Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти

Гарантіями прав і свобод особи є встановлені законом юридичні засоби забезпечення їх реалізації, охорони і захисту. Держава, яка закріплює права і свободи особи в законодавстві, бере на себе певні зобов'язання по створенню сприятливих умов для їх ефективного забезпе­чення: надавати громадянам справжні можливості для практичної реалізації ними своїх прав і свобод; охороняти права і свободи особи від можливих протиправних посягань; захищати права і свободи особи у випадку їх незаконного порушення. Ці зобов'язання держави зафік­совані в законодавстві, і є юридичними гарантіями їх реалізації, охорони і захисту. До системи юридичних гарантій прав і свобод особи відносяться такі складові елементи: матеріальні і процесуальні гарантії; інституційно-організаційні гарантії; галузеві гарантії; міжнародно-пра­вові гарантії; юридична відповідальність.

Всі юридичні гарантії забезпечення прав і свобод особи знаходяться в тісному нерозрив­ному зв'язку, є взаємозалежними і взаємопов'язаними: процесуальні гарантії є формою вті­лення в реальність матеріальних гарантій; функціонування інституційно-організаційних гара­нтій спирається на матеріальні і процесуальні та цілком від них залежать; внутрішньодержавні матеріальні й процесуальні гарантії засновуються на загальновизнаних міжнародно-правових гарантіях, закріплених у відповідних міжнародно-правових нормах, які стали частиною наці­онального права держави; галузеві гарантії складаються з відповідних кожній галузі права матеріальних і процесуальних гарантій; юридична відповідальність як особливий вид гарантій прав і свобод особи забезпечує реальність усіх вищезгаданих гарантій. В межах єдиної системи їх головне призначення полягає у тому, щоб забезпечити максимально сприятливі умови для перетворення законодавчо закріплених прав і свобод особи з потенційної можливості на реальну дійсність.

Гарантії прав і свобод спрямовані на забезпечення реальності прав і свобод особи, проте неможливо повноцінно їх забезпечити без забезпечення виконання кожним своїх обов'язків, суть яких полягає в необхідності виконувати покладені законом дії або утримуватись від заборонених дій. Важливою гарантією забезпечення як обов'язків зокрема, так і зрештою правового статусу особи в цілому, виступає юридична відповідальність. Остання посідає особливе місце в системі гарантій прав і свобод особи, вона є специфічним юридичним засобом забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод, а також здійснення закріплених в законі обов'язків, які являють собою невід'ємну складову частину правового статусу особи і невіддільні від прав і свобод, виступаючи їх зворотною стороною.

Кожен з видів юридичної відповідальності, які можна класифікувати як за галузевою ознакою (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова, конституційна і міжнародно-правова), так і за характером санкцій (штрафна — карна і правовідновлювальна), переслідують притаманні їм цілі і завдання, але в цілому за допомогою них встановлюються ефективні механізми охорони і захисту суспільних відносин від небезпечних посягань.

Висновок

Юри­дична відповідальність, яка стоїть на сторожі прав і свобод особи, а також життєво важливих інтересів суспільства і держави, забезпечує їх нормальне існування і розвиток.

Дослідження основних чинників забезпечення прав і свобод особи не буде повним і всебічним, якщо не розглянути головні загальні передумови забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод, якими виступають правова держава і громадянське суспільство. Адже найвища ефективність гарантій як юридичних засобів забезпечення прав і свобод особи в першу чергу виступає результатом нормального функціонування основних інститутів громадян­ського суспільства і реального втілення в практику державотворення головних характеристик правової держави.

Ми пройшли через тоталітарне минуле. Нам відомі атмосфера панування однієї ідеології і досвід однопартійних безальтернативних засобів масової інформації. Саме тому мусимо бути пильними, щоб шанувати те, що нарешті маємо можливість вільного суспільного діалогу на сторінках чи в ефірі неупереджених засобів масової інформації.

Список використаної літератури:

1.Конституція України

2.Закон України „Про інформацію”

3.Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»

4.Теория права и государства / Под ред. проф. Г. Н. Манова. Учебник для вузов. -М.: Изд-во БЕК, 1996

5.Головченко В. Конституційні гарантії прав людини і громадянина // Юридичний вісник України. — 1997. — № 27

[1] Теория права и государства / Под ред. проф. Г. Н. Ма-нова. Учебник для вузов. -М.: Изд-во БЕК, 1996- С. 233.

[2] Головченко В. Конституційні гарантії прав людини і громадянина // Юридичний вісник України. — 1997. — № 27