Проблема міжнародного тероризму

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………....3

Сутність  міжнародного терроризму………………………………………………..4

Історія міжнародного тероризму…………………………………………………...6

Форми та прояви тероризму………………………………………………………...8

Міжнародні терористичні організації…………………………………………….10

Заходи боротьби з  міжнародним тероризмом…………………………………....14

Висновок…………………………………………………………………………….16

Список використаної літератури…………………………………………………..17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Однією з найбільш актуальних і обговорюваних проблем  світового порядку в останні роки стала проблема міжнародного тероризму, а також діяльності держав і міжнародного співтовариства по боротьбі з ним.

Міжнародний тероризм - здійснювані  у світовому чи регіональному  масштабі терористичними організаціями, угрупуваннями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної , хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження. Багато країн, у тому числі сусідня Росія, зіштовхнулися із цим злом набагато раніше трагічних подій у США 11 вересня 2001 р. Однак саме терористичні акти в американських містах стали своєрідним вододілом у новітній історії людства.

З розпадом СРСР завершилася ера небезпечного протистояння блоків держав з різним суспільно-політичним укладом. Закінчення «холодної війни», як здавалося, привело до виникнення нової якості в системі міжнародних  відносин, коли мінімізована можливість військового зіткнення наддержав, яка довгий час була основною загрозою безпеки людства, зникла.

Важливо дотримуватися  принципу, що тероризм в одній демократичній  країні означає загрозу тероризму  і в іншій демократичній країні. Саме цей фундаментальний постулат лежить в основі політики більшості європейських держав. Його реалізація допоможе Україні стати рівноправним членом європейського співтовариства. Своєчасні і ефективні політичні, соціальні та економічні заходи повинні прийматися на основі їх об’єктивних переваг з врахуванням ступеня підтримки з боку населення.

Сутність міжнародного тероризму

Міжнародний тероризм – це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, або вчиненні інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей, або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Терористичний акт –  злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258—260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Терористичний акт завжди є актом насилля, агресії, та складається  з таких елементів:

• насильницькі дії в різних формах і як наслідок вибору найбільш ефективних форм - звернення уваги громадськості;
• сам терористичний акт спрямований проти особи, або групи осіб;
• відсутність можливості досягти поставленої мети насильницького акту.

Міжнародний тероризм слід розглядати як багаторівневе правопорушення, коли заподіюється шкода – міжнародним зв'язкам , маючи значення для:

• функціонування системи дипломатичних зв'язків;
• забезпечення суверенітету держави;
• забезпечення права націй на самовизначення;
• забезпечення спеціальної правосуб’єктності міжнародної міжурядової організації;
• забезпечення прав та свобод людини;
• нормального функціонування міжнародних наземних, повітряних та морських комунікацій.

До головних галузевих  об'єктів тероризму можна віднести: суверенітет держави, системи дипломатичних зв'язків, системи міжнародних наземних, повітряних та морських комунікацій.

Терористична діяльність охоплює:

• планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
• підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;
• організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
• вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
• пропаганду і поширення ідеології тероризму;
• фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм.

Боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності.

Серед причин існування  міжнародного тероризму на сучасному  етапі:

1. невирішеність національних проблем та проблем кордонів (значна частина народів позбавлена права на національне самовизначення);
2. відсутність дієвого механізму боротьби з тероризмом;
3. домінування США у світі, як єдиної наддержави;
4. протиріччя між християнською, ісламською та далекосхідною цивілізаціями;
5. прагнення окремих людей, організацій до дезорганізації встановленого світового порядку.

Історія міжнародного тероризму

Вперше на міжнародному рівні питання про боротьбу з  тероризмом став обговорюватися в 1934 році в Лізі Націй. Це було пов'язано з вбивством 9 жовтня 1934 в Марселі короля Югославії Олександра I і прем'єр-міністра Франції Луї Барту.

Прийняті Лігою Націй в 1937 "Конвенція про попередження тероризму та покарання за нього" і "Конвенція про створення Міжнародного Кримінального Суду" так і не увійшли в силу. Однак вони послужили прототипом для сучасних міжнародних угод у цій сфері.

На думку прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, міжнародний тероризм споконвічно був інструментом боротьби між різними державами, як мінімум одне з яких використовує проти інших держав терористів як альтернативу звичайній війні. Він пише, що сучасний міжнародний тероризм став продуктом союзу між країнами Східного блоку і низкою арабських країн. Ці дві групи держав спонсорували терористичну діяльність з кінця 1960-х до середини 1980-х років. В 1940-і - 1950-і роки партизани, терористи і повстанці з цілого ряду країн світу проходили в СРСР і країнах-сателітах диверсійну підготовку. Нетаньяху вважає, що після встановлення ядерного паритету з Заходом СРСР вирішив використовувати міжнародний терор як знаряддя боротьби за свої інтереси. До цієї діяльності підключилися також Лівія, Сирія і Ірак і деякі інші арабські країни.

Основними терактами цього періоду  було захоплення заручників, угон цивільних літаків і політичні вбивства. Найбільш потужною міжнародною терористичною організацією стала Організація звільнення Палестини (ООП), яку в 1969 очолив Ясір Арафат. В кінці 1960-х СРСР вербував терористів по всьому світу, потім вони навчалися в спеціальних таборах, які розміщувалися в Одесі,Баку, Сімферополі і Ташкенті. ООП, яка створила фактично "державу в державі" на території Лівану в 1970-ті роки, стала базою і притулком для терористів, а СРСР формально залишався осторонь. Тим не менш, 29 січня 1981 держсекретар США Олександр Хейг публічно звинуватив СРСР у причетності міжнародному терроризму.

Колишній генерал КДБ Філіп Бобков пише, що в період з 1976 по 1996 роки реєструвалося від 320 до 660 терактів на рік, які можна зарахувати до міжнародного тероризму, а потім хвиля терору пішла на спад, хоча масштаб і жорстокість терактів зросли.

Новий підйом міжнародного тероризму  відзначається з 11 вересня 2001, коли терористи Аль-Каїди атакували ряд об'єктів на території США. Деякі фахівці вважають, що ця хвиля викликана кардинальними перебудовами у сфері міжнародних відносин, пов'язаних з крахом так званого «біполярного світу».

Найбільш відомою сучасної міжнародною  терористичною організацією є Аль-Каїда. Найбільші табори цієї організації з підготовки терористів діяли на території Судану, Сирії, деяких інших країн. Після активних дій США проти даних країн ці табори перемістилися в інші країни, зокрема, в Чеченську республіку і Афганістан.

Терористичною організацією визнано також рух Талібан. У період, коли цей рух контролювало територію Афганістану, там були розміщені табори з підготовки терористів. Найстаршою міжнародною терористичною організацією є рух «Брати-мусульмани». Воно було створене ще в 1928 в Єгипті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми та прояви тероризму

Політичний, економічний  та кримінальний тероризм знаходить  спільні сфери дії, базуючись  на взаємовигідних інтересах. Сучасний тероризм має такі різновиди:

         - національно-визвольний тероризм, який деколи називають тероризмом національних меншин. Головна вимога — відділення від держави, що їх поневолює, або повноцінної національної автономії для усунення дискримінації і гноблення. Приклади з післявоєнного часу: північні ірландці, каталонці, баски, бретонці, корсиканці, німці Південного Тіролю. Наявність такого тероризму (частково злагідненого після задоволення автономічних вимог — для каталонців, німців Південного Тіролю, франко-канадців, у деякій мірі для корсиканців) — яскраве свідчення того, що проблеми поневолених націй та національних меншин, а також регіоналізації під час модернізації державного ладу в другій половині XX століття залагоджені не були, а в ряді випадків навпаки загострилися та проявилися з ще більшою агресивністю, особливо тоді, коли до національного фактора приєднався релігійний (конфлікти: католики протестанти, мусульмани — християни);

      - тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольними рухами. У зв'язку з невирішенням основних конфліктних проблем (Палестина) та глобалізацією імперіалізму, такі рухи також стають глобальними за місцем дій, але в жодному випадку не перетворюються в «міжнародних терористів». До цієї форми тероризму відноситься Осама бен Ладен та його терористична організація Аль-Каїда («Провід»);

    -   тероризм соціал-революційного характеру. З 19 століття терористичними актами послуговувалися крайні революційні та анархістські організації, насамперед проти влади. В Російській імперії індивідуальний тероризм застосовувала конспіративна організація «Народна Воля». Між терористами-змовниками були й українці: С. Степняк-Кравчинський, А. Желябов, С. Перовська та інші. Більш селективно і планово застосовували тероризм до кінця 1917 року більшовики. У 20 були широко відомими Фракція Червоної армії в Західній Німеччині, Червоні бригади в Італії, японська Червона Армія, окремі угрупування в США. Ці групи «нових лівих» у середині 60-х років 20 століття кинули серйозний виклик не лише режимам, але й цілому суспільному ладові капіталістичних держав.

       - правий тероризм, що домагається ліквідації парламентської демократії і запровадження авторитарного режиму, тобто диктатури. Праві групи одночасно протидіють «новим лівим» (наприклад, так було в Італії), розглядаючи їхні акції як загрозу для суспільства, що повинно обрати правий шлях;

диверсійний тероризм, організатором акцій якого виступають секретні служби держав-противників. Диверсійні терористичні групи опираються часто на «п'яту колону» в державі противника, здійснюють провокаційні дії (для прикладу, терористичні групи радянських спецслужб, що вирізували населення, зокрема польське, в районах дій УПА, щоб таким чином компрометувати діяльність українського підпілля);

        - дехто вважає, що можна виділити також кримінальний тероризм злочинних мафійних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети, адже її затьмарює бажання наживи (економічний мотив).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міжнародні  терористичні організації

Терористична організація – стійке об'єднання трьох і більше осіб, створене з метою скоєння терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

КРП. В Західній Європі Курдська робітнича партія, без сумніву, чисельна та найкраще організована терористична організація. Можна також спостерігати інші організації, які копіюють її методи та структуру, однак їхня діяльність не досягає успіху, бо вони є дуже малими та розрізненими, не мають достатньо великої колонії іммігрантів. КРП слугує прикладом створення кримінальних структур для підтримки терористичної активності.