vip.kudarenko@mail.ru                       Зміст

          ВСТУП…………………………………………………………………...3

             РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика судової влади ……………….....5

                    1.1. Поняття й основні ознаки судової влади………………..5

                    1.2.Загальні ознаки судової влади……………………………8

                   1.3.Специфічні ознаки судової влади………………….……13

                         1.4. Судова система України……………………….…...1

             РОЗДІЛ 2. Форми реалізації судової влади…………………….….….21

             РОЗДІЛ 3.Функції судової влади ………………………………….….25

          ВИСНОВОК….……..……………………………………………….….34

         СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……….....…………........35

         

                                        
 
 
 
 

                                             

                                       

                                         ВСТУП

     Тема  курсової роботи «Поняття та функції  судової влади»

     Суд — це конкретний державний орган, юрисдикція якого поширюється на визначене адміністративно-територіальне утворення (район, область і т.д.); спори і справи, що підлягають судовій юрисдикції даного суду відповідно до його спеціалізації (система спеціалізованих судів).

     Судова  влада — незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами, і реалізується судами.

     Правосуддя — самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

     Судочинство — встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення суд. дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя. Цей порядок, як правило, регулює порядок розгляду справ у суді, порядок знаходження істини по справі, розрахунок судових витрат та інших можливих сплат тощо.

     Ідея  розподілу влади та виділення  судової влади як самостійної  гілки влади, знайшла своє відображення в законодавстві України лише в кінці ХХ століття, хоча виникла  вона вже досить давно.

     Ще  в працях Аристотеля, Платона, Полібія, Епікура та ін. була закріплена думка про те, що існують елементи держави, які виконують окремі функції. Ці елементи тісно пов’язані між собою, всі вони здійснюють свої функції на основі закону.

     Деякі вчені висувають ідею про божествену сутність судової влади і доводять, що доктрині про розподіл влади вже три тисячі років.

     Разом з тим, у джерел класичної теорії розподілу влад стояли Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск’є та Ж.- Ж. Руссо. Дж. Локк ще не виділяв судову владу в самостійну, незалежну гілку влади. Він лише зупинився на характері взаємовідносин законодавчої влади з судами, вважав, що законодавець не може брати на себе право керувати за допомогою деспотичних указів. На сторожі закону повинен стояти суд.

     Ш. Монтеск’є у своєму творі „О духе законов” (1848) робить висновок: „В каждом государстве есть три рода власти: власть законодательная, власть исполнительная и ведающая вопросами гражданского права». Ця влада карає за злочини, її називають судовою владою.

     На  відміну від Ш.Л. Монтеск’є, який розглядав судову владу як засіб  стримання законодавчої та виконавчої влади, Ж.-Ж Руссо більш глибоко  розглянув аспекти „третьої” влади, хоча і не використовував цього терміна в своїй праці „Об общественном договоре” (1762). Руссо одним з перших виділив роль суду як гаранта недоторканості свободи людини. Він писав про право затриманого на оскарження в суді арешту.

     Сьогодні  цю концепцію називають класичною. І до теперішнього часу вона є предметом  вивчення, оскільки співвідношення економічних, політичних сил у суспільстві  постійно змінюється, ускладнюється  процес управління державою.

       Мета роботи – розглянути, дослідити та вивчити загальні закономірності розвитку та функціонування судової влади, її ознаки та функції.Для досягнення поставленної мети роботи,треба виділити задачі курсової роботи:

• Визначити поняття та ознаки судової влади;
• Дослідити основні функції судової влади;

     Після вивчення курсу студент повинен  знати систему,принципи організації  та діяльності,структури,функції суду.

     Вміти чітко визначати поняття и  завдання суду,виділяти перспективи  розвитку правосуддя, роз’язувати практичні завдання які стосуються діяльності суду.

     В предмет курсової роботи входять: завдання, система,принципи організації і  діяльності, функції, структура судових  органів.

     Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети завдань,об’єкта й предмета дослідження курсова робота складається зі вступу,трьох розділів,висновку (обсяг 36 сторінок ),та переліку використаних джерел.

     Наукової  основою даної курсової роботи стали  такі навчальні посібники: Загальна теорія держави і права/За ред..М.В.Копейчікова.-К.:Юрніком  Інтер,2006г.;Скакун О.Ф.-2007., Хропанюк В.Н. Теорія держави і права :навчальний посібник для висших навчальних закладів.- М:2000.-387с.

      

 

     

                    РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика судової влади

                         1.1. Поняття й основні ознаки судової влади

     Судова  влада стала об’єктом самостійного наукового дослідження лише в рамках теорії поділу влади. Якщо феномен влади досліджується вже тисячоліття, то судова влада як самостійне соціальне явище звертає на себе увагу вчених близько трьохсот років.

     Існує декілька підходів до тлумачення поняття «судова влада». Відповідно до першого судову владу визначають як сукупність судових установ, тобто як владу державного органу — суду. Такий підхід має назву організаційного, оскільки пов’язаний він з характеристикою судової системи, принципів її організації, правовим статусом суддів, місцем суду в системі інших державних органів.

     Другий  підхід зветься функціональним. За ним судова влада визначається як сукупність повноважень суду з відправлення правосуддя, тобто діяльність суду по розгляду й вирішенню у визначеній законом процесуальній формі справ, що мають юридичні наслідки.

     Третій  підхід (організаційнофункціональний) поєднує два перших і визначає судову владу як систему створених згідно з законом органів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ, що мають юридичні наслідки, із застосуванням спеціальної процедури.

     Однак зазначені підходи до визначення поняття судової влади не враховують її владних проявів, державноатрибутивної природи. Також не дається відповіді, чому судова влада є однією з гілок державної влади, які ознаки споріднюють її з законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а які є притаманними лише владі судовій, характеризують її виключність і самостійність.

     Спроби  розкрити зміст терміна «влада» робилися ще мислителями далекого минулого. Спочатку (до з’ясування природи влади) панував синкретичний підхід, що об’єднував владу надприродних сил і людей, природні чинники і суспільну владу.

     Середньовічні вчені на перший план ставили владу  Бога, вважаючи її людський варіант лише похідним.

     Влада як соціальне явище зацікавила письменниківутопістів та енциклопедистів напередодні буржуазних революцій у Західній Європі, коли постало питання про повалення влади феодалів і заміну її новою. У їхніх творах йшлося про владу народу, що знайшло своє втілення в прийнятих згодом конституціях.

     Зараз при всьому розмаїтті існуючих поглядів на владу багатьом представникам  різних напрямків суспільної думки  притаманна її характеристика як авторитету, якому властива можливість змусити підкоряти своїй волі інших людей. Кожна влада заснована на силі авторитету: чим повніше влада виражає інтереси суспільства, тим більший вона має авторитет, а відповідно підкорення їй стає більш добровільним та усвідомленим.

     Отже, влада — категорія багатогранна, яку слід розглядати через концепцію управління, засобу нав’язувати свою волю, примусу, нарешті, владовідносин. Поняття «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох суб’єктів відносин, одним з яких є суд. Влада — це засіб функціонування суспільства, який залежить від характеру й рівня суспільного життя, сутність якого полягає у відносинах підкорення волі окремих осіб та об’єднань керівній у цьому суспільстві волі. Розуміння сутності й ролі судової влади в державі буде змінюватись відповідно до певного історичного етапу розвитку суспільства, залежатиме від того, яке місце відведено в ньому суду як органу судової влади.

     Як  бачимо, судовій владі притаманні певні загальні ознаки, характерні для влади взагалі. Їх аналіз дозволяє з’ясувати, у чому полягає та виявляє себе владний характер діяльності й повноважень суду. Хоча кожна ознака, властива владі взагалі, стосовно судової влади, безумовно, набуває певної специфіки. Крім того, вона містить ознаки, що розкривають її специфіку, унікальну природу, виключне місце в системі державної влади, — специфічні ознаки. Усі ці ознаки в сукупності, доповнюючи одна одну, дозволяють визначити поняття судової влади з урахуванням її владної сутності. 

                                   1.2.Загальні ознаки судової влади

     1. Соціальний характер влади. Влада  завжди притаманна людській спільноті.  Без неї соціум існувати не  може. Судова влада належить до  сфери соціальних відносин. Вона  не поширюється безпосередньо  на тваринний світ, на природні явища. Але якщо останні становлять собою елемент соціальних відносин (наприклад, щодо їх використання, права власності на них тощо), то судова влада може поширюватися і на них. Але її дія може бути лише опосередкована через соціальні відносини, тобто через взаємовідносини людей або поведінку окремого індивіда.

     Потреба суспільства в особливій сфері  розв’язання юридичних справ  визначається в першу чергу неминучістю  й систематичністю виникнення в  ньому низки конкретних ситуацій, здебільшого конфліктного характеру, що потребують постійного вирішення на підставі встановлених державою правил шляхом підведення конкретних обставин під найбільш типові можливості врегулювання поведінки людей.

     Обов’язковий  характер актів судової влади, забезпеченість їх засобами примусового виконання свідчать, що суд у взаємовідносинах із суб’єктами судочинства є саме органом влади, який, будучи інститутом із владними повноваженнями, впливає на їх поведінку.

     2. Структура владовідносин. Природа  судової влади характеризується  через соціальні відносини, які мають певну структуру: суб’єкт, об’єкт і зміст відносин між ними. Кожен із цих елементів має свою специфіку, яка відбиває місце суду в суспільстві. Стосовно першого елемента можна виділити два види суб’єктівучасників відповідних владовідносин. Поперше, це суб’єкт — носій влади, який може бути одноособовим (суддя) або колегіальним (колегія суддів, народні засідателі, присяжні). Подруге, суб’єктом є та особа (декілька осіб), щодо якої (яких) здійснюється владний примус носієм влади (суб’єктадресат). Це громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін., які з різних підстав стають учасниками судового розгляду справи, набуваючи певного процесуального статусу на цей період (як з власної ініціативи, подаючи звернення до суду, так і вимушено, наприклад, у разі вчинення особою злочину й необхідності притягнення її до відповідальності).

     Судовій владі властивий особливий об’єкт, тобто те, з приводу чого виникають  відносини: суд — учасники судового процесу. Необхідність розв’язання  юридично значущої справи виникає, коли існує певна невизначеність у суспільних відносинах або має місце порушення норми права і відновити первісний стан неможливо без винесення владного припису судом. Об’єкт судової влади складають правові питання, що стають предметом судового розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.