Акцизний збір як вид непрямого оподаткування

ЗМІСТ 

Вступ 

Акцизний  збір як вид непрямого оподаткування 

Законодавче регулювання сплати акцизного збору. Основні елементи

акцизного збору 

Нарахування та сплата акцизного збору 

Висновок 

Використана література 

ВСТУП 

Проведення  ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів

держави та їх складової - бюджету. Через бюджет держава акумулює кошти

для фінансування пріорітетних напрямів виробництва, соціального

розвитку, активізує заходи щодо економії коштів і їх надходження.

Бюджетні  відносини потребують державного регулювання. Воно ж

досягається, зокрема, шляхом чіткої регламентації  бюджетної діяльності,

через впровадження виваженої податкової політики. 

Кожна держава для забезпечення виконання  своїх функцій повинна мати

відповідні  кошти, які концентруються в бюджеті. Джерелами формування цих

коштів  можуть виступати; по-перше, власні доходи держави, по-друге,

податки, які сплачують юридичні і фізичні  особи із своїх доходів. 

За формою оподаткування всі податки поділяються  на дві групи: прямі і

непрямі. 

З точки  зору вирішення фіскальних завдань  непрямі податки завжди

ефективніші за прямі.  Це пов’язано з цілим  рядом чинників. Одна з

головних  причин полягає в різних базах  оподаткування: прибутку або

доходу  при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання - при

непрямому. Відомо, що економічний розвиток усіх без вийнятку країн має

циклічний характер, з тим чи іншим періодом коливань, економічне

зростання чергується зі спадами в економічному розвитку. Саме в період

кризового падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники

розвитку, відбувається і зміншення бази оподаткування, що призводить при

незмінних ставках та умовах оподаткування  до зменшення надходжень до

бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є чутливішою до змін

в економічному розвитку, ніж база непрямих податків. 

За деяких умов непрямі податки, на відміну  від прямих, сприятливіше

впливають на процеси нагромадження, оскільки вони менше зачіпають

прибуток  підприємців, який є одним із джерел нагромадження, а також

тому, що за їх допомогою держава може змінювати  співвідношення між

споживанням та нагромадженням, якщо витратить  кошти, одержані за рахунок

обмеження споживання, на інвестиційні заходи. 

В даній  роботі нас буде цікавити один із непрямих податків - акцизний

збір. Ми роглянемо, що собою являє цей  вид податку, в чому його переваги

і недоліки.  

1. Акцизний  збір як вид непрямого оподаткування 

Акцизний  збір, так само як і ПДВ, є одним  із непрямих податків, отже,

він включається  до ціни товарів і сплачується в кінцевомі рахунку

покупцем, а не виробником товарів. Проте акцизній збір відносять до

категорії специфічних акцизів, а ПДВ - до акцизів  універсального типу.

Спечифічні  акцизи, на відміну від універсальних, стягуються за ставками,

диференціойваними по окремих групах товарів. 

Акцизний  збір був введений в Україні в 1992 р. і разом із податком на

добавлену вартість замінив податки з обороту, який стугувався в Україні,

можна виявити багато спільного між  ними, тоді як ПДВ має значно більше

то спільного  між ними, тоді як ПДВ має значно більше

відмін  від цього податку. 

І податком з обороту і акцизним збором оподатковуються здебільшого

предмети  споживання, котрі, як правило, не належать до предметів першої

необхідності  та рівень рентабельності яких достатньо  високий. При

введені акцизного збору дещо зменшений  був перелік товарів, які до цього

оподатковувалися  податком з обороту. 

Акцизний  збір, так само як і податок з  обороту, має диференціойвані

ставки  по різних групах товарів. Дещо відрізняється  порядок визначення

ставок  по цих податках. Так, переважна більшість  надходжень по податку з

обороту формувалася за допомогою “різниці в цінах”, тобто сума податку

визначалась як різниця між роздрібною та оптовою  ціною, а ці ціни, у

свою  чергу, встановлювалися державою. Такий порядок визначення суми

податку, належної до сплати в бюджет, був  можливий лише в умовах

економіки, всі ціни в якій були твердо фіксовані. Хоча по деякий видах

товарів ставки податку з обороту визначались  у відсотковому відношенні

до цін  реалізації та в абсолютних сумах на одиницю продукції в

натуральному  виразі, перелік цих товарів був  незначний. В умовах, коли

поряд із державними цінами діяють вільні ринкові  ціни, ставки, які

визначаються  в процентах до цін реалізації, є найьільш зручними та

доцільними; саме вони й були використанні при введені акцизного збору. 

Спільним  для податку з обороту й  акцизного збору є те, що вони

стягуються  лише один раз, як правило, в кінцевій ланці виготовлення чи

реалізації  відповідних товарів, тоді як податок  на добавлену вартість

стягується  на кожному етапі виробництва  та реалізації товарів. Крім

того,  і податком з обороту, і акцизним збором в Україні оподатковуються

виключно  товари, а ПДВ стягується з обороту  по реалізації робіт та

послуг  як виробничого, так і невиробничого характеру. 

Об’єктом  оподаткування і податку з  обороту, і акцизного збору є  повна

вартість  товарів, а у ПДВ - лише її частина. 

Зупинимось  тепер ось на якому питанні: чому Україна замість одного

непрямого податку (податку з обороту) було введено два - універсальний

акциз у вигляді ПДВ та специфічні акцизи на окремі групи товарів? 

Передусім необхідно підкреслити, що майже  в усіх країнах із розвинутою

ринковою  економікою акцизи представлені у двох формах - універсальних і

специфічних. Хоча останнім часом специфічні акцизи і поступаються

універсальним своїм значенням у формуванні бюджетних надходжень, їх

існування поки ще не ставиться під сумнів. Причина полягає в тих

відмінах, які існують між цими двома  видами акцизів і зумовлюють їх

різне значення і для фіскальних інтересів держави, і для інших

економічних чинників. 

З точки  зору формування надходжень у бюджет акцизний збір поступається

ПДВ і  обсягом, і стабільністю доходів. Пов’язано  це як із ширшою базою

оподаткування у ПДВ, унаслідок чого на формування доходів бюджету за

рахунок цього податку не впливають зміни  в уподобаннях споживачів і

структурі реалізованих товарів,  так і з  більшою залежністю споживання

підакцизних товарів від циклу економічної  кон’юктури. Що мається на

акцизних  товарів від циклу економічної кон’юктури. Що мається на

увазі? Дослідження економістів свідчать про те, що предмети першої

необхідності, до котрих, як правило, належать підакцизні товари,

проявляють  високу еластичність як щодо цін, так  і щодо доходів

споживачів. Тобто при збільшені цін на ці товари або зменшенні доходів

споживачів  скорочення обсягів споживання останніх відбувається більш

високими  темпами. В період економічного спаду, коли доходи зменшуються,

споживання  підакцизних товарів різко скорочується, що призводить до

зменшення надходжень у бюджет від цього  податку, а в період економічного

зростання, навпаки, надходження збільшуються темпами, які передують

темпи розвитку економіки. Все це робить ненадійними  бюджетні надходження

від цього  податку в періоди значних  коливань кон’юктури. Проте, з іншого

боку, завдяки  високій еластичності надходжень по акцизному збору

відносно  динаміки національного доходу цей  податок є ідеальним з точки

зору  “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. 

Розглянемо  це положення детальніше. На думку послідовників Кейнса,

держава своїм втручанням в економіку  може пом’якшити циклічність її

розвитку, зокрема впливаючи на параметри  попиту, в тому числі й за

допомогою податкової політики, шляхом збільшення податкових надходжень у

періоди економічного зростання та їх зменшення в періоди кризи. Але

емпіричні дослідження західних економістів  показали, що деякі податки

виконують цю функцію і без активного  втручання держави, тобто без  змін в

умовах  та ставках оподаткування, автоматично. Ці податки й дістали назву

“вбудованих стабілізаторів” економічного циклу. До них відносять

податки, еластичність яких щодо національного  доходу вища за одиницю,

тотбто  надходження в бюджет доходів  за рахунок цих податків значною

мірою залежить від динаміки національного доходу: в періоди зниження

макроекономічних  показників розвитку економіки падіння  темпів бюджетних

доходів за рахунок відповідних податків відбувається більш прискореними

темпами, і навпаки, темпи зростання надходжень у бюджет від еластичних

податків  в періоди піднесення випереджають темпи збільшення