Огляд вчень про звичаєве право

Римляни вирізняли два моменти, що характеризують утворення звичаєво-правових норм. Перший момент — зовнішній, тобто одноманітне вживання норми протягом тривалого часу. Другий момент — внутрішній, якому надавали різного значення: одні бачили в ньому колективну народну волю, другі — поєднання волі окремих громадян, треті - несвідоме погодження поглядів або переконань. Крім розглянутих моментів розуміння звичаєвого права, римські правники зазначали, що звичаєво-правові норми можуть утворюватися й діяти не тільки в межах усієї держави, а й у межах окремих областей, міських громад, доповнюючи чинне писане право, тлумачачи його, скасовуючи.

1. Вчення різних юридичних шкіл про звичаєве право 3
2. Погляди науковців на звичаєве право у ХХ-ХХІ ст 6
3. Вивчення звичаєвого права українськими дослідниками 9
Список використаної літератури 14