Статистична звітність України

В цьому звіті  вказується: назва статей КАПр України  та назва адміністративних правопорушень, які передбачені іншими нормативними актами України; кількість розглянутих  правопорушень, по яких винесено рішення; у графах 2-7 наводяться дані про кількість  осіб, щодо яких винесені рішення; кількість  осіб, щодо яких матеріали передано на розгляд громадській організації  або трудового колективу та передані прокурору, органу досудового слідства чи дізнання; кількість накладених адміністративних стягнень, як основних, так і додаткових; суми накладеного  і стягненого штрафу (в тому числі  у випадках, коли правопорушення вчиненні у попередньому звітному періоді, а  стягнення штрафу відбулося в  поточному звітному періоді).

До встановленого  розміру матеріальної шкоди, заподіяної правопорушеннями, відносять матеріальну  шкоду, яку заподіяно громадянам, підприємствам та організаціям (втрати при пошкодженні чи розкраданні  майна тощо) і неотриманні платежі (не внесені до бюджету податки, недобори митних платежів, неоплачена вартість проїзних квитків тощо).

У цьому звіті  також наводяться довідкові дані про кількість: невиконаних постанов (рішень) щодо притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку з закінченням  строку давності, з них про кількість  не стягнутого штрафу, тобто про  не стягнення штрафу на суму; вилученої: вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, наркотичних  засобів, отруйних, сильнодіючих та радіоактивних  речовин; оплатно вилучених цінностей  на суму; конфіскованих товарів на суму; валюти на суму.

Все це дає змогу  встановити кількість осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності по видах правопорушень в цілому і по окремих галузях господарства. 
 
 
 
 
 
 
 

2. Правове забезпечення порядку  складання та затвердження  статистичної звітності.

     Метою складання статистичної звітності  є отримання статистичних даних про виконання державного бюджету користувачами для економічного аналізу та їх прогнозування на поточний і перспективний періоди.

     Своєчасні та достовірні дані про виконання  бюджетів дають змогу:

• спостерігати за ходом виконання бюджетів;
• здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за операціями та управління бюджетними коштами;
• аналізувати стан і перспективи розвитку органів Державного казначейства.

     Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує економіку  держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади, широким колом науковців, економістів, ділових людей. Відповідної інформації щодо виконання Державного бюджету України потребують також міжнародні фінансові організації, такі, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.

     Форми звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи  та порядок їх надання щорічно  затверджуються Державним казначейством  України з урахуванням вимог Бюджетного кодексу та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

     Дія Інструкції щодо заповнення форм державної  статистичної звітності про використання робочого часу поширюється на всіх юридичних осіб, їх відокремлені підрозділи не залежно від форм власності  та організаційно-правових форм господарювання.

     Форма 3–ПВ термінова – квартальна (зведена) складається багатогалузевими підприємствами у відповідності  до цієї Інструкції.

     У статистичній звітності з праці  дані про використання робочого часу наводяться щодо тих працівників, які  враховують в середньо обліковій  чисельності штатних працівників. Її обчислення здійснюється у відповідності  до Інструкції зі статистики чисельності  працівників, зайнятих у народному  господарстві України, затвердженої наказом  Мінстату України від 07.07.95 №171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95. за №287/823, зі змінами, внесеними  наказом Держкомстату України від 19.02.99 №67 “Про внесення змін до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві”, зареєстрованим Міністерством юстиції України 09.03.99 №145/3438.

     Підставою для складання форми №3-ПВ є  документи первинного обліку: накази, табелі обліку, довідки та інші офіційні документи, що підтверджують неявки на роботу.

     У статистичній звітності з праці  передбачені показники руху робочої  сили – прийняття на роботу та вибуття  працівників, що характеризують зміни  облікового складу працівників за звітний  період. Це форми №3–ПВ, №1–ПМ, №4–ПМ, №3–ПМ.

 Згідно Наказу Державного комітету статистики “Про затвердження форм державної статистичної звітності та Інструкції щодо їх заповнення”  бюджетні установи подають наступні звіти:

• щоквартально, 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом подається „Звіт про об’єм платних послуг, наданих населенню” форма №1 – послуги;
• щорічно, 20 січня „Звіт про наявність автотранспорту на кінець року” форма №1 – тр.;
• щомісячно, 11 числа місяця, наступного за звітним „Звіт про стан заборгованості по виплаті заробітної плати” форма №1 – ПВ (заборгованість);
• щомісячно або щоквартально, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом „Звіт про працю” форми №1- ПВ;
• щоквартально, до 7 числа місяця, наступного за звітним періодом „Звіт про використання робочого часу” форми №3 – ПВ;
• щодекадно по мірі необхідності „Відомості про прийнятих робітниках” форми №1- ПН;
• не пізніше ніж за 2 місяця до звільнення „Звіт про звільнення працівників” форми №4 – ПН;
• щомісячно, 28 числа місяця, наступного за звітним „Звіт про наявність вільних робочих місць і потреби в робітниках” форма №3 – ПН.

1. Вимоги, що пред'являються  до статистичних даних, та їх надійність

     Використання  у правозастосовній практиці правоохоронних органів об'єктивної статистичної інформації має велике значення.

     По-перше, аналіз даних правової статистики дає  можливість оцінити масштаб, динаміку, рівень злочинності та її структуру  тощо.

     По-друге, на підставі результатів аналізу розвитку злочинності приймаються відповідні управлінські рішення щодо розподілу сил та засобів боротьби зі злочинними проявами.

     По-третє, за результатами аналізу статистичних даних розробляється система  заходів, спрямованих на нейтралізацію  і ліквідацію причин, які сприяють існуванню та розповсюдженню злочинності.

     По-четверте, дані правової статистики певною мірою  дають можливість судити про ефективність кримінального законодавства та діяльності правоохоронних органів.

     З вищевикладеного випливає, що кримінально-статистична  інформація повинна відповідати  вимогам достовірності, повноти, змістовності та оперативності.

     Достовірність та повнота статистичної інформації повністю залежать від рівня відповідальності зареєстрованої злочинності реальному криміногенному стану. Як відомо, боротьба зі злочинністю починається з реєстрації заяв, повідомлень та іншої інформації пре злочин. На їх підставі порушується кримінальна справа або проводиться попередня їх перевірка, за результатами якої також може порушуватися кримінальна справа або виноситися постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

     На  перший погляд, ця сфера діяльності правоохоронних органів має формальний характер. Водночас, по суті - це оцінка роботи правоохоронців, діяльність, яка  повною мірою зачіпає інтереси громадян, національної безпеки, держави та самих  правоохоронних органів.

     Для України, протягом останніх п'яти - семи років, об'єктивність та достовірність  показників стану злочинності залишається  однією з головних проблем, оскільки в цей період мало місце знищення соціального контролю над злочинністю.

     Окрім незареєстрованих злочинів, коли працівники правоохоронних органів, які отримали заяву про злочин, не реєструють і не розслідують його, виділяються й такі, як незаявлені злочини та неустановлені злочини.

     До  незаявлених злочинів відносять злочини, що насправді мали місце, але потерпілі, свідки та інші громадяни, котрі про них обізнані, не повідомляють про них з різних причин. На думку експертів, їх кількість становить понад 60% від злочинів, що фактично вчинені.

     Неустановленими є такі злочини, щодо яких працівники правоохоронних органів здійснили відповідні попередні слідчі дії і за певних причин (обставин) не установили у вчиненому діянні подію або склад злочину та зняли його з обліку. До таких також відносять злочини реально вчинені, але не доведені.

     Таким чином, можна з великою долею  упевненості твердити, що реальна  злочинність за своїм масштабом  значно більша за статистично обліковану. А тому, враховуючи те, що це соціальне  явище спричиняють негативні  обставини економічного, політичного, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, фінансового, професійно-кадрового  характеру, маємо всі підстави піддати  сумніву надійність сучасних тенденцій  у боротьбі зі злочинністю.

     Важливою  вимогою щодо статистичної інформації є її змістовність, яка визначається системою показників у статистичній звітності, а також програмою спостереження. В органах внутрішніх справ, прокуратури та судах статистична звітність дозволяє певною мірою оцінити стан злочинності, її структуру, характеризувати з позиції кримінології особу злочинця тощо.

     Як  відомо, в нашій країні боротьбу зі злочинністю веде ціла система  правоохоронних органів, функції, зміст  і методи яких суттєво відрізняються  один від одного. А це значною  мірою визначально впливає на особливості обліку злочинів та осіб, що їх вчинили, оскільки цей облік  здійснюється на різних стадіях кримінального  процесу.

     З іншого боку, єдність карної політики вимагає від правоохоронних органів  і судів єдиного обліку злочинів, а відтак - максимально повної передачі об'єктивної інформації від одної  до другої ланки органів кримінальної юстиції.

     Таким чином, змістовність статистичної інформації передбачає єдність показників, що характеризують злочини і злочинців, та відмінність показників, що характеризують особливості оперативно-службової  діяльності того чи іншого правоохоронного  органу.

     Для здійснення ефективного управління у боротьбі зі злочинністю велике значення мають швидкість та своєчасність отримання статистичної інформації. Звідси випливає, що статистична інформація повинна задовольняти такій вимозі, як оперативність. У сучасних умовах ця вимога повністю реалізується введенням у діяльність правоохоронних органів комп'ютеризації обліку.

     Крім  того, необхідно пам'ятати, що кримінально-статистична  інформація має також й інші особливості, які треба враховувати при  її аналізі, а саме:

     • складність і невизначеність меж  об'єкта правової статистики (зокрема, кримінального характеру). Злочинність  є найбільш склад ним соціальним явищем як за своєю природою, так  і за способами отримання інформації про неї;

     • невідповідність даних про злочини  і злочинців у часі моменту  вчинення злочинів. Як відомо, статистичні  дані відображають стан проблеми на момент розслідування злочинів, виявлення  злочинців, розгляду справ в суді тощо;

     • незбіг у часі інформації про злочини  та інформації про злочинців. Злочини  можуть бути вже зареєстровані, а  відомостей про особу злочинця ще може не бути;

     • уточнення інформації про злочини осіб, що вчинили злочин, та злочинців тощо від початку розслідування, розгляду справи в суді та після вступу вироку в законну силу. Більш того, зміни в ці дані можуть вноситися судами після перегляду справи в наглядовому порядку.

     Всі ці особливості об'єкта правової статистики необхідно враховувати в ході статистичних спостережень. Лише за таких  умов статистична інформація дасть  можливість правильно оцінити стан злочинності, виявити тенденції  її розвитку, розробити заходи для  її протидії.

     Специфічною особливістю правової статистики є  наявність зворотного зв'язку між  результатом аналізу та первинними статистичними даними. Прикладом  такого зв'язку може бути скорочення (зменшення) злочинності в окремому районі, місті, області, яке відображено у статистичній звітності. Такий стан можна пояснити двома причинами: посиленням боротьби правоохоронних органів зі злочинністю  та приховуванням злочинів від реєстрації з боку співробітників правоохоронних органів. І навпаки, зростання кількості  викритих злочинів, відображене у  звітності, можна пояснити як послабленням профілактичної роботи та боротьби з  нею, так і цілеспрямованою роботою  правоохоронних органів по виявленню  раніше неопублікованих кримінально-караних діянь.