ознака є атрибутивною, тому при розробці по ньому переписних листів необхідно скласти наперед перелік потрібних для аналізу класифікацій (угрупувань по атрибутивних ознаках). При складанні класифікацій з великим числом атрибутивних записів наперед обґрунтовується віднесення до певних груп. Так, по своєму заняттю населення ділиться на декілька тисяч видів, які статистика  зводить в певні класи, що фіксується в так званому словнику занять.

     При вивченні структури по  кількісних ознаках виникає можливість  використовування таких статистичних узагальнюючих показників,  як середня, мода і медіана, міри відстані або показників варіації для характеристики різних параметрів населення. Дані структури  явищ служить основою вивчення зв'язку в них. В теорії статистики розрізняються функціональні і статистичні зв'язки. Вивчення  останніх неможливе без розділення сукупності на групи і потім порівняння величини результативної ознаки.  

   Угрупування по  ознаці чинника і зіставлення  із змінами ознаки результативного  дозволяє встановити напрям зв'язки: пряма вона або зворотна,  а так само дати уявлення про її форму ламаної регресі. Дані угрупування дозволяють побудувати систему рівнянь, необхідну для знаходження параметрів рівняння регресії і визначення тісноти зв'язку за допомогою розрахунку коефіцієнтів кореляції.

   Угрупування і класифікації служать основою  для використовування дисперсійного  аналізу зв'язків між показниками  руху населення 

   і чинниками, що їх викликають.

     Широке використовування знаходять  у вивченні населення статистичні методи дослідження динаміки, графічне вивчення явищ,  індексний,  вибірковий і балансовий.  

   Рис. 2.1 Співвідношення питомої  ваги промислового виробництва  та питомої ваги капітальних  вкладень і іноземних  інвестицій (у фактичних  цінах) по регіонах у  2007 році. 

   Можна сказати що статистика населення  використовує для вивчення свого  об'єкту весь арсенал статистичних методів і прикладів. Крім того застосовуються і методи розроблені тільки для вивчення населення. Це методи реального покоління (когорт) і умовного покоління.

   Перший  дозволяє розглянути зміни в природному русі ровесників (що народилися в одному році) - подовжній аналіз; другою розглядає  природний рух однолітків (що живуть в один і той же час) - поперечний аналіз.

     Цікаво застосування середніх  і індексів при обліку особливостей і порівнянні процесів, що відбуваються в населенні, коли  умови для зіставлення даних не рівні між собою. Використовуючи різне зважування при розрахунку узагальнюючих середніх величин розроблений метод стандартизації, що дозволяє елімініровати вплив різних вікових характеристик населення.

     Теорія вірогідності як математична  наука вивчає властивості об'єктивного  світу за допомогою абстракцій, суть яких полягає  в повному  відволіканні від якісної визначеності  і у виділенні їх кількісної сторони. Абстрагування - є процес уявного відволікання від багатьох сторін властивостей предметів і одночасно процес виділення, вичленує яких-небудь що цікавлять нас сторін, властивостей і відносин предметів, що вивчаються. Застосування абстрактних математичних методів в статистиці населення дає можливість статистичного моделювання, що відбуваються в населенні процесів. Потреба в моделюванні виникає у разі неможливості дослідження самого об'єкту.

     Найбільше число моделей вживаних  в статистиці населення, розроблено для характеристики його динаміки. Серед них виділяються  експоненціальні і логістичні. Особливе значення в прогнозі населення на майбутні періоди мають моделі стаціонарного і стабільного населення, що визначають що склався в даних умовах тип населення.

     Якщо побудови моделей експоненціального  і логістичного населення використовує  дані про динаміку абсолютної  чисельності населення  за  минулий період то моделі стаціонарного  і стабільного населення будуються  на основі характеристик інтенсивності його розвитку.

   Отже  статистична методологія вивчення населення має в своєму розпорядженні  ряд методів загальної теорії статистики, математичні  методи і  спеціальні методи, розроблені в самій  статистиці населення.  Статистика населення використовуючи розглянуті вище  методи, розробляє систему узагальнюючих показників, указує на необхідну інформацію, способи їх розрахунку, пізнавальні  можливості цих показників, умови застосування, порядок запису і змістовну інтерпретацію. 
 
 

    Висновок

   На  основі отриманих у роботі результатів можна зробити такі висновки:

1. Соціально-економічний розвиток країн світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення, що відповідає резолюції, прийнятої ООН, згідно  якої будь-яка держава в першу чергу повинна створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.
2. Життя людини – багатогранне соціально-економічне явище, яке можна охарактеризувати за допомогою двох понять „рівень” і „якість” життя населення. Ці поняття – різнопланові, вони характеризують різні аспекти життя людини. Так, рівень життя населення – це кількісна і якісна характеристики ступеня досягнення компонент життя людини, а якість життя – якісна характеристика ієрархії значення задоволення його складових компонентів.
3. Для того щоб управляти процесом підвищення  та покращення життя людей необхідно  оцінювати  його  рівень і якість. Оцінка рівня життя  населення  регіонів країни вимагає як кількісної, так і якісної характеристик. Кількісна оцінка здійснюється на основі інтегрального показника, який розраховується за допомогою таксономічного методу.
4. Всебічно кількісно оцінити рівень життя населення регіонів країни, а потім діагностувати причини його зміни можливо тільки за допомогою системи окремих показників. Організуючою основою побудови системи окремих показників елементів компонент рівня життя населення є структурно-логічний причинно-наслідковий зв’язок між ними.
5. Якісна оцінка рівня життя населення дозволяє визначити – високий чи низький рівень життя людини досягнуто у регіонах країни. Для її визначення використовується комплекс економіко-математичних моделей, які будуються на основі кластерного та дискримінантного аналізів.
6. В контексті формування державної соціальної політики особливого значення набуває адекватна оцінка потреб населення та можливостей суспільства їх забезпечити. Відповідно нагальною необхідністю стає запровадження у практику статистичного аналізу та управління, розробки цільових програм системи індикаторів рівня життя населення і соціальних нормативів та стандартів. Це дозволить не тільки налагодити моніторинг рівня життя населення, а й активно впливати на його зростання як у кількісному, так і в структурно-якісному плані.
7. Відсутність адекватної системи показників не дозволяє визначити реальний якісний стан рівня життя різних соціальних верств населення та здійснити їх структурне ранжування. Ефективна державна політика, спрямована на забезпечення досягнення відповідного життєвого рівня населення, може бути реалізована лише за умови всебічного врахування системної дії комплексу соціально-економічних чинників, та застосування повної та репрезентативної системи показників оцінки рівня життя.
8. В умовах ринкової економіки підґрунтям соціального захисту населення може стати система соціальних нормативів, які одночасно відображають особливості соціальної системи та виступають інструментом регулювання тих чи інших процесів у суспільстві. Розробка та впровадження державних мінімальних соціальних стандартів має бути спрямована на фінансове забезпечення основних конституційних прав громадян, зміцнення фінансової бази та збереження єдиного соціального простору у всіх регіонах країни, тобто державні мінімальні стандарти повинні знайти своє відображення в державному та місцевих бюджетах і сприяти вирівнюванню соціального забезпечення громадян у розрізі областей, районів та інших адміністративних одиниць.

    Список використаної літератури

1. Геєць В.М, Панченко Є.Г., Лібанова Е.М. та ін.; За ред. В.М. Гейця. Статистика. Київ: Вища школа,  2007, 591 с.
2. Єщенко П.С., Палкін Ю.I. Сучасна статистика. Київ: Вища школа,  2008, 327 с.
3. Заболоцький Б.Ф. Економіка України. Львів: ЛБК НБУ,  2007, 580 с.
4. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. Київ: ВД "Юридична книга",  2001, 552 с.
5. Манків Г.Н. Макроекономіка. Київ: Основи,  2000, 588 с.
6. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Київ: Вид-во Європ. ун-ту,  2003, 188 с.
7. Пономаренко В. С., Кизим М. О., Узунов Ф. В. Рівень і якість життя населення України: Монографія.– Х.: Видавничій Дім „ІНЖЕК”, 2003.– 226 с.
8. Проніна І.І. Аналіз рівня життя населення України // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. – Тернопіль: Економічна думка. - 2003. – Вип. 2. - С. 303-307.
9. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки. Київ: КНЕУ,  2003, 148 с.