Прогнозування грошової маси

    Незадовільні результати рівняння  регресії можуть бути пояснені  також й існуванням надлишку  ліквідності, котрий може бути  визначений як частка суми  грошових залишків, що перевищує  бажаний рівень. Якщо протягом  певного проміжку часу оцінки  існує надлишкова ліквідність,  рівняння регресії повинно відповідати  точкам як кривої попиту, так  і кривої пропозиції, що обмежує  корисність отриманих результатів.  
 
 
 
 
 

  3. Дослідження купівельної  спроможності грошової  одиниці 

  Валюта  — це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу  і платежу.

  Купівельна  спроможність валюти — це сума товарів  і послуг, котрі можна придбати за певну грошову одиницю.

  Індекс  купівельної спроможності грошової одиниці – це показник, що характеризує зміну обсягу матеріальних благ (послуг), які можна отримати за ту саму суму грошей у різні періоди часу. Обчислюють як величину, обернену індексові цін.

  Паритет купівельної спроможності (ПКС) представляє  співвідношення між двома (або кількома) валютами за їх купівельної спроможності до певного набору товарів і послуг, тобто він показує, чому дорівнює купівельна сила грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошових одиницях інших держав.

  Теорія  паритету купівельної спроможності була сформульована Густавом Касселем. Згідно з даною теорією, природним значенням курсів валют є значення, відповідне паритету купівельної спроможності.

  Якщо  курс валюти А до валюти Б перевищує  паритетне значення, стає вигідним купувати товари в країні А і експортувати їх в Б. Це збільшує пропозицію товарів  в країні Б, попит на товари в країні А, попит на валюту країни А і пропозицію валюти країни Б, що веде до повернення курсів до паритетного співвідношення.

  Приклад: якщо одиниця товару коштує в Україні 6 гривень, а в США — 2 долари, то курс гривні до долара має складати 3 гривні за долар. Якщо курс складає 5 гривень  за долар, то купуючи товар в Україні (за 6 гривень), продаючи в США (за 2 долари) і обмінюючи 2 долари на 10 гривень  за поточним курсом, на кожній такій  операції можна отримувати дохід, що становить 4 гривні на одиницю товару. Відповідно, ціни на товар в США  знижуватимуться, ціна на товар в  Україні — ростиме, а курс долара до гривні — також знижуватиметься. У результаті буде досягнута рівновага  на новому рівні цін і курсу (наприклад, товар коштує 1,7 доларів в США, 5 гривень в Україні, курс долара — 3 гривні за долар).

  Оскільки  функціонування моделі паритету купівельної  спроможності можливо лише в умовах вільного руху товарів і грошей, на практиці валютні курси можуть істотно відхилятися від паритету (чим більше митні збори, експортні  і імпортні обмеження, транспортні  витрати тим більша розбіжність  між номінальним курсом валют  і паритетним значенням, необхідним для того, щоб зміна обсягів  і структури експорту й імпорту  була економічно виправданою).

  У залежності від набору товарів паритет  може бути приватним (напр., по групі  предметів споживання) і загальним (по всьому колу вироблених товарів  і послуг). Сучасні методи розрахунку дозволяють визначати паритет купівельної  спроможності на двосторонній і багатосторонній  основі (в останньому випадку визначається паритет однієї валюти по відношенню до групи валют).

  ПКС є суто аналітичним інструментом і тому, на відміну від валютного  курсу, ніколи офіційно не фіксується. ПКС має важливе значення для  розуміння довгострокової тенденції  зміни валютних курсів, хоча в кожен  даний момент ПКС валюти і її курс, як правило, не збігаються один з одним.

  Паритет купівельної спроможності (ПКС) є  своєрідним просторовим «дефлятором», аналогом динамічних індексів цін. Якщо динамічні індекси цін вимірюють зміну купівельної спроможності валюти однієї країни в часі, то ПКС вимірює розходження «в просторі» — в купівельній спроможності валют різних країн. Причому, що дуже важливо, користуючись показником ПКС, можна протягом базисного року порівнювати країни, різні за масштабами національних економік.

  Нині  користуються індексним методом  з використанням так званих товарів-представників, за цінами яких розраховується ПКС.

  Розглянемо схему розрахунку ПКС. Вихідний показник розбивають на однорідні первинні групи, усередині яких експертним способом визначають певну кількість товарів-представників; на підставі національних цін відібраних товарів-представників обчислюють індивідуальні та групові паритети купівельної спроможності валют, що потім агрегуються різними методами у зведений ПКС, котрий і використовують для оцінювання показників у порівнянній валюті. 

  Висновки 

   Отже, грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.

   Важливим завданням статистики є прогноз грошової маси.

   Зіставлення прогнозів попиту на гроші і пропозиції грошей дозволяє дійти висновків  про рівновагу грошового обігу, сталість його розвитку.

   Розглядають два основні методи прогнозування  грошової маси. Один з них базується на використанні методики регресії для оцінки функції попиту на гроші. Інший підхід ґрунтується на тенденції швидкості обігу грошей. Вибір методу залежить від наявності статистичних даних і стабільності у часі інституціональних структур, а також від поведінки агентів, що визначають реальну цінність грошових агрегатів.

   Купівельна  спроможність валюти — це сума товарів  і послуг, котрі можна придбати за певну грошову одиницю.

   Індекс  купівельної спроможності грошової одиниці – це показник, що характеризує зміну обсягу матеріальних благ (послуг), які можна отримати за ту саму суму грошей у різні періоди часу. Обчислюють як величину, обернену індексові цін.

   Паритет купівельної спроможності представляє  співвідношення між двома (або кількома) валютами за їх купівельної спроможності до певного набору товарів і послуг, тобто він показує, чому дорівнює купівельна сила грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошових одиницях інших держав.

   Паритет купівельної спроможності є своєрідним просторовим «дефлятором», аналогом динамічних індексів цін.

   Нині  користуються індексним методом  з використанням так званих товарів-представників, за цінами яких розраховується паритет купівельної спроможності 
 

Список  використаної літератури 

1. Василик О. Д. «Теорія фінансів»: Навч. посібник – Київ: центр навчальної літератури, 2005.
2. Гальчинський А. Теорія грошей – К., “Основи”., 2001.
3. Гроші та кредит: Підручник /За ред. М.І. Савлука – К:КНЕУ, 2001.
4. Гроші та кредит: Підручник /За ред. проф. Б. С- Івасіва. -Тернопіль:Карт-бланш, 2000.
5. Крамченко Л.І., Лутчин Н.П., Москаль Б.С. Економічна статистика. Навчальний посібник. –Львів. «Новий світ», 2004.
6. Лутчин Н.П., Миронюк А.К. Статистика фінансів. Навч.посібник. – Львів. «Новий світ -2000», 2005.
7. Шустіков А.А.Фінансова статистика:Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2002.