Статистика сільського господарства

Сукупність, загальні ознаки яких вивчає статистика, складаються із відповідних одиниць, підлягають спостереженню, які отримали в зв'язку з цим найменування одиниць спостереження. Величини тих або інших ознак цих одиниць сукупності змінюється, варіює від однієї одиниці до іншої. Вивчення статистичних сукупностей, їх загальних ознак, в тому числі їх варіацій, незалежно від специфіки змісту, тобто незалежно від того, суспільні або природні, хімічні або біологічні процеси отримують відображення, яке є завданням математичної статистики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. . Показники обсягу і складу продукції рослинництва і тваринництва в натуральному виразі , методи їх обчислення

 

 

Всі елементи факторів виробництва можуть і повинні  бути охарактеризовані з боку їх розміру  і якості. В ролі показників  розміру використовуються перш за все натуральні і цінні показники. Натуральні – це, як правило, дуже конкретні, специфічні, окремі показники, придатні для характеристики окремих елементів засобів виробництва або продукції. Однак в певних економічно-допустимих границях натуральні показники виступають також в  агрегованому виді. Тому серед натуральних показників відрізняють агреговані (укрупнені) і деталізовані показники. Системну єдність таких показників можна бачити в широко поширеній сільськогосподарській статистиці класифікаціях (класифікація сільськогосподарських угідь, класифікація великої рогатої худоби по вікових і статевих або технологічних групах і т.п.), де поряд з загальною (екстенсивною за своїм характером) величиною (показником) об'єкта, який класифікується, виділені його  складові деталізуючі показники.

Ціннісні  показники можуть об'єднувати всю  масу створених засобів виробництва  або виробленої продукції або  представляти в грошовій формі їх окремі елементи.

За ціннісними показниками ховаються в кінцевому  рахунку затрати сукупної суспільної праці. Тому в певній сфері широке поширення мають безпосередньо трудові показники. По засобах виробництва або продукції, пов'язаних визначеними суспільними якостями, використовують різні форми суспільних показників, так звані умовно натуральні показники (енергетична потужність, кормові одиниці калорії і т.п.). Якісна характеристика також може бути дана диференційовано по окремих елементах або з певним ступенем узагальнення.

Показники обсягу продукції рослинництва і середньої  продуктивності. Розмір всієї продукції рослинництва може бути визначений в ціннісній формі. Якщо q_і – кількість продукції кожного виду, р_і – ціна, то загальний обсяг продукції буде    q_ір_і. Але продукція кожного виду є витвір двох елементів – площі, з якої вона одержана, і середнього збору з гектара. Отже, якщо позначити площу s, а середній збір з гектара – у, то загальний обсяг продукції буде      s_іу_ір_і. Розділивши        s_іу_ір_і на   s_і, одержимо середній вихід продукції з гектара сільськогосподарських угідь у грошовому виразі – ур.

Продукція рослинництва створюється на різних видах угідь (рілля багаторічні насадження, натуральні сінокоси, пасовища). Якщо площу кожної культури, яка виробляється на ріллі  позначити s_n, а урожайність – у_п, відповідно площа кожної культури, яка обробляється в саду, - s_c, а урожайність у_с, і т.п., тоді

 

 

syp =         s_ny_np +      s_cy_cp  +      s_лy_лp +      s_вy_вp.

вся продукція         продукція              продукція              продукція         продукція  пасовищ

рослинництва          ріллі                         саду                        луга                      (випасів)

 

 

 

Порівнюючи  продукцію кожного виду угідь  з загальною площею цього виду угідь, одержимо середній вихід продукції  в грошовому виразі з одиниці  площі.

Оскільки  продукція на орних землях одержується фактично лише з посівної площі, можна вирахувати, крім середнього виходу продукції з гектара ріллі, також середній вихід продукції з гектара посівної площі.

Продукція тваринництва поділяється на дві групи:

1) продукція  нормальної життєдіяльності тварин, реалізація якої для вживання за межами тваринництва не пов'язана з забоєм (ліквідуванням) самих тварин (молоко, вовна, яйця, мед і т.п.). У створенні цієї продукції тварини виступають в якості засобів праці;

2) продукція  приплоду і приросту, або продукція вирощування тварин. Реалізація цієї продукції за межами тваринництва пропонує забій тварин. Використання цієї продукції вирощування тварин для відтворення стада пов'язано з подальшим його залишенням в сфері тваринництва. Таким чином, тварини, які ростуть чи відгодовуються, виступають як пов'язані у виробництві предмети праці, або інакше, незавершене виробництво м'ясного контингенту, а також тварин основного стада. Вирощена доросла худоба, племінна, представляє собою закінчену готову продукцію, яка використовується в ролі засобів праці.

До завершеної продукції тваринництва, одержаної  в результаті вирощування худоби, відносять:

 

1) тварин, вирощених  для племінних цілей (комплектування  основного стада);

2) тварин, вирощених  для експлуатації в якості тяглової сили;

3) тварин, вирощених  для забою на м'ясо;

4) приріст  живої ваги, вибракуваних дорослих  тварин, які поставлені на відгодівлю.

 

  Слід відмітити,  що якщо не враховувати приріст  живої ваги дорослої худоби  і скороспілість видів тварин, то готова продукція тваринництва (в виді дорослих, племінних, робочих і призначених до забою м'ясних тварин) створюються протягом більш або менш довгого часу (1,5 – 3 роки). В зв'язку з цим до кінця року, коли визначають продукцію всіх галузей значна частина поголів'я знаходиться в стані незавершеного виробництва. Однак це незавершене виробництво через особливості своєї натуральної форми  дуже специфічне, оскільки: а) можлива реалізація частини такої худоби на сторону для подальшого вирощування на плем'я або забій; б) можливо порівняно в великих розмірах зміна часу передачі худоби для забою (хоч економічно худоба того чи іншого віку і призначення чи до незавершеного виробництва, чи до функціонуючих засобів праці, при певних умовах ця худоба може бути також забита на м'ясо).

Внаслідок відмічених обставин в якості готової продукції  тваринництва сільськогосподарських  підприємств предстає, по-перше, вся  реалізована за межі господарства худоба племінного і м'ясного призначення, в тому числі і незакінчена  виробництвом взагалі (молодняк), по-друге, худоба, яка вирощується для поповнення свого стада і для внутрігосподарського забою. Але худоба, реалізована на сторону, і худоба, залишена на плем'я у себе чи забита на м'ясо, - результат виробництва не одного року (у всякому разі цей період виробництва виходить за межі календарного року). Більше того, реалізована після відгодівлі вибракувана худоба і куплена худоба містить частину продукції, яка була врахована за інші періоди чи в інших господарствах. Тому продукцію цього року можна визначити лише розрахунковим шляхом – методом відповідних балансових рівностей у двох формах: в грошовій і в живій вазі.

1. В грошовій  формі. В цьому випадку із  вартості худоби на кінець  року і вартості реалізованої  забитої худоби вираховують вартість худоби, яка є на початок року і купленої.

2. В живій  вазі. Визначення продукції тваринництва  в живій вазі має відоме  економічне значення з двох  підстав: 1) вирощування на плем'я  і м'ясо, а також відгодівля  худоби характеризується зміною  живої ваги; 2) вся худоба м'ясного призначення, а також (протягом відповідного періоду) і худоба основного стада представляє комплексну сировину для виробництва м'яса, сала, шкіри і т.п.. Разом з тим необхідно відмітити, що цей показник живої ваги дуже грубий і неточний, оскільки: а) підсумовується жива вага худоби різних видів, яка відрізняється виходом м'яса і його якістю (калорійність, смакові якості, і т.д.); б) жива вага значно коливається незалежно від забійної ваги через один стан тварини; в) врахована продукція живої ваги може бути загублена при наступному недогодовуванню худоби. 

Перший недолік  може бути в певній мірі ліквідований перерахунком живої ваги на забійну. Однак, стосовно до вирощування племінної  худоби це не дає  особливої переваги. Другий недолік не можна перебороти нормативним перерахунком на забійну вагу. Для цього необхідно визначити забійну вагу по об'єктивних признаках тварин, що потребує спеціальних навичок і здійснювати  лише на заготівельних пунктах. Третій недолік, на жаль, представляє специфічну трудність обліку невиправданих втрат виробництва.

Сільськогосподарська  продукція реалізується в натурі по наступних каналах:

 

а) відшкодування  в цій галузі (насіння, поповнення худоби, яка вибула і ін.);

б) накопичення  в цій галузі (насіння для розширення посівів, вирощена для збільшення стада худоба і ін.);

в) відшкодування  в інших галузях господарства;

г) накопичення  в інших галузях господарства;

д) невиробниче  споживання всередині господарства: оплата праці та інші форми розподілення  (допомоги престарілим, загальні споживчі потреби і т.п.);

е) реалізація продукції за межі господарства (товарна  продукція);

ж) втрати при  зберіганні.

 

Частина продукції, яка споживається в своєму господарстві чи реалізується за межі підприємства може попередньо піддаватися промисловій переробці. Така продукція реалізується державі в порядку планового і надпланового продажу державним заготівельним органам, різним торговельним державам і кооперативним установам, на колгоспному ринку, в порядку обміну з іншими підприємствами, як повернення натуральних суд і як натуральна оплата за проведені послуги.

Річні звіти  сільськогосподарських підприємств  звичайно не містять  повної характеристики розподілення продукції відповідно до економічного змісту її частин. Наприклад, виділяється продукція, яка залишається на насіння (насіннєві фонди  колгоспів). Але насіннєвий фонд може включати і просте відшкодування витраченого насіння, і накопичення, призначене для розширення чи інтенсифікації посівів, і страхові запаси. Тому необхідні додаткові розрахунки по визначенню розміру кожної із цих частин, що при наявності відповідних даних зробити неважко. Облік розподілу продукції кожного року по вищезазначених каналах ускладнюється також в зв'язку з тим, що залишки, які переходять з минулих років, продукція свого виробництва цього року і куплена продукція часто об'єднуються. В такому випадку можна лише визначити частку кожного джерела в загальному обсягу надходження (різниця  перехідних залишків, продукція свого господарства і куплена) і  розповсюдити на кожний з цих джерел фактичні середні пропорції між  видатковими статтями.

Рух (розподіл) різних видів продукції сільського господарства вивчається шляхом складання  балансів цих видів продукції  за відповідний рік. Так, наприклад, по рослинництву статистичні органи складають за кожний календарний рік натуральні баланси зерна і продуктів  переробки зерна, соняшника, картоплі, овочів і баштанних продуктових культур, фруктів і ягід, винограду і цитрусових культур, сіна і соломи, кормових коренеплодів і кормових баштанних культур, цукрового буряка на корм худобі, силосу.

По зернових культурах і картоплі баланс в  натурі складає також за сільськогосподарський  рік (умовно з 1 липня попереднього року по 1 липня поточного року).

Баланси по тваринництві розробляють за календарний рік по таких видах продукції, як молоко, включаючи продукти його переробки, м'ясо в забійній вазі в цілому і по видах тварин, яйця, вовна.

 

Баланси продуктів  сільського господарства  складають  по кожній категорії господарств (радгоспи, підсобні та інші державні господарства, міжгосподарські підприємства, колгоспи, колгоспники, робітники, службовці та інші групи населення) і в цілому по всіх категоріях.

В прибуткових і видаткових статтях балансу  рослинництва та продуктів тваринництва передбачені всі види надходжень і реалізації, включаючи внутрігалузевий (внутрісільський) обіг та запаси сільськогосподарських продуктів на початок та кінець року.

 

 

2.3. Показники валової .кінцевої і товарної продукції сільського господарства. Товарність продукції, методи їх обчислення

 

 

Статистика повинна  забезпечувати правильне визначення обсягу валової продукції і характеристику розподілення і реалізації продукції  відповідно до її економічного змісту і зростаючих суспільних потреб. Важливе  завдання цього розділу статистики – розглянути показники виконання плану виробництва і реалізації продукції, вивчити динаміку виробництва продукції і міжгалузеві зв'язки реалізації продукції, виявити резерви збільшення валової  і чистої продукції галузей.

Валова продукція сільського господарства обчислюється по методу валового обороту, тобто як сума сирих продуктів рослинництва і тваринництва. В валову продукцію сільського господарства включають приріст багаторічних насаджень в розмірі витрат по догляду за молодими насадженнями з первинним обліком вартості закладки насаджень, продукцію приплоду, приросту і привісу скота і зміна величини незакінченого виробництва (озимі посіви, оранка під зяб і т.п.) на кінець року  в порівнянні з початком року. Останню частину, яка не є продукцією, а роботою, зважаючи на її якісну своєрідність було б правильніше використати лише при аналізі виробництва.

До сирої первинної продукції  сільського господарства статистика відносить  продукцію, яка не піддається переробці  в інших галузях, наприклад зерно, бавовна-сирець, цукровий буряк, насіння соняшника, картопля, сирі овочі, плоди, молоко; продукцію приплоду, продукцію приросту молодняку і привісу відгодовуваної худоби в живій вазі, вовну (немиту) і т.п.

Переробка зерна на муку, насіння  соняшника на олію та макуху, молока на масло, сметану, сир  і т.п., забій худоби на м'ясо розглядаються як процеси несільськогосподарського, а промислового виробництва, хоч вони і відбувалися  на сільськогосподарському підприємстві. Відповідно і продукція такого типу є продукцією не сільськогосподарської, а переробних галузей промисловості.

Валова продукція сільського господарства в натуральному виразі (валовий збір, валовий надій молока, валова продукція  вирощування худоби і птиці, валовий  настриг вовни і т.п.) представляє собою характеристику виробництва – основної стадії відтворення продукції. Результати проходження продукції сільського господарства по інших стадіях відображаються специфічними показниками. Тим самим утворюється система показників відтворення продукції сільського господарства. В цій системі подані показники, які відображають початкові проміжні і кінцеві підсумки роботи, серед них – валова, кінцева, товарна реалізована і чиста продукція.