База оподаткування податку на додану вартість

Академія  Внутрішніх Військ МВС України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота  
 

з дисципліни: Податки

  

Варіант 32 
 
 
 
 
 
 
 
 

                  Виконала: студентка 56 а групи

                                                            заочної форми навчання

                            Юзькова А. І.

           

            
 
 
 
 
 

Харків 2011 
 

І. Теоретична частина. 

1. (32) База оподаткування  податку на додану вартість.

2. (37) Порядок  бюджетного відшкодування з податку  на додану вартість. 

І. Вступ.

ІІ. База оподаткування податку на додану вартість та порядок бюджетного відшкодування ПДВ:

1.1. Визначення бази оподаткування податку на додану вартість в разі постачання товарів та послуг.

1.2. Розміри ставок  оподаткування та операції, що  підлягають їх оподаткуванню.

2. 1.Порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

2.2.Проблематика  бюджетного відшкодування податку  на додану вартість.

ІІІ. Висновок.

 
 
 

ІІ. Практична частина.

Задача. (с. 63) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

     Платниками  податку на додану вартість є юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

     Першим  описав механізм дії ПДВ французький  спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги податку на додану вартість перед іншими універсальними акцизами – податком з обороту і податком з продаж. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. – у Франції та Німеччині, у 1969 – у Нідерландах та Швеції. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США.

     ПДВ — найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить до 40% від загальних доходів держбюджету — це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

     В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену  вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 року — і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. На даний момент цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

     Платниками  податку є як фізичні, так і  юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних місяців. В випадку, якщо обсяг діяльності не перевищує вищевказану суму, але суб'єкт вже є зареєстрованим платником ПДВ, він може обрати касовий метод сплати ПДВ — сплачувати цей податок вже після отримання виручки за товар, проданий на умовах подальшої оплати (а не після поставки, як в загальному випадку). Об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.

Існує також перелік з 9 видів операцій, які не належать до об'єкта оподаткування.

Серед них:

• надання послуг зі страхування;
• виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
• випуск, розміщення і продаж цінних паперів;
• передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

   Існують також операції, які не оподатковуються  ПДВ, наприклад, продаж лікарських засобів  і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ освіти і охорони здоров'я, послуги освіти і охорони здоров'я, передача земельних ділянок, послуги з транзитних перевезень територією України та ін.

   Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам — які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість.

   Слід  мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки — в тому числі і акцизний та митний збори.

   Існує дві можливих ставки оподаткування — звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків).

   Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:

• експортованих товарів та супутніх експорту послуг;
• поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;
• поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
• поставок для заправки або постачання космічних кораблів;
• поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);
• послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

 
Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки  і збори.

База  оподаткування при  ввезенні придбаних  іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

     Податкове зобов'язання платника податку — загальний ПДВ, що нарахована платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді. Податковий кредит — сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Термін сплати ПДВ — 12 або 40 днів.

   Невід'ємно з податковим кредитом  пов'язане поняття відшкодування ПДВ.

     Бюджетне  відшкодування ПДВ — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку — покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.

 
1.1 Визначення бази оподаткування податку на додану вартість в разі постачання товарів та послуг

     База  оподаткування операцій з постачання товарів та послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до Податкового Кодексу України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

      
       До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.  
       

       База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.  

     У разі якщо постачання товарів та послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).  
У разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.  
До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.  
У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.  
 
              У разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.  
У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

       У разі постачання товарів  за договорами фінансового лізингу,  які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв'язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

       На номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються.

     Базою оподаткування при ввезенні товарів  на митну територію України є  договірна (контрактна) вартість, але  не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу  України ( 92-15 ), з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

     При визначенні бази оподаткування перерахунок  іноземної валюти в національну  валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення, а в разі нарахування суми податкового зобов'язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, - на день визначення податкового зобов'язання.  

       Для послуг, які постачаються  нерезидентами на митній території  України, базою оподаткування  є договірна (контрактна) вартість  таких послуг з урахуванням  податків та зборів, за винятком  податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.  
 
           Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.  
           Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.