Статистична характеристика банків України

 

Проведений аналіз  не свідчить про стабільне чи стрімке  зростання доходу банків України, проте  все ж деяке поліпшення їх діяльності спостерігається у порівнянні показників станом на 01.01.2012 року та 01.01.2011року. Для  багатьох банків актуальною залишається  проблема підвищення прибутковості  діяльності, насамперед – за рахунок  зростання обсягів активних операцій, поліпшення якості та структури активів, а також за рахунок зростання  обсягів активних операцій, поліпшення якості та структури активів, а також  за рахунок зниження витратності, передусім  шляхом зниження витратності діяльності банків І та ІV груп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика розподілу окремих видів активів за групами банків

Активні операції банків — фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходу.[3,с.131]

До активних операцій банку  належать:

• касові операції;
• надання кредитів та позичок;
• придбання цінних паперів;
• вкладення коштів у комерційні проекти;
• лізингові операції;
• факторингові операції;
• операції з векселями;
• валютні операції;
• інші банківські операції.

Для оцінки фінансового стану банку, аналізу його ліквідності необхідно:

• визначити найважливіші (для банку) джерела коштів у взаємозв'язку з напрямами їх розміщення;
• проаналізувати активні операції банку;
• дати оцінку їх ефективності.

Викладене свідчить, що в  діяльності комерційних банків важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій. Він повинен сприяти підвищенню ефективності управління активами банку.

Аналізуючи активи банків, слід ураховувати їх органічний діалектичний зв'язок з пасивами, бо це одні й ті ж засоби, але характеризуються двояко. З одного боку, як пасиви — джерела засобів для створення активів — надання послуг (виробництво продукту), а з іншого — як активи — джерела для погашення зобов'язань (пасивів) банку. Взаємозв'язок між активом і пасивом балансу банку, наприклад, чітко проектують при розрахунку ефективності використання комерційним банком залучених коштів як відношення залучених ресурсів до загальної суми кредитних вкладень. Значення наведеного показника у більш як 100 % пов'язане з випереджаючими темпами формування портфеля депозитів порівняно з темпами зростання кредитних вкладень і свідчить про використання залучених коштів не тільки як кредитних ресурсів, а й як джерела інших активних операцій, у тому числі для покриття власних витрат банку, що, безумовно, не можна охарактеризувати позитивно.

Головною метою аналізу  активних операцій банків є виявлення  напрямів розміщення ресурсів банку, які приносять найбільший дохід.

Активні операції банків — це фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходів. До них належать надання кредитів та позичок, купівля цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями тощо.

Активи — це об'єкти, необхідні банку для його функціонування, тобто засоби виробництва, кошти в касі й на кореспондентському рахунку та в розрахунках (дебіторська заборгованість), його продукти, які приносять банку дохід — послуги, господарські процеси, пов'язані з розміщенням коштів у НБУ та інших банках, цінних паперах, наданих кредитах і позичках, а також із вкладанням коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові, вексельні та інші банківські послуги. Загальна сума активів — це сума всіх категорій активів за вирахуванням суми всіх контрактивних рахунків інших резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними паперами.

Виходячи з викладеного, бачимо, що й термін "актив", і  термін "активні операції" мають одну економічну природу і тісно пов'язані.

Загальна сума активів  — це сума всіх категорій активів за вирахуванням суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними паперами.

Усі активні операції комерційного банку є ризиковими, проте вони забезпечують йому значну частину доходів.

Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити шляхом аналізу по вертикалі динамічні зміни у структурі активів. На основі оцінки по горизонталі аналізують зміни в динаміці, зіставляючи дані за різні періоди.

Основні напрями дослідження  активів банку такі:

• аналіз структури активних операцій;
• оцінка економічної доцільності та ризикованості окремих активних операцій.

Як зазначалося, в активі балансу комерційних банків відображають напрями використання коштів. Використання коштів залежить від особливостей конкретного комерційних банків і визначається ним.

Виходячи з цього, аналіз активів банків становить оцінку ефективності скоординованого управління банківським балансом. Інформаційною базою аналізу є:

• балансовий звіт банку;
• звіт про кредитний портфель;
• звіт про прибутки та збитки;
• звіт про класифіковані активи;
• звіт про суми і процентні ставки за кредитами (щоденний і місячний);
• звіт про залишки заборгованості за кредитами клієнтів — резидентів України, включаючи нараховані прострочені проценти (в розрізі видів економічної діяльності);
• звіт про заборгованість за пролонгованими кредитами;
• звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за секторами економіки);
• звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за цільовим спрямуванням);
• звіт про списану безнадійну заборгованість;
• звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за формами власності);
• звіт про залишки за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за галузями економіки);
• звіт про прострочені активи, за якими не нараховуються проценти;
• звіт про заборгованість за простроченими кредитами, за якими не нараховуються проценти;
• розрахунок резерву на можливі втрати за позичками комерційних банків;
• дані аналітичного обліку;
• різні позабалансові матеріали.

Аналіз структури активних операцій поділяють на якісний і  кількісний. Важливою стадією аналізу структури активів банку є їх кількісний аналіз за даними бухгалтерського балансу й аналітичного обліку.

При цьому необхідно визначити  частку різних статей активу балансу, що дасть можливість охарактеризувати значущість тих чи інших активних операцій в діяльності банку, тобто з'ясувати основні напрями використання коштів банку.

На основі якісного розподілу  активів і використання методу порівняння визначають пропорції між рахунками балансу і виявляють тенденції їх зміни та простежують, якою мірою ці зміни і відхилення вплинули на ліквідність та прибутковість операцій банку. Крім того, наведені показники порівнюють з аналогічними показниками інших банків, а також з даними в цілому за банківською системою "України. Визначення частки окремих статей активів у їх загальній сумі дає змогу охарактеризувати значення певних активних операцій у діяльності банку, тобто з'ясувати напрями використання коштів банку.

Рядок "Сукупні активи" відображає загальний розмір активів банку. Саме за цим показником банки розподіляють за групами та ранжують у межах своєї групи.

Рядки "Грошові кошти" та "Кошти в НБУ" показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосувати формулу "чим більше — тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банку доходу.

Наступний рядок — "Портфель цінних паперів" характеризує загальний обсяг вкладень банку в державні цінні папери, в тому числі реструктуровані, а також на загальний обсяг вкладень у боргові та капітальні цінні папери, випущені корпоративними, тобто недержавними, емітентами.

Показник "Кредити та фінансовий лізинг" характеризує суму операцій кредитного характеру, за винятком операцій міжбанківського кредитування.

"Матеріальні активи" — це показник наявності в банку операційних та неопераційних основних засобів, тобто приміщень, будівель тощо, та капітальних вкладень у них.

До категорії "Інші активи" віднесено дебіторську заборгованість, тобто активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.[3, с.136-138]

При виявленні структури  розміщення банківських ресурсів застосовують метод групувань.

Види групувань активів  банку залежать від поставленої  мети аналізу. Групування активів банку здійснюють за такими ознаками:

• за видами операцій;
• за строками розміщення;
• за ступенем ліквідності;
• за ступенем ризику;
• за впливом на рівень дохідності банку.

За строками розміщення банківських  ресурсів рахунки активу балансу комерційного банку поділяють:

• на поточні;
• строкові;
• квазістрокові.

Поточні активи — це активи до запитання, які повертаються за першою вимогою кредитора.

Строкові активи — це кошти, розміщені банком на певний строк.

Квазістрокові активи — кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені за першою вимогою. їх повертають тільки за певних умов.[4,с.79]

3. Аналіз структури активів по групам банків.

У банківській практиці вважається: якщо показник співвідношення середніх залишків позикових активів і сукупних активів показник перевищує 0,8 пункта, то можна дати позитивну оцінку діяльності банку щодо активності його кредитних вкладень. Якщо наведене співвідношення менше ніж 0,8 пункта, то банку слід змінити структуру активів у бік збільшення позикових активів. Цей показник аналізують також у часі, при цьому підвищення темпів його приросту вважається позитивним результатом діяльності банку, тому що, як відомо, позикові активи є одним з основних джерел доходів комерційного банку.

Активні операції банку є  високоризиковими.

Оцінити якість активів з  погляду ризику можна за допомогою  коефіцієнта, який визначає рівень активів із підвищеним ризиком та характеризує ступінь ризиковості кредитної політики банку:

 Рівень активів з підвищеним ризиком =  

До активів підвищеного  ризику належать цінні папери (за винятком державних боргових зобов'язань), факторинг, лізинг, інвестиційні вкладення, перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.

З погляду впливу видів  активів банку на рівень дохідності вони поділяються на робочі та неробочі.

До складу робочих активів  входять:

• кошти на коррахунку;
• касові активи;
• кошти, вкладені у майно;
• кошти, розміщені в інших банках;
• кошти, вкладені в цінні папери;
• надані кредити;
• інші активи, що дають дохід.

До неробочих активів  належать рахунки, що не приносять дохід  банку. До їх складу входять:

• кошти в розрахунках;
• резерви;
• дебітори;
• відвернення за рахунок прибутку;
• видатки і збитки.[3, с.141-146]

Розрахуємо продуктивність використання активів за групами  банків(Па) – коефіцієнт відношення дохідних, робочих активів (Ра) до загальної суми активів (За) і визначається за формулою:

Па =

За даними НБУ, станом на 01.01.2012рік, структура загальних активів банків така:

• готівкові кошти, банківські метали та кошти в Національному банку України – 4,9%;
• кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках – 6,5%;
• кредитні операції – 68,0%;
• вкладення в цінні папери – 7,2%;
• дебіторська заборгованість – 3,4%;
• основні засоби та нематеріальні активи – 4,6%;
• нараховані доходи до отримання – 4,4%;
• інші активи – 1,0%.[9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Статистичний аналіз пропорційності розподілу за групами банків по обсягу активів та обсягу прибутків

Фінансовим результатом  діяльності комерційного банку є прибуток, який в основному залежить від співвідношення доходів і витрат цього банку, тому що прибуток комерційного банку це перевищення доходів над витратами.

Розрізняють:

• прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) — різниця між сумами доходів та витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;
• прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) —

сума прибутку до оподаткування  мінус сума обов'язкових та інших  платежів до бюджету. У світовій практиці вважається, якщо сума чистого доходу до оподаткування становить не менш як 2,0 % від суми капіталу, то банк працює ефективно.

У свою чергу чистий прибуток банку поділяють:

• на капіталізований, тобто спрямований на збільшення власних банківських фондів;
• прибуток, що розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів.

Відповідно до класифікації доходів і витрат прибуток банку  складається:

• із прибутку від операційної діяльності;
• прибутку від комісійних операцій;
• іншого банківського прибутку від операційної діяльності;
• інших прибутків від не операційної діяльності.