Головні напрямки податкової політики

 

В умовах широкої демократії неминуче треба врахувати такий  фактор як популярність, а податки  ніде й ніколи не були популярними. В короткостроковому вимірі державний  борг підтримує рівень оподаткування  на достатньо необтяжливому рівні, щоб стимулювати розвиток підприємництва та прибуткового господарювання в будь-якій галузі. Зрештою дилема “податки-позики”  не передбачає вибір “або-або”, вона вирішується як фіскальний тандем “і-і”.

 

Проблема полягає у  визначенні суспільно необхідної та суспільно можливої межі оподаткування  в конкретній соціально-економічній  ситуації, в пошуках оптимальної  для неї податкової системи.

 

Податкову політику, які  діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків розглядають  у широкому і вузькому планах. У  вузькому плані вона охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування  — встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в  бюджет.

 

3.Податкова політика і  її вплив на економічну безпеку

 

Податки і податкова політика є найважливішими елементами системи  забезпечення економічної безпеки  держави. Значення податкової безпеки  багаторазово зростає в міру переходу до економіки, що базується на ринкових принципах і механізмах господарювання. Надання державою населенню суспільних благ і послуг, а також їх кількість  і якість значною мірою залежать від податкової безпеки країни, яка  є однією зі складових економічної  безпеки.

 

   Питання забезпечення  податкової безпеки вже давно  привертає увагу багатьох вчених. Такі вчені, як Л. Абалкін,  В. Геєць, М. Кизим, Т. Клебанова  та інші у своїх роботах  систематично розглядають різні  аспекти забезпечення податкової  безпеки, але тільки з боку  підприємства. Тому визначення елементів  та структури саме податкової  безпеки держави на даний час  є особливо актуальним.

 

   Метою роботи є  обґрунтування елементів та структури  податкової безпеки держави.

 

   Податкова безпека  держави - це такий стан податкової  системи, який характеризується  стійкістю і стабільністю всіх  її елементів, що передбачає  спроможність захищати економічні  інтереси держави і протистояти  зовнішнім та внутрішнім загрозам, можливість реалізації і розвитку  податкового потенціалу країни, ефективне використання конкурентних  переваг податкової системи в  умовах глобалізації. Безпосередній  вплив на забезпечення податкової  безпеки держави здійснює існуюча  система оподаткування, яка виступає підсистемою податкової системи країни і являє собою сукупність податків та зборів, існуючих в державі, та механізму їх справляння. Ефективно функціонуюча система оподаткування є однією з визначальних складових забезпечення економічного зростання держави. Від діючих механізмів справляння податків залежать забезпеченість держави фінансовими ресурсами та розвиток суб'єктів господарювання.

 

   З іншого боку, неефективність державної податкової  політики є дестабілізуючим чинником, що впливає на економічну безпеку  держави, а також створює умови  для розвитку тіньових процесів  в економіці. 

Тіньова економіка є внутрішньою  загрозою податкової безпеки, оскільки є приховуваною від суспільства  і держави неоподатковуваною  діяльністю, що знаходиться поза державним  контролем та обліком. Ухилення від  оподаткування значно скорочує дохідну  частину бюджету країни, не дозволяючи державі в повному обсязі фінансувати  соціальні, інвестиційні, оборонні і  правоохоронні програми, що зрештою  формує загрозу соціальній стабільності в суспільстві. Отже, податки в  якості ресурсного фактора можуть бути для держави як засобом забезпечення безпеки, так і причиною посилення  загроз і ризиків (скорочення податкових надходжень до бюджету). Таким чином, у податках і податковій політиці слід бачити: ресурси та інструмент забезпечення економічної безпеки - з одного боку, і фактор ризику - з іншого.

 

   При розгляді питання  ухилення від оподаткування варто  звернути увагу на податкову  культуру як складову податкової  безпеки держави. Етичні правила  та норми існують у всіх  сферах діяльності людей, в  тому числі і в податковій. Іншими словами, податкова культура  — це частина національно-культурних  особливостей населення кожної  держави. Податкова культура стосується  всього суспільства, вона включає  в себе ставлення до податкового  процесу всіх його учасників  і законодавців, фіскальних службовців  і самих платників. Податкова  культура - це частина загальнонаціональної  культури країни, яка відображає  рівень знання та дотримання  податкового законодавства, правильність  обчислення, повноти і своєчасності  сплати до держави податків, зборів  та інших обов'язкових платежів, знання своїх прав, виконання  своїх обов'язків платниками податків  та контролюючими органами, розуміння  всіма громадянами важливості  сплати податків для держави і суспільства. Як зазначають науковці, без наявності патріотизму і почуття громадянського обов'язку у широких верств населення і представників владних структур до справляння податків, неможливо мобілізувати зусилля суспільства і держави на створення високоефективної національної економіки та забезпечення економічної безпеки України.   

 

    Таким чином,  не варто знецінювати роль  такого невід'ємного елементу  податкової безпеки держави як  податкова культура.

 

    Отже можна  виділити наступні складові податкової  безпеки держави (рис.1). Кожна  із самостійних частин податкової  безпеки держави має власну  структуру, свої принципи організації  і діяльності.

 

 

   Таким чином, маємо  можливість визначити умови, що  стосуються елементів податкової  безпеки держави та впливають  на її забезпечення:

 

  1. відповідність системи  оподаткування напрямам державної  податкової політики, що визначається  ефективністю реалізації функцій  податків;

 

   2. високий рівень  податкової культури;

 

   3. правовий характер  податкових відносин;

 

   4. висока ефективність  інтегративних зв'язків всіх підсистем  функціонування податкової системи  суспільства, що відображається  відповідними показниками.

 

    Забезпечення  розвитку економіки України потребує  дотримання всіх без виключення  умов відповідності елементів  податкової безпеки вимогам забезпечення  національної економічної безпеки  держави. Оскільки політична та  економічна ситуація в Україні  є нестабільною, тому виникає  необхідність у постійному дослідженні  цієї проблеми з метою вироблення  нових методів, способів та  інструментарію забезпечення податкової  безпеки держави

 

 

 

 

4. Принципи податкової політики

 

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основне завдання полягає  у встановленні такого рівня оподаткування  у державі, за якого розвиватиметься  підприємницька діяльність і надходження  до бюджету коштів буде достатнє для  задоволення державних потреб. А  ефективність проведення податкової політики, в свою чергу, залежить від ступеня  її відповідності потребам соціально-економічного розвитку країни та інтересам широкого загалу. Тому суть основних принципів  податкової політики полягає у наступному:

 

1. Рівень податкової ставки  повинен установлюватися з урахуванням  можливостей платника податку,  тобто рівня його доходів. 

 

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі у них мають бути встановлені  диференційовані податкові ставки. Це насамперед повинно стосуватися  прибуткового і майнового оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних і юридичних осіб необхідно враховувати  майновий стан податкоплатника. Цього  принципу дотримуються далеко не завжди. Хоча ідея необхідності обкладення податками  доходів і майна за прогресивними  ставками заслуговує на увагу.

 

2. Оподаткування доходів  має носити однократний характер. Багатократне обкладення доходу  або капіталу неприпустиме.

 

Прикладом реалізації на практиці цього завдання є заміна податку  з обороту податком на додану вартість. Тепер новостворений чистий продукт  обкладається податком усього один раз  аж до його реалізації.

 

В результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку аж о кінцевого продукту, оподатковується  лише один раз. В цьому одна з переваг  ПДВ.

 

3. Сплата податків має  носити обов’язковий характер. Податкова  система не повинна залишати  сумнівів у платника податків  в неминучості платежу. Система  штрафів, санкцій і громадська  думка в країні повинні бути  сформовані таким чином, щоб  несплата або невчасна сплата  податків були ще менш вигідні  платникові, ніж вчасне і чесне  виконання зобов’язань перед  бюджетом.

 

Діюча система штрафів  не є оптимальною. У законодавстві  є багато “прогалин”, які дозволяються уникнути покарань. Тому необхідно  проглянути існуючу систему штрафів і санкцій за несплату податків. Зробити акцент на виховному характері покарань та їх посиленні від першого випадку з кожним наступним рецидивом.

 

4. Система і процедура  сплати податків повинні бути  простими, зрозумілими і зручними  для платників податків і податкової  адміністрації. 

 

Це означає, що оподаткування  повинно проводитись з мінімальними адміністративними витратами, а  законодавчі акти по податках і податкових платежах повинні бути прості і зрозумілі  як для податкоплатників, так і  для контролюючих органів.

 

5. Податкова система має  бути гнучкою і такою, що  швидко адаптується до мінливих  економічних і суспільно-політичних  потреб. Один з важливих аспектів  цього положення — практика  застосування різних пільг. Не  можна “безоглядно” і “безсистемно”  їх роздавати. В такій ситуації  необхідно практикувати адресне  податкове стимулювання різних  галузей або регіонів. До речі, такий підхід збігається із  світовою практикою пільгового  оподаткування і стимулювання  розвитку економіки. В жодній  країні не має прикладів огульного  надання пільг заради самого  пільгування, без найдокладнішого  економічного обґрунтування й  розрахунків. 

 

6. Податкова система має  забезпечувати перерозподіл створюваного  валового внутрішнього продукту  і бути ефективним інструментом  державного регулювання економічної  політики.

 

На даний час, у нашій  країні не розроблена податкова політика, яка б усіх влаштовувала. завдання, яке ставиться сьогодні перед  Державною податковою адміністрацію  України, — створити податкову службу, яка навіть при недосконалому  законодавстві зможе на досить високому рівні забезпечити надходження  податків до бюджету. Для досягнення цієї мети розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового  банку і Міжнародного Валютного  Фонду.

 

 

5. Головні напрямки податкової  політики 

 

Податкова політика України 2005-го року спрямована на стабілізацію фінансового стану підприємств  у цілому, у першу чергу, за рахунок  зниження податкового навантаження, виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, чіткого розмежування повноважень та відповідальності виконавчої і законодавчої влади в процесі  підготовки, затвердження та виконання  бюджету, а також визначення відповідальності розпорядників бюджетних коштів на усіх рівнях.

 

Основні завдання податкової політики 2005 року полягають у:

 

- зниженні граничного  рівня перерозподілу валового  внутрішнього продукту через  доходну частину бюджету; 

 

- розширення бази оподаткування  шляхом законодавчого скасування  пільг; 

 

- послаблення податкового  навантаження на фонд оплати  праці; 

 

- запровадження податкового  стимулювання діяльності малого  підприємництва, насамперед, у пріоритетних  сферах матеріального виробництва;  звільнення від оподаткування  частини їх прибутку (доходу), що  спрямовується на рефінансування;

 

- наданні експортерам  високотехнологічної продукції,  знижок з діючих ставок податку  на прибуток у залежності від  росту експортної продукції.;

 

- наданні податкових пільг  під крупні іноземні кредити,  що спрямовуються в інвестиційні  проекти, передбачені державними  програмами;

 

- підвищенні ролі акцизного  збору у наповненні доходів  бюджету; 

 

- подальшому впровадженні  і посиленні ролі місцевих  податків і зборів у формуванні  доходів місцевих бюджетів;

 

- посиленні контролю за  правильністю справляння податків, боротьби з ухиленням від сплати  платежів, контролю за бюджетною  дисципліною та цільовим використанням  бюджетних коштів.

 

Однозначно, що держава, проводячи  свою податкову політику повинна  дотримуватись визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватися поступово, еволюційним  шляхом. З набуттям незалежності України  почала формувати свою власну податкову  політику. Її аж ніяк не можна назвати  стабільною, так як це був період пошуку оптимальних форм і механізмів стягнення податків, який триває й  досі.

 

Стабільність податкової політики по-перше, дає змогу всім суб’єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них  вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, а то й декілька разів  на рік, то це призводить до нерівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Ні про яке  нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й  мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова  служба теж повинна мати певний час  на освоєння механізму стягнення  того чи іншого податку. Коли ж податки  і порядок їх стягнення весь час  змінюються, то на невизначеність фінансових інтересів платників накладається це й плутанина в роботі податкової служби. Але слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певні  обмеження. У зв’язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країні весь час змінюється, необхідні  і відповідні зміни в податковій політиці. Ці зміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхом поступового вдосконалення податкової системи. Причому гнучкість податкової політики забезпечується, насамперед, через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі.