Структура грошових витрат домогосподарств в абсолютних та відносних величинах

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

Розглянемо доходи населення за 2010 рік у відсотковому відношенні (Рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1   Доходи населення за 2010 рік, відсотків [4, с. 57]      

 

З даного графіка видно, що найбільшу частку доходів населення  становить заробітна плата, потім  йдуть соціальні допомоги, прибуток та змішаний дохід і найменшу частку від доходів становлять доходи від  власності. Отже заробітна плата  являється основним ресурсом домогосподарств  (42% всіх доходів).  Лише від заробітної  плати залежать бюджетні можливості  домогосподарства. Розглянемо розмір середньої заробітної плати за останні 10 років і за 2010 рік у розрізі по місяцях. (див. дод. таблиця 2.2 і 2.3 )

 Таблиця 2.2

Середньомісячна номінальна та реальна заробітня плата   [9, с.86]

Роки	Номінальна заробітна  плата, грн.	Відсотків до попереднього року
		Номінальна заробітна  плата	Реальна заробітна плата
2000	230	129,6	99,1
2003	462	122,8	115,2
2004	590	127,5	123,8
2005	806	136,7	120,3
2006	1041	129,2	118,3
2007	1351	129,7	112,5
2008	1806	133,7	106,3
2009	1906	105,5	90,8
2010	2239	120,0	110,2

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.3  

  Середньомісячна номінальна та реальна заробітна плата працівників у 2010 році    [9, с.73]                      

	Номінальна заробітна  плата	Відсотків до відповідного періоду попереднього року
		Номінальна заробітна  плата	Реальна заробітна плата
2010	2239	120,0	110,2
У тому числі за місяцями
Січень	1916	117,5	106,0
Лютий	1955	115,8	104,2
Березень	2109	118,3	107,0
Квітень	2107	116,5	106,6
Травень	2201	121,2	112,2
Червень	2373	122,1	114,7
Липень	2367	120,2	113,1
Серпень	2280	121,1	112,3
Вересень	2349	121,9	110,8
Жовтень	2322	121,4	110,8
Листопад	2353	122,8	113,0
Грудень	2629	120,1	110,5

                                                                                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З даних таблиць  видно, що розмір заробітної плати стабільно  зростає протягом останніх 10 років. Це явище більшою мірою зумовлене  поступовим знеціненням національної валюти, що в свою чергу збільшує кількісний об’єм зарплати, але залишає незмінним її  вартісне значення.

Таким чином  найбільшу  частку в ресурсах домогосподарств  становить заробітна плата,  яка, власне, і визначає об’єм доходів  домогосподарств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. НОРМАТИВИ СПОЖИВАННЯ ТА СПОЖИВЧІ БЮДЖЕТИ.

Основним завданням статистики споживання є вивчення фактичного стану і структури споживання населенням матеріальних благ і послуг, задоволення його потреб; аналіз факторів і оцінювання їх впливу на рівень і структуру споживання; побудова та аналіз моделей споживання, виявлення притаманних їм закономірностей і тенденцій.

До головних чинників, що визначають рівень споживання в суспільстві, належать:

1. Рівень соціально-економічного розвитку суспільства, його можливості надавати необхідну кількість благ і послуг для задоволення  існуючих у суспільстві потреб;
2. Рівень розвитку потреб у суспільстві;
3. Рівень доходів населення і їх здатність забезпечити платоспроможний попит населення на товари і послуги .

Найважливішим інструментом при вивчені споживання є соціально-економічні нормативи споживання, що є орієнтирами  для формування бажаної структури умов, рівня і якості життя населення, створення певних пропорцій споживання, що визначаються станом економіки і соціальної політики, що здійснюється в державі.  Розрізняють наступні види соціально-економічних нормативів споживання: цільові, раціональні нормативи і соціальні гарантії.

Цільові нормативи  споживання  визначаються показниками рівня життя. Досягнутого групами населення. В яких споживання матеріальних благ і послуг випереджає споживання в інших групах населення. Такі групи мають найбільш розвинені потреби і можливості їх задоволення. Обсяг і структура їх споживання є тим зразком, особливо в області споживання  послуг культури, котрого корисно дотримуватися іншій частині населення. Ці нормативи використовуються  як цільові орієнтири економічного розвитку.

 

 

Раціональні нормативи  споживання формуються з урахуванням наукових уявлень про систему суспільних і особистих потреб і раціональності тих чи інших видів, а також рівнів споживання і форм задоволення окремих потреб.

Соціальні гарантії являють собою нормативи на доступність споживання. Вони спрямовані на створення реальних умов, що забезпечують населенню можливість споживати ті чи інші блага і послуги в гарантованому обсязі. Такі нормативи узгоджують рівень розвитку потреб населення з фактичними умовами їх задоволення, які виступають у якості ресурсних обмежень. Соціальні гарантії виражають, по суті, зобов’язання держави забезпечити своїм громадянам  мінімальну заробітну плату, мінімальні трудові і соціальні пенсії для літніх і непрацездатних громадян, мінімальну стипендію учням; право на одержання допомоги із соціального страхування (з тимчасової непрацездатності, з безробіття для працездатних  осіб, вагітності і пологах,  догляду за малолітньою дитиною і т. ін.), мінімальний набір загальнодоступних і безкоштовних послуг  у галузі освіти, охорони здоров’я та культури.

Соціально-економічні нормативи  споживання застосовуються як інструмент планування соціальної політики, а  також як критерій оцінювання якості життя. Раціональні та цільові нормативи  можуть бути взяті за еталони при  оцінюванні досягнутого рівня життя, а соціальні гарантії – за базу порівняння в разі поточного оцінювання рівня життя. Соціально-економічними нормативами споживання  населенням товарів і послуг є споживчі бюджети  різних рівнів, які являють собою  вартісне вираження  відповідного споживчого кошика.

Споживчій кошик – це натурально-речовинний склад споживчого бюджету. Він являє собою певний набір продуктів харчування,  непродовольчих товарів і послуг, призначених для споживання  населенням і окремими його групами  і забезпечення їх потреб  на відповідному нормативному рівні. Споживчий кошик у цілому  складається з продовольчого та непродовольчого кошиків і кошика послуг.

 

 

 Під час формування  споживчого кошика беруться збалансовані  набори товарів і послуг за  такими основними статтями витрат  людини і домашнього господарства: харчування, одяг, білизна, взуття, ліки, предмети гігієни і санітарії,  меблі, предмети культурно-побутового  і господарчого призначення, житло  і комунальні послуги, транспорт  і зв'язок, дитячі дошкільні установи. У продовольчий кошик включають   хліб і хлібопродукти,  м'ясо  і м’ясопродукти,  молоко і  молокопродукти,  яйця, картоплю, овочі,  фрукти і ягоди, рибу і рибопродукти, олію рослинну і маргарин, цукор  і кондитерські вироби. До складу  непродовольчих товарів входять   предмети санітарії і гігієни,  а також деякі інші предмети  нетривалого користування,  також  до складу включено оплату  житла, електроенергії,  опалення, водопостачання і каналізації, витрати на транспорт і зв'язок, ремонт предметів домашнього побуту,  що не можуть бути відремонтовані господарем. Вартість певного споживчого кошика, яка оцінюється  за середніми або мінімальними цінами купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх  форм  їхньої  реалізації, і є величиною відповідного споживчого бюджету. При вивченні споживання, зокрема процесів диференціації населення за рівнем споживання, залежно від поставлених завдань дослідження, використовуються такі споживчі бюджети: бюджет прожиткового мінімуму, раціональний і фактичний споживчі бюджети.

Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору  товарів і послуг споживчого кошика прожиткового мінімуму, тобто соціально допустимого мінімуму споживання. Бюджет прожиткового мінімуму є, по суті, нижньою межею вартості життя або тим порогом мінімального споживання, нижче за який починається злиденність.

Раціональний  споживчій бюджет – включає вартість товарів і послуг, предметів культурно-побутового і господарчого призначення, відповідно до науково обґрунтованих норм споживання і нормативів задоволення  раціональних потреб людини. Склад раціонального споживчого кошика визначається на основі наукових норм і нормативів споживання товарів і послуг, що забезпечують людині нормальне відновлення фізичних та інтелектуальних сил і, відповідно, нормальний рівень життя.

Наприклад, відповідно до існуючих  нині наукових уявлень про раціональне  харчування споживчій кошик  раціонального  споживчого бюджету  має містити  таку кількість основних продуктів  харчування на одну особу за місяць. (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1

Продуктовий склад споживчого бюджету у середньому за рік у розрахунку на одну особу, кг [12, с.121]

Продукти	Норма споживання
М'ясо і м’ясопродукти	5,8
Молоко і молочні продукти	30,0
Яйця (шт.)	22,0
Риба і рибопродукти	1,5
Цукор	2,9
Олія	1,1
Картопля	8,8
Овочі та інші баштанні	11,7
Плоди, ягоди, виноград	6,3
Хліб і хлібопродукти	8,8

 

 

Фактичний споживчій  бюджет являє собою вартісне вираження набору фактичного споживчого кошика, тобто набору товарів і послуг фактично споживаних населенням або окремими соціально-демографічними групами.

 

 

 

 

 

Розглянемо фактичне споживання продуктів харчування з 2000 по 2010 рік. (таблиця 3.2)

Таблиця 3.2                                                       

Рівень споживання продуктів харчування на одну особу за рік, кг   [9, с.45]

	2000	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
М'ясо та м’ясопродукти (у  перерахунку на м'ясо, включаючи  сало і субпродукти у натурі	33	35	39	39	42	46	51	50	52
Молоко і молочні продукти (у перерахунку на молоко)	199	226	226	226	235	225	214	212	206
Яйця, шт.	166	214	220	238	251	252	260	272	290
Риба і рибопродукти	8,4	12,0	12,3	14,4	14,1	15,3	17,5	15,1	14,5
Цукор	37	36	38	38	40	40	41	38	37
Олія	9.4	11,3	13,0	13,5	13.6	14,3	15,0	15,4	14,6
Картопля	135	138	141	136	134	130	132	133	128
Овочі та баштанні продовольчі  культури	102	114	115	120	127	118	129	137	144

 

Оптимальна структура  раціонального бюджету  виглядає так: витрати на продукти харчування – не повинні перевищувати 30%; витрати  на непродовольчі товари – 47%,  у  тому числі на одяг і взуття – 20%,  предмети  культури  і    побуту – 18%, інші товари – 9%, витрати на всі  послуги – 23%. В основу розробки раціональних споживчих бюджетів покладено два методологічні принципи: аналогії споживання і рівної доступності товарів і послуг. Принцип аналогії полягає в тому, що раціональні нормативи споживання визначаються  за рівнем і структурою споживання товарів і послуг групами населення, які досягли на даному етапі розвитку суспільства кращих показників споживання.

 Принцип рівної доступності  економічних благ дає можливість  у розрахунках нормативів елімінувати  вплив факторів  виробництва і  пропозиції благ по території країни, а також диференціацію доходів населення. Поєднання цих принципів забезпечує розробку усередненої («ідеалізованої») моделі споживання населення.

Поряд із такою моделлю  розробляються диференційовані  раціональні споживчі  бюджети  для різних груп населення залежно  від їх професійного складу, природно-кліматичних, демографічних, соціальних та інших  факторів.

Цей соціальний норматив споживання є найважливішим критерієм оцінювання досягнутого в суспільстві рівня  споживання. Оцінюють досягнутий рівень споживання порівнянням його структури  з структурою раціонального споживання. Показник чисельності населення, яке має споживчі бюджети, менші від раціонального, є однією з характеристик поширеності бідності та оцінкою досягнутого рівня життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ АНАЛІЗІ СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ

 Купівельна спроможність  домогосподарства визначається  рівнем доходів домогосподарства  і його внутрішніми ресурсами.  Рівень та структура споживання  є важливими індикаторами економічного  і соціального стану домогосподарств,  тому їх дослідження має велике  значення при розробці та реалізації  державних програм, спрямованих  на усунення диспропорцій  у  життєвому рівні різних соціально-економічних  груп населення. На формування  та ступінь задоволення споживчих  потреб  домогосподарств впливають   різноманітні фактори, це і  їх чисельний склад, наявність  дітей, стать, вік, соціальний  статус тощо, але безумовно, найсуттєвіший  вплив із них мають рівень  джерела та регулярність надходжень  загальних доходів домогосподарств.