Правовое сознание юриста в структуре юридической деятельности

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 
 
 

ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ЮРИСТА В  СТРУКТУРІ ЮРИДИЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

«ТЕОРІЯ  ДЕРЖАВИ І ПРАВА»

студентки І курсу 

денної  форми навчання

групи ЮР-19

Є.М. Таран 

Науковий  керівник

Ведєрніков Ю.А. 
 
 
 
 
 

Київ-2010

                                                            ЗМІСТ  ВСТУП……………………………………………………………………...3 РОЗДІЛ 1.ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ       1.1. Юридична діяльність (поняття і види)……………………………...6 1.2. Система юридичної діяльності…………………………………….10 1.3. Головні риси юридичної діяльності………………………………...11 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ЮРИСТА      2.1. Загальна характеристика правосвідомості юриста……………..…12 2.2. Основні елементи і структура правової свідомості…………. ……13 2.3. Специфіка професійної правосвідомості: її рівні, види та характерні                       риси………………………………………………………………………...16 2.4. Правосвідомість працівників правоохоронних органів……………20 ВИСНОВКИ…………………………………………………………...…22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ……………………………24 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ           Українська держава, відповідно до норм чинної Конституції, визнала головним своїм обов'язком забезпечення прав і свобод людини, що визначає зміст і спрямованість її діяльності. І зробити це, як і прийняти в 1996 р. нову Конституцію, без врахування надбань людства у сфері юридичної думки, було б неможливо. Вплив міжнародного законодавства і зокрема Конвенції про захист прав і основних свобод людини, інших документів Ради Європи спричинив у країні великий прорив як у правосвідомості суспільства, так і в нормотворчій діяльності.          Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною її національного законодавства. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до неї. В наш час, коли будується незалежна самостійна Українська держава, досить важливою є проблема створення правової держави. Правова держава ґрунтується на мирному та справедливому співжитті людей. Важливим аспектом в такому співжитті людей є виховання правосвідомості. Людина не зможе жити серед інших людей без правосвідомості, адже не буде порядку і поваги до інших людей. Ще в стародавні часи підкреслювалась думка про те, щоб людина відносилась до інших людей так, як би вона хотіла, щоб інші до неї відносилися. Незнання законів веде до насильства, безпорядків, до незахищеності слабших перед сильнішими. Сама сутність, сама природа права полягає в тому, що воно твориться свідомими істотами і для свідомих істот, тобто мислячими суб'єктами і для мислячих суб'єктів. Усвідомлення людиною себе суб'єктом права - це і є правосвідомість.    Права людини - це соціально-історичне явище, тобто по своїй суті вони є соціальні (природні чи позитивні). Вони створюють можливості людині, які необхідні їй для існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначають їхній рівень розвитку (економічний, духовний, соціальний) і мають бути загальними та рівними для всіх . В діючій Конституції України записано: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава» .Побудова правої держави є складним і важким процесом, зважаючи на нинішні обставини. Тим більше , що вона має бути не самоціллю, а засобом забезпечення людяного життя для більшості українців. Нам потрібно мати державу із демократичною сутністю, народну, гуманну. Гуманістична правова держава реально забезпечує всебічний розвиток особистості та враховує інтереси і потреби всіх соціальних верств і груп населення. Головними компонентами правової держави є : верховенство правових законів і серед них - конституції як головного закону; формально юридичні гарантії свободи, самостійності та власності; чіткий поділ влади (законодавча, виконавча, судова). Отже, правовою є така держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності. Сьогодні найефективнішою є саме така держава, так як максимально задовольняє потреби людини, цінує її як особистість, гарантує їй права, свободи і національну самобутність. Така держава законодавчо закріплює принципи громадянського суспільства, тобто відображає в юридичному плані його основні засади.          Актуальність теми: Актуальність даної теми пов'язана с тим що радикальні зміни, які відбуваються в політичному, економічному і соціальному житті України та інших постсоціалістичних країн, активізація політичного життя, глобальна зміна стереотипів свідомості оголили приховані досі закономірності розвитку суспільства, що по-новому розкривають взаємозалежність багатьох соціальних феноменів. Не тільки перед вченими, але й перед іншими, схильними до спостереження і об'єктивного аналізу, членами суспільства, стала цілком нова картина соціальних процесів, що вражає своєю несподіваністю і не вкладається в існуючі десятиліттями уявлення і стереотипи. Все це обумовлено характером виховання в попередні роки, особливостями трудової діяльності, соціальним оточенням, неадекватними інтересами. Цим пояснюється нерівномірність розвитку суспільної свідомості, різнотемповість динаміки її прошарків.  Метою роботи є вивчення структурних елементів правосвідомості її форм,та видів.            З врахуванням визначеної мети,були поставлені наступні завдання:  -визначити місце правосвідомості в системі форм суспільної свідомості - проаналізувати структуру та функції правосвідомості    - розглянути види та рівні правосвідомості.    Предмет дослідження є поняття, рівень, структура, механізм, функції та процес формування правосвідомості.       Об'єкт дослідження є правосвідомість особистості.     В курсовій роботі були використані наступні методи :    а) загальнофілософський діалектичний метод, за допомогою якого правосвідомість розглядається як явище, яке визначається природою людини та умовами її життєдіяльності, пов'язане з іншими формами свідомості та обумовлює поведінку людини, постійно розвивається та якісно оновлюється; б) загальнонаукові методи: явище і суть, аналіз і синтез, форма і зміст, конструктивно-критичний підхід.

     Методологія. На протязі всього написання курсової роботи використовувались універсальні методи. З трьох існуючих груп універсальних методів було обрано метод, який притаманний суто теоретичному рівню методології, а точніше – методи індукції дедукції. Метод дедукції був використаний протягом всього написання роботи, а метод індукції – використаний автором для узагальнення написаного, тобто у висновку науково-дослідної роботи. Із загально – наукових методів в роботі використовувались описовий метод.  
 
 

     РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ     1.1.Поняття і види  юридичної діяльності

Перед тим як розглянути поняття юридичної  діяльності, наведемо визначення поняття  соціальної діяльності.      Соціальна діяльність — це єдність теоретичного і матеріально-практичного процесів, які здійснюються соціальними суб'єктами з метою цілеспрямованого використання та зміни навколишнього середовища в інтересах людей.           Основними ознаками соціальної діяльності є такі: єдність теоретичного процесу, який поєднує пізнання явищ, предметів і матеріально-практичних дій, спрямованих на використання вивчених предметів та явищ в інтересах людей;  соціальну діяльність здійснюють соціальні суб'єкти — індивіди або їх групи, наділені свідомістю та волею, здатні пізнавати і діяти; об'єктом діяльності є навколишнє середовище, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні явища й предмети, які оточують людину; зміст діяльності полягає в цілеспрямованому використанні та зміні навколишнього середовища соціальними суб'єктами, тобто це завжди свідома діяльність, спрямована на визначення цілей та засобів їх досягнення; метою діяльності є задоволення матеріальних та духовних потреб людей.

Різноманіття  потреб людей зумовлює різноманіття видів соціальної діяльності, до яких належить і юридична діяльність. Розглянемо основні її ознаки:               Юридична діяльність — це єдність процесів пізнання юридичних явищ та їх використання в інтересах людей. Вона здійснюється юристами, тобто професійно підготовленими спеціалістами, які знають право і вміють реалізовувати його.           Об'єктами юридичної діяльності є юридичні явища, тобто опосередковані правом дії (дія і бездіяльність) людей та результати цих дій.  Суть юридичної діяльності полягає в діях юристів, спрямованих на досягнення певних юридичних цілей (вирішення юридичної справи, роз'яснення норми права адвокатом та ін.) з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичної форми.

Юридична  діяльність призначена для розв'язання різних юридичних проблем.             Отже, юридична діяльність — це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичної форми з метою розв'язання різних юридичних проблем. Спочатку юридична діяльність не була самостійним видом діяльності. Першими "юристами" у багатьох країнах світу часто були жреці. Першими історично відомими світськими юристами були римські юристи, їх діяльність включала: відповіді на юридичні запитання приватних осіб; консультації і допомога при укладенні угод;  керування процесуальними діями сторін при вирішенні суперечок у суді.

 Нині окрім названих дій велике значення в діяльності юристів має ведення юридичних справ.           Юридична справа — це життєвий випадок, який існує у вигляді окремої самостійної ситуації (наприклад, правопорушення, суперечка), яка потребує розгляду і вирішення відповідно до норм права компетентним органом.            Існує два основних види юридичної діяльності: кримінальна і цивільна.

Наведемо  найважливіші дії, які реалізуються у процесі ведення юридичних справ. Здійснення юридично важливих дій (допит свідка, винесення вироку, очна ставка та інші процесуальні дії).       Написання юридичних документів з фіксацією юридично значущих дій.             Виступи в юридичних закладах, де формуються юридичні вимоги і заяви, потрібні у процесі розгляду юридичної справи.    За інтелектуальним змістом юридична діяльність поділяється так: •пізнавально-пошукова — збирання повної інформації щодо юридичних явищ;         •реконструктивна — аналіз інформації, розробка версій, на прямку розв'язання юридичної проблеми;      •організаційна — упорядкування і координація дій суб'єктів при веденні юридичної справи; реєстраційна — передавання отриманої інформації в письмовій правовій формі;     •комунікативна — спілкування юриста з іншими учасниками і суб'єктами юридичної справи у процесі її вирішення.      За суб'єктами розрізняють діяльність судову, арбітражну, слідчу, прокурорську, адвокатську, нотаріальну, юридичне консультування. За цим же критерієм (тобто за суб'єктами діяльності) розрізняють ще такі види діяльності:             - юридичну діяльність органів дізнання (міліція, митниця, пожеж ний нагляд та ін.);            - криміналістично-судову експертизу;       - діяльність оперативно-пошукових органів (МВС, СБУ);    - діяльність органів виконання покарання.     Залежно від норм права, які реалізуються, розрізняють такі види юридичної діяльності:           - регулятивну, пов'язану з правомірною поведінкою суб'єкта

права;             - правоохоронну, пов'язану з неправомірною поведінкою суб'єкта права (із здійсненням правопорушення).        Регулятивна діяльність поділяється на такі види:   1)реєстраційно-засвідчувальну (видача посвідчення про право приватної власності на квартиру);       2)правонадільну (дозвіл органів нотаріату на право вступу у володіння спадщиною).         Правоохоронна діяльність поділяється на такі види:     - попередження правопорушень (здійснення міліцією профілактики правопорушень);            - припинення правопорушення (здійснюється після початку правопорушення), наприклад затримання за дрібне хуліганство;

розкриття правопорушень (знаходження правопорушників);    - розслідування правопорушень (встановлення точних деталей злочину);                                   - визначення судом чи іншими компетентними органами покарання правопорушника;  виконання покарання.      Юридична діяльність виконує в суспільстві певні функції, які розкривають її соціальне призначення та роль у суспільстві. Розрізняють дві групи функцій: загальносоціальні та спеціально юридичні.    Загальносоціальні функції юридичної діяльності:   економічну — забезпечує функціонування економічної системи; політичну — забезпечує функціонування політичної системи;  ідеолого-виховну — забезпечує збереження існуючих ідеологічних цінностей.           Спеціально юридичні функції юридичної діяльності поділяються на такі:             регулятивну — спрямована на регулювання правомірної поведінки громадян;             розрізняють дві її підфункції: регістраційно-засвідчувальну і правонадільну;             правоохоронну — спрямована на запобігання правопорушень, їх розслідування, покарання винних;        розрізняють три її під функції:        превентивну, правовідбудовчу, каральну.    Наведемо сучасні тенденції розвитку юридичної освіти: спеціалізація юридичної діяльності — розподіл на окремі галузі права чи категорії справ;

інтеграція  юридичної діяльності внаслідок  ускладнення суспільного життя, збільшення обсягу нормативно-правових актів.[8;С. 37-39]

     1.2. Система юридичної діяльності     Система юридичної діяльності має дві складові: зміст і форму.  До змісту юридичної діяльності входять суб'єкти; учасники; об'єкти; юридичні дії та операції; засоби і способи їх здійснення; результати юридичних дій. Суб'єктами юридичної діяльності є юристи, державні та недержавні об'єднання юристів, організації, які залежно від виду професійної діяльності, розглядуваних питань мають згідно із законом певні права та обов'язки, професійні юридичні знання, вміння їх реалізувати.  Учасники — це окремі особи або їх групи, які сприяють діяльності суб'єктів у процесі вирішення юридичних справ (свідки, експерти).   Об'єкти — дії суб'єктів права, правові процеси, правові документи (правопорушення, суперечка про право).      Юридичні дії — це зовнішні акти поведінки суб'єктів юридичної діяльності, які вдосконалюють правові явища.     Операції — сукупність взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення локальних цілей.          Способи юридичної діяльності — це конкретні шляхи досягнення наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обумовлених юридичною справою. Вони можуть бути гласні та негласні, базуватись на наукових чи буденних знаннях, бути обов'язковими чи бажаними.   Система певних засобів є юридичною технікою, а система способів — юридичною тактикою.         Результат юридичних дій — це підсумок відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних способів і засобів суб'єктами юридичної діяльності. Складовою системи юридичної діяльності є форма юридичної діяльності.            Розрізняють дві групи таких форм: внутрішню — порядок організації діяльності, який базується на послідовності юридичних процесів і процедур; зовнішню — засоби зовнішнього прояву юридичної діяльності  у вигляді процесуальних документів, юридичних дій, усних висловлювань.[1;С.102] 1.3 Головні риси юридичної діяльності     Юридична діяльність, як окремий вид соціальної діяльності, також характеризується певними рисами:        1. Відбувається у сфері дії права з використанням правових засобів.  2. Здійснюється  спеціально  уповноваженими   на  то суб'єктами, які володіють юридичними знаннями.        3. Її метою є упорядкування, узгодження суспільних відносин по відношенню до вимог права, вирішення конкретних життєвих ситуацій та задоволення на цій основі індивідуальних, групових та загальнолюдських потреб та інтересів.          4. Юридична діяльність має організуючий характер, націлена на організацію дій інших суб'єктів і значною мірою пов'язана з державною діяльністю.            5. Зміст юридичної діяльності у кожній конкретній ситуації складають окремі дії юристів, що націлені на досягнення бажаних правових результатів. 6. Юридична діяльність у багатьох ситуаціях виявляє елементи  творчості,   індивідуального   підходу,   винесення конкретного рішення на підставі загальної моделі поведінки.       7. Юридична діяльність своїм правовим впливом пронизує майже всі сфери суспільного життя, які підлягають правовому регулюванню.  Таким чином, під юридичною діяльністю слід розуміти один з різновидів соціальної діяльності, який здійснюється юристами-фахівцями з метою отримання правового результату, задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів у відповідності до вимог права.   Іноді вживається термін юридична практика, який по суті відображає поняття діяльності, але включає ще й досвід практичного  засвоєння дійсності.  Адже  всяка діяльність здійснюється з урахуванням існуючого досвіду. Це закономірність соціального прогресу, тому немає потреби вишукувати суттєві відмінності між двома вище згаданими термінам.[8;С.43]

     РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ЮРИСТА      2.1. Характеристика правосвідомості юрист а  Правосвідомість - це сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, у яких виражається відношення до дійсного чи бажаного права як до справедливого чи несправедливого і до дій людей як до правомірних.  Можна по-іншому підійти до визначення правосвідомості, зокрема «через» інформацію. Так, під правосвідомістю юриста слід розуміти координаційну систему багато вимірності одержання, використання, поширення та зберігання інформації у правовому полі, що характеризує ставлення правника, до правової дійсності та встановлення об’єктивної істини. Правосвідомість ґрунтується на інформації, яку потрібно усвідомити. Однак не всю інформацію юрист усвідомлює. Тому неусвідомлена інформація стає надалі значним потенціалом для усвідомлення. Тобто вона стає в «пригоді» в потрібний момент.       Мова йде тут про матеріальну форму одержання, використання, поширення та зберігання інформації юристом, що складає певну систему. Сюди потрібно зарахувати також різноманітні ідеї, уявлення, емоції, почуття та інтелектуальну здатність особи юриста.    Багатовимірний підхід до інформації взагалі необхідний, адже кожен юрист не повинен задовольнятись одновимірністю своїх поглядів.   У правосвідомість юриста входять усі основні елементи світоглядної духовності,саме культурне життя та культурне надбання людства. Тобто, самі професійні знання ще не визначають змісту правосвідомості юриста. Важливу роль відіграють певні власні критерії оцінки, серед яких слід виділити емоційний стан юриста, його ставлення до права. Тут велике значення має процес перетворення юридичних знань у звичку. Правосвідомість має такі має такі складові елементи: психологічна правосвідомість (правова психологія), ідеологічна правосвідомість (правова ідеологія), поведінкова правосвідомість (передбачає вихід на правову поведінку).           Оскільки у будь-якому випадку на правосвідомість юриста впливають різні фактори як об’єктивні, так і суб’єктивні, тому рівень правосвідомості залежить від професійних факторів, від стану законності в державі та цивілізованого правопорядку.        Це означає, що правосвідомість юриста повинна носити професійний характер (а не буденний), що є складовим елементом всієї правової системи в державі. Тобто професійну правосвідомість не слід ототожнювати зі спеціалізованою.            Кожен юрист має своє індивідуально-правове поле. І тому дії та вчинки юриста випливають із його власного поля правових поглядів, які залежать від обставин, психічного стану, отримання певних знань тощо. Звідси випливає таке твердження, що один і той самий юрист може мати різні рівні або ступені правосвідомості в конкретний момент часу. Нас в даному випадку цікавить дія так званої «точкової» правосвідомості у виконанні службового обов’язку юристом.[4;С 24-29]