Розвиток нотарiату в Украiнi

  Копія заповіту може бути засвідчена лише після  подання нотаріусу особою, зазначеною в заповіті, свідоцтва про смерть заповідача і за умови, що нотаріус має документальне підтвердження того, що заповіт не скасований і не змінений.

  По-четверте, передбачається, що засвідченню підлягають копії тільки тих документів, що виходять від підприємств, організацій та установ і стосуються особистих прав та законних інтересів громадян. Отже, нотаріуси не мають права засвідчувати вірність копій листів одних підприємств, організацій чи установ, адресованих іншим підприємствам, організаціям чи установам, бо такі документи повинні зберігатись у справах цих підприємств, організацій чи установ. Вилучати й видавати зі справи ці листи забороняється.

  Для засвідчення вірності копії документа, виданого громадянину, необхідною є  умова про те, що справжність підпису  на оригіналі документа повинна  бути засвідчена нотаріусом або посадовою  особою виконкому місцевої ради, або  підприємством, установою чи організацією за місцем роботи, навчання, проживання або лікування громадянина (п. 138 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Нотаріус повинен звертати увагу на те, щоб справжність підпису громадянина була засвідчена не тільки в певній установі, а й відповідною посадовою особою і скріплена печаткою цієї установи.

  Вірність копії з копії документа засвідчується за умови, що раніше вірність копії була засвідчена в нотаріальному порядку. Копія з копії засвідчується вчиненням на ній посвідчувального напису спеціальної форми.

  Посвідчення виписки з документа так само можливе, якщо в документі вміщено кілька не взаємопов’язаних питань, які можуть за змістом існувати окремо один від одного. Виписка має відтворювати повний текст частини документа з певного питання. Найчастіше постає потреба зробити виписку з трудової книжки.

  Засвідчується вірність копії з пред’явленням оригіналу документа. Нотаріус перевіряє наявність усіх умов для засвідчення, ретельно звіряє копію документа з оригіналом, звертаючи увагу на повну тотожність з ним копії. Дією, яка вказує на засвідчення вірності копії документа, є вчинення посвідчувального напису, для чого застосовується штамп з текстом відповідного напису. Якщо в документі було допущено дописки чи виправлення, то вони обов’язково застерігаються нотаріусом у кінці посвідчувального напису. Не до кінця заповнені рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, у яких прокреслювання не допускаються.

  Засвідчувати  можна будь-яку кількість копій, реєструючи в реєстрі нотаріальних дій кожну копію, надаючи кожній з них окремий номер у реєстрі  та стягуючи державне мито за кожну з них.

3. СПРАВЖНІСТЬ ПІДПИСУ НА ДОКУМЕНТАХ

     Засвідчення справжності підпису на документах регулюється ст. 78 Закону, п. 142-145 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. За вчиненням цієї нотаріальної дії можна звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори чи будь-якого приватного нотаріуса. Засвідчення справжності підпису на документах належить також до компетенції консульських установ.

     У місцевостях, де немає державних і приватних нотаріусів, засвідчувати справжність підпису можуть посадові особи виконкомів відповідних місцевих рад народних депутатів, окрім документів, призначених для дії за кордоном.

     Засвідчення справжності підпису на документах може вчинятися за додержанням таких умов:

     1 Документи, на яких засвідчується справжність підпису, не повинні суперечити законодавству як за змістом, так і за формою. Вони не повинні містити відомості, що принижують честь і гідність людини.

     2 Документи, на яких засвідчується справжність підпису, не повинні мати характер угоди.

     3 Забороняється засвідчувати справжність підпису на документах, де стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу. Ідеться про документи, де підтверджуються факти часу народження, реєстрації народження, смерті, шлюбу, наявності хвороби, право власності на майно тощо. Ці факти встановлюються судом або іншим державним органом. Перед засвідченням справжності підпису на документах нотаріус повинен уважно ознайомитися з документом, перевірити наявність усіх зазначених умов, встановити у передбаченому законом порядку особу заявника.

     У присутності заявника нотаріус ставить свій підпис або підтверджує, що документ підписано саме ним. Якщо заявник не може власноручно підписатися через фізичну ваду, хворобу тощо, то за його дорученням документ може підписати інша особа. При цьому нотаріус встановлює цю особу за відповідним документом, з’ясовує причину, з якої заявник не зміг підписатись особисто.

     При засвідченні зразків підписів посадових  осіб підприємств, установ, організацій на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків та інших банківських установ з метою відкриття рахунків або одержання кредитів, нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи, повноваження посадових осіб на право підпису та справжність їхніх підписів. На підтвердження таких повноважень нотаріус витребує накази про призначення на посаду або протоколи про обрання посадових осіб, доручення на ім’я керівника, видане вищестоящим органом.

     Після здійснення цих дій нотаріус вчиняє посвідчувальний напис. Існує кілька зразків таких написів, що враховують певні обставини, за яких засвідчується справжність підпису: для засвідчення справжності підпису громадян, які діють за дорученням, підпису представника юридичної особи, підпису неповнолітнього (15-18 років), який діє за згодою батьків чи інших законних представників, підпису громадянина, який підписався за іншого, котрий не може підписатися через фізичну ваду, хворобу чи з інших поважних причин, підпису перекладача та ін.

     4 ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ

     Ця  нотаріальна дія регулюється  ст. 79 Закону і п. 146, 147 Інструкції про  порядок вчинення нотаріальних дій  нотаріусами України. Засвідчувати вірність перекладу документа з однієї мови на іншу мають право державні та приватні нотаріуси, а також консульські установи. За вчиненням цієї дії можна звертатися до будь-якої нотаріальної контори і будь-якого приватного нотаріуса.

     При засвідченні вірності перекладу нотаріусу, як правило, доводиться користуватися послугами перекладача. При цьому, засвідчуючи вірність підпису перекладача, нотаріус встановлює його особу, а також особу громадянина, який подав документи для перекладу. Перекладач окрім документа, що засвідчує його особу, подає документ, який підтверджує його кваліфікацію. Якщо у нотаріальній конторі є зразок підпису перекладача і його особа відома нотаріусу, то в разі наступного засвідчення підпису перекладача нотаріус встановлює тільки особу, яка подала документ для перекладу.

     Переклад  робиться з усього документа, у тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

     На  прохання заінтересованих осіб нотаріус разом із засвідченням вірності перекладу чи справжності підпису перекладача може засвідчити також вірність копії з перекладу.

     ВИСНОВКИ

     Початок створення нотаріату має давні витоки. В слові «нотаріус» міститься дієслово «нотувати» (записувати, атестувати), тобто з давніх давен під словом «нотаріус» мався на увазі писар. Передвісники нотаріусів з’явилися в Стародавньому Римі. До їхніх обов’язків входило не тільки складання грамот та клопотань, але й оформлення різноманітних угод. На сьогоднішній день в Україні нотаріус посвідчує безпірні права та безспірні факти, в наявності яких він може впевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільний прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.

     Одними  з головних завдань нотаріуса  є: засвідчення достовірності копій  документів та виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах та засвідчення правильності перекладу з однієї мови на іншу.

     Засвідчення достовірності копій документів та виписок з них є однією з  найпоширеніших нотаріальних дій. Ця, на перший погляд, проста нотаріальна дія містить гарантії для дуже суттєвих прав громадян.

     Засвідчення справжності підпису на документах регулюється ст..78 Закону України  «Про нотаріат», п.п. 142-145 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.п. 72-75 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України.

     Щодо  засвідчення правильності перекладу  з однієї мови на іншу, то слід звернути увагу, що до недавнього  часу ця нотаріальна дія не мала великої практики. Зараз вона набуває дедалі більшого поширення у зв’язку з розвитком міжнародних зв’язків України з іншими Тому і є велика потреба у перекладі документів з іноземних мов на українську та інші мови і навпаки.

     Всі ці функції покладені на нотаріальні  органи.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 

1. Медвідь Ф.М., Усенко В.Ф., Медвідь Я.Ф. Нотаріальний процес в Україні: Навчальний посібник / За ред. Ф.М. Медвідя. – К.: Атіка, 2006. – 324 с.
2. Семаков Г.С., Кондракова С.П. Нотаріат в Україні: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. - 120 с.
3. Сміян Л.С., Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г. Нотаріат в Україні: Навчальний посібник (2-е вид., стереотип. ) / Заред. Ю. В. Нікітіна. - К.: КНТ, 2008. - 680 с.
4. Закон України «Про нотаріат»// Відомості Верховної Ради України. –1993. - №39.