Предмет , метод, завдання, статистики праці

4

ПЛАН

Вступ

1.  Предмет статистики праці.

2.  Метод статистики праці.

3.  Завдання статистики праці.

Висновок

Література

ВСТУП

   Процес праці як цілеспрямована діяльність людей є необхідною умовою існування і розвитку людського суспільства, а люди, які виробляють матеріальні блага, становлять головну продуктивну силу суспільства.

   Статистика праці — суспільна наука, яка вивчає склад і структуру трудових ресурсів, ступінь їх використання в процесі суспільного виробництва, ступінь використання робочої сили і робочого часу в процесі виробництва в нових економічних умовах. Велика увага приділяється вивченню робочого місця. Розглядаються методологічні питання визначення поняття “робоче місце ”, пропонується статистична оцінка ефективності функціонування робочих місць у часі, наведена система статистичних показників аналізу робочого місця у вартісному виразі та методика їх розрахунку. Особлива увага приділяється вивченню продуктивності праці як в натуральному, так і у вартісному виразі, розглядаються статистичні методи дослідження чинників, які впливають на рівень продуктивності праці. Аналізуються питання заробітної плати та витрат на робочу силу. Подаються концептуальні положення щодо визначення реальної заробітної плати, розглядаються основні положення формування агрегованої системи показників статистики праці, основні статистичні показники, що використовуються для забезпечення інформаційного моніторингу процесів ринку праці України.

   Системи показників статистики праці розглядаються згідно з міжнародними нормами та стандартами Міжнародної організації праці та ООН. Такий підхід дасть змогу, з одного боку, повніше охарактеризувати ситуацію, що склалася в економіці України (з погляду основних даних про статистику праці) у перехідний період, а з іншого — провести її порівняльний аналіз із ситуацією в інших державах

1.   Предмет статистики праці.

Слово «статистика» (вiд лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними — кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.

      Статистика праці — суспільна наука, котра вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які відбуваються під час праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв’язків та закономірностей.

     Історично розвиток статистики пов’язаний з утворенням держав. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку. Про це свідчить, зокрема, і Біблія, де у Четвертій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю. Середньовіччя залишило унікальну пам’ятку — «Книгу страшного суду», в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Поступово збирання даних про масові суспільні явища ставало регулярним.

     Розвиток бухгалтерського обліку та первинної реєстрації фактів, нагромадження масових даних і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту на інформацію — ось ті чинники, що сприяли формуванню статистики як науки. З розвитком математики, передусім теорії ймовірностей, удосконалювалися методи статистичного аналізу і розширювалась сфера їх використання. У ХХ ст. статистичні методи почали застосовуватися майже в усіх галузях знань. Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи підприємницькі та фінансові ризики, у маркетингових дослідженнях, страхуванні тощо.

      Отже, об’єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв’язку.

      У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

      Кількісний бік суспільних явищ — це насамперед їх розміри. Наприклад, саме розмірів досліджуваного явища стосується така інформація: протягом місяця на аукціонах фондової біржі було продано 3000 акцій однієї компанії на суму 97 800 грн. (номінальна ціна акції — 25 грн.). Не менш важливою кількісною характеристикою зазначених явищ є співвідношення їх розмірів. Щодо прикладу з біржею за наведеними даними середня ціна акцій становила 32,6 грн., що перевищувало номінальну ціну в 1,3 раза.

Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у числах-показниках, характеризуючи цим конкретну міру явищ. Водночас вона встановлює загальні властивості, виявляє схожість і різницю окремих властивостей досліджуваних об’єктів, групує їх, виявляючи певні типи процесів і явищ, які вивчаються.

    Зауважимо, що вивчення кількісних аспектів суспільних явищ нерозривно пов’язане з їх якісними характеристиками. Адже кількісні співвідношення не існують без якісної їх визначеності. Так, групуючи населення за віком, статистика виокремлює якісно відмінні сукупності: осіб дошкільного та шкільного віку, працездатного та пенсійного. Проте перш ніж виконувати розрахунки, потрібно визначити якісні властивості та межі кожної такої сукупності.

      Явища суспільного життя динамічні, вони безперервно змінюються й розвиваються, що неодмінно позначається на їх розмірах, співвідношеннях і пропорціях. Значення розглядуваних кількісних характеристик залежать від конкретних умов простору і часу.

     Інша особливість предмета статистики зумовлюється масовістю суспільних явищ, їх повторюваністю у просторі або з плином часу.

      Для масового явища характерна участь у ньому багатьох елементів, істотні властивості яких однакові або схожі між собою. Так, акціонерів певної фірми об’єднує спільна власність, менеджерів — управлінські функції, а робітників — відповідні виробничі завдання. Наявність будь-яких властивостей у окремого, поодинокого елемента — випадковість. Проте тільки-но численні елементи об’єднуються в одне ціле, сукупна дія випадковостей дає результат, практично незалежний від випадку. Загальновідомо, що ринок цінних паперів пов’язаний з ризиком. Схильніcть до ризику серед населення як потенційного інвестора різна. Одні готові ризикувати, інші не уявляють ризику без гарантій або уникають його за будь-яких умов. Загалом же, схильність до ризику серед молоді значно вища, ніж з-поміж людей літніх, а надто похилого віку. Ризикований інвестор — молодий.

      Розглядаючи суспільні явища як масові й спираючись на облік усієї сукупності фактів, що їх стосуються, статистика мовою чисел характеризує ступінь розвитку таких явищ, напрям і швидкість їх змін, щільність взаємозв’язків і взаємозалежностей. Усе це дає підстави стверджувати, що статистика — могутній засіб пізнання складного суспільного життя.

Статистика — багатогалузева наука. Вона складається з окремих самостійних розділів, які водночас тісно пов’язані між собою. Виокремлюють чотири складові цієї науки.

1. Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи й засоби аналізу.

2. Економічна статистика вивчає явища і процеси, що відбуваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як єдиного цілого.

3. Галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної інфраструктури і т. ін.) розробляють зміст і методи обчислення показників, які відбивають особливості кожної окремої галузі.

4. Соціальна статистика вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.

Як суспільна наука статистика не може розвиватися окремо від теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Спираючись на суть, якіcнy природу явищ, через узагальнення масових даних статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті. Припускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують відповідні закономірності, надалі лишатиметься незмінним, статистика робить прогнозні розрахунки, конче потрібні для обґрунтування напрямів економічної політики.

2.   Метод статистики праці.

Статистика праці – наука суспільна, а тому вона базується на діалектичному й історичному матеріалізмі, основним її методом є діалектичний метод пізнання дійсності.

Однією з головних умов діалектичного методу є об’єктивність розгляду суспільних явищ. В основі розвитку суспільства лежать суспільні, незалежні від волі та свідомості людини, закони. У своїй діяльності людина повинна вивчати внутрішні закономірності розвитку явищ, пізнавати ці закони й свідомо використовувати в інтересах трудящих.

У умовах формування ринкових відносин необхідна повна, достовірна, всебічна характеристика кожного явища, що вивчається. Непомічання цього важливого принципу діалектичного методу пізнання дійсності веде до волюнтаризму.

Діалектичний метод потребує розгляду явищ, що вивчаються, у їх розвитку й взаємозв’язку, виявлення в них нових сторін та тенденцій. Діалектичний метод є найважливішим правилом наукового вивчення взагалі та діалектики як такої.

Щоб дійсно знати предмет, явища, необхідно вивчати всі його сторони, усі зв’язки з урахуванням їх рухомості та змінності. Вивчаючи те чи інше явище у сфері праці, потрібно розглядати його розвиток, зміни, зв’язок з іншими економічними явищами. Одна з найважливіших вимог до статистики праці полягає в необхідності вивчати працю залежно від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу суспільного розвитку.

Діалектичний матеріалізм вчить, що наростання кількісних змін у процесі розвитку суспільних відносин веде до корінних якісних змін. Статистика праці фіксує особливості переходу кількісних змін у якісні у сфері праці, вимірює ці зміни, визначає їх чинники. Усі зміни розглядаються як вияв боротьби протилежностей, боротьби між старим та новим.

Успішна реалізація поставлених завдань значною мірою визначається ступенем використання трудових ресурсів країни. Статистика праці, використовуючи свої специфічні методи вивчення, знаходить шляхи найефективнішого використання трудових ресурсів і в такий спосіб робить свій внесок у вирішення завдань прискорення соціально-економічного розвитку країни.

Базуючись на діалектичному методі пізнання, статистика розробляє власні специфічні методи дослідження. До них належать: метод відносних та середніх величин, індексний метод, балансовий метод. Широко використовуються в статистиці праці математичні методи аналізу: кореляційний, дисперсійний тощо.

Основною формою статистичного спостереження є звітність підприємств та установ виробничої і невиробничої галузей, яку вони складають на підставі даних первинного обліку та регулярно надають органам державної статистики.

Крім того, значну частину статистичних даних у сфері праці збирають шляхом проведення спеціальних одноразових статистичних обстежень (вибіркових або повних), які здійснюються періодично. Наприклад, проводяться одноразові обстеження чисельності робітників та службовців за загальним стажем роботи, облік чисельності спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою, зайнятих в економіці, облік професійного складу робітників за галузями економіки та ін.

Нарешті, статистика праці використовує дані галузевих статистик (статистика промисловості, сільського господарства, будівництва, демографічна, бюджетна тощо).

Статистична методологія — це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці методів і прийомів дослідження. Вона ґрунтується на загально-філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.

Згідно з принципами діалектичної логіки статистика будь-яке суспільне явище розглядає не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими, виявляє фактори, які спричинюють варіацію значень ознак у межах сукупності, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв’язків.

      Суспільні явища динамічні, тому статистика вивчає їх у розвитку, оцінюючи тенденції та циклічні коливання, інтенсивність динаміки та структурних зрушень.