Швейцарії, владними структурами провінції Квебек - у Канаді. Ставки місцевих податків у цих країнах визначають муніципалітети. Разом з тим і в більшості федеративних країн законодавство федерації певною мірою регламентує застосування місцевих податків і зборів. Основні моделі податкових систем місцевих органів влади. В основі лежить спосіб, за допомогою якого встановлюються і зараховуються до місцевих бюджетів окремі місцеві по датки. Розглянемо це на прикладі прибуткового податку.

Перша модель у ФРН, Австрії, Іспанії, Люксембурзі місцеві органи влади автоматично отримують фіксований відсоток (частку) від прибуткового податку по країні, який зараховується до всіх рівнів бюджетів.

Друга модель. У Бельгії, Канаді (крім Квебеку), Данії, Норвегії місцеві органи самостійно встановлюють додаткові місцеві надбавки до ставок прибуткового податку, що надходить до центрального бюджету.

Третя модель. Місцеві органи цілком самостійно встановлюють ставки оподаткування та його базу з прибуткового податку. Відповідні місцеві податки  не враховуються центральним урядом при визначенні прибуткового доходу для податків, які надходять до центрального бюджету. Така модель податкової системи застосовується у Швейцарії, провінції Квебек (Канада) та в деяких інших країнах. У США місцеві ставки прибуткового податку враховуються при визначенні ставок цього податку до центрального бюджету.

 

3.2 Проблеми формування  місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення в Україні

Одна із основних особливостей унітарної держави - концентрація дій  регіональних і місцевих органів  управління на виконанні базових  напрямів економічної політики центру. Але для досягнення єдності цілей  переконання і бажання недостатньо; для цього потрібні і відповідні економічні можливості, які залежать від обсягів доходів регіональних бюджетів.

Разом з тим слід зазначити, що розширення прав і обов'язків  органів місцевої влади в умовах, що склалися, не завжди відповідає їх економічним  можливостям, і питання поповнення доходів місцевих бюджетів, як і раніше, залишаються актуальними.

Прийняті Верховною Радою  України Закони "Про місцеве  самоврядування в Україні" і "Про  бюджетну систему України" визначають, що "місцеві ради народних депутатів  у межах свої компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних територій". Здавалося б, що все логічно, але "межі своєї компетенції" так замикаються на рівні Кабінету Міністрів і Верховної Ради України, що ось уже протягом ряду років і держава в цілому, і регіони "звично" затверджують бюджети зі значними запізненнями, а в деяких випадках - і наступного року. Немає необхідності говорити про те, як негативно це впливає на розвиток економіки.

Але такого стану на регіональному  і місцевому рівнях могло б і не бути, якби кожна ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу.

Аналіз проблем місцевих бюджетів України, а також теорії та практики побудови багаторівневих бюджетних систем у країнах з ринковою економікою дозволяє зробити висновок, що існуюча система формування місцевих бюджетів має ряд серйозних недоліків:

• висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань;
• регулюючі доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, в той час як частка закріплених за територіями податкових платежів низька;
• практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів;
• відсутність єдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахувань від загально державних податків до місцевих бюджетів;
• відсутність єдиних правил ув'язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обгрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів.

Сьогодні найбільш проблемним є питання взаємовідносин між  бюджетами різних рівнів з приводу розподілу між ними доходів і видатків. Як показали результати досліджень, нині діючий бюджетний механізм, при якому місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, в свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що тягне за собою погіршення стану соціально-економічного розвитку.

Для вирішення проблеми формування місцевих бюджетів потрібно проаналізувати існуючи види доходів місцевих бюджетів, а також розглянути недоліки сучасної системи функціонування місцевих бюджетів та розробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення.

Виходячи з цього потрібно виділити наступні завдання:

- дослідження економічного  змісту місцевих бюджетів та  їх роль у соціально-економічних  процесах;

- дослідження проблем  формування і використання місцевих  бюджетів;

- розробка пропозицій  щодо вдосконалення існуючого  механізму функціонування місцевих  бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, проблеми місцевого  оподаткування мають сьогодні особливу гостроту й актуальність, оскільки  місцеві податки і збори є  важливим і ефективним інструментом впливу держави на економіку регіонів. Податкова система України після  підписання Президентом Податкового  кодексу перебуває у стадії реформування. Головною причиною цього є порівняно  високий податковий тягар та неможливість податків стимулювати розвиток економічних  процесів. Саме тому неабиякого значення набуває теоретичне обґрунтування  реалізація фінансового потенціалу регіонів, найістотнішим складником якого є податковий потенціал.

Для вирішення проблеми потрібно проаналізувати існуючи види доходів  місцевих бюджетів, а також розглянути недоліки сучасної системи функціонування місцевих бюджетів та розробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення.

Виходячи з цього потрібно виділити наступні завдання:

- дослідження економічного  змісту місцевих бюджетів та  їх роль у соціально-економічних  процесах;

- дослідження проблем  формування і використання місцевих  бюджетів;

- розробка пропозицій  щодо вдосконалення існуючого  механізму функціонування місцевих  бюджетів.

Можна зробити наступні висновки відповідно до проведеного дослідження:

 

    1.Із прийняттям  Податкового кодексу було скорочено  перелік місцевих податків та  зборів, але це відбулося за  рахунок скасування податків  та зборів із вкрай низькою  або взагалі відсутньою фіскальною  віддачею.

   2.Податковий кодекс  забезпечує регулювання справляння  принципово нового податку - податок  на нерухоме майно, відмінне  від земельної ділянки. 

   3.До складу місцевих  податків та зборів передано  податки, які відносилися до  загальнодержавних, але згідно  із Бюджетним кодексом та законів  України про Державний бюджет  на відповідні роки зараховувалися  до суми доходів місцевих бюджетів (єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності).