Правова система України

Можливі випадки  коли санкції, передбачені існуючим законом, виявляються недостатніми. У суддів можливості обмежені кодексами - від і до.

В Україні суддівська практика офіційно в якості джерела  права не визнана, але інколи вона проявляє себе як неофіційне джерело. Ця позиція виходить з того, що право, яке міститься в нормативних  актах, залишає багато не вияснених  питань, остаточно не регулює суспільні відносини. Так, нижчі судові інстанції слідкують за діяльністю вищих інстанцій і намагаються слідувати їм при вирішенні аналогічних справ, оскільки в іншому випадку їх вироки і рішення можуть бути відмінені вищими судами в апеляційному порядку. Також певним не офіційним джерелом права можна назвати постанови Пленуму Верховного Суду.

Деякі вчені  попри наведені вище ознаки вважають, що правову систему України краще  віднести до постсоціалістичної правової системи.

Вони вважають, що нині ця система має певною мірою перехідний характер, зберігаючи ряд колишніх ознак й інтенсивно набуваючи ряд нових. Погоріло В., Малишко М. Правова система України - стан та перспективи розвитку.//Віче.-1993.-вересень.-с.25

По-перше, українська правова система, хоча формально, визнавала основним джерелом свого права, своєї правової системи законодавчі акти, найбільш поширеним джерелом права мала і має, нажаль, підзаконні акти. Збереглася тенденція, властива радянському законодавству, коли законодавчі акти співвідносяться з підзаконними в пропорції 5% до 95%. Опришков В.Ф. Систематизація законодавства України - новий стан його вдосконалення.//Віче.-1999.-листопад.-с.87.

По-друге, непрямий характер дії законодавчих актів. Так, норми Конституції та інших основоположних актів. Так, норми Конституції та інших основоположних актів не є актами прямої дії, бо відповідно застосування окремого законодавчого акту передбачало і передбачає підготовку і прийняття нерідко цілого комплексу підзаконних нормативно-правових актів.

По-третє, досить поширеною на Україні була і є локальна нормотворчість: розробка і прийняття численних нормативних актів керівниками /власниками/, трудовими колективами, профспілковими організаціями підприємств, установ і організацій та органами місцевої державної влади і місцевого самоврядування.

По-четверте, звернення  особи до судових чи інших державних  органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів чи з  вимогами щодо усунення правопорушень  нерідко оцінюється негативно і  не задовольняється.

По-п'яте, нормативні акти в Україні охоплювали і охоплюють правовим регулюванням далеко не всі сфери суспільних відносин і виражають нерідко волю фактично лише частин суспільства.

Але найбільшою мірою відрізняється існуюча  в Україні правова система  від романо-германської, як і інших правових систем, співвідношенням норм та галузей публічного і приватного права. Українське право, як соціалістичне право взагалі, є переважно публічним, що зумовлюється характером існуючих суспільних відносин. Романо-німецька ж система, навпаки, при всій наявності галузей публічного права, тобто норм, які регулюють суспільні відносини, учасниками яких є громадяни. Щоправда, розвиток системи українського права йде ним по шляху розширення в ньому засад приватного права, а розвиток романо-німецьких правових систем - по шляху посилення публічних засад.

Схоже, що соціалістична  правова система сходить зі сцени, хоча сьогодні, на межі 90-х років, важко  передбачити подальший хід дій. Тим не менш сімдесят років соціалізму безперечно відіб'ються на тому новому праві, до якого прийдуть колишні соціалістичні країни. Давид Р. Основные правовые системы современности: Пер. с франц.-М.:Международные отношения, 1999.-с.21.

Можна сказати, що Рене Давид зробив досить вдалий прогноз на майбутнє. Адже дійсно правову систему України не можна назвати соціалістичною, навіть попри всі радянські пережитки, що залишились в нашому праві.

Є й інші точки  зору на цю проблему. Своєрідною видається  позиція В.Н. Синякова, який пропонує віднести правову систему України  до слов'янської правової сім'ї. На основі її самобутності, обумовленої не тільки техно-юридичними, формальними ознаками, а й глибокими соціальними, культурними, державними починаннями життя слов'янських народів. Синюков В.Н. Российская правовая система.-М.,1994.-с.167.

Розвиток національної правової системи, до якої б правової сім'ї вона не належала, є складним і тривалим процесом, що вимагає  незалежного наукового забезпечення, поміркованої апробації та виваженості  в оцінках. На жаль, сьогодні процесу  формування національної правової системи властива тенденція до задоволення миттєвих потреб у правовому регулюванні тієї чи іншої сфери суспільних відносин, без врахування теоретичного підґрунтя цього багатогранного процесу. Як наслідок цього - правові колізії в чинному законодавстві.

Втім формування нової системи права є процесом і, як засвідчує досвід, волюнтарський  підхід у вирішенні цього питання  призводить до результатів протилежним  очікуваним. Надмірна диференціація  системи права стала причиною недосконалості і незбалансованості як окремих галузей права, так і всієї системи права в цілому, то особливо яскраво виявляється в системі законодавства України.

Формування  власної правової системи Українська держава почала з прийняття Верховною  Радою 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет з того часу прийнято більше тисячі законів і тисячі підзаконних актів, які стосуються практично усіх сторін державного і суспільного життя.

Закладено солідні  правові підвалини державної  незалежності.

Вироблено основи зовнішньої політики України, що сприяє впевненому входженню нашої молодої держави у Європейське і світове співтовариство повноправним членом.

Наша політика ґрунтується на дотриманні загальновизнаних норм і принципів міжнародного права. Статуту ООН, Хельсінського Заключного акта, Паризької хартії для нової Європи, документів апробації та виваженості в оцінках. На жаль, сьогодні процесу формування національної правової системи властива тенденція до задоволення миттєвих потреб у правовому регулюванні тієї чи іншої сфери суспільних відносин, без врахування теоретичного підґрунтя цього багатогранного процесу. Як наслідок цього - правові коаліції в чинному законодавстві.

Втім формування нової системи права є процесом і, як засвідчує досвід, волюнтарський  підхід у вирішенні цього питання призводить до результатів протилежним очікуваним. Надмірна диференціація системи права стала причиною невдосконаленості і незбалансованості як окремих галузей права, так і всієї системи права в цілому, що особливо яскраво виявляється в системі законодавства України НБСЄ та інших.

Для нас жодна  держава не є ворогом і ми відкидаємо та засуджуємо війну і погрозу  силою як засіб державної політики. Ми готові робити свій внесок у побудову світового правопорядку на основі взаємного  довір'я, добросусідства, розумних компромісів і балансу інтересів.

Ці принципи покладено і в основу наших  стосунків з Росією, які посідають  в зовнішній політиці нашої держави  особливе місце. Ми усвідомлюємо факт своєї глибокої історичної і культурної близькості з російським народом, економічної взаємозалежності наших держав.

І це наша провина  в тому, що зв'язки між Україною і  Росією не завжди були рівними і  стабільними. Ми сподіваємося, що ці непорозуміння  залишаться в минулому. Створити гармонійну національну правову систему: З виступу першого заступника Голови Верховної Ради України В.В. Дурдинця на науково-практичній конференції 7 Жовтня 1993 р.//Голос України.-1993.-жовтень-с.9.

Віддаючи пріоритет  у гарантуванні безпеки і стабільності невійськовим факторам. Затверджено концепцію і розпочато реформу Збройних Сил. Розпочато і вже зроблено перші кроки в судовій реформі. Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування.// Право України-1998.-№2.-с.3.

Особливість і, я б сказав, складність поточного моменту полягає в тому, що разом з розбудовою власної держави ми здійснюємо перехід у систему нових суспільних і економічних координат. Федоренко В. Поняття системи конституційного права України.// Право України.-2000.-№3.-с.40.

Це обумовило виникнення багатьох гострих проблем. Втрата керованості державним сектором економіки, розрив господарських зв'язків, нестача власних енергоносіїв, доповнені серйозними прорахунками в економічній і фінансовій політиці призвели до падіння виробництва, зубожіння населення, до зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Незважаючи  на досить ґрунтоване законодавче опрацювання  питань економічної реформи, тут  не вдалося досягти кардинальних зрушень. З одного боку, не завжди забезпечувалася  комплексність і завершеність правового регулювання. Частина ринкових законів залишаються не реалізованою через відсутність відповідних правових механізмів. З другого боку виконавчій владі не вистачало рішучості і послідовності у здійсненні економічних реформ.

Законодавча діяльність Верховної Ради у гуманітарній сфері спрямовувалася на ідеологічне утвердження державності України, забезпечення правового і соціального захисту національної школи, культури, мистецтва у період становлення молодої держави. Створилися правові основи для реалізації свободи слова, свободи совісті та права громадян та інформацію.

В державі закладається правова основа для посилення  боротьби із злочинністю і правопорядку. Із зазначених питань прийнято цілу гору нормативно-правових актів, в тому числі  і новий Кримінальний кодекс України.

Є підстави сказати, що Верховна Рада провела велику за обсягом роботу по розбудові державності, розробці національної правової системи, вдосконаленню усіх галузей законодавства.

У той же час  через недостатній професіоналізм парламентарів, вплив різних політичних факторів, недоліки у підготовці законопроектів певна частина законів чи окремих їх положень виявилась не зовсім життєздатними.

Ось чому, як ніколи раніше, зростає потреба у посиленні  наукового забезпечення законопідготовчих робіт. На всіх стадіях підготовки проектів законів та інших актів мають глибоко обґрунтовуватися наслідки дії правових норм з врахуванням соціальних та інших факторів за яких вони реалізуються.

Висновки

Суспільство - це одна велика система, в якій існує безліч підсистем. Однією з таких підсистем є правова система. Ця правова категорія була введена вченими-юристами для узагальнення усіх відомих правових явищ держави. Кожен автор пропонує свій власний список компонентівправової системи, через це питання складу правової системи ще потребує подальшого розроблення для того, щоб вчені могли знайти спільне вирішення цієї проблеми.

Стосовно типології  правових систем, то можна сказати, що ситуація тут аналогічна, адже не існує єдиних критеріїв поділу правових систем, а відповідно і не існує єдиних типів. Запропонованих типологій не так вже і багато і всі вони мають багато спільного.

Національну правову  систему України більшість авторів  відносить до романо-германської  правової системи. Хоча цей підхід є  однобоким і в певній мірі не відображає дійсного стану речей. 70 років соціалізму не пройшли безслідно, вони лишили широкий шрам на нашому суспільстві і правовій системі в тому числі. І тому автори, які вважають, що ми відносимся до романо-германської системи значно згладжують юридичне обличчя нашої держави. Звичайно, якщо говорити про формальну сторону - про те, що внас задекларовано в нормативних актах, то безперечно можна говорити про входження правової системи України до романо-германської правової сім”ї. Але формально ми правова держава з громадянським суспільством і взагалі жити тут одне задоволення. Якщо нам потрібна гарна казка, то це підходить, але якщож нам потрібна правда, то якою б вона не була її треба показувати. Відповідно доцільніше говорити, що наша правова система перебуває у перехідному етапі розвитку. Саме в наш час відбувається перехід від соціалістичної системи до системи романо-германського права.

Попереду в  нас довга дорога і від нас  залежить в яку сторону ми повернем на роздоріжжі. Нашою метою повинно бути прагнення до кращого. Звісно порівняно з цим мета даної роботи - це краплина в океані, але яка б вона не була, зате досягнена. А всі знають, що краще синиця в руці ніж журавель в небі.

Список  використаних джерел та літератури

1) Алексеев С.С. Право на пороге нового тисячелетия. - М.: Статут, 2000. - с.57.

2) Алексеев С.С.  Теория государства и права:  Учебник для юридических вузов. - М.: Норма, 1998. - с. 463.

3) Давид Р.  Основные правовые системы современности:  Пер. с франц. - М.: Международные отношения, 1999. - 496с.

4) Матузов Н.И.  Правовая система и личность. - Саратов, 1987. - с.11-58.

5) Матузова Н.И., Малько А.В. Теорія государства  и права. - М., 1997. - с.157-161.

6) Проблемы общей  теории права и государства  / Под ред. Нерсесянса В.С. - М.: Норма, 2001. - с. 281-294.

7) Пиголкин А.С.  Общая теория права. - М.: МГТУ ім. Н.Э.Баумана, 1996. - с. 260-272.

8) Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства  и права: Учебник для юридических  вузов. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Спартак, 2000. - с. 207-229.