Статистика охраны окружающей среди

2.2. Cтатистичний облік та інформаційне забезпечення охорони навколишнього середовища

Кожне з підприємств і організацій  веде первинний облік використання ресурсів для виробничого процесу, облік забору та скидів води, викидів  в атмосферу та облік витрат на природоохоронні заходи.

Статистичний  облік у галузі охорони атмосферного повітря від забруднення здійснюється за такими напрямками - викиди шкідливих  речовин в атмосферу, їх очистка  та утилізація, виконання заходів  щодо скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу, характеристика джерел викидів шкідливих речовин, робота пило -, газоочисних установок, кількість шкідливих речовин викинутих у повітря порівняно з минулим роком.

Водогосподарські  організації звітують за обсяги води, використані для власних потреб, для водозабезпечення населення і споживачів невиробничої сфери, а також за обсяги і якість скинутих стічних вод.

Сільськогосподарські  підприємства за погодженням з місцевими  органами по регулюванню, використанню і охороні вод можуть не надавати інформацію за воду, одержану від управлінь зрошувальних систем.

У випадку  коли споживач забирає або скидає воду в кількох місцях одного водостоку, а відстань між крайніми водозаборами не перевищує 20 км, з дозволу місцевих органів по регулюванню використання і охороні вод обсяг забраної води може враховуватись сумарно.

Якщо в одну систему водопостачання вода забирається  одночасно з кількох поверхневих  і підземних джерел, її використання визначають по кожному джерелу пропорційно  фактичному забору.

Коли  водозабори (скиди) здійснюються з моря, озера, водосховища або в них, обсяги води враховують по кожному  водному об'єкту сумарно по всіх заборах (скидах), що знаходяться у  споживача, незалежно від кількості  цих водозаборів і відстані між  ними.

При заборі води з підземних водоносних горизонтів обсяг води відбивається сумарно по кожному горизонту  незалежно від кількості свердловин. Якщо вода забирається одночасно  з кількох водоносних горизонтів (шахти, розрізи) і визначити її надходження  з окремих горизонтів неможливо, враховується загальна кількість забраної води.

Основним джерелом вихідної інформації щодо витрат на охорону  навколишнього середовища підприємств  варто вважати річну форму  державної статистичної звітності  № 1 – екологічні витрати «Звіт про витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі», яка затверджена Наказом Держкомстату України від 21.06.2010 року № 233 Цю звітність подають органу державної статистики за місцем здійснення економічної діяльності юридичні особи (їхні відокремлені підрозділи), що здійснюють витрати на охорону навколишнього природного середовища, сплачують платежі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднених зворотних вод, розміщення відходів у навколишньому середовищі, виконують науково-дослідні роботи, надають екологічні послуги, займаються управлінською діяльністю природоохоронного спрямування, до 20 лютого року, наступного за звітним [1].

Порядок формування звіту  регламентовано відповідною Інструкцією.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного

спостереження № 1 – екологічні витрати, до витрат на охорону навколишнього природного середовища відносяться усі види витрат, спрямовані на запобігання, скорочення чи ліквідацію забруднення, інших видів шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, при наданні послуг чи використанні продукції, а також на збереження біорізноманіття та середовища існування.

Статистичний облік витрат на охорону навколишнього природного сере-довища гармонізований Класифікацією напрямків природоохоронної діяльності і витрат (СЕРА), яка використовується у міжнародній практиці. 

 

 

2.3.Витрати на охорону навколишнього природного середовища:  статистичний аспект

Проблема охорони навколишнього середовища є  виключно різносторонньою за своєю формою та змістом. Це вимагає особливих підходів до формування індикаторів, які в узагальненому вигляді відображали б усю різноманітну сукупність природоохоронних заходів. Таку специфіку мають перш за все вартісні показники. 

Державне регулювання  природоохоронної діяльності повинно  засновуватися на активному використанні вартісних величин, тільки в такому випадку воно буде мати значущий і  результативний характер. Економічне структурування витрат на охорону навколишнього природного середовища за групами та елементами витрат у рамках спрощеного підходу може висвітлюватись із різних позицій.

У загальному вигляді можна виділити такі групування за:

А) видами та напрямками витрат;

Б) джерелами фінансування витрат;

В) видами природоохоронних ресурсів і напрямками охорони природи;

Г) формами власності (інституціональним групами);

Д) іншими видами групувань (за галузевими, відомчими, територіальними ознаками [11].

Виходячи із необхідності адекватного, повного і комплексного відображення сукупності природоохоронних робіт, за основу доцільно прийняти групування та напрямками витрат.

Протягом 2011р. на охорону  навколишнього природного середовища підприємствами, організаціями та установами було витрачено 18490,7 млн.грн., що на 41% більше порівняно з 2010р. З них 65% (12039,7 млн.грн.) – поточні витрати на охорону природи, пов'язані з експлуатацією і обслуговуванням засобів природоохоронного призначення, 30%    (5607,4 млн.грн.) – інвестиції в основний капітал, направлені на будівництво і реконструкцію природоохоронних об’єктів, придбання обладнання для реалізації заходів екологічного  спрямування і 5% (843,6 млн.грн.) – витрати на капітальний ремонт природоохоронного обладнання.

За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів було освоєно майже 10% капітальних інвестицій і здійснено 3% поточних витрат, а основним джерелом фінансування витрат на охорону довкілля, як і в попередні роки, були власні кошти підприємств – відповідно 67% і 96%.

Майже дві третини  поточних витрат від загальної суми по країні було здійснено підприємствами, які зареєстровані у Дніпропетровській (3188,8 млн.грн.), Донецькій (2037,1), Луганській (1134,0), Запорізькій (958,4 млн.грн.) областях та м.Києві (644,5 млн.грн.).  

Динаміка капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища наведена у додатку 1.

Основними платниками екологічного податку  були підприємства, які виробляють та розподіляють електроенергію, газ  та воду (пред’явлено податку на суму 1067,3 млн.грн., або 54% від сумарного обсягу по країні), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (275,9 млн.грн., або 14%), добувної промисловості (243,7 млн.грн., або 12%), виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів (133,3 млн.грн., або 7%).

Підприємствами, організаціями, установами країни фактично сплачено протягом 2011р. майже 1843,9 млн.грн. екологічних платежів (з урахуванням 

погашення заборгованості за попередні роки), що становить 87% від загальної суми пред’явлених платежів.

За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів було освоєно майже 10% капітальних інвестицій і здійснено 3% поточних витрат, а  основним джерелом фінансування витрат на охорону довкілля, як і в попередні  роки, були власні кошти підприємств – відповідно 67% і 96%.

Протягом 2011р. підприємствам, організаціям, установам за забруднення  навколишнього природного середовища і порушення природоохоронного законодавства пред’явлено екологічних платежів на загальну суму 2122,8 млн.грн., з них екологічний податок за викиди в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел –  67,7% (1438,0 млн.грн.), за розміщення відходів –  23,2% (491,7 млн.грн.), за скиди забруднювальних речовин у водойми–2,8% (60,3 млн.грн.) та 6,3% (132,8 млн.грн.) –  штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства [4].

 

2.4. Основні статистичні показники охорони навколишнього середовиша

Система показників охорони  навколишнього середовища, яка діє  в Україні, грунтується на розробленій  у 70-ті роки системі статистичної звітності, що стосується навколишнього середовища. Головним завданням цієї галузі статистики стало забезпечення органів управління та планування інформацією, яка була необхідна для визначення стратегії та тактики природокористування і охорони навколишнього середовища в країні, заходів з регулювання впливу господарської діяльності на довкілля.

Побудова системи показників статистики навколишнього середовища грунтується на використанні моделі «навантаження— стан—реакція», згідно з якою стан навколишнього середовища та окремих його компонентів визначається впливом соціально-економічної діяльності людини і реакцією суспільства, яка спрямована на запобігання та зменшення наслідків цієї діяльності. Зазначена система показників складається з таких підсистем:

1) показники навантаження;

2) показники стану  навколишнього середовища;

3) показники реакції  суспільства;

4) показники запасів  та фондів окремих компонентів  навколишнього середовища.

Показники навантаження поділяються на показники антропогенного та природного навантаження. Щоб оцінити антропогенне навантаження на довкілля, застосовують показники:

• видобутку (збору врожаю) окремих природних ресурсів;

• що характеризують кількість  викидів і скидів забруднюючих речовин  та відходів у атмосферне повітря, водні ресурси та в землю;

• що характеризують кількість  використовуваних біохімічних речовин (природних та хімічних добрив, пестицидів) за розміром площі та інтенсивністю  їх використання.

Природне навантаження на компоненти навколишнього середовища вивчається за допомогою показників, що відбивають масштаби та інтенсивність природних явиш і стихійного лиха, такого як засуха, повінь, землетрус, які негативно впливають на навколишнє середовище.

Показники стану навколишнього  середовища використовують для характеристики наслідків антропогенного та природного впливу на довкілля:

• показники, що відбивають кількісні зміни в природних  ресурсах, а саме біологічних, відновлюваних  та невідновлюваних. До них належать показники зміни площі посівів  сільськогосподарських культур, популяції домашніх тварин, окремих популяцій рибних запасів, видів флори та фауни тощо. Для розрахунку таких показників застосовується підхід, що базується на оцінці зміни запасів;

• показники якості навколишнього  середовища визначають фактичні якісні властивості повітря, води та землі, які виражаються показниками концентрації окремих видів забруднюючих речовин. Для такої оцінки використовується підхід, що полягає в порівнянні рівнів фактичної концентрації забруднюючих речовин зі значеннями їх нормативних показників — гранично допустимих концентрацій (ГДК), перевищення яких призводить до різних порушень стану здоров'я людей, негативно впливає на умови існування тварин і рослин;

• показники стану  здоров'я населення, такі, наприклад, як захворюваність. Особлива увага приділяється вивченню стану здоров'я дітей та немовлят, які найбільше потерпають через погіршення стану навколишнього середовища.

Основні показники техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у 2000 – 2011 роках наведено у додатку 2.

Показники реакції  суспільства на наслідки впливу соціально-економічної діяльності та природних явищ на навколишнє середовище характеризують реакцію, що має на меті змінити спрямованість несприятливих тенденцій завдяки досягненню рівноваги у співвідношенні діяльності суспільства, підтримання здоров'я екологічних систем та сталості у використанні природних ресурсів. Ці показники поділяються на такі групи:

• показники, що безпосередньо  описують заходи з охорони

навколишнього середовища;

• показники витрат на реалізацію заходів з охорони  навколишнього середовища.

До заходів, спрямованих  на охорону навколишнього середовища, належать:

  1) заходи з відновлення деградованого довкілля та окремих

його компонентів;

  2) проведення досліджень із проблем забруднення навколишнього середовища та спостереження за забрудненням;

  3) заходи із захисту та збереження природи;

4) заходи, пов'язані зі  створенням державних структур  для контролю за забрудненням.

Показники запасів і  фондів окремих компонентів навколишнього середовища та кадастру екосистем дають оцінку запасів природних ресурсів та фондів населених пунктів і їх зміни внаслідок соціально-економічної діяльності суспільства. Ці показники розглядаються під час вивчення окремих видів природних ресурсів.

 Показники статистики лісових ресурсів.

Статистика лісового господарства, котра має інформацію про наявність, кількісний та якісний  стан лісових ресурсів і їх охорону, розглядає ліси передусім як економічний  ресурс. На підставі показників лісового господарства розробляють плани розвитку лісового господарства та лісової промисловості, організують лісогосподарське виробництво і лісоексплуатацію. Багато в чому виконання цих завдань визначається породним та віковим складом лісонасаджень. Саме тому облік лісів проводять залежно від їх народногосподарського призначення, місцезнаходження та виконуваних природоохоронних функцій. Розрізняють три групи лісів.

До першої групи належать ліси, що мають таке значення:

• водоохоронне (заборонені зони вздовж водних об'єктів, а також заборонені смуги лісів, що зберігають нерестилища цінних промислових риб);

• захисне (лісові смуги  вздовж шляхів, протиерозійні ліси);

    • санітарно-гігієнічне  та оздоровче (зелені зони навколо  міст, курортів та джерел водопостачання), а також заповідники, національні та природні парки, приальпійські ліси.